— граничного виторгу від граничного продукту ресурсу, або граничного виторгу ресурсу ( X MRP).
Показником, що відображає, на скільки збільшується сукупний виторг фірми за зростання кількості залученого ресурсу, є граничний виторг споживання фірмою змінного виробничого фактора ння ресурсу, які оцінюються за допомогою показникаX ). Звідси маємо правило залучення фірмою змінного виробничого фактора: фірма, яка максимізує прибуток, залучатиме у виробництво додаткові одиниці змінного ресурсу Х до тих пір, поки приріст сукупних витрат не перевищуватиме приріст сукупного виторгу. Інакше, фірма залучатиме у виробництво таку кількість змінного ресурсу Х, за якої виконується рівність
ресурсу X MRP. При визначенні обсягуX MRP зіставляється з витратами на придба граничних витрат на ресурс ( MRCXX MRCMRP= . (10.1) XX MRCMRP= . (10.1)
Така умова є вірною незалежно від статусу фірми на ринках продукції та виробничого фактора.
Дане правило залучення факторів виробництва безпосередньо веде до функції попиту фірми на кожен із виробничих ресурсів. Розглянемо фірму, що володіє ринковою владою на продуктовому ринку та виступає досконалим конкурентом на ринку виробничого ресурсу і максимізує прибуток у короткостроковому періоді. Фірми, які на продуктовому ринку виступають монополістами, олігополістами або монополістичними конкурентами, для спрощення надалі називатимемо монополістами.
На монополізованому ринку продукції граничний виторг менше ціни через від’ємний нахил кривої попиту на продукціюжить нижче ліворуч кривої дить не тільки до зниженнязмінного виробничого фактора. При цьому обидві криві, MRPють, коли випуск зростає, а цінаQ
монополіста. Крива X MRP недосконалого конкурента леX VMP , адже збільшення залученої кількості ресурсу X призво X MP (згідно із законом спадної граничної продуктивності ), але до зменшення ціни реалізації всіх одиниць продукції Q PX і X VMP , мають від’ємний нахил, оскільки X MP та q MR спада P скорочується.
Для конкурентної фірми на факторному ринку ціна виробничого фактора є заданою і постійною величиною, а крива пропозиції ресурсу X S є горизонтальною прямою. Це пояснюється тим, що обсяг попиту фірми на ринку ресурсу є замалим у порівнянні із ринковим попитом настільки, що окрема фірма не може вплинути на ціну ресурсу.
Як відомо, фірма, яка максимізує прибуток, нарощуватиме кількість змінного ресурсу Х до тих пір, поки граничний виторг ресурсу X MRP не дорівнюватиме граничним факторним витратам X MRC , які в даному випадку дорівнюють ціні ресурсу X P . Інакше, умовою максимізації прибутку фірми — монополіста на товарному ринку та досконалого конкурента на ринку змінного виробничого фактора є рівність
XXX PMRCMRP== . (10.2) XXX PMRCMRP== . (10.2)
Здійснюючи формальний доказ рівності (10.2), необхідно відзначити, що у короткостроковому періоді обсяг випуску продукції є функцією єдиного змінного фактора X. Тоді виробнича функція фірми може бути представлена як де q Q — обсяг випуску продукту q .
)(XfQ q = , )(XfQ q = ,
Сукупний виторг фірми складає: а сукупні витрати фірми становлять: де TFC — постійні витрати фірми, що залежать від обсягу використання постійних факторів та їх цін.
При прийнятті рішення відносно єдиного змінного виробничого фактора, монополіст має на меті максимізацію прибутку:
Умовою максимізації прибутку монополіста буде рівність нулю першої похідної за кількістю виробничого фактора Х: що після перетворень має вигляд: а за визначенням показника граничного виторгу ресурсу,
Таким чином, умовою максимізації прибутку при визначенні обсягу використання єдиного змінного виробничого фактора фірмою — монополістом на товарному ринку та досконалим конкурентом на факторному є рівність граничного факторного виторгу та ціни ресурсу.
