Основні терміни і поняття: фінансова криза на підприємстві, її причини та наслідки. Види та фази фінансової кризи. Економічна сутність та необхідність фінансової санації підприємства. Досудова санація. Санація за рішенням господарського суду. Порядок проведення санації підприємства. Причинно-наслідковий аналіз фінансової кризи на підприємстві. План санації. Санаційна спроможність. Аналіз сильних та слабких сторін підприємства. Санація балансу. Санаційний прибуток.

Фінансування санації підприємств. Внутрішні та зовнішні фінансові джерела санації. Двоступінчаста санація.

Альтернативна санація. Банкрутство підприємства: причини та наслідки. Ліквідаційні процедури. Мирова угода.

Реструктуризація та реорганізація підприємства.

Економічні ознаки фіктивного, прихованого та навмисного банкрутства.

11.1. Фінансова санація підприємства, її економічний зміст та порядок проведення

11.1.1. Фінансова криза на підприємстві: симптоми та фактори, що її спричиняють 

Нині в Україні існує значна кількість фінансово неспроможних підприємств. Так, 1993 року збитковим було кожне дванадцяте підприємство, 1994 — кожне дев’яте, 1995

— кожне п’яте, 1996

— кожне третє, у 1997

—98 рp. — кожен другий суб’єкт підприємницької діяльності працював збитково. 1999 року 56, а в 2000—2003 рр. близько 40 % усіх підприємств працювали збитково. Наслідком незадовільного фінансового стану багатьох вітчизняних підприємств стало ка тастрофічне збільшення їхньої кредиторської та дебіторської заборгованості. За результатами 2001 р. кредиторська заборгованість у номінальному обчисленні майже в два з половиною рази перевищувала обсяги ВВП країни; дебіторська заборгованість перевищила обсяг ВВП у два рази. Близько 55% дебіторської та майже 60% кредиторської заборгованості виявилися простроченими. Таким невтішним є результат фінансової неспроможності багатьох суб’єктів г осподарювання.

Неплатоспроможність, своєю чергою, є підставою для оголошення підприємства банкрутом. Саме тому чимала кількість Фінансова санація та банкрутство підприємств

Пито ма вага банкрутств , % (2004 р .)	1,8	0,9	0,5	1,3	0,5	1,4	0,1	0,3	0,2	0,3	1,0	0,6	0,7	0,9	1,1	—	0,6
Пито ма вага банкрутств , % (2003 р .)	1,7	1,1	0,4	1,9	1,1	1,6	0,1	0,4	0,2	0,3	0,9	0,5	0,7	1,0	1,4	0,0	0,7
Відхилення , 2004 р . до 2003 р ., %	12,0	5,2	4,5	–0,3	–12,5	–1,5	+20,2	–14,1	+3,2	+5,7	+4,0	–13,0	+30,8	–7,1	+9,2	+10,2	–0,3
Відхилення , 2003 р . до 2002 р ., %	+6,9	+5,4	+1,5	+4,6	–3,3	+19,7	–1,8	–13,0	–7,9	+2,6	+27,9	+16,3	+42,4	+3,9	+13,4	–13,8	+8,0
2004 р .	6318	8025	2620	39213	2375	40993	577	12191	326	16800	6643	2684	3123	7649	4955	970	156092
2003 р .	5,643	7,661	2,506	39,320	2,714	44,644	480	14,183	349	15,900	8,748	3,084	2,980	8,237	4,539	880	161,868
2002 р .	5,281	7,269	2,469	37,579	2,807	37,295	489	16,305	379	15,500	6,841	2,652	2,092	7,930	4,002	1,021	149,911
Краї на	Австрія	Бельгія	Данія	Німечч ина	Фінляндія	Франція	Греція	Вели кобри т ан ія	Ірландія	Італія	Нідерл ан ди	Норвегія	Порту г алія	Швец ія	Ш в ейцарія	Іспанія	Усього в Захі д ній Європі

Фінансова санація та банкрутство підприємств 460 позовних заяв до господарських судів надходить у зв’язку з банкрутствами підприємств. Динаміку провадження справ про банкрутство суб’єктів господарювання в Україні подано в табл.11.1. Банкрутство підприємства та його ліквідація означають не тільки збитки для акціонерів, кредиторів, виробничих партнерів, споживачів продукції, а й зменшення податкових надходжень у бюджет, а також збільшення безробіття, що теж може стати одним із факторів макроекономічної нестабільності. Суттєвим, однак, є те, що з-поміж підприємств, справи про банкрутство яких розглядаються судом, значний відсоток таких, що тимчасово потрапили в скру тне становище. Вартість їхніх активів набагато вища за кредиторську заборгованість. За умови проведення санації (оздоровлення) чи реструктуризації такі підприємства можуть розрахуватися за боргами і продовжити діяльність. Однак за браком належного теоретико-методичного забезпечення процесу санації, через дефіцит кваліфікованого в цих питаннях фінансового менеджменту та ін ші суб’єктивні та об’єктивні причини, багато потенційно життєздатних підприємств, у тому числі тих, що належать до пріоритетних галузей народного господарства України, стають потенційними банкрутами. У зв’язку з цим вивчення теми «Фінансова санація та банкрутство підприємств» є сьогодні надзвичайно актуальним.

