Posibniki.com.uaФінансиВалютне регулювання та контроль4.1. Порядок здійснення поточних торговельних операцій


< Попередня  Змiст  Наступна >

4.1. Порядок здійснення поточних торговельних операцій


 

ПОНЯТТЯ МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ

 

Поточними торговельними операціями в іноземній ва-люті переважно є розрахунки між юридичними особами-резидентами і юридичними особами-нерезидентами під час здій-снення зовнішньоекономічної діяльності за торговельними опе-раціями1, тобто операції, пов’язані зі здійсненням міжнародних розрахункових операцій.

 

Міжнародні розрахункові операції операції, які проводять за грошовими вимогами і зобовязаннями, що виника-ють при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності між державами, субєктами господарювання, іншими юридич-ними особами та громадянами, які перебувають на тери-торії різних країн (п. 1 ст. 344 ГКУ).

 

Міжнародні розрахунки, відповідно до ст. 344 Господарського кодексу України, регулюються нормами міжнародного права, бан-ківськими звичаями і правилами, умовами зовнішньоекономічних контрактів, валютним законодавством країн — учасниць розра-хунків.

 

Згідно з п. 2 ст. 344 ГКУ субєктами міжнародних розрахунків є експортери, імпортери та банки, які вступають у відносини, пов’язані з рухом товаророзпорядчих документів та операційним оформленням платежів. Міжнародні розрахунки здійснюються через установи банків, між якими є кореспондентські відносини.

 

Загальні умови розрахункових відносин з іноземними держа-вами визначаються міжнародними договорами. Порядок розра-хунків і ведення банківських рахунків встановлюється договора-ми, що укладаються уповноваженими на це банками.

 

Відповідно до ст. 14 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяль-ність» усі суб’єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право вільно обирати банківсько-кредитні установи, які вестимуть їхні валютні рахунки та розрахунки з іноземними суб’єктами госпо-дарської діяльності, користуватися їхніми послугами, з дотриман-ням при цьому вимог чинних законів України, а також самостій-но визначати форму розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з -поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

 

МІЖНАРОДНІ НОРМИ ЗДІЙСНЕННЯ РОЗРАХУНКІВ

 

З метою забезпечення уніфікації здійснення міжнарод-них розрахунків Міжнародна торгова палата розробила низку до-кументів.

 

- розрахунки між юридичними особами-нерезидентами та юридичними особами-резидентами через юридичних осіб-резидентів (посередників) відповідно до договорів (контрактів, угод), що укладені згідно із законодавством України;

 

- інші розрахунки, що здійснюються відповідно до законодавства України.


Уніфіковані правила та звичаї для документарних акредитивів редакції 1993 року, публікація МТП № 500, застосовуються до всіх документарних акредитивів (включно з резервними акре-дитивами тією мірою, якою вони можуть бути до них застосовані), коли вони включаються до тексту акредитива1. Вони є обов’язковими для всіх сторін, якщо інше не передбачено в акре-дитиві.

 

Акредитив це умовне грошове зобов язання, що надаєть-ся банком-емітентом за дорученням та з інструкціями особи-наказодавця акредитива (та від його імені) або від власного імені, здійснити платіж на користь одержувача коштів чи визначеної ним особи бенефіціара або акцепту-вати і сплатити виставлені бенефіціаром переказні векселі (тратти), або уповноважити інший банк провести такий платіж, або акцептувати і сплатити переказні векселі (тратти), або надати повноваження іншому банку здійс-нити негоціацію (купити або врахувати переказні векселі (тратти) проти передбачених документів з урахуванням дотримання умов акредитива.

 

Стаття 3 Уніфікованих правил та звичаїв для документарних акредитивів визначає акредитив як угоду, відокремлену від дого-вору купівлі-продажу або іншого контракту, на якому він може базуватися, і банки жодною мірою не пов’язані й не зобов’язані займатися такими контрактами, навіть якщо в акредитиві є поси-лання на такий контракт. Отже, установа банку, що оплачує, ак-цептує й оплатила тратти або негоціює та/або повністю виконує будь-які інші зобов’язання за акредитивом, не є предметом позов-них вимог заявника, ґрунтованих на його угоді з банком-емітентом або бенефіціаром. На бенефіціара у жодному разі не поширюються договірні відносини між банками або між заявни-ком і банком-емітентом.