X MRP XX DMRP= VMP X P X P а)б)
1 E
1 X S
11 XX MRCS=
1 E
1 X P
1 X P /
1 E X VMP
3 E
1 E
2 E X MRP XX DMRP= X VMP
3 X S
1 X S
2 X S
11 XX MRCS=
1 E XX X P X P
1 X P
1 X
1 X
1 X P
2 X P
3 X P
2 X
3 X а)б) /
1 X
Рис. 10.1. Ресурсне рішення (а) і крива попиту на виробничий фактор (б) монополіста на товарному ринку та досконалого конкурента на ринку єдиного змінного ресурсу
Графічно рівновага фірми, представлена на рис. 10.1, а), досягається в т.
1 E , а обсяг ресурсу, що максимізує прибуток фірми, складає
1 X . Якщо
1 XX? , граничний виторг ресурсу X MRP перевищує ціну одиниці ресурсу X P , і прибуток фірми може бути збільшений за рахунок залучення додаткової кількості змінного виробничого фактора. Навпаки, за
1 XX? граничний виторг ресурсу є нижчим за ціну виробничого фактора, і прибуток може бути збільшений за рахунок скорочення використання змінного ресурсу. Тому фірма — монополіст на продуктовому ринку та досконалий конкурент на факторному буде збільшувати кількість залученого змінного ресурсу до тих пір, поки граничний факторний виторг не буде рівним конкурентній ціні ресурсу.
Рис. 10.2, б) показує, яким чином змінюється обсяг попиту монополіста на ресурс при зміні його ринкової ціни. Так, підвищення ціни виробничого фактора до
2 X P скорочує (за інших незмінних умов) оптимальну кількість використання єдиного змінного ресурсу до
2 X , а зниження ціни одиниці ресурсу до
3 X P збільшує кількість його використання фірмою до
3 X. Таким чином, крива X MRP виступає кривою попиту фірми на єдиний змінний ресурс за його ціною, тобто являє собою графічне відображення функції
Тепер розглянемо особливості формування попиту на виробничий фактор з боку фірми, яка володіє ринковою владою на ресурсному ринку. Нагадаємо, що тип ринкової структури, коли великій кількості неорганізованих продавців, які пропонують виробничий ресурс, протистоїть єдиний покупець, називається монопсонією на факторному ринку. Якщо виробничий фактор купує обмежена кількість фірм, то ринок ресурсів функціонує як олігопсонія. Коли виробничий фактор використовується багатьма фірмами, і всі вони є замалими для здійснення впливу на ціну ресурсу, то ринок характеризується умовами монопсоністичної конкуренції. Процес прийняття ресурсних рішень фірмами, що володіють ринковою владою на факторному ринку, є типовим, тому недосконало конкурентну фірму на ринку виробничого фактора для спрощення надалі називатимемо монопсоністом.
Як було показано вище, за умов досконалої конкуренції покупців на ринку ресурсу окрема фірма мала змогу придбати будь-яку кількість змінного фактора за визначеною ціною. Оскільки монопсоніст пред’являє ринковий факторний попит, він стикається із кривою ринкової пропозиції ресурсу X S, що характеризується позитивним нахилом. Крива пропозиції ресурсу співпадає з кривою середніх витрат фірми на придбання виробничого фактора X не відповідаєX X
X ARC. Як читачу вже відомо з курсу мікроекономіки, для монопсоніста крива MRC кривим пропозиції S та середніх витрат на ресурс ARC. Так, якщо для придбання
додаткової кількості ресурсу Х фірма має збільшувати ціну, то граничні витрати на ресурс кожної додаткової одиниці виробничого фактора будуть вищими за ціну пропозиції ресурсу та середні факторні витрати. Відповідно, коли крива пропозиції ресурсу X S (або крива середніх витрат на ресурс X ARC) має позитивний нахил, то крива X MRC має бути розташована вище кривої пропозиції виробничого фактора та вище кривої середніх витрат ресурсу, а її нахил є крутішим.
