—Штайнера. Так як продуктові інновації спрямовані на поліпшення продукту, то залишковий попит на продукцію фірми i буде залежати від величини витрат на продуктові інновації та цін на продукцію даної фірми та її конкурентів: , де P i — ціна на продукцію фірми i; x i
—витрати на НДДКР фірми i; P j і x j — ціни на продукцію і витрати на НДДКР конкурентів фірми i.
Продуктові інновації сприяють зростанню попиту, тому збільшення витрат на продуктові інновації приводить до розширення залишкового попиту
0? ? ? i i x q , але по мірі збільшення витрат на інновації ефект розширення попиту буде слабшати.
У цьому випадку функція прибутку буде мати вигляд: де x i
—рівень витрат на продуктові інновації.
Звідки перша умова оптимальності: ii
Друга умова оптимальності має вигляд: або i ii де ? i — еластичність попиту за витратами на продуктові інновації; ?j — еластичність попиту за витратами на продуктові інновації інших фірм; ? — ступінь очікуваного зростання витрат на продуктові інновації конкурентів фірми i у відповідь на збільшення цих витрат даною фірмою.
Таким чином, частка витрат на продуктові інновації у валовому виторгу від реалізації продукції прямо пропорційна еластичності попиту за витратами на продуктові інновації й обернено пропорційна еластичності попиту за ціною.
Збільшення числа фірм у рамках такої моделі, знижує стимули до продуктових інновацій. Розгляд багатоперіодної моделі показує, що фірмам вигідна кооперація (змова), що втримує їх від інноваційної гонки.
9.2. Патентний захист інновацій: необхідність впровадження та наслідки.
Присвоєння доходів від інновації значною мірою залежить від здатності отримати право власності на інновацію. Патент (від латин. patere) — документ, що засвідчує комплекс виключних прав на використання винаходу, які держава гарантує патентовласнику на заздалегідь визначений період часу в обмін на контрольоване та публічне розкриття патентовласником суттєвих ознак винаходу. Основою патентного законодавства
Патент, наслідки патентного захисту
став Закон про монополії, що був введений у 1623 р. англійським парламентом з метою захисту доходів власників винаходів. Отже, патент надає власнику право:
— отримати певний ступінь влади на ринку;
— отримувати додатковий прибуток від запатентованої ідеї.
Патенти призводять рівною мірою до бажаних і небажаних наслідків. Головний позитивний ефект патенту — можливість отримати монопольний прибуток, це стимулює більш інтенсивну діяльність в області нововведень. Головним негативним наслідком стає легальна можливість призначати монопольні ціни на новий продукт.
Розглянемо ситуацію, коли продуктова інновація захищена патентом.
Крива середніх витрат фірми визначається рівнем С
1 , а крива попиту на інноваційний продукт — D
1 (рис. 9.4).
Фірма при наявності патенту стає монополістом. Керуючись правилом рівноваги, вона встановлює ціну на рівні Р
1 , що дозволяє отримати прибуток у розмірі площі фігури С
Р
1 HR. При більш високих витратах на рівні С
1
0 прибуток фірми складе C
0 JZK. Таким чином, у результаті впровадження інновації виграє як покупець, так і фірма-монополіст. Покупець одержує більш високий споживчий надлишок (площа Р
1 AH), фірма збільшує прибуток до рівня С
Р
1 HR. Q
1
1 A Q
0 J
0 C
0 P
1
1 Q P,C C
Рис. 9.4. Прибуток фірми від продажу інноваційного продукту, захищеного патентом
У випадку відсутності патентного захисту на ринку з’являються імітатори зі своїми товарами, зрушуючи попит з рівня D
1 до D
2 (рис. 9.5). Нова ціна Р
2 дозволяє отримати прибуток у розмірі СР
2 GF. Фірми-імітатори практично безкоштовно користуються результатами НДДКР інноватора, отримують додатковий прибуток, тим самим залучаючи нових учасників процесу. Залишковий попит інноватора знизиться до значення D
