11.1.Сучасні вимоги до інноваційного освітнього середовища.

11.2.Активізація навчання як педагогічна проблема.

11.3.Інтерактивні технології навчання як форма керованої активізації навчального процесу.

11.4.Активізація розвитку креативності та інноваційності мислення студентів в економічному навчанні. Психологометодичний аспект.

11.5.Методичні поради з активізації економічного навчання для різних вікових груп.

11.1. Сучасні вимоги до інноваційного освітнього середовища

Проблема створення в Україні інноваційного середовища потребує відповіді на питання: «Яким чином інтелектуальний потенціал нації перетворити у чинник конкурентоспроможності держави»? Рішення цієї проблеми вимагає побудови «суспільства знань».

Постановка проблеми

Весь світ не тільки говорить про інноваційну економіку, але й шукає ефективні шляхи її розвитку. Згідно з прогнозом експертів національного розвідувального центру США, який був підготовлений на початку ХХІ ст. на замовлення уряду США, «…ті держави, які не зможуть або не схочуть досить швидко забезпечити якісний стрибок у розвитку національної освіти та залучити нові технології, очікує бідність, голод, соціальні негаразди…». На жаль, система вищої !

освіти в Україні ще не стала галуззю економіки, яка сприяє загальному розвитку суспільства. Об’єктивними труднощами на шляху реформування системи вищої освіти є недостатнє фінансування науково-дослідницьких робіт, відсталість української промисловості, відсутність зв’язку між ступенем освіченості і рівнем оплати праці тощо.

Слід зазначити, що в провідних шкільних зак ладах ведеться досить плідна творча освітня робота, використовуються авторські методики викладання з упором на розвиток комп’ютерних технологій, розвиток інтелектуальних здібностей учнів. Але зв’язки загальної і вищої економічної освіти повинні бути більш тісними і конструктивними.

Сучасні вимоги до економічної освіти, що сформульовані в Законі України «Про вищу освіту», серед важливих інших включають в себе такі принципи, як: ? інноваційность змісту економічної освіти; ? суспільна корисність економічних знань; ? соціальна обгрунтованість економічного мислення в кожній сфері економічної діяльності; ? інтеграція економічної освіти і наукових досліджень; ? адаптація світового досвіду та збереження кращих вітчизняних освітянських традицій, розширення міжнародного співробітництва і таке інше.

Модернізація економічної освіти в умовах створення і становлення інформаційного суспільства і нових вимог до науки і освіти в суспільстві знань і інформації повинні бути капіталовкладенням в суспільний інтерес та вирішення проблем входження в європейс ьке освітнє середовище.

Сучасне покоління студентів у новому інформаційному просторі потребує суттєвих змін в методиці навчання. Тут мова повинна йти і про комп’ютеризацію навчання, і про соціальнокультурну збалансованість в освіті, і про зв’язок освіти з наукою та використання науковців в економічному навчанні; підвищення загальної к ультури мислення в напрямку креативності та інноваційності економічного мислення майбутніх фахівців в різних галузях економіки. Європейська кредитнотрансферна та акумулююча система передбачає зміну навчальних планів і програм, інтеграції міжпредметних знань, впровадження наукових досліджень у навчальний процес. !

У плані удосконалення і активізації методики викладання можна виділити такі напрями роботи, як:

? удосконалення традиційних і пошук сучасних форм у змісті та методиках навчання; ? сприяння інформатизації навчального процесу та розвитку дистанційних технологій навчання; ? створення системи узагальнення і поширення досвіду використання сучасних методик викладання та підвищення психолого-педагогічної компетентності викладів економічних дисциплін.

Для входження в європейській освітній простір у плані модернізації організації навчального процесу в економічній освіті рекомендується концентроване вивчення економічних дисциплін в обсязі не менше як чотири години на тиждень або навіть мето д поглибленого занурювання у вивчення трьох

—п’яти курсів на семестр. До інших пропозицій входить забезпечення: ? викладання дисциплін у логічній послідовності; ? можливості студентам обирати викладача; ? доступу до національної та іноземної економічної інформації; ? перекладу і адаптації виданих у світі наукових і навчальних матеріалів; ? доступу до використання сучасних інформаційних і комунікаційних засобів; ? поліпшення побутових умов життя студентів.

