7.2. ВИЗНАЧЕННЯ ПЛАНОВОЇ ПОТРЕБИ В МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНИХ РЕСУРСАХ

Потреба підприємства в матеріальних ресурсах повинна бути обґрунтована відповідними розрахунками за такими видами їх споживання: в основному виробництві, капітальному будівництві, для проведення ремонтних робіт, виготовлення технічного оснащення та інструменту, приросту незавершеного виробництва, створення необхідних запасів, розроблення нових виробів, експериментальних потреб тощо.

На етапі обґрунтування забезпечення виконання виробничої програми необхідними матеріалами визначаються такі показники:

— планова потреба в матеріалах, згідно з планом виробництва;

— залишки матеріалів на кінець планового періоду;

— обсяги замовлення (поставок) матеріалів.

Вихідною інформацією для розрахунку перелічених показників є попередньо обґрунтований плановий обсяг виробництва продукції, норми витрат відповідних матеріалів на виробництво одиниці продукції, прогнозні ціни на матеріали у плановому періоді, а також значення залишків матеріалів на кінець звітного періоду, які автоматично переносяться як залишки матеріалів на початок планового періоду.

Планова потреба в основних матеріалах і сировині може бути розрахована на підставі планового обсягу виробництва з використанням різноманітних методів. Одним із найпоширеніших є метод прямого розрахунку, що припускає попереднє обґрунтування прогресивних норм витрачання сировини та матеріалів на один виріб. Якщо позначити норму витрат i-го матеріалу для виробництва j-го виду продукції через ij a , тоді планову потребу в матеріалі i-го виду може бути розраховано за такою формулою:

— обсяг виробництв j-го виду продукції.

На практиці у випадку розроблення та впровадження нових виробів доцільним є використання методу аналогій, який дозволяє визначити необхідну кількість сировини та матеріалів, орієнтуючись на вже відомі показники виробів-аналогів. Для врахування конструктивних особливостей, матеріалоємності, якісних характеристик нового виробу до розрахунку вводять поправочні коефіцієнти попередньо визначеними експериментальними, статистичними або експертними способами розрахунку, що показують співвідношення між наявними та новими нормами витрат матеріалів. Розрахунок потреби визначається за формулою: де * ij a

— норми витрат i-го виду матеріалу на аналогічний виріб, визначається в натуральних показниках; j N

— обсяг виробництва j-го виду продукції; с

К

— поправочний коефіцієнт, що зіставляє технічні особливості виробів.

За великої номенклатури виробів, а також за відсутності уточненої програми випуску по кожній номенклатурній позиції проводять розрахунок потреби в матеріалах до типового виробу чи деталі, норма витрат матеріалів на виробництво яких є середньозваженою для планової групи виробів чи деталей.

Якщо за окремими видами номенклатури продукції відсутні розроблені норми витрат у плановому періоді, то потреба в матеріальних ресурсах розраховується на основі даних про фактичні витрати матеріалів у попередньому плановому періоді й індексом зниження його у плановому періоді. Розрахунок здійснюється за формулою: де і

Ф M

— фактичні витрати матеріалу в попередньому плановому періоді;

n де j N

— індекс зростання або скорочення виробничої програми в плановому періоді у порівнянні з попереднім;

М І

— індекс зміни норм витрат матеріалів в плановому періоді.

Потреба в допоміжних матеріалах може бути визначена укрупненим методом у випадку, якщо виключено можливість прямого розрахунку на основі розроблення технічно обґрунтованих норм витрат за даним видом допоміжного матеріалу. Потреба визначається множенням фактичної кількості витрат даного виду матеріалів за попередній період (базовий) на індекс зміни обсягу виробництва у плановому періоді відносно попереднього періоду:

Для більш точного розрахунку потреби на підприємствах розробляються норми витрат допоміжних матеріалів. Зазвичай ці норми встановлюють на одиницю випуску продукції або на конкретний об’єм витрат (на 1 машино-год. роботи обладнання, 1 м

