Posibniki.com.uaМаркетингУправління конкурентоспроможністю підприємстваЗовнішні та внутрішні передумови, що визначають необхідність розробки програм підвищення конкурентоспроможності


< Попередня  Змiст  Наступна >

Зовнішні та внутрішні передумови, що визначають необхідність розробки програм підвищення конкурентоспроможності


Продовжуючи тему, розглянемо, що визначає необхідність та успішність впровадження на підприємстві програм підвищення конкурентоспроможності. Передумовам, які визначають необхідність розробки програм підвищення конкурентоспроможності, властива певна діалектичність. Так, з одного боку, поштовхом до розробки та реалізації програм підвищення конкурентоспроможності частіше за все виступає виникнення на підприємстві загалом та в окремих його підсистемах кризових явищ (кризи збуту, постачання, виробничотехнологічної, соціальнокадрової, загальноуправлінської тощо). Проте ефективність процесів розробки і впровадження програми підвищення конкурентоспроможності тісно пов’язана з забезпеченням позитивного значення організацій ноуправлінських, фінансових, технікотехнологічних і кадрових характеристик підприємства.

Тож до вищеназваних передумов ми відносимо сукупність чинників, які створюють підґрунтя, сприятливе середовище для розробки та впровадження на підприємстві програми підвищення конкурентоспроможності. Умовно їх можна поділити на дві великі групи — зовнішні та внутрішні — кожна з яких, своєю чергою, теж поділяється на підгрупи.

Зовнішні передумови (формують зовнішній контекст, в якому діє підприємство):

· опосередкованого впливу:

  • економічні (виникнення нових товарних ринків, підвищення вимог до якості продукції, загострення конкуренції, завершення життєвого циклу продукції, активна інвестиційна політика);
  • науковотехнічні (швидкий науковотехнічний розвиток, поява нових технологій, поява нових товарівзамінників, підвищення вимог до сертифікації продукції в галузі);
  • політикоправові (сприятлива для розвитку галузі політика органіввлади, захиствітчизняноговиробника, законодавчіобмеження);
  • соціальні (демографічна ситуація, зміна потреб і купівельної спроможності споживачів, наявність кваліфікованої робочої сили) тощо;

· безпосереднього впливу (проміжне середовище підприємства). Ця група передумов описує вплив зацікавлених сторін програми (проекту) — окремих, зовнішніх стосовно підприємства, осіб чи організацій, які залучені до програми (проекту), а також тих, чиї інтереси можуть позитивно чи негативно вплинути на успішну їх реалізацію: бізнеспартнери, клієнти (замовники), постачальники, інвестори, підрядники, кредитори, регулятивні органи.

Від них вимагається чітке розуміння ситуації, в якій перебуває підприємство, уявлення про майбутні зміни, яких воно прагне досягти, згода і готовність до цих змін та гарантії підтримки.

Внутрішні передумови (охоплюють основні внутрішні функціональні сфери):

· організаційно-управлінські:

—спроможність організації застосувати стратегічну діяльність, спираючись на постійний організаційний розвиток;

—усвідомлення менеджментом необхідності впровадження програми підвищення конкурентоспроможності та її підтримка вищим керівництвом;

—економічне обґрунтування доцільності й оцінка можливості здійснення змін (готовності підприємства до впровадження програми);

—наявність або виокремлення центрів прийняття рішень, децентралізація управління;

—готовність змінити стиль мислення і роботи;

—використання найпростіших і найконкретніших організаційних рішень;

· технікотехнологічні:

—відповідне коло наявних технологій,

—знання новітніх технологій;

—великий науковий потенціал;

—достатній рівень технічної підготовки виробництва;

—ґрунтовна конструкторська підготовка (зокрема прискіплива економічна оцінка конструкції виробу);

—достатньо розвинені та доступні інформаційні технології;

· фінансові:

—наявність достатньої кількості власних та/або залучених коштів на впровадження нових розробок;

—фінансова стабільність та наявність надійних фінансових партнерів;

· кадрові:

—активна участь персоналу в програмі;

—компетентність і професіоналізм;

—готовність до змін, гнучкість та цілісність бачення проблем;

—навчання персоналу методам діяльності в умовах організаційних змін;

—психологічна підготовка персоналу до майбутніх змін на підприємстві, гнучка система мотивації;

—стрімке реагування на опір організаційним змінам та запобігання виникненню організаційних конфліктів;

—розробка діаграми відповідальності і повноважень у межах кожного операційного блоку для документування ролей і розподілу відповідальності в процесі реалізації програми нововведень.

