Проблема в тому, що наша система контролю недостатньо мотивує і оцінює розвиток творчих здібностей студентів. Розвиток креативності наших студентів потребує деякої імпровізаційності в навчанні. Це мені нагадує джаз з його імпровізаціями, які створюють у слухачів почуття співтворчості з музикантами. Наприклад, які критерії формального оцінювання можна застосовувати при роботі з кейсами, в імпровізаційних тренінгах або ділових іграх. Спроби викладача створити атмосферу злагоди мо жуть стикнутися з такою перешкодою, як «оцінка». «Оцінка» — це винищувач, ворог співробітництва в обговоренні. І тоді, за образним висловом А. Палмера, оцінка стає помстою, якої неможливо уникнути. !
Концепція рівнів засвоєння В. П. Беспалько отримала своє продовження в затверджених Міністерством освіти і науки документах.
Шкільна економічна освіта на сучасному етапі має такі основні цілі: ? ознайомлення з основами економічної теорії та прикладних економічних дисциплін (основами бізнесу, підприємницької діяльності, бухгалтерського обліку, менеджменту, маркетингу тощо); Рівні засвоєння економічних знань та критерії їх оцінювання ? формування в учнів економічного мислення; ? формування вмінь і навичок приймати обґрунтоване рішення;
Для визначення рівнів засвоєння навчального матеріалу в його змісті виділяють окремі елементи (основні поняття). Кожен елемент оцінюється за допомогою таких рівнів:
1) початковий рівень (учень розрізняє поняття, формули тощо);
2) середній (учень засвоїв поняття, уміє розшифровувати формули тощо);
3) достатній (учень може практи чно використати одержані знання);
4) високий (учень вільно оперує знаннями, може свідомо використати їх у нестандартних ситуаціях).
Згідно з цілями економічної освіти оцінюванню підлягають теоретичні знання учнів з основ теорії та вміння використовувати ці знання у повсякденні, а саме: під час аналізу конкретних життєвих ситуацій та здійснення оптима льного вибору; розв’язання практичних завдань, пов’язаних з економічною діяльністю людини, сім’ї, громади, держави; проведення порівняльного аналізу економічних явищ тощо.
Навчальна діяльність учнів має багаторівневий характер.
На І рівні — початковому — учень здійснює пізнавальну діяльність лише під керівництвом учителя; відтворення навчального матеріалу має фрагментарний вигляд. Результатом вивчення навчального матеріалу є пізнан ня учнем економічних явищ, формул, понять і однослівна відповідь на запитання. На цьому рівні учень ще не здатний розв’язувати задачі, будувати й читати графіки економічного змісту, описувати з економічного погляду свій вибір або дії.
На II рівні — середньому — учень за допомогою вчителя: ? відтворює інформацію, засвоєну ним у процесі навчання (знання та вміння є копіями); ? намагається співвіднести показані або описані раніше економічні явища з їх характеристиками, формулами, графіками тощо, тобто може встановити, не пояснюючи причин, відповідні зв’язки; намагається застосувати окремі прийоми логічного мислення (порівняння, аналіз, висновок);
? забезпечення соціальної адаптації до змін, що відбуваються у сучасному суспільстві у зв’язку з переходом до ринкових відносин; ? професійна орієнтація в галузі економічної, правової, підприємницької діяльності та розвиток підприємницьких здібностей учнів. ? намагається розв’язати економічні вправи на одну дію, загальна методика, послідовність, формула яких йому знайомі; намагається використати здобуті знання для пояснення власних рішень або дій.
На ІІІ рівні — достатньому — учень здійснює пізнавальну діяльність самостійно, інколи звертається за консультацією до вчителя. Він: ? розуміє і свідомо відтворює основний навчальний матеріал; ? застосовує в типових ситуаціях прийоми логічного мислення (порівняння, аналіз, висновок); ? самостійно розв’язує типові економічні вправи; ? уміє використовувати отримані знання у типових ситуаціях, самостійно доводить своє твердження, але з деякими неточностями; ? уміє користуватися додатковими (крім розповіді вчителя та підручника) джерелами інформації; ? уміє спостерігати за економічною інформацією в засобах масової інформації та робити деякі висновки.
На ІV рівні — високому — учень: ? вільно володіє змістом теми, глибоко розуміє економічні закони і категорії; забезпечує конкретизацію знань власними прикладами; ? уміє відтворити всю тему або її частину, вказуючи на причини, взаємозв’язки, наслідки, обґрунтовуючи свій погляд; ? розв’язує економічні вправи, загальна методика і послідовність (алгоритм) яких йому знайомі, проте зміст охоплює декілька тем (комбіновані завдання); ? розв’язує нові завдання: складає план розв’язку нового завдання, пропонує оригінальні способи розв’язку, обґрунтовує результат, вносить у свою діяльність елементи творчості; ? учень грамотно і творчо використовує особисту позицію щодо економічних процесів, які відбуваються в суспільстві.
