Більшість факторів, що впливають на положення кривої попиту на ресурс, визначають продуктивність ресурсу і його внесок до сукупного виторгу фірми. Нагадаємо, що попит на ресурс залежить від таких основних чинників:
— попиту покупців на продукцію фірми: чим вищим є останній, тим необхіднішими для фірми є ресурси, необхідні для виробництва продукції;
— цін інших ресурсів. Зниження ціни замінювачів даного виробничого фактора приводить до зниження попиту на ресурс, тобто до паралельного зрушення кривої попиту донизу ліворуч. Навпаки, зниження ціни ресурсу-доповнювача виробничого фактора спричиняє зростання попиту на даний ресурс і переміщення кривої попиту фірми на виробничий фактор догори праворуч;
— зміни технології, що може обумовлювати підвищення або зниження попиту на ресурс у залежності від характеру зміни виробничої функції;
— обсягу граничного виторгу фірми: попит на фактор виробництва є тим вищим, чим більшою є граничний виторг, який отримує фірма від зростання обсягу випуску продукції;
— ступеня універсальності ресурсу: чим більше видів ресурсів використовується сумісно із даним виробничим фактором, тим вище його продуктивність та граничний продукт по кожному ресурсу, і тим вищим є попит на даний ресурс.
Факторами цінової еластичності попиту на виробничий ресурс виступають:
1. Ціна виробничого фактора. Нагадаємо, що цінова еластичність попиту на ресурс показує ступінь реакції обсягу попиту на ресурс на зміну ціни виробничого фактора:
2. Цінова еластичність попиту на продукцію. Оскільки попит на ресурс має похідний характер від попиту на продукцію, то чим еластичнішим є попит на продукцію, тим еластичнішим є попит на виробничий фактор.
3. Ступінь взаємозамінюваності ресурсів: чим важче замінити даний ресурс іншим, тим менш еластичним є попит на такий виробничий фактор за ціною.
4. Частка витрат на придбання даного ресурсу у сукупних витратах виробництва. Так, чим меншою є питома вага вартості даного виробничого фактора, тим менш еластичним є попит фірми на нього. Оскільки сума витрат на даний виробничий фактор є невеликою у порівнянні із сукупними витратами фірми, то попит останнього на ресурс є нечутливим до зміни ціни ресурсу.
Галузевим попитом на ресурс є сума обсягів ресурсів, що використовуються галузевими фірмами за даного рівня ціни.
Для визначення особливостей формування галузевого факторного попиту необхідно зробити ряд таких припущень:
— нехай усі фірми — покупці ресурсу виготовляють однакову продукцію q і продають її на одному ринку;
— крива індивідуального попиту на виробничий фактор є типовою, тобто характеризується від’ємним нахилом, залежить від цін на інші виробничі ресурси та від ціни одиниці продукції;
— відомими є криві попиту на ресурс з боку всіх діючих фірм.
Крива D на рис. 10.6 побудована шляхом горизонтального сумування кривих попиту на ресурс окремих фірм (тобто кривих граничного ресурсного виторгу MRP), проте кривою галузевого попиту на даний виробничий фактор вона не виступає.
2 P
1 P
3 P
4 X
2 X
1 X
3 X
5 X X P X D гал D
Рис. 10.6. Крива галузевого попиту на ресурс
Так, крива D відображає попит усіх фірм на ресурс тільки за умови, що ціна товару зберігається на рівні
1 P. Проте, якщо на ринку ресурсу ціна знизиться до
2 P, крива пропозиції продукції окремої фірми зміститься праворуч, відповідно відбудеться зростання пропозиції на продуктовому ринку. Це призведе до зниження ціни товару та, як наслідок, до зниження попиту на ресурс. Фірми не нарощуватимуть виробництво продукції до того обсягу, що відповідатиме кількості ресурсу
4 X. Галузевий попит на ресурс буде певною мірою меншим за
4 X і становитиме, скажімо,
2 X. Аналогічно за ціною, що є вищою за
1 P, наприклад,
3 P, крива D відображає занижений обсяг попиту на виробничий фактор
5 X. Насправді при зниженні галузевої пропозиції продукції її ринкова ціна зросте, та, як наслідок, обсяг попиту на ресурс буде вищим за
5 X, наприклад,
3 X.
Отже, кожному значенню ціни ресурсу відповідає визначений обсяг попиту фірм із урахуванням зміни ціни на продукцію. Значення таких обсягів попиту утворюють криву попиту галузі на ресурс гал D, що показує обсяг галузевого залучення ресурсу за тієї чи іншої його ціни з урахуванням зрушення рівноваги на ринку продукції.
Ринковий попит на ресурс — це обсяг ресурсу, що використовується фірмами всіх галузей за певного рівня його ціни.
Аналогічно, побудову кривої ринкового попиту на ресурс шляхом сумування кривих попиту кількох галузей (що можуть мати різні структури ринків готової продукції) здійснювати не можна, адже попит на продукцію одних галузей може залежати від цін на продукцію інших. У випадку, коли такий вплив є незначним, отриману як горизонтальну суму кривих галузевого попиту на ресурс криву можна вважати кривою ринкового попиту. Проте при побудові кривої попиту на ресурс з боку фірм — виробників продукції із високим рівнем перехресної еластичності попиту необхідним є врахування всіх взаємовпливів рівноваги на ринках готової продукції.