3 і при встановленні ціни Р
3 він одержить прибуток у розмірі СР
3 NB, що значно менше попереднього рівня.
Отже інноваційні взаємодії фірм породжують проблему «безбілетника» — фірмі легше імітувати продукт, ніж витрачати на розробку нововведення. Причому поява нововведення, не захищеного патентами, і його поширення не означає відсутності певних зусиль із боку фірми — імітатора. Будь-яка імітація вимагає як часу, так і чималих інтелектуальних і фінансових витрат дослідників. Вивчаючи проблему інновацій і імітацій в 4-х галузях США (хімічній, фармацевтичній, електронній й машинобудівній), Е. Менсфілд, М. Шварц і С. Вагнер (1981 р.) установили, що імітатори відтворюють конкурентний товар за 2/3 часу його розробки й за 2/3 витрат, пов’язаних з його розробкою. Для копіювання нового незапатентованого продукту може знадобитися більше ніж 50 % початкових витрат на НДДКР у переважній більшості з 127 галузей, і 75 % — у 40 % галузей. Патентування збільшує витрати копіювання на 40 % у фармацевтиці, на 25 % — у хімічній промисловості, на 7
—15 % у виробництві напівпровідників, 17 % — виробництві машин і компресорів.
Рис. 9.5. Зміна прибутку фірми від продажу інноваційного продукту за відсутності патенту Інші дослідження показують, що імітація незапатентованого продукту відбувається в 4
—5 разів швидше, ніж товару, на який був отриманий патент. По мірі того, як збільшується доля початкових користувачів, доля наступних імітаторів знижується. З плином часу все більше фірм використовують нововведення, отже виникає імовірність того, що фірма, яка ще не використовує нововведення, через контакти з фірмою-імітатором сама буде використовувати інновацію. При поширенні інновації практично всі фірми галузі виявляються залученими в процес використання інновацій. Після чого поступово відбувається призупинення, а потім і зменшення фірм-імітаторів. У результаті крива поширення інновації приймає S-подібну форму.
Патенти встановлюють тимчасову монополію на використання винаходу. З одного боку, монопольний прибуток винагороджує винахідника і створює стимули для творчості, з іншого боку, покупець сплачує вищу ціну, крім того, монополія перешкоджає поширенню нових ідей. Оптимальний термін дії патенту повинен враховувати обидва ці ефекти.
Оптимальна тривалість дії патенту
Для того, щоб оцінити оптимальну тривалість патенту необхідно порівняти граничні соціальні витрати (MSCp) та граничні соціальні вигоди від інновації (MSBp).
До соціальних витрат відносять:
— втрати від монопольного ціноутворення — продавці, користуючись своїм виключним становищем, встановлюють на запатентований товар монопольну націнку, через що покупці купують менше товару, ніж у випадку оптимальної рівноваги;
— втрати, які виникають через блокування за допомогою патенту додаткових винаходів та додаткового виробництва, для яких необхідно право на використання запатентованого знання.
На рис. 9.6 по горизонтальній осі відкладемо час дії патенту, по вертикальній — витрати та вигоди від винаходу.
Рис. 9.6. Оптимальна тривалість патенту
Крива граничних соціальних витрат має позитивний кут нахилу, що пов’язано з тим, що за відсутності замінників запатентованого блага, граничні соціальні витрати з плином часу зростають, причому чим довше триває монопольне право, тим швидше ростуть витрати. Вигоди суспільства обумовлені зростанням винахідницької активності, яку стимулює патент. Крива граничних соціальних вигод ілюструє спадну динаміку — при збільшенні тривалості патентного періоду стимули до дослідницької діяльності зростають все повільніше. Відповідно перетин цих кривих визначає оптимальну тривалість дії патенту — точка t*. Таким чином, чиста соціальна вигода від даного патенту максимізується, якщо патент надається на термін t* років. Представлена модель є теоретичною конструкцією, яку досить важко застосувати на практиці, оскільки для кожного винаходу соціальні вигоди та витрати є унікальними і їх важко оцінити.
Для того, щоб визначити оптимальну кількість фірм-інноваторів розглянемо таку ситуацію. Припустимо, що на ринку діє N однакових фірм, кожна з яких реалізує один інноваційний проект. Загальна кількість проектів буде дорівнювати N. Нехай середні витрати на виконання проекту є постійними і дорівнюють С. Сукупні витрати всіх фірм, таким чином, будуть становити
Визначення оптимальної кількості фірм-інноваторівNCNТС?=)( . NCNТС?=)( .
