Posibniki.com.ua Макроекономіка Бюджетні пріоритети України у контексті суспільного вибору 4.3. ФІСКАЛЬНИЙ ФЕДЕРАЛІЗМ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО АДАПТАЦІЇ ДО УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЙ. Частина 2


< Попередня  Змiст  Наступна >

4.3. ФІСКАЛЬНИЙ ФЕДЕРАЛІЗМ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО АДАПТАЦІЇ ДО УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЙ. Частина 2


Зниження рівня фіскальної децентралізації бачимо в решті досліджуваних країн, у більшості з яких зміни коливаються в межах 2-3 % ВВП, крім Великобританії, Естонії, Ісландії, Португалії (зміни сягнули 5 % ВВП), Фінляндії, Ірландії, Португалії (6 %), Греції, Данії (більше ніж 10 %).

Якщо в Естонії, Ісландії, Португалії, Греції, Ірландії зниження рівня фіскальної децентралізації обумовлено необхідністю подолання кризових явищ в економіці, то у Великобританії, Фінляндії та Данії такі зміни обумовлені структурними зрушеннями у сфері публічних фінансів. Середнє значення показника фіскальної централізації в країнах ОЕСР за розглядуваний період збільшилось у середньому на 2 % щороку.

В Україні рівень фіскальної централізації перевищує середнє значення в країнах ОЕСР і наближається до рівня країн компромісної європейської моделі. Зростання рівня централізації у 2009–2010 рр. зумовлене необхідністю подолання кризових явищ в економіці країни; у 2011 р. рівень централізації знизився.

Процеси децентралізації функцій виконавчої влади можуть відбуватись у двох формах: делегування повноважень або делегування певних функцій місцевим органам влади. У разі делегування повноважень деяку частину функцій центральної влади (за рішенням уряду) передають органам місцевого самоврядування (органам влади адміністративно-територіальних одиниць). Делегування повноважень передбачає ієрархічну залежність того, кому їх передають, від того, хто їх передає, та обмеження свободи першого. У разі делегування функцій ієрархічної залежності немає . За будь-якої форми децентралізації влади має відбуватись і децентралізація бюджетних відносин. Тобто передавання частини функцій від центральної влади до місцевої означає і передавання ресурсного забезпечення для їх виконання. Країни з розвиненими економіками досягли вагомих успіхів у реалізації фіскальної децентралізації, у результаті чого делегування повноважень без належного фінансового забезпечення фактично виключене.

Утім розподіл повноважень та фінансових ресурсів на їх виконання — не єдине завдання в реалізації ідеї фіскальної децентралізації в Україні. На наш погляд, є ще одна суттєва проблема, яка полягає в тому, що громадяни не завжди розуміють прямий зв’язок між обсягом сплачених податків та обсягом і якістю одержаних суспільних благ від влади (державної чи місцевої). Ця проблема виникла не в один момент, а формувалася роками, і не тільки через недостатній рівень фінансової грамотності, але більшою мірою внаслідок опортуністичної поведінки держави в особі політиків та чиновників. На подолання цього бар’єра доведеться витратити не один рік, і лише після цього можна чекати на повну і своєчасну сплату податків всіма платниками податків, що суттєво посилить дохідну базу місцевих бюджетів.

Будь-яка модель фіскального федералізму базується на трьох головних складових, що є обов’язковими для її ефективного функціонування, таких як : а) чітке розмежування повноважень між усіма рівнями влади за видатками; б) наділення відповідних рівнів влади достатніми для реалізації цих повноважень фіскальними ресурсами; в) урегулювання вертикальних і горизонтальних дисбалансів за допомогою системи міжбюджетних трансфертів, з тим щоб забезпечити на всій території країни стандарт державних послуг.