 

Ще одним документом є Міжнародні правила з інкасо. Уніфі-ковані правила з інкасо, редакція 1995 року, публікація № 522, застосовуються до всіх інкасо і будуть обов’язковими для всіх згаданих сторін, якщо інше не обумовлено спеціально або якщо інше не передбачено в положеннях національного законодавства, або регулювання, від якого не можна відступити. Банки не зо-бов’язані виконувати ані інкасового доручення, ані інкасових ін-струкцій.

 

Відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо впорядкування розрахунків за договорами, що укладають субєкти підприємницької діяльності України» від 4 жовтня 1994 року № 566/94 розрахунки за зовнішньоекономічними дого-ворами (контрактами), укладеними суб’єктами підприємницької діяльності України всіх форм власності, предметом яких є товари (роботи, послуги), мають здійснюватися відповідно до Уніфіко-ваних правил та звичаїв для документарних акредитивів Міжна-родної торгової палати, Уніфікованих правил з інкасо Міжнарод-ної торгової палати.

 

Суб’єктам підприємницької діяльності України при укладанні та виконанні зовнішньоекономічних договорів (контрактів) слід забезпечувати дотримання вимог , передбачених Уніфікованими правилами. Зовнішньоекономічні договори (контракти), укладені суб’єктами підприємницької діяльності України всіх форм влас-ності, предметом яких є товари (роботи, послуги), можуть бути в установленому порядку визнані недійсними, якщо вони не відпо-відають вимогам цього Указу.

 

НАЦІОНАЛЬНІ НОРМИ РЕГУЛЮВАННЯ МІЖНАРОДНИХ РОЗРАХУНКОВИХ ОПЕРАЦІЙ

 

Загальні засади щодо оформлення та подання клієнта-ми платіжних доручень в іноземній валюті для здійснення міжна-родних переказів викладені в Положенні про оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти до уповнова-жених банків і інших фінансових установ та порядок їх виконання, затвердженому постановою НБУ 05.03.2003 року № 82. Це Положення встановлює загальні вимоги Національного банку України щодо оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах для здійс-нення транскордонних переказів (крім банківських металів) і пе-реказів у межах України, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ та порядку їх виконання.


Для проведення переказу коштів в іноземній валюті клієнти уповноважених банків застосовують платіжні доручення в інозем-ній валюті у формі, що наведена в додатку Положення, або за довільною формою, але із зазначенням усіх обов’язкових рекві-зитів, передбачених Положенням.

 

Транскордонний переказ (переказ коштів в іноземній валю-ті) — рух коштів в іноземній валюті, який здійснюється за ініціативою клієнта уповноваженому банку, що його обслу-говує, з метою зарахування коштів в іноземній валюті на рахунок бенефіціара, розташованого в іншій державі. Клі-єнт, ініціатор цієї операції, та бенефіціар можуть бути однією і тією самою особою.

 

Уповноважений банк, що обслуговує клієнта, має забезпечу-вати фіксування дати прийняття та дати виконання платіжних доручень в іноземній валюті. На всіх примірниках платіжних до-ручень в іноземній валюті, що прийняті для виконання, відпові-дальний працівник уповноваженого банку, що обслуговує клієн-та, проставляє дату надходження цих документів до уповноваженого банку, засвідчуючи її підписом відповідального виконавця та відбитком штампа уповноваженого банку. Після виконання платіжних доручень в іноземній валюті уповноваже-ний банк, що обслуговує клієнта, проставляє дату виконання, за-свідчуючи її підписом відповідального виконавця та відбитком штампа уповноваженого банку.

 

Разом із платіжним дорученням в іноземній валюті клієнт подає до уповноваженого банку, що його обслуговує, оригінали та їхні копії або копії документів відповідно до нормативно-правових актів Національного банку України, які потрібні уповноваженому банку, що його обслуговує, для здійснення валютного контролю за право-мірністю переказу іноземної валюти з рахунка клієнта.