Для визначення оптимальної кількості фірм-інноваторів за критерієм максимізації очікуваного суспільного добробуту необхідно порівняти граничні витрати суспільства на інновації та граничну очікувану віддачу суспільства від інновації. Граничні витрати суспільства на інновації визначаються як
Очікуваний суспільний добробут від інноваційної діяльності фірм (W) визначається як добуток потенційної вигоди від інновації для суспільства (В) та імовірності успіху інновацій (р(N)):
)(NpBW?= , )(NpBW?= ,
Імовірність успіху інновацій може бути представлена як зростаюча функція кількості фірм у галузі: де ? — обсяг галузевого попиту.
??? ?=еNр1)( , ??? ?=еNр1)( ,
Збільшення кількості фірм-інноваторів збільшує сукупні витрати на інновації та очікуваний сукупний добробут, пов’язаний з успішною інновацією. За умови, що фірм не достатньо, поява ще однієї може значно збільшити імовірність успішної інновації. Якщо фірм забагато, імовірність успіху наближується до одиниці, таким чином поява ще однієї фірми істотно не впливає на очікуваний суспільний добробут. Функція очікуваної віддачі від інновації спочатку різко зростає, а потім поступово спадає (рис. 9.7).
Прирівняємо граничні витрати суспільства на інновації та граничну очікувану віддачу суспільства від інновації:
Рис. 9.7. Оптимальна кількість фірм-інноваторів звідси
Отже, оптимальна кількість фірм-інноваторів визначається за формулою
Фірма-інноватор може самостійно використовувати інновацію, а може видати ліцензію на використання своєї ідеї іншій фірмі в обмін на сплату роялті (англ. royalties) — відрахування за користування авторським правом. Величина роялті визначається як економія або як величина додаткового прибутку, яку отримує інноватор, якщо самостійно використовує інновацію.
Вибір між патентом та ліцензією
Нехай фірма-інноватор діє в конкурентному середовищі. Величина граничних витрат до впровадження інновації є постійною і дорівнює С
1 . Конкурентна ціна дорівнює граничним
витратам Р
1 =С
1, обсяг випуску продукції становить Q
1 (рис. 9.8). витратам Р
1 =С
1, обсяг випуску продукції становить Q
1 (рис. 9.8).
Рис. 9.8. Визначення величини роялті
Прибуток фірми складе
121 )(QСР?=?.
Якщо фірма вирішить видавати ліцензію на використання своєї інновації, то буде призначати ставку роялті таким чином, щоб максимізувати свій прибуток.
Видача ліцензії стає вигідною в наступних випадках:
— для отримання прибутку — фірма не має достатньо коштів для самостійного використання інновації, або освоєння отриманих науково-технічних результатів не відповідає цілям або стратегії розвитку фірми;
— завоювання нових ринків — передача технології — це порівняно безпечний спосіб перевірки можливостей вступу на зарубіжний ринок;
— встановлення контролю над фірмою-покупцем ліцензії — інспектування прибутку та технічних умов виробництва;
— забезпечення доступу до іншого нововведення шляхом перехресного ліцензування;
— більш широкі можливості для подальшого удосконалення інновації при участі партнера-покупця — при передачі науково-технічного досягнення технологічно сильному партнеру.
З точки зору покупця економічна доцільність покупки ліцензії залежить від досягнення наступних цілей:
— забезпечення доступу до вже запатентованого нововведення вищого технічного рівня;
— економія витрат на проведення власних НДДКР по розробці потрібної технології;
— зниження ризику невдачі при самостійній розробці інновації, забезпечення гарантії її практичної відпрацьованості;
— можливість використання доброї репутації і авторитету фірми-продавця;
— забезпечення можливості в разі потреби скористатися послугами технічних фахівців ліцензіара.
Прибуток фірми складе
121 )(QСР?=?.
Якщо фірма вирішить видавати ліцензію на використання своєї інновації, то буде призначати ставку роялті таким чином, щоб максимізувати свій прибуток.