У проблемі організації іспитів можна розглянути такі аспекти:
1) якою повинна бути пропорція між оцінкою поточного контролю і оцінкою іспиту;
2) якими повинні бути завдання іспитів;
3) яким є корисний досвід складання іспитів.
До іспиту допускаються лише студенти, які виконали весь комплекс самостійних завдань протягом семестру. На іспиті може бути запропонований, наприклад, такий варіант: Іспит як вершина контролю та оцінювання успішності навчання
1) дати визначення понять: ? економічна освіта; ? навчально-методичне забезпечення уроку;
2) викласти вимоги та особливості організації самостійної роботи в процесі вивчення економічних дисциплін;
3) на прикладі конкретної аудиторії опрацювати схему й викласти головні вимоги до підготовки та читання лекції, організації перевірки рівня засвоєння знань.
Удосконалення навчального процесу — це процес нескінченний. Тому наведемо тільки декілька прикладів організації іспитів. Колись у КП І працював професор Кореняко (завідуючий кафедрою теорії машин і механізмів). В інститут він приїжджав на коні, запряженому в двоколку на мотоциклетних шинах. Кореняко використовував «прозору» технологію прийому іспиту. В аудиторію студенти приходили з конспектами та підручниками, навіть могли вийти для консультації. Взагалі, повна свобода. Якщо студент міг чітко відповісти на запи тання білета, «трійка» була забезпечена. Правильна відповідь — і «четвірка» гарантована. За правильною відповіддю йшло слідом запитання професора: «П’ятірка потрібна?». І тоді давалось додаткове відносно складне завдання. Розв’язав — «п’ятірка», не розв’язав — йди з «4». Усе ясно, зрозуміло й справедливо, а також має навчальний ефект. До того ж іспити було дозволено перескладати.
Мене зацік авила система складання іспитів у навчальних закладах Англії, в якій виокремлюються 3 види:
1) коли можна користуватися книгами та записами (open book);
2) коли можна користуватися тільки словником іноземних слів (closet book );
3) коли можна користуватися тільки власними записами (open nouts). Ідею проведення іспитів і заліків у комп’ютерній мережі схвально зустрінуто в МОН. Як експеримент пропону ється відпрацювати комп’ютерне тестування в кількох школах. Інтернет-кафе у великих містах переходять на певний час на режим самообслуговування. Учні заходять на спеціальний сайт, вводять туди дані школи, класу та власного ідентифікатора, отримують від міністерства завдання і вирішують їх. Потім роздруковують бланк із результатами, на який педа гог ставить печатку школи, щоб надати «папірцю» статус офіційного документа.
Поради студентам, як поводити себе на тестовому іспиті.
? тематичний план курсу; ? структурно-логічна схема; ? позааудиторна робота; Ви краще складатимете будь-які тести, якщо дотримуватимете таких принципів: ? ретельно прочитуйте всі вказівки та запитання, вони можуть містити пораду або натяк на відповідь; ? перш ніж відповісти на тест, швидко перегляньте його; ? спочатку відповідайте на легкі запитання, а потім витрачайте час на складні; ? перевірте, чи на всі запитання ви відповіли; ? ефективно використовуйте свій час; ? просіть роз’яснень, якщо це необхідно.
Як відомо, цілями Болонського процесу є формування єдиного ринку праці вищої кваліфікації в Європі, розширення доступу до європейської освіти, розширення мобільності студентів та викладачів, прийняття порівнюваної системи ступенів вищої освіти з видачею зрозумілих в усіх країнах Європи додатків до дипломів.
Удосконалення системи контролю і оцінювання знань у зв’язку з входженням
Для реалізації принципів Болонського процесу не обхідна нова філософія освітньої діяльності, нові принципи організації навчального процесу, нові відносини між викладачем і студентом. Це нові технології опанування знань, це відмова від репродуктивних методів навчання, це прозорість навчального процесу і ще багато іншого.
України в
Болонський процес (досвід
Перш за все слід визначити, що діюча комплексна система оцінювання знань в основному відповідає основним засадам Болонського процесу. А.М. Колот підкреслює, що в основу системи оцінювання знань в КНЕУ був покладений один з базових принципів менеджменту, зміст якого є таким: «Робиться те, і робиться саме так, як винагороджується. Працівники всіх рівнів … поводять себе відповідно до чинної системи винагород. Серйозною перешкодою для досягнення результатів є вели чезна невідповідність між поведінкою, якої вимагають, і поведінкою, за яку винагороджують». В удосконаленні системи оцінювання дуже велику роль має відсутність «двойних стандартів», формування прозорих відносин між студентом і викладачем.
На початку семестру студент повинен бути проінформованим про те, що від нього вимагається; критерії оцінювання знань; скільки балів і за що він може от римати під час поточних та підсумкових контрольних заходів. Для того щоб виключити розбіжності між завданнями, що є об’єктами контролю, і змістом
робочої програми дисципліни, на сайтах ВНЗ по кожному курсу навчального плану розміщені такі методичні матеріали:
1) перелік питань, що охоплюють зміст робочої програми дисципліни;
2) порядок поточного і підсумкового оцінювання знань з дисципліни;
3) приклади типових завдань, що виносяться на іспит;
4) особливості поточного контролю знань студентів заочної форми навчання;
5) зразок екзаменаційного білета;
6) список ре комендованої літератури.
