Posibniki.com.ua Менеджмент Планування і контроль на підприємстві 7.4. МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ВИБУТТЯ ЗАПАСІВ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА


< Попередня  Змiст  Наступна >

7.4. МЕТОДИ ОЦІНЮВАННЯ ВИБУТТЯ ЗАПАСІВ ТА ЇХНІЙ ВПЛИВ НА ЕФЕКТИВНІСТЬ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА


Важливе значення на етапі планування матеріальних ресурсів відіграє обґрунтування методики оцінювання запасів під час їх вибуття у виробництво на собівартість продукції. В Україні згідно з П(С)БО 9 «Запаси» оцінювання запасів під час їх передачі у виробництво, продажу та іншого вибуття здійснюється одним із таких методів: ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів; середньозваженої собівартості; собівартості перших за часом надходження запасів; нормативних затрат і ціни продажу.

Окрім перелічених методів, у міжнародній практиці використовуються інші методи вибуття запасів: метод останніх за часом надходження запасів, метод обліку за трансфертними ринковими чи внутрішніми цінами, метод обліку за цінами заміщення та ін-

Існування резервів знижує ймовірність повного використання запасів, але не гарантує повного захисту в умовах невизначеності. Існують спеціальні статистичні моделі для прогнозу ймовірності повного використання запасів за їх різних рівнів. Під час розрахунку оптимального обсягу резервного запасу в ході моделювання необхідно враховувати такі фактори: ступінь невизначеності попиту на продукцію компанії; ступінь невизначеності терміну виконання замовлення; ймовірність затримок у процесі виробництва; витрати на утримання резервних запасів; інші негативні фактори.

Таблиця 7.6

ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ ОЦІНКИ ВИБУТТЯ ЗАПАСІВ

№ з/п Метод оцінювання Сутність методу
12 3
1 Ідентифікована собівартість відповід Передбачає особливе маркування кожної одиниці запасів, що дозволяє в будь-який момент часу визначити вартість, а також встановити дату витрачання кожної одиниці певного виду

ної одиниці запасів

запасу, собівартість витраченого запасу та вартість запасів, що залишилися

2 Середньозважена собівартість Проводиться за кожною одиницею запасів, одержаних у звітному місяці, діленням сумарної вартості залишку таких запасів на початок звітного місяця й вартості одержаних у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на початок звітного місяця й одержаних у звітному місяці
3 Собівартість перших за часом надходження запасів (FIFO) Базується на припущенні, що запаси використовуються в тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство, тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продаж та інше вибуття), оцінюються за собівартістю перших за часом надходження запасів. При цьому вартість залишку запасів на кінець звітного місяця визначається за собівартістю останніх за часом надходження запасів
4 Собівартість останніх за часом надходження запасів (LІFО) Базується на умові, що запаси, які першими вибувають, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження, тобто запаси використовуються й відповідно обліковуються в послідовності, яка є протилежною їх надходженню на підприємство. Рух вартості запасів при застосуванні методу ЛІФО протилежний руху вартості запасів у разі застосування ФІФО

ші. Згідно з чинним стандартом для запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, можна застосовувати впродовж року тільки один метод оцінювання запасів у разі вибуття. Доцільність же використання різних методів для визначення собівартості запасів, різних за своїм призначенням, визначається підприємством самостійно. Наприклад, може бути доцільним застосування різних методів визначення собівартості для запчастин, які реалізуються, та таких самих запчастин, що використовуються для власних потреб (ремонт устаткування).

Закінчення табл. 7.6

№ з/п Метод оцінювання Сутність методу
12 3
5 Нормативних затрат Полягає в застосуванні норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), встановлених підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і чинних цін. Для забезпечення максимального наближення нормативних затрат до фактичних норми затрат і ціни в нормативній базі повинні регулярно переглядатися
6. Ціни продажу Заснований на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середній процент торговельної націнки товарів. Цей метод застосовують підприємства, що мають значну та змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною (роздрібною) вартістю реалізованих товарів і сумою торгової націнки на ці товари

Вибір методу оцінювання вибуття запасів підприємством залежить від напряму його діяльності, номенклатури запасів, особливостей виробництва продукції та безпосередньо пов’язаний із визначенням вартості продукції. Вибір методу оцінювання вибуття запасів є елементом облікової політики підприємства й не підлягає змінам без вагомих підстав. У випадку, коли метод оцінювання вибуття запасів змінюється, його зміну повинно бути обґрунтовано й розкрито у примітках до фінансової звітності підприємства з оцінкою наслідків змін облікової політики.

Метод ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів застосовується за таких обставин:

• відпуску підлягають запаси, які не замінюються іншими запасами, що знаходяться на підприємстві;

• запаси відпускаються для виконання спеціальних замовлень і проектів;

• невелика номенклатура товарів.

Цей метод передбачає облік фактичної собівартості за кожною конкретною одиницею товарів. Метод ідентифікаційної собівартості дає найточніші результати, якщо є певність, що собівартість ідентифікується правильно.

Метод середньозваженої собівартості можна застосовувати для списання взаємозамінних запасів, тобто для списання запасів не потрібно здійснювати їх ідентифікацію (на відміну від попереднього методу). Середня вартість одиниці запасів може розглядатись як за звітний період, так і після кожного наступного надходження.

