Posibniki.com.ua Філософія Філософія ДУХОВНЕ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА. КУЛЬТУРА


< Попередня  Змiст  Наступна >

ДУХОВНЕ ЖИТТЯ СУСПІЛЬСТВА. КУЛЬТУРА


Схема 10

Духовне життя суспільства

— духовне оволодіння дійсністю

Духовне виробництво — продукування ідей, знань, уявлень, етичних, естетичних цінностей, об’єктивно необхідних для розвитку суспільства й особистості

Суспільна свідомість — це відображення соціальними суб’єктами соціальної та природної дійсності

Структура суспільної свідомості

РівніСфериФорми побутовийсуспільна психологіярелігійна теоретичнийсуспільна ідеологія філософська естетична моральна правова політична наукова

Культура охоплює все, що відрізняє життя людської спільноти від життя природи, усі боки людського буття

Багатогранність виявів культури

Функції культури матеріальні та духовні цінності людини спосіб життя людей взаємини між людьми специфіка життя націй та народів рівень розвитку суспільства знакова система акумульована в суспільстві інформація тощо соціалізуюча комунікативна знаково-комунікативна ігрова диференціації та інтеграції суспільства

Т

Е

М

А

10

Таблиця 10

Духовне життя суспільства

Життя суспільства — це процес розвитку соціального суб’єкта, що проходить у конкретно-історичних умовах і характеризується певною системою видів і форм діяльності (як матеріальної, так і духовної). Якщо матеріальне життя суспільства за своєю суттю є предметно-практичним опануванням навколишнього світу (дійсності), то духовне життя є духовним оволодінням ді йсністю. Існує суспільна потреба у створенні духовних цінностей та вдосконаленні суспільної свідомості. Усе це стає можливим у процесі духовного виробництва. Для характеристики духовного окрім категорії «духовне виробництво» використовують такі категорії, як «духовне життя суспільства», «суспільна свідомість» і «духовна культура». Вони дуже близькі за змістом, але між ними існують певні відмінності.

Духовне життя суспільства охоплює багатогранні процеси, явища, пов’язані з духовною сферою життя суспільства, сукупність поглядів, почуттів, уявлень, а також процеси виробництва суспільних та індивідуально значимих ідей.

Духовне виробництво — це поняття, яке характеризує виробництво ідей, знань, уявлень, етичних, естетичних цінностей, об’єктивно необхідних для розвитку суспільства й особистості. У процесі духовного виробництва сформовані знання та уявлення про світ опредмечуються (тому що без цього процесу вони не стануть надбанням суспільства). Головним результатом духовного виробництва є не матеріальні предмети, а інформація, яка втілена в соціальних об’єктах і процесах.

Духовне виробництво є наслідком практи чної діяльності з боку наукових, художніх та інших кадрів, які об’єднані в спеціальні інститути (наукові заклади, бібліотеки, релігійні та громадські організації тощо). У духовному виробництві використовуються матеріальні ресурси, спеціальні технології.

Суб’єкти духовного виробництва розповсюджують отримані знання (опредмечені духовні цінності) або усно, або письмово. У духовних цінностях реалізуються потреби та інтереси особистості. Зазвичай вони розвиваються у процесі повсякденної

практики, а також під час виховання й самовиховання. Духовні цінності передаються з покоління в покоління. Духовному виробництву притаманні характерні риси, до яких належать:

1. Пріоритет духовних цінностей.

2. Продукування цінностей, які тільки в кінцевому результаті стають суспільно корисними.

3. Використання в інформаційному полі результатів духовного виробництва (духовних цінностей) без їх предметнома теріальної форми.

Духовне виробництво як важлива складова суспільного виробництва продукує суспільну свідомість, у якій акумульовано основний зміст духовного життя суспільства.

Як уже відомо з попередніх тем, суспільна свідомість віддзеркалює духовну сферу суспільства, що формується соціальними групами під впливом їх повсякденного життя. Суспільна свідомість — це філософська категорія, що пояснює особливості відображення соціальними су б’єктами соціальної та природної дійсності за визначального впливу на неї рівня суспільного буття (як реального процесу життя людини).

Суспільна свідомість і суспільне буття — найзагальніші категорії, якими послуговуються для визначення найголовніших чинників розвитку суспільства. За цими межами їх відмінність і протиставлення не має жодного сенсу.

Суспільна свідомість є невід’ємною частиною суспільного буття, а суспільне буття завжди є суспільним, позаяк у ньому функціонує суспільна свідомість.

Суспільна свідомість має надзвичайно складну й динамічну структуру, що визначається структурою суспільного буття, оскільки є вторинною до нього (згідно з матеріалістичною філософією). Суспільна свідомість має рівні і форми. Зміст суспільної свідомості залежить від соціального стану груп людей, їх місця в матеріальному виробництві тощо. Тому в різноманітних соціальних групах населення зміст суспільної свідомост і буде відрізнятися.