2 об’єму площі виробничого приміщення тощо). Подібні витрати допоміжних матеріалів пов’язані з обслуговуванням основних виробництв — агрегатів, машин, верстатів тощо. Це витрати на підтримку обладнання у працездатному стані. Наприклад, відповідно до паспортних даних обладнання необхідно здійснити заміну машинного масла вагою 6 кг після відпрацювання 1200 год. безперервної роботи в інтенсивному режимі, вищому за оптимальний. Потреба в машинному маслі на одну машино-год. за даного режиму обчислюється діленням кількості матеріалу на планову , (7.6) де в

кількість годин роботи обладнання та становить: 6/1200 = = 0.005 кг/одну машино-годину. Слід відзначити, що за інших режимів (оптимального, максимально-можливого тощо) норми витрат можуть бути іншими. Потреба в допоміжних матеріалах з урахуванням інтенсивності та часу роботи обладнання визначається за формулою = 0.005 кг/одну машино-годину. Слід відзначити, що за інших режимів (оптимального, максимально-можливого тощо) норми витрат можуть бути іншими. Потреба в допоміжних матеріалах з урахуванням інтенсивності та часу роботи обладнання визначається за формулою кількість годин роботи обладнання та становить: 6/1200 = = 0.005 кг/одну машино-годину. Слід відзначити, що за інших режимів (оптимального, максимально-можливого тощо) норми витрат можуть бути іншими. Потреба в допоміжних матеріалах з урахуванням інтенсивності та часу роботи обладнання визначається за формулою рiфвд.м.

ФКM??=aрiфвд.м.

ФКM??=a

К

— кількість однотипових взаємозамінних машин; iф a

— норма витрат матеріалу на одиницю часу роботи однієї машини; р

— плановий фонд роботи однієї машини.

Ф

в І

Потреба в матеріальних ресурсах на виготовлення технічної оснастки та інструменту )( І M визначається за такою формулою: ,(7.7) де ij a

— норми витрат матеріалу на виготовлення технічного оснащення та інструменту в базовому періоді; j N

— плановий обсяг виробництва продукції; н

К

— коефіцієнт зміни норм для виготовлення технічного оснащення та інструменту;

К

— коефіцієнт покращення технологічної оснастки у плановому періоді відносно базового року.

Т

Величину сумарних витрат певного матеріалу, необхідного для виконання виробничої програми, можна визначити множенням необхідної кількості i-го матеріалу на його середньозважену ціну за досліджуваний період з урахуванням методики обліку вибуття запасів у виробництво. де i p

— середньозважена ціна i-го ресурсу, яка визначається на основі прогнозу зміни цін на ринку ресурсів і необхідна для обґрунтування величини прямих витрат на виробництво продукції j-го виду.

Плановий обсяг поставки певного матеріалу обчислюється шляхом коригування виробничої потреби в матеріалах на залишки матеріалу, що знаходяться на складі на кінець періоду за мінусом їх залишків на початок планового періоду. де п і M

— необхідний обсяг поставки матеріалів;

В і M

— потреба у матеріалах відповідно до плану виробництва;

П і M,

К і M

— залишки запасів матеріалів, що знаходяться на складі підприємства, на початок і на кінець планового періоду відповідно.

Послідовність розрахунку планової потреби у матеріалах на виконання виробничої програми та плану поставок матеріалів за плановий період (рік) з відповідною їх деталізацією за кварталами наведено в таблиці 7.4.

Таблиця 7.4

ВИЗНАЧЕННЯ ПЛАНОВОЇ ПОТРЕБИ В МАТЕРІАЛАХ І ОБСЯГАХ ЇХ ПОСТАВОК ДЛЯ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

ВИКОНАННЯ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ

* Середньозважена річна ціна. Враховуючи, що ціни закупівлі матеріалів з урахуванням інфляційних очікувань у 1 і 2 кварталах — 30 грн за од,, а в 3 і 4 кварталах — 31 грн за од., значення середньозваженої річної ціни розрахуємо за формулою: .

На основі схеми погашення заборгованості перед постачальниками (наприклад, 70 % придбаних матеріалів сплачуються у кварталі, в якому були придбані, а решта (30 %) — у наступному кварталі) здійснюється розрахунок погашення кредиторської за-