Видача ліцензії стає вигідною в наступних випадках:
— для отримання прибутку — фірма не має достатньо коштів для самостійного використання інновації, або освоєння отриманих науково-технічних результатів не відповідає цілям або стратегії розвитку фірми;
— завоювання нових ринків — передача технології — це порівняно безпечний спосіб перевірки можливостей вступу на зарубіжний ринок;
— встановлення контролю над фірмою-покупцем ліцензії — інспектування прибутку та технічних умов виробництва;
— забезпечення доступу до іншого нововведення шляхом перехресного ліцензування;
— більш широкі можливості для подальшого удосконалення інновації при участі партнера-покупця — при передачі науково-технічного досягнення технологічно сильному партнеру.
З точки зору покупця економічна доцільність покупки ліцензії залежить від досягнення наступних цілей:
— забезпечення доступу до вже запатентованого нововведення вищого технічного рівня;
— економія витрат на проведення власних НДДКР по розробці потрібної технології;
— зниження ризику невдачі при самостійній розробці інновації, забезпечення гарантії її практичної відпрацьованості;
— можливість використання доброї репутації і авторитету фірми-продавця;
— забезпечення можливості в разі потреби скористатися послугами технічних фахівців ліцензіара.
9.3. Особливості інноваційної діяльності фірм за наявності мережевих ефектів споживання
Мережеві блага — це особливий різновид благ, яким притаманні такі властивості: компліментарність, сумісність і стандартність; суттєва економія на масштабі виробництва; мережеві зовнішні ефекти; ефекти пастки. Прикладами мережевих благ можна назвати телефонні послуги, послуги Інтернету, програмне забезпечення, банківські послуги, послуги авіаперевезень, послуги теле-і радіомовних компаній і багато інших.
Мережеві блага та мережеві ефекти
Однією з ключових особливостей мережевих благ є поширення мережевих ефектів (network effect), що представляють собою додаткові переваги, які отримують нові споживачі
певного продукту або послуги в силу того, що тим же продуктом (послугою) вже користується велика кількість інших споживачів. Типовим прикладом є ринок мобільного зв’язку. Підключення нових абонентів збільшує кількість людей, які підключені до даної мережі, наслідком чого є збільшення корисності системи в загалом. Ще один яскравий приклад мережевого ефекту — електронна енциклопедія Вікіпедія (Wikipedia), яка народилася на основі невеликих добровільних зусиль великої кількості людей, а в результаті дозволила ще більшій кількості людей користуватися величезними масивами знань.
Мережевий ефект має свої певні особливості, наприклад: 1) цінність продукту залежить від того, яка кількість людей вже користуються ним; 2) цінність мережі збільшується при появі різноманітних додаткових послуг; 3) не дуже простим є вихід з мережі; 4) на мережевих ринках завжди є один лідер.
Розрізняють прямі і непрямі мережеві ефекти. Прямі ефекти пов’язані зі збільшенням цінності інформаційного продукту в міру зростання числа його користувачів. Непрямі ефекти породжуються розвитком комплементарних ринків (наприклад, при зростанні числа споживачів стільникових телефонів збільшується кількість точок продажу телефонів і оплати послуг мобільного зв’язку, що в свою чергу підстьобує зростання абонентів).
Дія мережевих ефектів спричинює куполоподібну форму кривої попиту на мережеве благо (рис. 9.9). Готовність сплачувати у певного індивіда збільшується при підключенні до мережі нових учасників, але після досягнення свого максимального значення починає знижуватись.
З виникненням мережевих зовнішніх ефектів для споживачів відбувається нарощування цінності самої мережі, причому процес цей йде нелінійно. Вперше на це звернув увагу Роберт Меткалф 2 — винахідник локалізованої мережевої технології Ethernet. У 1970-і рр. він прийшов до висновку, що мережа повинна досягти критичної маси, щоб мати цінність. На основі своїх спостережень Р. Меткалф сформулював закон, який стверджує, що цінність мережі збільшується пропорційно квадрату її користувачів.
Рис. 9.9. Крива попиту на мережеве благо
Мережеві зовнішні ефекти і нелінійний ріст цінності мережі виникають після того, як до мережі підключилась певна кількість учасників, тобто мережа досягла критичної маси. Це можна простежити на прикладі Інтернету: перше повідомлення по електронній пошті було відправлено в 1969 р., але активне поширення Інтернету почалося лише в 1990-і рр. Так, в 1997 р. в Інтернеті налічувалося вже близько 10 млн. комп’ютерів, було зареєстровано більше 1 млн. доменних імен.