Згідно з методом оцінки за середньозваженою собівартістю вибуття запасів може оцінюватися за:

1) щомісячною середньозваженою собівартістю: h де

К — кількість запасів на початок місяця; i

К — кількість запасів на початок місяця; i

З

П

К — кількість запасів i-тої партії, отриманих у звітному місяці;

З

З.М

Ц — ціна одиниці запасу на початок місяця; i

З

П

Ц — ціна одиниці запасу i-тої партії, отриманого у звітному місяці.

З

З.М

2) періодичною середньозваженою собівартістю запасів щодо кожної одиниці запасів: h де ? h

ЦК — сумарна вартість залишку запасів на дату операh

ЦК — сумарна вартість залишку запасів на дату операh

= i1 i i ції; ? = i1

З

З i i ції;

К — сумарна кількість запасів на дату операції в разі їх

= i1 i вибуття.

Перевагою його є можливість за належного використання дати об’єктивну картину про стан та рух запасів. Недоліком даного методу є складність відстеження середньої ціни в умовах, коли? = i1

З i вибуття.

Перевагою його є можливість за належного використання дати об’єктивну картину про стан та рух запасів. Недоліком даного методу є складність відстеження середньої ціни в умовах, коли

Метод ФІФО найчастіше застосовується для таких запасів, які потрібно реалізувати в першу чергу, щоб уникнути збитків від псування.

Перевагою застосування методу ФІФО є його простота, систематичність і об’єктивність. Він запобігає можливості маніпулювання прибутком, забезпечує відображення в балансі суми запасів, яка приблизно дорівнює поточній ринковій вартості. Метод ФІФО виправдовує себе в умовах низької інфляції. Застосування ж його в умовах високої інфляції призведе до завищення вартості матеріальних залишків, заниження собівартості готової продукції та, як наслідок, завищення результатів від реалізації. Тобто недоліком даного методу є відображення нереальних доходів, що призводять до невиправданого завищення прибутку.

Оцінювання запасів за нормативними затратами застосовується для оцінювання незавершеного виробництва й готової продукції. За цього методу встановлюються норми витрат матеріалів на кожен вид продукції відповідно до встановлених норм витрат і цін матеріалів, встановлюються кошторисні ставки на одиницю продукції, які періодично переглядаються відповідно до змін норм витрат матеріалів або цін. Нормативні (стандартні) витрати — це заплановані витрати на виробництво одиниці продукції (послуг), які базуються на нормах використання матеріалів, праці й нормальної виробничої потужності.

До 2004 року в Україні використовували метод собівартості останніх за часом надходження запасів (ЛІФО), який базувався на умові, що запаси, які першими вибувають, оцінюються за собівартістю останніх за часом надходження, тобто запаси використовуються й відповідно обліковуються в послідовності, яка є протилежною їх надходженню на підприємство. Рух вартості запасів у разі застосування методу ЛІФО протилежний руху вартості запасів у разі застосування ФІФО.

Доцільність виключення методу ЛІФО в Україні полягає в тому, що під час його використання відбувається завищення собівартості продукції, а вартість одиниці кінцевих запасів у собівартості проданої продукції занижено порівняно з купівельною ціною, а це призводить до заниження прибутку підприємства, що оподатковується. Унаслідок цього до бюджету країни надходять менші кошти у вигляді податку з прибутку підприємств.

виробничі запаси витрачаються щоденно або надходять досить часто. Іще одним недоліком є те, що простота методу містить у собі загрозу легкого маніпулювання цифрами в бік завищення або заниження показників витрачених запасів.

Не виключається одночасне застосування кількох методів оцінювання лише з одним обмеженням: для всіх одиниць запасів, що мають однакове призначення та однакові умови використання, застосовується тільки один із наведених методів. Тобто допустима ситуація, коли в обліку підприємства різні запаси оцінюватимуться по-різному, якщо є можливість підтвердити різницю в умовах їх використання.

Водночас важко визначити, який із методів є кращим для оцінювання вибуття запасів. Так, у разі коливання цін пріоритет надається методу середньозваженої собівартості. Якщо ж керівництво підприємства в умовах інфляції та підвищення цін намагається отримати максимальний прибуток та забезпечити високі дивіденди для акціонерів, перевага надається методу ФІФО. Також цей метод доцільно застосовувати у процесі оновлення продукції та розширення ринків шляхом реалізації стратегії збуту за мінімальними цінами.

Отже, вибір підприємством оптимального методу оцінювання виробничих запасів сприятиме залученню інвестицій, що врештірешт дасть можливість одержати більші прибутки та поліпшити фінансовий стан підприємства.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Частина 2. 7.5. КРИТЕРІЇ ВИБОРУ ПОСТАЧАЛЬНИКІВ МАТЕРІАЛІВ
ТЕМА 8 ПЕРСОНАЛ ПІДПРИЄМСТВА ТА ОПЛАТА ПРАЦІ
8.2. ПЛАНУВАННЯ ТРУДОМІСТКОСТІ ВИРОБНИЧОЇ ПРОГРАМИ ТА ПРОДУКТИВНОСТІ ПРАЦІ
8.3. ПЛАНУВАННЯ ЧИСЕЛЬНОСТІ ОКРЕМИХ КАТЕГОРІЙ ПЕРСОНАЛУ
8.4. ПЛАНУВАННЯ НАВЧАННЯ ПЕРСОНАЛУ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)