Своєрідними ж індикаторами нагальності розробки та впровадження програми підвищення конкурентоспроможності для конкретного підприємства виступають:

—загострення конкуренції, що супроводжується втратою вже надбаних підприємством позицій на ринку;

—уповільнення росту попиту на продукт, що виробляється підприємством, насичення або ж спадання ринкового попиту, внаслідок чого виникає загроза скорочення ринкової частки підприємства;

—поява революційно нових технологій;

—зростання інтенсивності конкурентної боротьби, що робить неможливим для підприємства проникнення на нові географічні ринки;

—зниження рівня конкурентоспроможності продукції підприємства;

—збитковість або низька прибутковість функціонування підприємства, високий ризик банкрутства тощо.

На підприємстві, яке збирається впроваджувати програму підвищення конкурентоспроможності, доцільно створити команду людей, діяльність яких буде спрямовано на розробку і впровадження цієї програми (міжфункціональна команда). Вони мають бути звільнені від усіх або більшості своїх звичайних обов’язків, а також мати нестандартне, творче мислення. Менеджери вищої ланки, чия влада і повноваження можуть бути важелем у підтримці команди, теж включаються до цієї команди.

До здійснення будьяких змін на підприємстві необхідно підходити комплексно (з урахуванням розвитку внутрішнього і зовнішнього середовища) та послідовно, на основі генерального плану. Як показує практика, впровадження великої кількості незначних змін має більше шансів на успіх, ніж рідкі, але кардинальні зміни.

Революційні зміни плануються при оптимізації організаційної структури підприємства, розробці стратегій, концепції розвитку. Для цього необхідні бажання та повна готовність організації, а від топменеджера вимагається воля і прагнення мислити принципово поіншому, намагатися зробити внесок у свої гуманітарновиробничі будні.

Основними елементами забезпечення успіху розробки та реалізації програми підвищення конкурентоспроможності підприємства є такі:

1) вище керівництво підприємства має бути повністю відданим ідеям програми;

2) прийоми та методи підвищення конкурентоспроможності, обрані для програми, мають відповідати ситуації та конкретним потребам;

3) має бути створена ефективна організаційна структура, очолювана менеджером, відповідальним перед вищим керівництвом за програму;

4) на всіх організаційних рівнях потрібне повне розуміння цілей та завдань програми;

5) конче потрібний вільний обмін інформацією між різними структурними ланками підприємства, задіяними у програмі;

6) програма має бути підкріпленою практичним і нескладним інструментарієм вимірювання та оцінки досягнутих результатів, а також консультаційним забезпеченням;

7) оцінка, контроль та зворотний зв’язок мають давати змогу швидко визначати як досягнуті результати, так і діагностувати проблеми, що виникають в процесі реалізації, а також створювати фундамент для подальшого вдосконалення.

На рис. 7.2 представлена ще одне узагальнення чинників успіху програми підвищення конкурентоспроможності підприємства.

Чинники успіху програми підвищення конкурентоспроможності підприємства

Рис. 7.2. Чинники успіху програми підвищення конкурентоспроможності підприємства

Корпорація Bonas Machine Co (Великобританія), керівництво якої в середині 90х рр. не просто підтримало впровадження програми підвищення конкурентоспроможності, а й стало її ініціатором. Було удосконалено методи роботи з персоналом, постійне їх навчання та залучення до процесу прийняття рішень, а також налагоджено ефективну і доступну систему обміну інформацією.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
7.2. Етапи розробки програми підвищення конкурентоспроможності
Реалізація програми підвищення конкурентоспроможності та її моніторинг
7.3. Програми підвищення конкурентоспроможності галузі та країни. Вітчизняний підхід до забезпечення конкурентоспроможності національної економіки
Тема 8. МЕНЕДЖМЕНТ ЯКОСТІ ЯК ФУНДАМЕНТ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНОСТІ СУЧАСНОГО ПІДПРИЄМСТВА
8.2. Інструментарій управління якістю
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki