Нехай, як і в попередній моделі, на конкурентному ринку всі фірми початково характеризуються технологією з постійними граничними та середніми виQ
тратами С
1 (рис. 9.3). Ринкова ціна буде дорівнювати С
1. (Р
1 = С
1 ), а обсяг випуску фірми становитиме Q * . Після впровадження нової технології і зниження витрат до рівня С
2 призначення монопольної ціни Р
2 буде неможливим, оскільки ціна у конкурентів залишається нижчою Р
1 <Р
2
Тому фірма-новатор буде пропонувати товар за ціною конкуреного ринку Р
1 = С
1 в обсязі Q * , і отримувати прибуток у розмірі С
2
С
1 HF. Прибуток фірми буде меншим, чим монопольний прибуток. Інновація, яка не дає можливість фірмі повністю реалізувати свою монопольну владу, але все-таки дає їй певний прибуток, називається некардинальною інновацією.
Якщо фірма зможе винайти технологію, що знижує її витрати до С
3 або нижче, то отримає монопольну владу та монопольний прибуток. У цьому випадку фірма-новатор призначить ціну Р
3 та виготовить продуцію в розмірі Q
3 . Ціна Р
3 нижче ніж початкова ціна конкурентного рівня Р
1 . Отже фірма зможе отримати монопольний прибуток у розмірі C
3 P
3 LB і конкуренти будуть витіснені з ринку. Інновація, яка дозволяє отримувати монопольний прибуток називається кардинальною. Р
1 <Р
2
Тому фірма-новатор буде пропонувати товар за ціною конкуреного ринку Р
1 = С
1 в обсязі Q * , і отримувати прибуток у розмірі С
2
С
1 HF. Прибуток фірми буде меншим, чим монопольний прибуток. Інновація, яка не дає можливість фірмі повністю реалізувати свою монопольну владу, але все-таки дає їй певний прибуток, називається некардинальною інновацією.
Якщо фірма зможе винайти технологію, що знижує її витрати до С
3 або нижче, то отримає монопольну владу та монопольний прибуток. У цьому випадку фірма-новатор призначить ціну Р
3 та виготовить продуцію в розмірі Q
3 . Ціна Р
3 нижче ніж початкова ціна конкурентного рівня Р
1 . Отже фірма зможе отримати монопольний прибуток у розмірі C
3 P
3 LB і конкуренти будуть витіснені з ринку. Інновація, яка дозволяє отримувати монопольний прибуток називається кардинальною. тратами С
1 (рис. 9.3). Ринкова ціна буде дорівнювати С
1. (Р
1 = С
1 ), а обсяг випуску фірми становитиме Q * . Після впровадження нової технології і зниження витрат до рівня С
2 призначення монопольної ціни Р
2 буде неможливим, оскільки ціна у конкурентів залишається нижчою Р
1 <Р
2
Тому фірма-новатор буде пропонувати товар за ціною конкуреного ринку Р
1 = С
1 в обсязі Q * , і отримувати прибуток у розмірі С
2
С
1 HF. Прибуток фірми буде меншим, чим монопольний прибуток. Інновація, яка не дає можливість фірмі повністю реалізувати свою монопольну владу, але все-таки дає їй певний прибуток, називається некардинальною інновацією.
Якщо фірма зможе винайти технологію, що знижує її витрати до С
3 або нижче, то отримає монопольну владу та монопольний прибуток. У цьому випадку фірма-новатор призначить ціну Р
3 та виготовить продуцію в розмірі Q
3 . Ціна Р
3 нижче ніж початкова ціна конкурентного рівня Р
1 . Отже фірма зможе отримати монопольний прибуток у розмірі C
3 P
3 LB і конкуренти будуть витіснені з ринку. Інновація, яка дозволяє отримувати монопольний прибуток називається кардинальною. H
С
1 P
1 =С
1 L H
С
2
С
3 A B MRD
С
2
С
1 Q
2 Q * Q
3
С
0 P
1 =С
1 P
2 F P
3 L
С
3
Рис. 9.3 Зміна прибутку фірми-інноватора при зниженні витрат
Розглянемо як оцінюються стимули до інноваційної діяльності при погрозі появи на ринку потенційного конкурента. Нехай на ринку діє єдина фірма-монополіст із постійними середніми витратами виробництва С
Інновації та загроза входу на ринок
1 . Якщо монополіст вкладає кошти в інновацію й запобігає появі конкурента на ринку, то він отримує прибуток у розмірі ? m .
Якщо потенційний конкурент, використовуючи інновацію першим виходить на ринок, то монополіст змушений пристосовуватися. Стимули до інновацій будуть більшими у потенційного конкурента, ніж у монополіста. Це пояснюється тим, що при впровадженні інновації монополіст «заміщує себе», а конкурент стає монополістом, ефект заміщення пригнічує прагнення монополіста до інноваційної активності.
Якщо конкурент відсутній, монополіст продовжує отримувати монопольний прибуток. Якщо ж входу конкурента на ринок не вдається запобігти, то монополіст змушений ділитися di ? — прибуток дуополіста.
прибутком. Монопольний ринок перетворюється на дуопольний, причому
2
1 ddm ?+??? , де прибутком. Монопольний ринок перетворюється на дуопольний, причому
2
1 ddm ?+??? , де
Отже, в монополіста є сильні стимули до збереження свого монопольного положення. Ефект збереження монопольного положення приводить до того, що монополіст буде прагнути отримати права власності на інновацію з метою запобігання входу на ринок інших фірм. Так само монополіст буде діяти навіть, якщо він не збирається використовувати інновації. Поширення таких патентів на монопольних ринках отримало назву «сплячих» патентів. Права власності на них належать монополістам, але винаходи не застосовуються на практиці.
Модель олігополії з конкуренцією у сфері технологічних інновацій, була запропонована американськими економістами Партою Сараті Дасгуптою і Джозефом Юджином Стігліцем у 1980 р.