Створення основ сучасної освітньої політики базується і потребує сучасної інноваційної культури в суспільстві. Процес глобалізації і національної культури досить специфічний і має багато протиріч. Створення основ сучасної інноваційної культури вимагає врахування специфіки нашої культури як етнопсихологічного феномену. Досвід свідчить, що внесення в наці ональну культуру чужоземних елементів треба здійснювати досить обережно і професійно. Соціальнокультурна спрямованість нової освітньої політики

Культура — це душа нації, це те, що залишається з нами навіть тоді, коли все втрачено. Кажуть, що Григорій Сковорода запитував: «Що буде, якщо із всього існуючого забрати душу»? І сам відповідав: «Трава перетвориться на сіно, дерева — на дрова, а лю дина стає трупом». !

Освітня політика базується на фундаментальних правах особистості та суспільних пріоритетах, цінностях та свободах, які мають члени суспільства, концепціях знання і культури. Так, концепція співвідношення знання і культури включає в себе відповіді на такі питання: якому способу мислення

віддаватиметься перевага: логічному, раціональному, символічному, інтуїтивному, діалектичному, догматичному і таке інше; в якій культурний контекст вписується навчання; які стереотипи (як застигла анонімна модель, на базі якої відтворюється уявлення та поведінка) закріплені в навчальному матеріалі. А як відомо, А. Ейнштейн стверджував, що «розщепити стереотип складніше, ніж розщепити атом». Важливим є слідува ння відбору інформації за принципом «Знати, щоб навчитись діяти»! Коли викладач працює з навчальною інформацією, ми не можемо обмежуватись тільки педагогічним «Як?» та науковим «Що?». Наша робота повинна простягатись в інший вимір, де слід відповісти ще й на «Навіщо?». Яку картину суспільства покладено в основу со ціально-культурного контексту навчальної економічної інформації?

Наприклад, щоб досягти соціально-культурної збалансованості навчального матеріалу, К. Нагель радить: ? брати до уваги реальне культурне середовище тих, кого навчаєте, незалежно від того, відображене це у відповідній освітній політиці чи ні; ? дотримуватись культурної збалансованості в ситуаціях, запропонованих у підручниках; ? якомога частіше пропонувати ситуації відкритого типу, що дозволить краще поєднати навчання зі своїм життям; ? пропонувати якнайбільше ситуацій, що близькі учням, або таких, в яких вони можуть опинитися.

Футурологи стверджують, що побудова світу в майбутньому потребує глобалізації знань і наукових досліджень, що пов’язано з появою інформаційного суспільства та його до сконалої форми — суспільства знань. Комп’ютеризація навчання

Україна може пишатись тим, що ще в 70—80 рр. ХХ ст. академік В. Глушков висунув ряд важливих ідей, пов’язаних з інформатизацією суспільства, наприклад з упроваджених електронних грошей, розробкою державних АСУ та ін. Ці ідеї в комплексі давали можливість формування й інтелектуалізації інформаційного суспільства. Українські вчені вивчали такі напрями, як штучний інтелект, нові підходи до розробки ЕВМ і т. д., які були визнані найбільш перспективними і базувались на відтворенні механізму діяльності мозку людини.

Але, за даними М. Згуровського, зараз в Україні має місце інформаційна нерівність. «Вона займає лише 70-те місце серед 80 краї н, що оцінюються за індексом телекомунікаційної підготовленості

(Network Readiness Index) (www. Weforum org/gitr/). При цьому основні інформаційні ресурси України, хоча і збільшуються великими темпами, в основному використовуються в Києві, Одесі, Дніпропетровську, Донецьку…». Стосовно комп’ютеризації навчання перш за все слід відзначити, що комп’ютерна грамотність випускників шкіл, особливо столичних, суттєво підвищилась.

Декілька слів про систему Інтернет та її використання в економічній освіті. Як і кожний си льний технічний та методичний засіб, він має свої «плюси» й «мінуси». Безсумнівно, що Інтернет — це майже бездонне джерело інформації світового рівня якості, з якою не можуть порівнятися ніякі підручники та викладачі. Це безмежне поле для самоосвіти.

Сучасна наука і освіта в суспільстві знань та інформації створюють виклик тради ційним системам генерування, поширення й передавання знань, створюючи гігантські бази знань і даних як гігантські «сховища» для фактів і базових даних в усіх сферах людської діяльності. Глобальні комп’ютерні мережі стають потужними інструментами для швидкого доступу до цієї інформації з кожного кутка світу.