Проте не існує, на жаль, ідеальної моделі бюджетного федералізму, яка була б прийнятна для будь-якої країни. Адже на розвиток бюджетної системи держави впливають економічні, природні, історичні, геополітичні, управлінсько-організаційні, науковотехнологічні, соціально-демографічні особливості. Ідеалом моделі бюджетного федералізму є тотожність обсягу дохідних повноважень бюджету і відповідальності за видатками, закріпленими за певним видом державної влади. Бюджетний федералізм потребує такого рівня повноважень на місцях, за якого децентралізовано вжиті заходи та програми розвитку забезпечуватимуться власними, самостійно здобутими ресурсами .

Варто зазначити, що проблему розмежування повноважень між рівнями влади не можна розглядати відокремлено від їх фінансового забезпечення. Фінансове забезпечення виконання функцій органами місцевого самоврядування формується за кошти власних надходжень місцевих бюджетів та за кошти міжбюджетних трансфертів. Фіскальний федералізм передбачає вирівнювання фінансової спроможності регіонів не через пасивне одержання трансфертів, а за допомогою підвищення рівня територіальної економічної конкуренції. Це означає, що органи місцевого самоврядування повинні мати змогу провадити місцеву фіскальну політику для досягнення відповідного рівня забезпеченості.

Рівень забезпеченості органів місцевого самоврядування власними податковими надходженнями у країнах суттєво різниться, зокрема всередині груп країн за ознакою моделі економічного розвитку (табл. 4.11).

Частка податкових надходжень до місцевих бюджетів у ВВП є найвищою в Данії, Фінляндії та Швеції, однак при цьому дані країни не мають найвищого рівня фіскальної децентралізації. Високою є частка податкових надходжень до місцевих бюджетів у ВВП в Італії, Ісландії, Японії. Найнижчі значення цього показника (менше ніж 1 % у ВВП) характерні для Австралії, Словаччини, Ірландії, Греції, Чеської Республіки та Мексики. У середньому в країнах ОЕСР даний показник становить 3,8–3,9 %.

В Україні ситуацію оцінюємо так:

— якщо в розрахунку взяти до уваги податки, сплачувані до місцевих бюджетів (ураховуючи закріплені), то досліджуваний показник перевищить середнє значення для країн ОЕСР. Це зумовлено не тільки неефективним використанням наявних податкових надходжень на місцях, але й низьким розміром ВВП;

— якщо в розрахунку взяти до уваги тільки місцеві податки і збори, то ситуація в Україні є найгіршою серед усіх досліджуваних країн, оскільки частка місцевих податків і зборів у ВВП не сягає й 0,2 %. За таких умов вести мову про фіскальну децентралізацію досить складно.