Співвідношення між X S та X MRC можна показати математично. Припустимо, що монопсоніст використовує для виробництва продукту q єдиний змінний фактор X, тоді . Сукупні витрати фірми на оплату такого змінного ресурсу складатимуть
)(XfQ q =)(XfQ q =XPTRC XX ?= . XPTRC XX ?= .
За визначенням, граничні факторні витрати становитимуть: або
Якщо помножити другий доданок, то отримаємо X що тотожно виразу
Оскільки еластичність пропозиції виробничого фактора за його ціною складає
Оскільки S X E є позитивною величиною за висхідної кривої пропозиції ресурсу, граничні факторні витрати є вищими за ціну одиниці ресурсу. Отже, для монопсоніста виконується рівність X
XXX PARCMRC=? . XXX PARCMRC=? .
Особливістю формування попиту на єдиний змінний ресурс з боку монопсоніста є відсутність кривої попиту, оскільки однозначної відповідності ціни ресурсу та обсягу його використання немає. За різних значень ціни залежно від розташування кривої пропозиції ресурсу може мати місце однаковий обсяг попиту. Так, на рис. 10.2 представлено криву граничного виторгу ресурсу X MRP та два можливих положення кривої пропозиції змінного виробничого фактора,
1X S і
2X S.
Крива MRP перетинає дві різні криві граничних факторних витрат, MRC і MRC (які
1X
2X відповідають двом кривим пропозиції ресурсу), в одній точці Е. Отже, за двох різних цін на виробничий фактор,
1X P і
2X P, оптимальний рівень залучення фірмою змінного ресурсу буде однаковим і складатиме
1 X. Це означає, що функції, яка б пов’язувала ціну виробничого фактора в якості аргументу та обсяг використання ресурсу монопсоністом, не існує.
Рис. 10.2. Відсутність кривої попиту монопсоніста
X MRC і XX ARCS= характеризують таку фірму як монопсоніста, а криві X VMP та X MRP — X MRC XX ARCS= виконується рівність XX MRCMRP=. Лівіше точки перетину кривих граничних факторних витрат і граничної виручки ресурсу XX MRCMRP?, правіше XX MRCMRP?. Тому збільшення кількості залученого ресурсу до
1 X збільшує прибуток фірми, тоді як подальше її зростання понад супроводжується його скороченням. Отже, кількість єдиного змінного ресурсу
1 X, що відповідає точці оптимуму Е, максимізує прибуток фірми. При цьому ціна одиниці ресурсу монопсоніста — монополіста відповідає т.
1 E на кривій пропозиції ресурсу X S та складає
1X P.
Розглянемо рішення фірми щодо залучення єдиного змінного ресурсу, яка виступає монопсоністом на факторному ринку та монополістом на продуктовому. На рис. 10.3 криві X MRC і XX ARCS= характеризують таку фірму як монопсоніста, а криві X VMP та X MRP — як монополіста. X P X X MRC XX ARCS= X VMP E
1 E
1 X
1 X P X MRP X MRP X VMP
Рис. 10.3. Ресурсне рішення монополіста — монопсоніста
Рішення фірми щодо залученої кількості єдиного змінного ресурсу визначається т. Е, коли виконується рівність XX MRCMRP=. Лівіше точки перетину кривих граничних факторних витрат і граничної виручки ресурсу XX MRCMRP?, правіше XX MRCMRP?. Тому збільшення кількості залученого ресурсу до
1 X збільшує прибуток фірми, тоді як подальше її зростання понад
1 X супроводжується його скороченням. Отже, кількість єдиного змінного ресурсу
1 X, що відповідає точці оптимуму Е, максимізує прибуток фірми. При цьому ціна одиниці ресурсу монопсоніста — монополіста відповідає т.
1 E на кривій пропозиції ресурсу X S та складає
1X P.
Формування попиту фірми на єдиний змінний виробничий ресурс розглянуто вище. Проте у довгостроковому періоді, коли при виробництві певного продукту використовується не один, а більше змінних виробничих факторів, механізм утворення