Для підвищення мотивації студентів у плані системної роботи з вивчення дисципліни упродовж семестру, а не сподівань на шпаргалку чи «авось», завдання поточного контролю оцінюються в діапазоні від 0 до 40 балів, а завдання, що виносяться на іспит, від 0 до 60 балів. Обидві складові загальної підсумкової оцінки мають самостійне значення, а для цьо го програмний матеріал розмежовується за змістом і у часі.
Як вважає А. М. Колот, завданням поточного контролю є перевірка розуміння та запам’ятовування матеріалу, певних навичок проведення розрахунків, здатності самостійно працювати з текстом, здатності осмислити зміст теми, умінь публічно чи письмово представити певний матеріал.
Завданням іспиту є перевірка розуміння про грамного матеріалу в цілому, логіки та взаємозв’язків між окремими розділами, здатність творчого використання накопичених знань, уміння сформулювати своє ставлення до конкретної проблеми. Таким чином, на поточний контроль треба виносити завдання, які не можна перевірити на іспиті (користування комп’ютером, практичні індивідуальні і колективні завдання, розрахунки тощо). На іспит виносяться завдання, які маю ть узагальнювальний характер, показують рівень творчого підходу до базових проблем і таке інше.
Для адаптації системи оцінювання знань студентів до вимог ЕСТS розроблені адаптаційні шкали, порядок оцінювання знань студентів, порядок ліквідації академічних заборгованостей студентів, а також порядок проведення атестації випускників КНЕУ і таке інше. Ці заходи узгоджуються з напрямами гармонізації освітньої ді яльності до умов Болонського формату.
Кажуть, що це було насправді, десь за кордоном. До школи приїхав інспектор міністерства освіти.
Наприкінці уроку він сказав дітям: «Я Цікаві факти
задоволений вашим успіхом. Але хочу поставити вам одне запитання: Скільки волосин у гриві коня? На подив вчителя та інспектора, один хлопчик дуже швидко підняв руку. Він сказав: «У гриві коня 35716962 волосини». Інспектор спитав здивовано: «Звідки ти знаєш, що це точне число?» Хлопчик відповів: «Якщо ви не вірите мені, можете перелічити самі».Інспектор зрадів кмітливості хлопчика і пообіцяв про цю історію розповісти своїм колегам. Через рік, коли інспектор знову приїхав у ту ж сільську школу, вчитель спитав, чи сподобалася його колегам історія з конем і кількістю волосин у його гриві? Інспектор відповів: «Я дійсно хотів розповісти цю історію, це була дуже за бавна історія. Але, зрозумійте мене, я не зміг цього зробити. Коли я повернувся, хоч убийте, ніяк не міг згадати кількість волосин».
Це не просто дуже гарний жарт, це чудова ілюстрація типу мислення. І, можливо, це не питання особистісної характеристики індивіда (хоча від цього не втечеш), а тенденція, створена певним типом навчання. Так про це писав пс ихолог М. Вертгеймер ще в 1930-ті рр. Шкільні інспектори приходять та йдуть, а тенденція, на превеликий жаль, залишається.
За спостереженнями німецьких педагогів з’ясувалось, що в умовах низького атмосферного тиску 200 школярів 2-х
—3-х класів виконувати вправи на 17% краще, а в умовах високого тиску кількість помилок зростала на 20 % порівняно з середніми результатами. Це свідчить, що вплив екологічних, геофізичних і санітарно-гігієнічних факторів на ефективність викладання і учіння значно підвищується.
Що оцінюють оцінки? (За даними експерименту, що проводився на 11 кафедрах медичного інституту у Новосибірську.) На всіх кафедрах були зафіксовані значні розбіжності між суб’єктивними та об’єктивними оцінками знань. Наприклад, за такі самі відповіді тим самим студентам різні викладачі виставили від 0 до 80% п’ятірок, від 0 до 88% двійок. Педагоги не бачили докорінних відмінностей в оцінці знань І, ІІ і ІІІ рівнів (ґрунтовні знання — поверхове ознайомлення). Помітним було тяжіння до псевдоблагополучної картини якості (горезвісної «показухи»).
Прикладами некваліфікованої роботи дипломованих фахівців сповне на наша преса. Так, тільки 20% учителів з фізики й математики змогли розв’язати задачі, що пропонуються абітурієнтам на вступних іспитах. Чимало з них не знали основ своєї дисципліни навіть у тих межах, що передбачені програмою середньої школи. Жоден із 250 молодих лікарів (зі стажем 2—3
роки) — випускників 7 медичних інститутів Росії — не зміг правильно відповісти на елементарні питання, які мав би знати навіть не лікар, а кваліфікований фельдшер. З другого боку, від того, що добрі оцінки стануть поганими, нічого не зміниться.