2012 Американська мо дель 3,7 1,38 0 ,2 Західноєвропейськ а модел ь 1,4 2,1 1,7 2,5 7,4 1,5 1,4 3,1 4,2 2,4 6,0 0,4 Компромісна європейська модель 0,4 4,3 0 ,9 9,9 3,2
3,927 1,388 0,2 1,353 2,263 1,732 2,388 6,807 1,732 .. 2,989 4,027 2,396 5,796 0,431 0,338 4,368 0 9,479 2,984
3,998 1,215 0,222 1,379 2,219 1,768 2,436 6,591 1,626 1,47 2,861 4,083 2,439 4,612 0,45 0,34 4,563 0,871 8,993 3,057
4,051 1,285 0,23 1,392 2,346 1,812 2,547 6,489 1,706 1,405 2,926 3,718 2,683 5,592 0,395 0,345 5,009 0,874 9,266 2,955
3, 917 1, 311 0,22 1, 356 1, 93 1, 715 2, 535 6, 902 1, 601 1,297 3, 106 3, 305 2, 583 5, 283 0, 353 0, 399 4, 871 0,752 9, 496 3, 046
3,93 1,191 0,216 1,341 2,167 1,673 2,558 7,053 1,591 1,293 3,025 3,411 2,503 5,254 0,365 0,395 4,208 0,667 10,175 3,256
3,884 1,208 0,204 1,355 2,108 1,682 2,49 6,785 1,573 1,302 2,95 2,957 2,41 5,118 0,375 0,372 4,056 0,669 10,052 3,262
3,836 1,345 0,193 1,374 2,108 1,684 2,542 6,75 1,669 1,501 2,717 2,843 2,333 5,069 0 ,397 0,245 3,992 0,644 9,299 3,143
3,803 1,313 0,182 1,395 2,152 1,672 2,56 6,791 1,832 1,489 2,584 2,901 2,31 4,82 0,4 0,267 4,031 0,627 8,915 3,071
СШ А Чилі Мекси к а Австрія Бельгія Великоб р и т ан ія Ізраїль Італія Люксем бу рг Нідерл ан ди Німечч ина Словен ія Угорщина Франція Чеська Респу б ліка Греція Естонія Ірландія Ісландія Іспанія
2012 4,0 2,3 0,9 С к анд инавська мо дель 12,7 16,2 5,3 10,1 Яп он ська та азійс ь кі моделі 7,2 4,2 2,5 Країн и , які роз виваються за власною моделлю 4,3 2,9 0 ,9 3 ,9 6,09 0,13
12,923 15,867 5,287 10,121 7,232 4,228 2,419 4,352 2,263 0,9 3,9 5,59 0,19
12,717 16,122 5,836 10,367 7,159 4,19 2,437 4,368 2,219 0,887 3,864 6,41 0,07
12,273 16,899 5,917 10,211 7,425 4,241 2,164 4,46 2,346 0,897 3,938 6,79 0,09
11, 786 16, 087 5, 009 9, 426 8, 081 4, 431 2, 106 4, 297 1, 93 0,87 3,838 6, 41 0, 08
11,923 15,325 5,394 9,165 7,849 4,464 2,031 4,38 2,167 0,862 3,817 6,19 0,10
16,792 15,423 5,503 9,229 7,171 4,544 2,033 4,388 2,108 0,868 3,894 5,68 0,02
16,892 15,728 5,772 9,103 6,887 4,158 1,85 4,438 2,108 0,877 3,85 5,35 0,14
16,872 15,778 5,904 9,049 6,671 4,136 1,69 4,508 2,152 0,889 3,816 5,30 0,17
Данія Швец ія Норвегія Фінляндія Яп он ія Корея Туреч ч ина Ш в ейцарія Кан а д а Австралія Середн є для ОЕС Р Україна 401 Україна 402

В Україні від початку проголошення незалежності місцеві бюджети цілком залежали від державного. Якщо на початку становлення фінансової системи така ситуація пояснювалася нестабільністю економічного розвитку, становленням системи місцевого самоврядування тощо, то за сучасних умов це можна пояснити браком ресурсів у органів місцевих самоврядування для того, щоб вони могли виконувати свої функції в разі підвищення рівня фіскальної децентралізації. Однак це питання досі залишається на рівні дискусій щодо недосконалості розподілу дохідновидаткових повноважень між рівнями державного управління та системи міжбюджетних відносин. У будь-якому разі централізація фінансових ресурсів суперечить практиці децентралізації влади.401402

Зважаючи на те що фінансові ресурси органів місцевого самоврядування в Україні формуються переважно за кошти закріплених доходів та міжбюджетних трансфертів, процеси фіскальної децентралізації в Україні розвивати немає можливості. Ситуація, яка склалася, має далеко не один негативний аспект. Так, місцева влада з року в рік змушена працювати за умов обмеження власних фінансових ресурсів і глибокої залежності від державного бюджету. Місцеве самоврядування залишається приреченим на стагнацію і є лише формальною декларацією, що аж ніяк не відповідає європейським цінностям, проголошеним у Європейській хартії місцевого самоврядування . У наукових публікаціях українських учених часто можна зустріти тезу про те, що у вітчизняних органів місцевого самоврядування немає стимулів до нарощування власного фінансового потенціалу, у т. ч. до залучення інвесторів. Проте річ не тільки в цьому, а й у тому, що немає можливостей для такого нарощування.