Структура витрат мережевих благ відрізняється від структури витрат звичайних благ: основна частина витрат припадає на початковий період їх виробництва, а подальше копіювання коштує дуже мало в порівнянні з початковими витратами. Отже, криві середніх витрат (AC) і граничних витрат виробництва (MC) мережевого блага мають стійку спадну динаміку (рис. 9.10).
2
Роберт (Боб) Меткалф (1946 р.н.), випускник Гарвардського університету, в якому у 1973 р. захистив дисертацію на тему «Пакетні мережі» («Packet Networks»), де були сформульовані теоретичні основи Ethernet — протоколу, який сьогодні є фундаментом більшості локальних мереж.
Мережеві блага не підкоряються дії закону спадної дохідності, відповідно, фірми, що зайняті виробництвом мережевих благ, отримують широкі можливості для експлуатації ефекту масштабу і демонструють зростаючу прибутковість у довгостроковій перспективі.
Рис. 9.10. Витрати виробництва мережевого блага
Споживачі на ринках мережевих благ здійснюють покупку блага, яке може бути використано тільки спільно з іншими благами в мережі, наприклад, програмне забезпечення спільно з комп’ютером. Таким чином, споживачі купують не просто окремо взяті блага, а частини системи, мережі. З технічної точки зору, компліментарність означає сумісність, а сумісність вимагає, щоб такі блага працювали на одному стандарті. Під стандартом у даному випадку розуміється сукупність характеристик того чи іншого продукту, що забезпечує його сумісність з іншими аналогічними продуктами. Наочний приклад стандарту це зовні схожі інтерфейси багатьох комп’ютерних програм. Користувачі, що звикли до певного інтерфейсу, легше адаптуються до використання нового програмного забезпечення.
Проблема стандартів на ринках з мережевими ефектами
Чим більше нова технологія отримує визнання серед споживачів, тим вірогідніше, що саме вона стане стандартом, знижуючи при цьому як витрати фірми (за рахунок забезпечення додаткової економії від масштабів виробництва та зниження трансакційних витрат), так і суспільні витрати споживача.
Досягнення сумісності з існуючими товарами є найважливішою проблемою в конкурентній боротьбі фірм. Як правило, перевага переходить до того конкуренту, який пропонує сумісність з вже існуючою продукцією. Так, Microsoft виграла боротьбу на ринку персональних комп’ютерів проти Apple з таких причин. Обидві компанії запропонували операційну систему з графічним призначеним для користувача інтерфейсом, проте програма «Windows» була зроблена сумісною з операційною системою «DOS», «Apple Macintosh» — ні. У табл. 9.6 наведено список кількох компаній, успіх яких тісно пов’язаний з контролем над стандартами в конкретній категорії товарів.
Таблиця 9.6
ПРИКЛАДИ КОМПАНІЙ, ЯКІ КОНТРОЛЮЮТЬ ГАЛУЗЕВІ СТАНДАРТИ
| Компанія |
Товарна категорія |
Стандарт |
| Microsoft |
Операційні системи персонального комп’ютера |
Windows |
| Intel |
Мікропроцесори ПК |
86 series |
| Matsushita |
Відеомагнітофони |
Система VHS |
| Sony/Philips |
Компакт-диски |
Формат CD-ROM |
| Iomega |
Високопродуктивні дисководи ПК |
Дисководи Zip |
Закінчення табл. 9.6
| Компанія |
Товарна категорія |
Стандарт |
| Intuit |
Програмне забезпечення для онлайнових фінансових угод |
Quicken |
| Sun Microsystems |
Мова програмування для веб-сайтів |
Java |
| Rockwell and 3Com |
Модеми 56 КБ |
V90 |
| Qualcomm |
Цифровий стільниковий радіозв’язок |
CDMA |
| Adobe Systems |
Загальний формат файлу для створення та перегляду документів |
Acrobat Portable Document Format |
Таким чином, оскільки стандарти є основою сумісності, то одним з головних чинників вибору між конкуруючими продуктами є поширеність відповідних ним стандартів, навіть якщо існуючий стандарт має достатньо низьку якість. У цьому випадку говорять про дію ефекту пастки. Під ефектом пастки (lock-in effects) розуміють неефективну стійку норму, що має самопідтримуючий характер. Наприклад, компанії, що володіють великими базами даних потрапляють в пастку своїх операційних систем і комп’ютерів. Навіть там, де існуючий стандарт має досить низький рівень, перемикання на досконалішу технологію, не відбувається через блокування колективом користувачів. Класичний випадок — розташування букв на клавіатурі друкарської машинки «QWERTY» (QWERTY — початок верхнього регістру літерного ряду). Незважаючи на запатентовану в 1932 р. більш швидку і ефективну клавіатуру «Dvorak Simplified Keyboard» (DSK), стандартне розташування букв на клавіатурі «QWERTY» збереглося.