Банкрутство підприємств — це наслідок глибокої фінансової кризи. Під фінансовою кризою роз уміють фазу розбалансованої діяльності підприємства та обмежених можливостей впливу його керівництва на фінансові відносини. На практиці з кризою, як правило, ідентифікується загроза неплатоспроможності та банкрутства підприємства, діяльність його в неприбутковій зоні або брак у фірми потенціалу для успішного функціонування. З позиції фінансового менеджменту кризовий стан підприємства полягає в його н еспроможності здійснювати фінансове забезпечення поточної виробничої діяльності. Фінансову кризу на підприємстві характеризують за трьома параметрами: джерела (фактори) виникнення; вид кризи; стадія розвитку кризи. Ідентифікація даних ознак уможливлює правильне визначення діагнозу фінансової неспроможності підприємства та підбір найефективніших санаційних заходів. Для цього передовсім необхідно ідентифікувати причини фінансової неспроможності суб’єкта господарювання. Фактори, як і можуть зумовити фінансову кризу на підприємстві, поділяють на зовнішні, або екзогенні (які не залежать від діяльності підприємства), та внутрішні, або ендогенні (що залежать від підприємства).

Головними екзогенними факторами фінансової кризи на підприємстві можуть бути:

• спад кон’юнктури в економіці в цілому;

• зменшення купівельної спроможності населення;

• значний рівень інфляції;

• нестабільність господарського та податкового законодавства; Фінансова санація та банкрутство підприємств

463• нестабільність фінансового та валютного ринків;

• посилення конкуренції в галузі;

• криза окремої галузі;

• сезонні коливання;

• посилення монополізму на ринку;

• дискримінація підприємства органами влади та управління;

• політична нестабільність у країні місцезнаходження підприємства або в країнах підприємств

—постачальників сировини (споживачів продукції);

• конфлікти між засновниками (власниками).

Вплив зовнішніх факторів кризи, як звичайно, має стратегічний характеp. Вони спричинюють фінансову кризу на підприємстві, коли менеджмент помилково або несвоєчасно реагує на них, тобто якщо бракує системи раннього попередження та реагування, одним із завдань котрої є прогнозування банкрутства, або якщо така система функціонує недосконало.

Можна навести дос ить багато ендогенних факторів фінансової кризи. З метою систематизації їх можна об’єднати в такі блоки:

1. Низька якість менеджменту.

2. Вади в організаційній структурі.

3. Низький рівень кваліфікації персоналу.

4. Недоліки у виробничій сфері.

5. Прорахунки в галузі постачання.

6. Низький рівень маркетингу та втрата ринків збуту продукції.

7. Прорах унки в інвестиційній політиці.

8. Брак інновацій та раціоналізаторства.

9. Дефіцити фінансування.

10. Цілковитий брак контролінгу або незадовільна робота його служб.

У цілому всі ці кризові фактори створюють складний комплекс причинно-наслідкових зв’язків. Звичайно, досліджуючи те чи інше підприємство, той чи інший випадок фінансової кризи, можна виділити певні специфічні причин и фінансової неспроможності, але всі вони, як водиться, обмежуються переліченими вище.

Типовими наслідками впливу названих причин та факторів на фінансово-господарський стан підприємства є:

• утрата клієнтів та покупців готової продукції;

• зменшення кількості замовлень та контрактів з продажу продукції;

• неритмічність виробництва, неповне завантаження потужностей;

• зростання собівартості та різке зниження продуктивності праці;

• збільшення неліквідних оборотних засобів та наявність надмірних запасів;

• виникнення внутрішньовиробничих конфліктів та зростання плинності кадрів; Фінансова санація та банкрутство підприємств 464 • підвищення тиску на ціни;

• суттєве зменшення обсягів реалізації та, як наслідок, недоодержання виручки від реалізації продукції.

Виділяють такі види криз:

• стратегічна криза (коли на підприємстві зруйновано виробничий потенціал та бракує довгострокових факторів успіху);

• криза прибутковості (перманентні збитки «з’їдають» власний капітал, і це призводить до незадовільної структури балансу);

• криза ліквідності (коли підприємство є неплатоспроможним або існує реальна загроза втрати платоспроможності).

Між різними видами кризи, як уже було сказано, існують тісні причинно-наслідкові зв’язки: стратегічна криза спричиняє кризу прибутковості, яка, своєю чергою, призводить до втрати підприємством ліквідності. Закономірним результатом розвитку симптомів фінансової кризи є надмірна кредиторська заборгованість, неплатоспроможність та банк рутство підприємства.

Важливою передумовою застосування правильних антикризових заходів є ідентифікація глибини фінансової кризи. Розрізняють три фази кризи: а) фаза, яка безпосередньо не загрожує функціонуванню підприємства (за умови переведення його на режим антикризового управління); б) фаза, яка загрожує дальшому існуванню підприємства і потребує негайного проведення фінансової санації; в) кризовий стан, який не сумісний з існуванням підпр иємства і призводить до його ліквідації. Ідентифікація фази фінансової кризи є вкрай потрібною передумовою правильної та своєчасної реакції на неї.