У зв’язк у з цим суттєво зростає роль методологічних, системних, міждисциплінарних знань людини. Ці знання необхідні для раціонального та глибокого оперування різними знаннями і даними з метою вирішення нових, нестандартних проблем. У цій новій парадигмі найголовніше місце відводиться аналітичним здібностям викладача як вченого: ? шукати і знаходити нову інформацію; ? точно формулювати проблеми і гіпотези; ? бачити в сукупності даних певні закономірності; ? знаходити рішення складних міждисциплінарних завдань.

Ці обставини створюють нові можливості й нові проблеми в методології та організаційній основі зв’язку сучасної науки і освіти. Вони стають «капіталовкладенням у світовий суспільний інтерес». За допомогою досліджень і освіти вчені як учасники глобального інформаційного процесу сприяють створенню і поширенню знань, що сприяє зростанню до бробуту як окремої країни, так і світової економіки в цілому.

У науці і освіті виникли такі явища, як «наука без кордонів» і «освіта без кордонів», що функціонують у формі так званих віртуальних лабораторій або віртуальних, чи дистанційних, університетів. Так, на доброчинних засадах у режимі віртуальної лабораторії було розроблено систему «Лінокс», проект «Гуттенберг», що здійснює «конвертацію» книжкових текстів з !

метою їх доступності в Інтернеті. Великою популярністю серед російськомовного населення користується аналогічний проект електронної бібліотеки Максима Мошкова.

На жаль, багато дурниць, реклами, помилок і брехні можна знайти в Інтернеті. Негативно й те, що студенти за кілька хвилин можуть «скачати» реферат чи курсову роботу… Це не дає можливості студенту творчо осмислювати матеріал та отримати оц інку за реальні знання. Фактично можливість безконтрольно давати будьяку інформацію в Інтернет часто зводить нанівець позитивні сторони Інтернету. Так підтверджується відомий принцип МЗМО (М’якину закладеш, м’якину отримаєш!) Щоб уникнути цього, П. Войнов пропонує зробити «хоча б два Інтернети: один — з науковим рецензуванням інформації, а другий — з ус ім іншим. Якщо бажаєш ризикувати — заходь в другу половину, якщо — ні, то заходь в умовно ліцензовану частину. Зрозуміло, що ввести цензуру на все не можна»... Але проблема все ж таки існує.

Кардинальним виходом з цього, можливо, стане підвищення культури мислення, зокрема критичного мислення студентів.

Якщо розгл ядати питання про те, якого фахівця економічного профілю нам треба готувати або який «продукт» економічної освіти потрібен нашому суспільству, то має сенс розглянути це питання на прикладі економічного навчання і виховання сучасного підприємця. В цьому плані нам необхідно узагальнити концепцію компетентності сучасного підприємця з урахуванням економічних, соціально-правових і культурних особли востей в Україні. Сучасні вимоги до підприємця

Вирішення проблем сучасного управління в підприємництві, на думку К. Нагеля, потребує інформаційної компетентності, компетентності в діях, компетентності в підвищенні кваліфікації, компетентності в досягненні успіху. Розглянемо фактори компетентності підприємця конкретніше. Інформаційна компетентність. Коли мова йде про найновіші знання в управлінні підприємством, ми можемо користуватися таким и критеріями К. Нагеля: найновіші знання; практичний контекст; чітке структурування; якість (зрозумілість) викладання тем.

Компетентність в діях. Для того щоб надати конкретну допомогу в прийнятті економічних і організаційних рішень, необхідно приділяти увагу: відтворенню інструментів та методів; контрольним спискам дій (чеклестам), що полегшують оцінку стану фірми; спискам необхідних дій і строкам їх в иконання.

Компетентність у підвищенні кваліфікації реалізується в організації систематичного підвищення кваліфікації співробітників,

клієнтів, учасників тренінгів і семінарів тощо. При цьому тексти для тренінгів повинні мати: чітку структуру, адекватні проблемі тренінгу засоби її представлення; зрозумілість, практичність і т. ін.

Компетентність у досягненні успіху як створення передумов підприємця особисто і фірми в цілому може бути досягнута за умов розкриття особистого потенціалу; розвитку підприємницького еконо мічного мислення, взаємообміну даними та рекомендаціями інших колег та успіху всієї компанії.

