Тема глобальних проблем сучасної цивілізації за своїм змістом і обсягом є чи не найбільшою в соціальній філософії. Вона являє собою спробу проаналізувати низку життєво важливих проблем, від розв’язання яких залежить дальша доля людства, його соціальний прогрес.
До сьогоднішнього дня вважалося, що сили природи, а також самі люди не мож уть знищити саме існування життя. Тепер ситуація стала іншою. Людина опинилася перед можливою останньою межею свого існування. Ця драматична ситуація стала результатом розвитку самого суспільства.
Глобальним проблемам сучасності притаманні, по-перше, великі масштаби, значимість не тільки для окремих країн і регіонів, а для людської цивілізації загалом, по-друге, актуа льність, що потребує нагального втручання в цю сферу, потретє, комплексний характер проблем (глобальні проблеми зазвичай взаємозв’язані).
Вивчення глобальних проблем привело до формування глобалістики — науки, що вивчає причини й способи розв’язання глобальних проблем. Особливе місце у вивченні глобальних проблем посідає Римський клуб. Це міжнародна недержавна організація, яка була заснована 19
68 р. за ініціативою Ауреліо Печчеї. Головне її завдання — дослідження глобальних проблем сучасності за допомогою математичного моделювання.
Перша доповідь Римському клубу мала назву «Межа зростання»; в ній говорилося про динамічну модель світу.
Прогноз майбутнього викликав справжній шок — якщо наявні тенденції розвитку економіки кінця 60-х років ХХ ст. будуть збережені, то на людство чекає неминуча екологічна катастрофа наприкінці ХХІ ст. Так з’явилася глобалістика — наука, що вивчає глобальні проблеми с учасності.
Наступна модель М. Месаровича й Е. Пестеля стала ще конкретнішою. Автори проаналізували світ як систему регіонів, що взаємодіють. Вони критично переосмислили першу доповідь («Межа зростання»), спробували довести свою модель розвитку цивілізації, згідно з якою на людство очікує низка перманентних криз — в енергетиці, сировинному постачанні, виробництві, демографічних процесах, екології. Автори вважали, що криза насампере д зачепить розвинуті регіони, а відтак розвинуті країни.
У третій доповіді Римському клубу «Перегляд міжнародного порядку» перелічувались усі основні глобальні проблеми сучасності (обмеженість продовольства, деградація довкілля, зменшення мінеральних ресурсів енергії, забрудненість
Світового океану, зростання населення, урбанізація, бідність країн, що розвиваються, гонка озброєнь), одночасно були висловлені рекомендації щодо розв’язання глобаль них проблем.
Четверта доповідь була підготовлена під керівництвом Е.
Ласло й дістала назву «Цілі людства». Головна рекомендація полягала в тому, щоб звести до нуля зростання населення й виробництва, але така позиція була неприйнятною для більшості країн.
Члени Римського клубу сформулювали поняття «межа зростання» (рівень життя розвинутих країн став недосяжною метою для країн, що розвива ються). Рекомендації щодо подолання економічної диспропорції були такими: створення всесвітнього органу влади, рішення якого були б обов’язковими для виконання, відмова від споживацької ідеології, формування нових цінностей і стандартів.
З огляду на доповіді Римському клубу можна висновувати, що глобальними проблемами сучасної цивілізації є політичні, соціальні, економічні, екологічні, демографі чні, науково-технічні, а також інтерсоціальні, проблеми взаємовідносин суспільства й людини, суспільства та природи. Загалом їх поділяють на такі основні групи:
1. Проблеми запобігання світовій термоядерній війні, гарантування безпеки життєдіяльності людей, усунення економічних диспропорцій (відставання) окремих держав, ліквідація голоду, бідності, неписемності.
2. Глобальні проблеми, що виникли внаслідок суперечливої взаємодії суспільства й природи, потребують безпрецедентних зусиль для запобігання забрудненню довкілля й збереження його якості, раціонального використання надр землі, пошуків нових енергетичних джерел, забезпечення лю дства сировиною і харчуванням, освоєння людиною океану, космосу тощо.
3. Гостро стоять проблеми, зумовлені ставленням людини до суспільства: виникла необхідність обмеження зростання населення, прогнозування негативних наслідків науковотехнічного прогресу, що призводять до біологічної деградації людини; боротьби з поширенням алкоголізму, наркоманії,
СНІДу, вдосконалення охорони здоров’я та освіти людей тощо.
Глобальні проблеми є результатом ро звитку науковотехнічного прогресу, який досяг досить високого рівня у ХХІ ст.
Цей процес характеризується надзвичайною суперечливістю — нерівномірністю соціально-економічного розвитку (а разом з ним політичного, культурного, духовного) різних держав.
Сьогодні існує кілька підходів до оцінки майбутнього глобальних проблем.
