Posibniki.com.ua Філософія Методика викладання економічних дисциплін 11.3. Інтерактивні технології навчання як форма керованої активізації навчального процесу


< Попередня  Змiст  Наступна >

11.3. Інтерактивні технології навчання як форма керованої активізації навчального процесу


Аналіз практики активізації економічного навчання свідчить, що багато проблем підвищення якості навчання можна вирішити за допомогою вдосконалення методики викладання на основі сучасних технологій навчання. Інтерактивні технології навчання та їх класифікація

Як відомо, активні методи навчання поділяються на: ? імітаційні, які передбачають створення імітаційної моделі об’єкта або процесу (ділові і рольові ігри, ігрове проектування, комп’ютерні симуляції, аналіз конкретних ситуацій, імітаційні вправи та індивідуальні тренінги); ? неімітаційні, під час яких активізація навчального процесу досягається за рахунок системи прямих і зворотних зв’язків між викладачем і аудиторією (проблемні лекції, практичні заняття і лабораторні роботи, семінари і дискусії, курсове і дипломне проектування, практика, стажування, навчальні і контролюючі програми, конференції).

Під час підготовки цього параграфа були використані матеріали пробле много методологічного семінару «Сучасні педагогічні технології вищої школи» (Міжнародний незалежний екологополітологічний університет, Росія), а також матеріали А.П. Панфілової, з якою автор має багато спільних практичних і методичних поглядів.

Сучасні методисти поділяють освітні технології на дві великі групи. До традиційних освітніх технологій, що ґрунтуються на традиційних методах навчання, на лежать: ? догматична — функціонує за схемою «подання матеріалу викладачем — відтворення студентами»; ? пояснювально-ілюстративна — орієнтує тих, хто навчається, на розуміння матеріалу та пояснення явищ; ? евристична (проблемне навчання) — спрямована на розвиток когнітивної сфери студента й навчання вирішення структурованих проблем.

До інноваційних технологій відносять:

? тренінгові технології — зорієнтовані на концептуалізацію практичного досвіду студентів та актуалізацію нагромаджених теоретичних знань (модифікації: тематичні й комплексні тренінги, аналіз конкретних ситуацій, ігрова технологія); ? програмоване навчання — спрямоване на засвоєння (запам’ятовування) добре структурованих та логічно побудованих фреймів, що супроводжуються покроковим контролем і підкріпленням; ? мультимедійні технології — низку функцій викладача викону ють технічні засоби навчання (надання інформації повідомлювального, довідкового та ілюстративного плану, динамічна візуалізація змісту, виконання вправ і текстових завдань, ведення обліку тощо).

У сучасну педагогічну літературу вводяться поняття «педагогічні технології», «освітні технології», «педагогічна техніка», «особистісно орієнтовані технології навчання», «індивідуальнокорпоративне навчання як перспективна технологія діяльн ості навчання» «комп’ютерні технології», «тренінгові технології» тощо. У книзі «Освітні технології» розглядаються технології: саморозвитку; організації групової навчальної діяльності школярів, розвивального навчання, формування творчої особистості; технологія навчання як дослідження, проектна технологія; нові інформаційні технології навчання; колективного творчого виховання, створення ситуації успіху; педагогічна технологія… Право на назву «т ехнологія навчання» може мати дистанційне навчання.

А.П. Панфілова дає таке визначення інтерактивної технології: «Це складне за структурою сполучення, яке включає різні рівні організації колективного розв’язання інтелектуальних задач на основі репродуктивних (орієнтація на відтворення вже готового знання) і продуктивних (спрямованість на вирішення проблеми на базі створення нового знання) методів та кому нікативної компетентності учасників».

До методів, що активізують навчальний процес, вона відносить метод ситуаційного аналізу (кейс-метод), метод рольових ігор, розбору ділової кореспонденції, різні види тренінгів, ігрове проектування і т. д. При цьому вона виокремлює три напрями аналізу результатів інтерактивних занять: змістовно-смисловий; творчо-комунікативний і тактико-стратегічний.

Інтерактивні технології створюють умови для розвитку навичок творчого бачення і вирішення проблем, розвитку креативності та гнучкості мислення майбутніх менеджерів. У діяльності учасників ігрових занять добре виявляються взає

мозв’язки загальних розумових здібностей (g) та інтелектуальної активності, що вимагає розкриття творчих потенцій особистості. При цьому на індивідуальну і групову інтелектуальну активність дуже сильно впливають професіоналізм викладача, його комунікативна та ігротехнічна компетентність. Існує велика кількість інтерактивних методик, які активізують навчальний процес з метою розвитку практичних знань і навичок в економічному навчанні. Ці технології можуть мати самостійний характер або бути частиною традиційних технологій (а

також ділових ігор і тренінгів). У процесі активного навчання (action learning) використовуються різні методики та організаційні форми. Наприклад, учасники раз на тиждень зустрічаються в навчальному центрі невеличкими групами для роботи над проектом. !