Основними причинами виникнення ефектів пастки вчені називають:
— існуючі контракти та угоди, розірвання яких для споживачів пов’язане з додатковими витратами;
— навчання для роботи в одному форматі, що вимагає додаткового часу на перенавчання і збільшує трансакційні витрати переходу на інший;
— необхідність конверсія інформації;
— витрати підключення до нової мережі;
— витрати втрати лояльності, які надавалися споживачу раніше.
В економіці мережевих благ спостерігаються дві найважливіші тенденції: потенціал отримання вигод від ефекту зростаючої віддачі і широкі можливості копіювання ідей, технологій, продуктів. У результаті фірми на практиці стикаються з проблемою: як отримати перевагу від позитивного ефекту віддачі від масштабу і одночасно захиститися від загрози копіювання? На вирішення цієї проблеми спрямована стратегії ринкової поведінки і ціноутворення — інноваційне лідерство.
Інноваційне лідерство на ринках мережевих благ
Для того, щоб стати інноваційним лідером, однієї лише інновації недостатньо, необхідно створення масового ринку. Тому фірми, які претендують на інноваційне лідерство, не притримуються традиційного способу максимізації прибутку як фірми, що володіють монопольною владою. Обмеження випуску та призначення високої ціни, що є характерним для традиційних монополій і фірм у галузях з недосконалою конкуренцією, призводять не тільки до чистих втрат суспільного добробуту, але і до того, що в галузі з’являються конкуренти, які прагнуть призначити більш низькі ціни і захопити ринок. Високі ціни і невеликий обсяг пропозиції не дозволяють фірмам відчути вигоди зростаючої віддачі. Подібні способи максимізації прибутку неефективні в економіці мережевих ефектів.
Фірми концентрують свої зусилля на продажу великого обсягу принципово нового товару за доступною ціною і знижують витрати настільки, наскільки це можливо. Це дозволяє, з одного боку, створити високу репутацію бренду, з іншого — ускладнює входження в галузь потенційних конкурентів і одночасно дозволяє отримувати високий прибуток. Результат дії цих взаємопов’язаних принципів проілюстровано на рис. 9.11. Нехай D
1 — крива попиту на продукт фірми-монополіста, яка за відсутності інноваційного лідерства дотримувалася б традиційного правила визначення оптимального обсягу випуску (Q
1 ) і призначення ціни (P
1 ) — правила рівності граничного виторгу (MR
1 ) і граничних витрат (довгострокові граничні витрати — LRMC
1 ), виконання якого приносило б фірмі прибуток у розмірі площі прямокутника Р
Е
А
С
1 . Проте, слідуючи стратегії інноваційного лідерства, фірма пропонує потрібний
1
1
1
споживачеві принципово новий продукт, ніж домагається суттєвого розширення попиту на нього (D
2 ). Прагнення уникнути копіювання та імітації стимулює зниження витрат, яке відображається зрушенням кривих довгострокових середніх витрат з положення LRАC
1 у положення LRАC
2 і довгострокових граничних витрат — з положення LRMC
1 у положення LRMC
2 . У результаті оптимальним для фірми стає більший обсяг випуску (Q
2 ) при більш низькій ціні (P
2 ), що приносить їй багаторазове збільшення прибутку (площа Р
Е
А
С
2 ).