Сьогодні важко отримати прибуток, користуючись концепціями минулого, і особливо з їх допомогою вирішувати економічні проблеми майбутнього. Як вважають західні спеціалісти, в майбутньому фінанси і обладнання будуть пасивними засобами, а людський капітал як інвестиція забезпечить перехід від інд устріальної епохи в інформаційну еру. Почалась зміна цінностей, а успіх організацій буде за тими, чиї співробітники визнають важливість власного внеску в розвиток фірми для свого особистого розвитку як сопідприємця (співвласника) фірми.

Таким чином, підготовка сучасного підприємця крім фахової компетентності потребує: ? вміння брати участь у колективному вирішенні проблем; ? цілеспрямованого розвитку власних здібностей; ? вміння ефективно працювати з персоналом; ? високого рівня самоорганізації; ? нового рівня креативності та інноваційності економічного мислення.

Для нас дуже важливо коротко нагадати суть найбільш важливих принципів економічного мислення сучасних підприємців, якими можна користуватись для ведення власних справ або для передбачення поведінки інших людей, що сформулював відомий фахівець у цих питаннях Пол Хейне.

1.Все має вартість. Будь-яка дія кошту є чогось. Це не обов’язково гроші, а час, зусилля, уподобання або втрата іншої можливості. Вміючи правильно визначати пріоритети, ви будете робити більш правильний вибір. Вартість товарів та послуг залежить від того, наскільки велике задоволення отримає покупець, придбавши їх.

2.Вибір. Це найбільш важливий принцип економічного мислення. Люди за вжди стоять перед вибором. І коли вибирають, то вони шукають переваги в комбінації або співвідношенні «витрати — прибутковість». Індивідуальні вибори кожної людини управляють суспільством.

3.Стимули. Зміни в стимулах діють на поведінку непередбачено. Стимули — це зміни в витратах і прибутковості, які по порядку діють на вибір. Змінивши або скоригувавши стимулювальні фактори, ви можете зробити так, що людина за власним бажанням зробить саме той вибір, який вам потрібен.

4.Мета. Від схильностей та інтересів залежить усе. Для одних багатство стає єдиною ціллю. Але успіх прийде тільки тоді, коли ви навчитесь розуміти мотиви людей і переконаєте їх у тому, що ви маєте не тільки знання, а й досвід, знаєте життя і можете розуміти ті причини, які змусили їх звернутися до вас.

Як бачимо, кожний з цих принци пів економічного мислення відповідає вимогам володіння інформацією, креативності й інноваційності мислення і вміння спілкуватись наших випускників-студентів.

Все своє життя людина стикається з завданням, проблемами, задачами. Якщо проаналізувати особливості мислення сучасного підприємця, а також проблеми, які виникають перед ним у процесі їх економічної діяльності, то ст ає зрозумілим, що вирішення цих нових проблем потребує нових підходів і стратегій, а класичні парадигми прийняття рішень виходять з користування.

Фахівці вважають, що зростає значення нових систем та інструментів. Майбутнє належить новаторам і людям справи. Персоналу організацій необхідно засвоювати роль «сопідприємця», виконавцям треба стати учасниками, а успіх потребує розв иненої інтуїції та вміння діяти.

Освіта — це ті викладачі, яких ви пам’ятаєте, а не ті, яких ви забули.

Фред Хеклер, редактор газети «Нью-Йорк Таймс» з питань освіти

Досвід свідчить, що коли реформа не стосується викладачів, то вона тільки збільшує бюрократизм та знищує індивідуальність.

Ясно, що необхідно підвищувати якість викладання на всіх рівнях системи освіти. Передусім необхідно підвищити рівень підготовки майбутніх викладачів. Час зрозуміти, що якість викладацької діяльності є критерієм ефективності професійної підготовки молодих фахівців. Необхідно підкреслити, що використання су часних технологій навчання може допомогти удосконаленню системи освіти в цілому, але глибинні зміни можуть початися тільки зі змінами особистості кожного викладача. Все це вимагає перегляду традиційних методик викладання та спеціальних програм

Чому, коли освітня реформа не стосується викладачів, вона тільки збільшує бюрократизм в освіті та знищує індивідуальність викладача?

перепідготовки й підготовки викладачів. На нашу думку, для того щоб з’явились викладачі економіки нового типу, потрібні об’єктивні умови, які створюються потребами суспільства в змінах.