Ключовим елементом тренінгових технологій є активні методи навчання. Активні методи навчання зорієнтовані на особистість самого студента, на його свідому участь у розвитку власних знань, персональних і фахових навичок, у тому числі навичок колективної роботи й творчого вирішення конкретних проблем.

Більш глибоке дослідження питань, які вивчаються на за няттях, досягається методами «мозкового штурму», рольовими іграми, інтерв’юванням і дискусіями в малих групах та між групами, усними і письмовими презентаціями, аналізом практичних прикладів тощо. Ігротехнічна компетентність — це не просто мода, це обов’язкова професійна вимога для тих, хто розуміє необхідність керованої активізації навчального процесу. !

На жаль, у сучасній практиці автори ігор не замислюються про те, до якої технології належить та чи інша гра, і «легко» називають аналіз кожної ситуації діловою грою. Підміна змісту формою призводить до дискредитації ідеї інтерактивних технологій. Ігротехнічна компетентність викладача

Розквіт періоду «методичного дилетанства» веде до цинічного підмінювання змісту формою, веде до дискредитації самої ідеї інтерактивних технологій. Це дуже добре видно на прикладі «тренінгів», якими називають все, що проводиться в ігровій формі і часто застосовується не для навчання або організаційного розвитку персоналу, а для вирішення виключно ігрових цілей. Нерідко використання інтерактивних форм не пов’язане зі змістом теми заняття, не прац ює на дидактичні, розвиваючі або атестаційні цілі. Часто замість 20—30-хвилинного регла

менту викладачі витрачають від 2 до 3 годин навчального часу. При тому навчальні цілі майже не плануються, ігрові заняття йдуть спонтанно, не відбувається зворотний зв’язок, навчальний ефект низький. Все це веде до дискредитації ігрових технологій, яка пов’язана з методичним дилетанством викладачів. Інколи викладачі, не маючи ігротехнічної компетентності, роблять спроби впровадити ігрові технології, наз иваючи «новим» те, що все давно проводилось іншими викладачами. Крім того, непідготовленість викладачів веде до «профанації ідеї», підміни суті однієї форми іншою. Сучасних технологій вже дуже багато, але обмін досвідом між професіональними ігротехніками майже не відбувається.

Як викладачу-початківцю, що бажає стати ігротехніком, знайти відповіді на такі запи тання: ? Як визначити, що таке інтерактивна гра?

Розглядаючи проблему методичних шляхів розвитку ефективності навчання студентів, слід зауважити, що, на жаль, наукові здобутки викладача цінуються адміністрацією більше ніж науково-методичні. А страждають від цього студенти.

Слід зазначити, що книг з інтерактивного навчання на рівні сучас ного ігротехнічного менеджменту недостатньо і на російському, і особливо на українському ринку. Література з методики викладання і навчання в професійній економічній освіті не може дати необхідної інформації про ігри викладачу-початківцю і не дає змоги йому самостійно користуватися ілюстративним прикладним матеріалом.

Сподіваюсь, що підготовлений автором тренінг-курс (ди в. далі в розд.14) допоможе викладачу не тільки розібратись у розмаїтті методик інтерактивного навчання, а й коректно їх називаючи, вибрати саме ту технологію, яка відповідає його навчальним цілям, і професійно грамотно використати сучасні технології в процесі викладання економічних дисциплін. !

.) ? Чим імітаційна гра відрізняється від звичайної вправи, курсового проекту або ділової гри? (Як відомо, і в курсовому проекті студент має справу з умовним об’єктом і зайнятий певною абстрактною діяльністю, а в діловій грі моделюється ситуація виробничого характеру ? Чим проблемна ситуація відрізняється від кейс-методу? ? Чим рольова гра відрізняється від розігрування ситуації в ролях? і таке інше. Використання в практиці економічного навчання інтерактивних технологій вимагає від викладача досить суттєвої підготовки з педагогічної психології, оволодіння певними комунікативними навичками спілкування та корпоративної культури.

Функціївикладача під час проведення інтерактивних занять

Сучасні викладачі повинні володіти широким діапазоном методичних прийомів інтерактивних технологій. Вони самі повинні мати сучасну культуру мислення, виявляти гнучкість, креативність та інноваційність сучасного економічного мислення.

Навички викладача як практикуючого психолога потрібні у навчанні студентів працювати самостійно, мати загальні навички навчання, слухання, конспектування, складання іспитів, створення рефератів і есе, мислення взагалі. педагогічна наука розглядає навчання як процес, в якому інформація стає знанням лише тоді, коли вона стає частиною досвіду. Під досвідом розуміємо фізичний рух або відчуття. Розум грає в даному разі провідну роль. Але навчання ніколи не контролюється одним тільки мисленням. Знання стає розумінням, коли воно підкріплене почуттями.

Педагогічний досвід свідчить, що навчити людину можна тоді, коли в голові кожного студента є «бажання вчитись», залишається передати йому «вміння вчитись». Сучасна

Ці принципи легше здійснюються в умовах інтерактивних занять різного типу. Наприклад, у тренінгах (як і в інших сучасних інтерактивних методах) присутня вся система: ? надання інформації; ? створення середовища для експерименту, за допомогою якого інформація стає знанням; ! ? виділення додаткового часу на осмислення або наступних дій; ? ці дії синтезують знання в розуміння, а розуміння в знання.