2
2
2
Комбінація ефекту позитивної віддачі від масштабу та мережевого ефекту спричинює виникнення нового типу монополії, яка сприяє зростанню випуску продукції та зниженню ціни. У ній виграють як виробники шляхом завоювання домінуючої позиції, так і споживачі, які отримують товар у великому обсязі за низькою ціною. Таким чином, у результаті реалізації стратегії інноваційного лідерства створюється новий ринок для нового продукту, попит на який пред’являють найширші маси покупців, а на стороні пропозиції домінує єдина фірма — інноваційний лідер.
Рис. 9.11. Ціноутворення за принципом інноваційного лідерства Інноваційне лідерство крім того є захистом від копіювання: якщо завдяки інноваційній ідеї створений масовий попит, а ціна продукту є низькою, то проникнення на даний ринок з конкуруючим товаром украй важким.
Ключові положення
1. Під інновацією розуміють результат практичного або науково-технічного освоєння нововведення та наступного його впровадження у повсякденне життя виробників і споживачів. У теорії прийнято виділяти продуктові, технологічні, організаційні, сервісні, ресурсні, соціальні та поведінкові інновації. На характер поведінки фірми на галузевому ринку в першу чергу впливають продуктові та технологічні інновації.
2. Важливим питанням при дослідженні інновацій є взаємозв’язок інноваційної активності фірм з особливостями галузевих ринків. За підходом К. Ерроу монополіст отримує мен-ший виграш від інновації, ніж фірма-інноватор, що працює на конкурентному ринку. Причина цього в тому, що у монополіста після впровадження інновації відбувається заміщення одного виду прибуткової діяльності іншим, на відміну від фірми-конкурента для якої будь-який дохід від інновації є виграшем.
3. За підходом Й. Шумпетера, економічний прибуток, що акумулюється підприємствами з монопольною владою, є основним джерелом фінансування дорогих і ризикованих інновацій в умовах нестабільності ринкової структури, обумовленої технологічними змінами, а стимулом до здійснення інновацій є прагнення до збільшення монопольної влади. За даними емпіричних досліджень найвищий рівень витрат на НДДКР припадає на галузі з високою концентрацією виробництва та наявністю монопольної влади.
4. Патент надає власнику право отримати певний ступінь влади на ринку та додатковий прибуток від запатентованої ідеї. Монопольний прибуток створює стимули для творчості винахідника, проте покупець має сплачує вищу ціну. Для визначення оптимальної тривалості патенту керуються правилом рівності граничних соціальних витрат та граничних соціальних вигод від інновації. Поява нововведення, не захищеного патентами породжує проблему «безбілетника» — фірмі легше імітувати продукт, ніж витрачати на розробку нововведення.
5. Видача ліцензії може стати для фірми — продавця ліцензії вигідною у таких випадках: для отримання прибутку; завоювання нових ринків; встановлення контролю над фірмоюпокупцем ліцензії; забезпечення доступу до іншого нововведення шляхом перехресного ліцензування; для подальшого удосконалення інновації при участі партнера-покупця.
6. Купівля ліцензії є доцільною для покупця у випадках: забезпечення доступу до вже запатентованого нововведення вищого технічного рівня; економії витрат на проведення власних НДДКР по розробці потрібної технології; зниження ризику невдачі при самостійній розробці інновації, забезпечення гарантії її практичної відпрацьованості; можливості використання доброї репутації і авторитету фірми-продавця; забезпечення можливості в разі потреби скористатися послугами технічних фахівців ліцензіара.
7. Мережеві ефекти представляють собою додаткові переваги, які отримують нові споживачі певного продукту або послуги в силу того, що тим же продуктом (послугою) уже користується велика кількість інших споживачів. Крім того, особливостями мережевих ефектів є наступні: цінність мережі збільшується при появі різноманітних додаткових послуг; ускладненим є вихід з мережі; на мережевих ринках завжди є один лідер.
8. Поява на мережевих ринках одного лідера свідчить про появу монополії, яка вигідна споживачам, оскільки дозволяє максимізувати позитивний мережевий ефект. Через витрати «переключення» мережива монополія є досить стійкою, оскільки ці витрати є бар’єром для вступу нових компаній на ринок, особливо, якщо їх продукт є несумісним з тим, що домінує на мережевому ринку в даний момент.