Екологічний песимізм, відповідно до якого технічна цивілізація зайшла в гл ухий кут, а це означає, що наближається смертний час людської цивілізації.
Неоруссоїзм, представники якого вважають, що Жан-Жак Руссо мав рацію, коли стверджував, що розвиток науки не принесе щастя суспільству, що необхідно відмовитися від технічної цивілізації та перейти до природного способу життя («назад до природи»).
Екологічний оптимізм ґрунтується на думці, що немає підс тав для негативних оцінок перспектив розвитку глобальних проблем.
Необхідно лише обмежити шкідливі наслідки технічного прогресу, посилити охорону навколишнього середовища, нейтралізувати забрудненість довкілля тощо. Усе це може бути зроблене в процесі подальшого розвитку науки й техніки.
Технократичний утопізм
— цей підхід спирається на погляд, що технічний прогрес зупинити неможливо і що вплив люд ини на природу буде збільшуватися з кожним роком. Це рано чи пізно приведе до повного знищення природних умов існування людини й суспільства. Тому людство має вже сьогодні планувати
життя в межах штучних технологічних умов (підземні міста, космічні колонії).
Зауважимо, що розв’язання глобальних проблем потребує об’єднання зусиль усіх країн з метою подолання загрози глобальної екологічної катастрофи. Глобальність деяких проблем полягає в тому, що вони так чи інакше стосуються всієї людської цивілізації й не можуть вирішуватись ізольовано.
Отже, послідовне розв’язання глобаль них проблем сучасності потребує усунення наявних суспільних антагонізмів, установлення гармонійних відносин між суспільством і природою, переходу всього суспільства на коеволюційний шлях розвитку.
Коеволюція означає механізм взаємовпливу між елементами системи, що саморозвивається. У вузькому розумінні коеволюція визначає оптимальне співвідношення між інтересами людини й біосфери з метою уникнення двох протилежних позицій: прагнення повного опанування природи або ж повного підкорення природі.
Коеволюція пропагує перехід від системи «людина — біосфера» до стану динамічної конструктивної цілісності, симбіозу з метою переходу біосфери в ноосферу [найвищу стадію розвитку біосфери на землі, що виникає в основі розумної діяльності людини (В. І. Вернадський)].
Щоб упоратися з глобальними проблемами, суспільство має організувати глобальне управління з їх вирішення. Перша вимога (імператив) — це заборона такої людської діяльності, яка призводить до регресу в біосфері та загрожує самому життю людини на Землі. Друга вимога — це зміна світогляду людей, повернення до загальнолюдських цінностей, формування почуття відповідальності за життя на Землі (філософія ненасильства), переоцінка традиційних цінностей (наприклад, споживацької психології тощо).
Для успішного розв’язання глобальних проблем с учасної цивілізації необхідна активна діяльність міжнародного співтовариства, спрямована на формування спільних для всього суспільства підходів до охорони довкілля, створення тестів його якості, розроблення юридичних норм природокористування, критичний перегляд традиційних екологічних положень та уявлень.
Отже, проблема передбачення майбутнього є однією з найважливіших у сучасній філософії. Знання про майбутнє, тобто про те, чого ще немає в дійсності, але те, що потенційно перебуває зараз у вигляді об’єктивних і суб’єктивних передумов можливого розвитку подій, називається передбаченням.
i
Окремим видом передбачення є прогнозування — розроблення прогнозів. Прогноз — знання про майбутній імовірний розвиток сучасних тенденцій. Найвідомішими різновидами прогнозів є побутовий, інтуїтивний, науковий.
Глобальні проблеми — це сукупність життєво важливих проблем, від розв’язання яких залежить сама можливість існування людської цивілізації. Вони виникли як наслідок посилення нерівномірного соціального, економічного, політичного, науково-технічного, демографічного, екологічного й культурного розвитку різних держав.
Розв’язання глобальних проблем сучасності потребує усунення наявних суспільних антагонізмів, установлення гармонійних відносин між суспільством і природою, переходу всього суспільства на коеволюційний шлях розвитку. ?
Питання для самоперевірки
1.Що таке соціальне передбачення?
2.Як співвідносяться поняття «передбачення» та «прогнозування»?
3.За допомогою яких методів розробляються пошукові, інформативні та інші прогнози?
4.Які функції виконує соціальне прогнозування?
5.Що таке глобальні проблеми сучасної цивілізації?
6.На якій основі можливе розв’язання глобальних проблем сучасної цивілізації?
7.Назвіть три головних групи глобальних проблем сучасності.
8. Що таке ко еволюція?
Теми рефератів
1.Методи соціального передбачення.
2.Наукове передбачення суспільних процесів.
3.Соціальне прогнозування та планування.
4.Соціальне прогнозування та економіка.
5.Соціальне передбачення та сучасні глобальні проблеми.