Виокремлюють побутовий і теоретичний рівні суспільної свідомості.

Побутовий рівень суспільної свідомості відбиває суспільне буття, не використовуючи спеціальних пізнавальних методів і засобів. Іноді побутовий рівень свідомості називають «здоровим

глуздом». Він містить акумульовані впродовж історичного часу емпіричні знання, норми, зразки поведінки, уявлення, традиції тощо. Знання лежать на поверхні практичної діяльності й тому не потребують спеціальної логіки доведення їх істинності.

Теоретичний рівень суспільної свідомості — усвідомлене відбиття суспільного буття, його суттєвих зв’язків і закономірностей за допомогою спеціальних методів і засобів пізнання. Т ворцем теоретичного знання є незначна професійно підготовлена частина суспільства — наукова інтелігенція.

Слід зазначити, що теоретична свідомість перебуває в єдності з побутовим рівнем свідомості. Вона змінює, модифікує, окультурює побутову свідомість. Воднораз абсолютизація значення побутової свідомості, здорового глузду почасти призводить до виникнення ілюзій і помилкового мислення в суспільній свідомості. Тому науки, зокрема суспільні, орієнту ються на теоретичний рівень і прагнуть уникати понять і уявлень побутового рівня свідомості з метою утвердження наукової істини.

Виокремлюється також рівень суспільної психології та ідеології. Суспільна психологія — це емоційне ставлення людей до суспільного буття, його оцінка, що виражається у відповідних почуттях, емоціях. Суспільна психологія та емпіричні знання перебувають на одному рівні су спільної свідомості. Але у суспільній психології домінантним стає не саме знання про дійсність, а ставлення до нього, оцінка дійсності. Суспільна психологія виконує регулятивну функцію у житті та відносинах людей, у ній віддзеркалюються психологічні особливості соціальних груп і суспільства загалом (особливості національної, класової психології, психології релігійних груп тощо). Ідеологія — це систематизований і теоретично обґрунтова ний вираз інтересів різноманітних соціальних груп. Ідеологія, як і суспільна психологія, спрямована на регулювання суспільних відносин. Між ними є певна єдність і водночас деякі відмінності: суспільна психологія є безпосередньою та стихійно створеною формою відображення інтересів певної соціальної групи. А ідеологія усвідомлено формується певними групами людей, зайнятих у сфері духовного виробництва. На відміну від су спільної психології, ідеологія є впорядкованою й теоретично оформленою системою.

У структурі суспільної свідомості важливе місце належить її формам. Форми суспільної свідомості дають можливість виокремити різноманітні способи відображення суспільного

буття в суспільній свідомості. Кожна форма суспільної свідомості відображає світ у його цілісності, але згідно зі своєю специфікою та своїм призначенням. Виокремлюють такі форми суспільної свідомості, як політична, моральна, етична, філософська, наукова тощо. Форми суспільної свідомості крім споріднених рис мають також окремі особливості. Усі форми мають один об’єкт відображення — матеріальне житт я суспільства та суспільне буття, вони є окремими різновидами єдиного духовного комплексу — суспільної свідомості. Форми виникають та функціонують на двох рівнях (за винятком наукової свідомості): побутовому й теоретичному. Усі форми тісно взаємодіють між собою, взаємопроникають одна в одну й взаємозбагачуються.

Найважливішою формою суспільної свідомості є політична — сукупність побутових і теоретичних пог лядів, ідей, що відображають ставлення до влади й боротьбу за владу різноманітних класів, партій, соціальних груп тощо. Поняття влади є головним для цієї форми. Політична свідомість передбачає ідеологічний і психологічний аспекти. Ідеологічний пов’язаний з ідеологією як системою поглядів, ідей, що віддзеркалюють інтереси певних соціальних груп тощо; психологічний — пов’язаний із пс ихологією, що ґрунтується на несистематизованих поглядах, почуттях, настроях конкретних суб’єктів політичних відносин. Із політичною свідомістю тісно пов’язана правова як сукупність побутових і теоретичних ідей, поглядів на вирішення питань права, закону, правосуддя тощо. Правова свідомість забезпечує суспільний порядок, регулює суспільні відносини на основі сформульованих і затверджених правовими інститутами вимог обов’язкового, необхідного з погляду закону (норми).

Право не може керувати всіма суспільними відносинами, воно регулює лише найважливіші з позиції держави суспільні відносини. Усі інші відносини регулюють мораль, традиції, ритуали, що частково стають складниками моралі.

Моральна свідомість — це побутові й теоретичні уявлення про методи й засоби морального регулювання поведінкою людей у пр аці, побуті, політиці, родинних, особистих та інших відносинах.

