Posibniki.com.ua Менеджмент Планування і контроль на підприємстві 8.2. ПЛАНУВАННЯ ТРУДОМІСТКОСТІ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ТА ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ


< Попередня  Змiст  Наступна >

8.2. ПЛАНУВАННЯ ТРУДОМІСТКОСТІ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ТА ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ


Планування трудових показників розпочинають із планування підвищення продуктивності праці. Для планування продуктивності праці на підприємстві можуть використовуватися вартісні й натуральні показники виробництва. Проте вимірювання продуктивності в натуральних одиницях практично не застосовується

У широкому розумінні зростання продуктивності праці означає постійне вдосконалення економічної діяльності, постійне знаходження можливості працювати краще, виробляти більше якісніших благ за тих самих або й менших затрат праці.

Зміна співвідношення між затратами робочого часу та кількістю виробленої продукції характеризує рух продуктивності праці. Рівень і динаміка продуктивності праці визначаються складною взаємодією чинників: матеріально-технічних, організаційних, економічних, соціальних, природнокліматичних, структурних.

Таким чином, продуктивність праці — це показник її ефективності, результативності, що характеризується співвідношенням обсягу продукції, робіт чи послуг, з одного боку, та кількості праці, витраченої на виробництво цього обсягу, з іншого боку. Залежно від прямого чи оберненого співвідношення цих величин ми маємо два показники рівня продуктивності праці: виробіток і трудомісткість.

Виробіток — це прямий показник рівня продуктивності праці, що визначається кількістю продукції (робіт, послуг), виробленої одним працівником за одиницю робочого часу, і розраховується за формулою: де прац.

В — виробіток; N — обсяг виробництва продукції (робіт, послуг); T — затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг).

В — виробіток; N — обсяг виробництва продукції (робіт, послуг); T — затрати праці на випуск відповідного обсягу продукції (робіт, послуг).

На підприємстві виробіток може визначатися різними способами залежно від того, якими одиницями вимірюються обсяг продукції та затрати праці.

Якщо обсяг продукції вимірюється натуральними показниками (у штуках, тоннах, метрах тощо), то й відповідні показники продуктивності праці називаються натуральними.

Трудомісткість — це обернений показник рівня продуктивності праці, що характеризується кількістю робочого часу, витраче-

через різноманітність і непорівнянність продукції. Вона часто оновлюється, змінюються її споживні властивості. Цим пояснюється повсюдне використання вартісних показників. Під час планування продуктивності праці визначають рівень, темпи й фактори її зростання.

1

Т== N T .(8.2)

В

Для планування й аналізу праці на підприємстві розраховуються різні види трудомісткості:

• технологічна трудомісткість ( T T) визначається витратами праці основних робітників. Розраховується для окремих операцій, деталей, виробів;

• трудомісткість обслуговування ( o T) визначається витратами праці допоміжних робітників, що зайняті обслуговуванням виробництва;

• виробнича трудомісткість (

В T) складається з технологічної трудомісткості та трудомісткості обслуговування, тобто показує витрати праці основних і допоміжних робітників на виконання одиниці роботи;

• трудомісткість управління ( у T) визначається витратами праці керівників, професіоналів, фахівців, технічних виконавців;

• повна трудомісткість продукції (

П T) відображає всі витрати праці на виготовлення одиниці кожного виробу. Вона визначається за формулою:

УВуoTП TTTTTT+=++=.(8.3)

Метою планування зростання продуктивності є:

• розрахунок основних техніко-економічних показників виробничо-господарської діяльності підприємства на стадії підготовки й порівняння варіантів проекту плану;

• найповніший облік ефективності впровадження заходів плану технічного й організаційного розвитку виробництва;

• визначення ролі й завдань окремих служб, відділів та інших виробничих підрозділів у підвищенні продуктивності праці;

• аналіз динаміки зростання продуктивності праці.

Найпоширенішим методом планування показника підвищення продуктивності праці є планування за факторами її зростання.

Усі фактори, що впливають на підвищення продуктивності праці, можна поділити на:

1) структурні зрушення у виробництві, тобто зміна частки окремих видів продукції в загальному обсязі виробництва;

ного на виробництво одиниці продукції (робіт, послуг), і розраховується за формулою: прац. м

2) підвищення технічного рівня виробництва;

3) удосконалення управління організації виробництва та праці;

4) зміна обсягу виробництва продукції;

5) галузеві фактори, наприклад, зміна гірничо-геологічних умов, вміст корисних речовин у руді тощо;

6) уведення в дію та освоєння нових об’єктів.

Основними техніко-економічними показниками, які використовуються під час планування продуктивності праці, є:

• нормована, фактична та планова трудомісткість усієї виробничої програми, а також розрахованої на одиницю продукції, що випускається;

• зниження трудомісткості від упровадження запланованих організаційно-технічних заходів;

• чисельність працівників за категоріями;

• баланс робочого часу працівників у базисному та плановому періодах.

Продуктивність праці й ефективність виробництва прямо залежать від правильної організації праці та оптимального складу працівників підприємства. Тому питання, пов’язані з організацією найбільш оптимальної структури чисельності працівників, є одними з найголовніших у вирішенні проблеми поліпшення продуктивності праці на підприємстві.

Визначаючи кількісний вплив окремих факторів на підвищення продуктивності праці, слід виходити з відносної економії чисельності працівників за рахунок впливу того чи іншого фактора або їх сукупності. Вихідним показником усіх планово-економічних розрахунків є необхідна чисельність промислово-виробничого персоналу (умовна), розрахована на основі показників базисного виробітку й запланованого обсягу виробництва, тобто вона дорівнює базисній чисельності, помноженій на показник темпу зростання запланованого обсягу продукції. Вплив можливої економії робочої сили на підвищення продуктивності праці за окремими факторами та в цілому визначається за допомогою показника умовної планової чисельності, зменшеної за рахунок усіх факторів.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
8.4. ПЛАНУВАННЯ НАВЧАННЯ ПЕРСОНАЛУ
8.5. ПЛАНУВАННЯ ФОНДУ ОПЛАТИ ПРАЦІ
Розділ 4. ПЛАНУВАННЯ І КОНТРОЛЬ ВИТРАТ І ФІНАНСІВ ТЕМА 9 ВИТРАТИ ПІДПРИЄМСТВА
9.2. ПЛАНУВАННЯ ВИТРАТ ДОПОМІЖНОГО ВИРОБНИЦТВА Й КОШТОРИСІВ КОМПЛЕКСНИХ ВИТРАТ
Планування кошторисів комплексних витрат
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)