Це все дає можливість уникнути інформаційного перенавантаження, тому що розділяє інформацію на частини і передає її для паралельної обробки всім типам інтелекту.

Характерною ознакою сучасного навчання є застосування різних методик навчання або інтерактивних методів навчання. Поширення інтерактивних методик виходить з такої позиції, що використовуючи досвід і вміння студентів (групи) викладач приводить в дію дуже важливий і часто недооцінюваний ресурс — можливості студентів.

Функції викладача в інтерактивних технологіях навчання дуже різноманітні. Викладач протягом заняття виступає як розробник та організатор заняття, консультант і фасилітатор (вирішувач проблем), а також як психолог і комунікатор у команді. Кожний викладач повинен постійно експериментувати в аудиторії, щоб стати більш майстерним у своїх методах і прийомах викладання. Якщо, прикриваючись компете нтністю і досвідом, ви не намагаєтесь розширити межі власних умінь і навичок, то ви не зовсім розумієте сенс навчання і викладання. І тоді професіоналізм стає ще одним гальмом, способом самообмеження у вашій діяльності. Особливої методичної компетентності вимагає від викладача заняття з використанням евристичних технологій в економічному навчанні. Слід заз начити, що раніше на викладачів, які використовували ігротехнічні та інтерактивні методики викладання, дивились як на диваків. Нині ситуація кардинально змінилася. Освіта потребує системних і глибоких змін у самій системі викладання, в методиці викладання. Зміни необхідні.

Таким чином, інтерактивні методики навчання створюють для цього великі можливості як студентам, так і викладачам. Підвищення методичн ої ігротехнічної компетентності викладача в економічній освіті — невідкладне завдання.

Як відомо, в системі КНЕУ нагромаджений ще у 1980-ті рр. досить плідний досвід активізації економічного навчання у ВНЗ. Був створений великий банк проблемних ситуацій, ігор. Працював кабінет ділових ігор і взагалі викладацький персонал був н епогано методично підготовлений до впровадження інтерактивних технологій навчання. Чому це не пішло тоді далі? Я думаю, що тоді «ще не настав той час», а також при цьому важливо було «не доводити схематизм до ідіотизму» і вміти боротись з халтурою у використанні нових методик навчання.

Ефективність інтерактивного навчання

Ефективності навчання можна досягти лише за умови глибокого професіоналізму, пов’язаного з володінням сучасним і ігротехнічним менеджментом. Саме це дає шанс викладачу нового типу бути конкурентоспроможним, володіти сучасною економічною інформацією та прогресивними методиками і технологіями, щоб довести цю інформацію до студентів так, щоб навчити їх ефективно вести економічну діяльність.

Володіння багатим потенціалом особистості та ігротехнічною або методичною компетентністю сприятиме розумінню нової ринкової ситуації, коли необхідні лише ті інноваційні освітні послуги, які дозволяють за мінімальних витрат часу вирішувати

конструктивно завдання навчання і організаційного розвитку персоналу.

Зрозуміло, що ефективність навчання може бути оцінена повною мірою тільки тоді, коли і викладачі, і студенти самі відчують суб’єктивні та об’єктивні переваги цих методик навчання. І це не емоційні ефекти, а зміни в рівні компетентності, розвитку навичок, вмінь і конкурентоспроможності кожного майбутнього спеціаліста.

Якщо компетентність людини — це елемент ро зумових здібностей, то для визначення її результативності (отриманого розвитку і змін) А.П. Панфілова пропонує використовувати відому теорію Тализіної про поетапне формування розумових дій, а також технологію відстежування рівнів засвоєння знань (упізнання, відтворення, творчість). П.А. Панфілова наводить такі результати опитування слухачів курсів, що свідчать про ви сокий ступінь задоволення керівників та спеціалістів інтерактивними технологіями. За результатами останніх 10 років (1993—2003 рр.) він становив 86,8%. З них 49% слухачів жалкують, що раніше не вчилися за допомогою інтерактивних технологій; 37,8% — готові продовжувати інтерактивне навчання; 9,2% — вважають, що таке навчання втомлює і дуже важке; 4% — не взяли участі в оцінюванні взагалі.

Сучасний менеджм ент та ефективні бізнес-комунікації вимагають від керівників і спеціалістів інноваційних технологій взаємодії та продуктивних моделей ділового спілкування, що, безумовно, потребує випереджальної підготовки викладачів. І головне, на мою думку, в інтерактивних методиках-технологіях: «Вчити і вчитись так, щоб навчитися діяти».


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
11.5. Методичні поради з активізації економічного навчання для різних вікових груп
Частина 2. 11.5. Методичні поради з активізації економічного навчання для різних вікових груп
Досвід використання методу інтелект-карт у практиці економічного навчання
12.2.У чому суть методу інтелект-карт?
12.3.Основні напрями використання інтелект-карт у викладанні економічних дисциплін
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)