Вона охоплює дійсність у формі моральних норм — вимог, яких має додержувати людина, згідно з нормами та вимогами суспільства з позицій власного розуміння добра та зла. Вимоги моралі не закріплюються певними соціальними інститутами та законами. Вони підтримуються громадською думкою, звичаями,

нормами та оцінками суспільства й соціальних груп. Моральна свідомість на рівні суспільства — це вимоги, що адресуються індивіду, котрі він має виконувати як свої соціальні обов’язки.

Отже, суспільна мораль є способом адаптації окремої людини до суспільного середовища (сфера суспільної необхідності).

Потреба людей у сприйнятті та створенні красивого й досконалого дає людині мистецтво та естети чну свідомість як відображення дійсності в образно-художній формі. Специфіка естетичної свідомості визначається її предметом, художньообразним способом відображення дійсності та її функціями.

Естетична свідомість складається зі смаків, уявлень, ідеалів, поглядів і теорій, що відбивають естетичну цінність предметів і явищ об’єктивної дійсності, а також предметів і явищ, створених самою людиною. Відо браження дійсності в естетичній свідомості досягається за допомогою таких понять, як прекрасне й потворне, комічне й трагічне, величне й нікчемне тощо. Це відображення здійснюється на ідеологічному та побутово-психологічному рівнях.

Важливу роль у духовному житті суспільства відіграє релігія та релігійна свідомість, яка охоплює релігійну ідеологію та релігійну психологію, що ґрунтується на ві рі в існування надприродного.

Релігійна ідеологія — це більш-менш чітка система релігійних ідей і поглядів на світ. Релігійну ідеологію зазвичай розробляють і розвивають теологи. Релігійна психологія складається стихійно, у процесі відображення побутових умов життя людей. Вона містить несистематизовані релігійні почуття, настрої, уявлення тощо, що ґрунтуються на вірі в існуванн я надприродного. Істотну роль у побутовій релігійній свідомості набуває процес організації спілкування зі світом трансцендентного (Богом) — релігійний культ. Процес такого спілкування набуває специфічних духовноемоційних відтінків.

Наука, як форма суспільної свідомості, відображає діяльність людей, спрямовану на виробництво знань про природу, суспільство й сам процес пізнання з метою досягнення істини й відкриття об’єкт ивних законів. Вона систематизує об’єктивні знання про дійсність інтелектуально-понятійним раціональним способом. Наука має теоретичний та емпіричний рівні дослідження й організації знань. Вона спирається на спеціально створену систему наукових методів пізнання та передачі знань людям (докладніше про науку йдеться в темі 6).

Важливе місце у структурі суспільної свідомості належит ь її носіям, саме тому залежно від суб’єкта виділяють індивідуальну

та масову свідомість. Індивідуальна свідомість — це духовний світ особи. Масова свідомість — це рівень суспільної свідомості, суб’єктом якого є великі людські спільноти, які становлять більшість населення.

Суспільна свідомість реалізується через індивідуальну свідомість. Загальнозначимі елементи індивідуальної свідомості, що відображають суспільне буття, інтегруються в систему надособових форм суспільної свідомості, які, своєю чергою, є об’єктив ним джерелом формування індивідуальної свідомості. Суспільна свідомість — це не сума індивідуальних свідомостей, це якісна духовна система, що існує у вигляді різноманітних форм (мова, наука, філософія, мистецтво, політика, право, мораль, релігія, народна мудрість, соціальні норми тощо). Підкреслення відносної самостійності суспільної свідомості не заперечує того факту, що форми духовного виконують свою роль лише тоді, коли стають предмето м особистих переконань людини (життєвої потреби).

У своєму розвитку індивідуальна та суспільна свідомість опосередковано впливають одна на одну: кожний індивід розвиває свою свідомість через творче використання духовних досягнень минулих поколінь і сучасності, а розвиток духовності людства здійснюється лише завдяки індивідуальним досягненням і духовним відкриттям окремих осіб.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ЦІННОСТІ (АКСІОЛОГІЧНИЙ СТАТУС)
ФІЛОСОФІЯ ІСТОРІЇ
МАЙБУТНЄ ТА ГЛОБАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СУЧАСНОСТІ
Глобальні проблеми сучасної цивілізації
Діяльність як спосіб існування соціального
СОЦІАЛЬНА ФІЛОСОФІЯ ПРОБЛЕМА СУСПІЛЬСТВА У ФІЛОСОФІЇ
Соціальні характеристики особистості
АНТРОПОЛОГІЯ ПРОБЛЕМА ЛЮДИНИ У ФІЛОСОФІЇ.
ЛОГІКА ТА МЕТОДОЛОГІЯ НАУКОВОГО ПІЗНАННЯ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)