Ще одним важливим аспектом, пов’язаним із процесами децентралізації, є обсяги надання міжбюджетних трансфертів, особливо тих, які не мають цільової спрямованості (гранти або дотації вирівнювання) (табл. 4.12).

Таблиця 4.12

ЧАСТКА МІЖБЮДЖЕТНИХ ТРАНСФЕРТІВ У ЗАГАЛЬНИХ ДОХОДАХ, %

Країна Уряд 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011
Австралія Державний 90,3 90,5 94,1 94,1 92 95,1 94,081 94,1
Місцевий 16,7 18,8 18,4 23,7 31,1 29,1 24,229 23,7
Чилі Державний                
Місцевий 98,9 97,8 97,3 94,9 91,5 90,5 88,956 88,9
Чеська Республіка Державний                
Місцевий 100 100 100 100 100 100 100 100
Данія Державний                
Місцевий 70,9 70,4 68,2 56 54,5 53,4 52,588 53,1

Закінчення табл. 4.12

Країна Уряд 2004 2005 2006 2007 2008 2009 2010 2011
Естонія Державний                
Місцевий 25,6 23,2 27,1 28,2 27,4 28,2 28,653 28,1
Фінляндія Державний                
Місцевий 10,2 10,1 11,1 11,1 6,9 7,7 7,087 7,09
Угорщина Державний                
Місцевий 56,9 59,5 62,7 62,6 75,4 78,2 87,273 87,28
Японія Державний                
Місцевий 54,5 53,9 53,9 55,5 55,3 55,2 54,979 54,98
Корея Державний                
Місцевий 32,8 27,3 27,8 29,4 27,1 35,3 33,461 33,47
Люксембург Державний                
Місцевий 100 100 100 100 100 100 100 100
Мексика Державний 58,8 56,9 54,6 53,2 49,7 53,9 51,339 52,33
Місцевий 45,3 44,7 42,3 47,4 45,8 48,0 46,877 44,87
Норвегія Державний                
Місцевий 35,3 35,7 35,5 37,1 36,6 38,3 35,692 35,69
Словенія Державний                
Місцевий 100 100 100 100 100 100 100 100
Іспанія Державний 15,4 17,0 17,7 18,3 19,9 19,5 19,059 19,5
Місцевий 34,1 37,3 37,1 39,4 41,7 56,1 58,866 56,1
Швеція Державний                
Місцевий 36,3 30,7 32,2 30,8 31,1 29 25,914 25,814
Швейцарія Державний 76,8 74,9 72,7 71,7 65,6 66,7 64,911 64,912
Місцевий 79,2 78,3 77,8 76,4 62,1 63,1 61,802 61,920
Туреччина Державний                
Місцевий 46,9 37,9 57 59,7 47,7 48,0 58,537 58,67

 


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
4.3. ФІСКАЛЬНИЙ ФЕДЕРАЛІЗМ ТА ПЕРСПЕКТИВИ ЙОГО АДАПТАЦІЇ ДО УКРАЇНСЬКИХ РЕАЛІЙ. РЕЗЮМЕ
4.2. БЮДЖЕТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ФІНАНСОВЕ ВИРІВНЮВАННЯ В УКРАЇНІ. Частина 2
4.2. БЮДЖЕТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ФІНАНСОВЕ ВИРІВНЮВАННЯ В УКРАЇНІ
4.1. ПРОБЛЕМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ. Частина 2
Розділ 4. Формування ефективної бюджетної системи та бюджетних пріоритетів. 4.1. ПРОБЛЕМИ ТРАНСФОРМАЦІЇ БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ У КОНТЕКСТІ РОЗВИТКУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ
3.4. ПОЛІТИКА ДЕФІЦИТНОГО ФІНАНСУВАННЯ У КОНТЕКСТІ РЕАЛІЗАЦІЇ БЮДЖЕТНИХ ПРІОРИТЕТІВ. РЕЗЮМЕ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)