Зростання ролі компетентності сучасного викладача в створенні інноваційного освітнього середовища якості освіти і конкурентоспроможності вищих навчальних закладів веде до активізації роботи з підвищен ня кваліфікації викладачів.

У цьому посібнику ми вже розглядали різні аспекти компетентності і діяльності викладача в процесі економічного навчання студентів. Викладач економічних дисциплін — це перш за все фахівець економічного профілю, це науковець, методист і психолог. Всі ці знання та вміння він реалізує в процесі викладання і спілкування зі студентами.

Рис. 11.1

Якщо в минулій індустріальній моделі корпоративної діяльності людину розглядали як «живого робота», якого наймали для виконання інструкцій і могли замінити іншим, то сучасна культура корпоративної діяльності змінилася. Підвищення культури навчання як системний процес

Сучасний менеджмент все більше залежить від командної взаємодії і якісного виконання співробітниками своєї роботи. Нова «інформаційна

епоха» характеризується як «епоха взаємовідносин», в якій кожний робітник повинен уявляти своє місце в цілісному процесі і працювати над тими завданнями, виконанням яких ніхто більше не займається. Безумовно, ці зміни потребують змін у навчанні і підготовці компетентних фахівців. А витрати на навчання ефективного спеціаліста стають набагато вищими, ні ж в епоху індустріалізму.

Підготовка до участі України в Болонському процесі потребує глибокого аналізу і системної підготовки до змін компетентності наших випускників і викладачів. Управління компетенцією розглядається акмеологами як процес порівняння об’єктивних потреб суспільства та організацій з кадровими ресурсами.

Управління компетентністю майбутніх економічних спеціалістів у ВНЗ — це пості йний процес порівняння сучасних вимог суспільства до фахівців з наявною ситуацією та вибір форм і засобів інформаційного методичного впливу на якість професійної підготовки у ВНЗ. У зв’язку з цим зростає роль психологічної та ігротехнічної компетентності викладача.

Викладач виступає посередником між інформацією і студентами. Він у міру вл асних можливостей робить посильний внесок у сучасну підготовку економічних кадрів в Україні. Нині в західному університеті середнього рівня важко знайти професора, який читає основні курси і не є активним дослідником, не друкується в провідних журналах світу. Якщо ж застосуємо до деяких наших керівників курсів західні мі рки щодо участі в наукових дослідженнях, то, на думку проф. А.М. Колота, дійдемо невтішного висновку: немалу частку дисциплін у наших вищих навчальних закладах викладають скоріше викладачі-методисти, а не активні науковці-дослідники.

Викладач ВНЗ як науковець

Занепад науково-дослідної роботи, який стався з відомих причин, серйозно ускладнює досягнення європейських стандартів в освіті. Якщо треба проводити експеримент чи експерименти щодо входження до єдиного європейського простору, то їх треба було б розпочинати з експерименту пошуку традиційних та нетрадиційних джерел фінансування науково-дослідної роботи у вищих навчальних закладах. Не можемо, не маємо права забувати про те, що сьогоднішні недоліки у науковій роботі викладача — це його завтрашні провали у педагогічній діяльності.

Очевидно, настав час, коли в міру вирішення нагальних проблем матеріального заохочення викладачів маємо все більше коштів спрямовувати на наукові розробки за рахунок власних коштів вищих навчальних закладів. Ці ж кошти повернуться

працюючим, творчим викладачам, які науково збагатять себе і навчальний процес, водночас покращать свій добробут.

Тим більше, що одним з головних принципів створення Зони європейської вищої освіти, як це було зазначено на Конференції Європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій в м. Саламанка (29—30 березня 2001 p.), є вища освіта, ґрунтована на наукових дослідженнях. У документах конференції зазначається: «Оскільки наукові дослідження є рушійною силою вищої освіти, то й створення Зони європейської вищої освіти має відбуватися одночасно й паралельно зі створенням Зони європейських наукових досліджень».

Таким чином, для створення загальноєвропейського освітнього простору необхідно зосередити зусилля на «забезпеченні більш тісних зв’язків між вищою освітою і дослідницькими системами в кожній із країн-учасниць. Загальноєвропейський простір вищої освіти... матиме велику користь від спільної діяльності з європейським дослідницьким простором, зміцнюючи в такий спосіб фундамент для Європи знань».