 

Під час здійснення клієнтами переказу іноземної валюти, яка попередньо не купувалася на МВРУ, на оригіналах та копіях до-кументів, що є підставою для її переказу, робиться відмітка упо-вноваженого банку, яка має містити дату здійснення переказу іноземної валюти, її суму та код і засвідчуватися підписом відпо-відального виконавця та відбитком штампа уповноваженого бан-ку, що обслуговує клієнта.

 

Уповноважений банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення клієнта в іноземній валюті, якщо операція, яку проводить клієнт, підлягає фінансовому моніторингу відпові-дно до Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом».


З метою встановлення порядку здійснення уповноваженими банками операцій за документарними акредитивами в розрахун-ках за зовнішньоекономічними операціями НБУ було розроблено

 

Положення про порядок здійснення уповноваженими банка-ми операцій за документарними акредитивами в розрахунках за зовнішньоекономічними операціями, затверджене постановою від 03.12.2003 року № 514.

 

Цей документ встановлює загальні правила НБУ щодо від-криття, авізування, супроводження, виконання та закриття доку-ментарних акредитивів, що здійснюють уповноважені банки для будь-яких фізичних чи юридичних осіб, представництв юридич-них осіб-нерезидентів під час їх розрахунків за договорами з не-резидентами та для власних потреб.

 

У документі зазначається (пункт 1.2), що під час здійснення роз-рахунків за договорами в іноземній та національній валюті особи можуть використовувати всі види акредитивів, що передбачені чинними Уніфікованими правилами та звичаями для документар-них акредитивів, або іншими міжнародними документами, які ре-гулюють питання проведення розрахунків за акредитивами, за-твердженими Міжнародною торговельною палатою, з урахуванням міжнародної банківської практики та особливостей, визначених цим Положенням, які не суперечать законодавству України.

 

РЕГЛАМЕНТАЦІЯ СТРОКІВ ЗДІЙСНЕННЯ РОЗРА-ХУНКІВ

 

Законодавство України містить положення щодо рег-ламентації термінів розрахунків за експортно-імпортними та лі-зинговими операціями. Статті 1 та 2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлюють, що виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їхні ва-лютні рахунки в уповноважених банках у терміни виплати забор-гованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 90 календар-них днів від дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в ра-зі експорту робіт (послуг ), прав інтелектуальної власності — від моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує ви-конання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної вла-сності. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відтермінування поставки, в разі, коли таке відтермінування перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника про-дукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують індивідуаль-ної ліцензії Національного банку України. При застосуванні роз-рахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарного акредитиву термін, передбачений частиною першою цієї статті, діє від моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

 

Важливою складовою регулювання здійснення міжнародних розрахункових операцій є Інструкція про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затверджена постановою НБУ від 24.03.1999 року №136. Цим документом було враховано зміни, які відбулися впродовж 1994—1998 років у сфері валютного ре-гулювання й контролю за розрахунками резидентів за експорт-ними, імпортними та лізинговими договорами. Також встановле-но новий порядок надання резидентам індивідуальних ліцензій Національного банку України на продовження законодавчо вста-новлених термінів розрахунків.

 

Перевищення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортними, імпортними та лізинговими операціями резиден-тів дозволяється винятково за наявності ліцензії. Обов’язковою умовою для отримання ліцензії є наявність остаточного висновку Державної податкової адміністрації України про можливість продовження цих термінів за зовнішньоекономічними договора-ми резидентів, визначеними статтею 6 Закону України «Про по-рядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Без виконання зазначеної умови клопотання щодо отримання ліцензії Націона-льний банк України не розглядатиме.

 

Важливим пунктом Інструкції є п. 1.7, яким передбачено таке: якщо спеціальними законами України встановлено терміни роз-рахунків , які відрізняються від визначених статтями 1 і 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валю-ті», то банк при здійсненні контролю за дотриманням резидентом цих термінів керується нормами цих законодавчих актів1.

 

РЕГУЛЮВАННЯ РОЗРАХУНКІВ ЗА ЕКСПОРТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ


Виручка резидентів підлягає зарахуванню на їхні раху-нки в банках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в кон-трактах, але не пізніше 90 календарних днів від дати оформлення ВМД на продукцію, що експортується, а у разі експорту робіт (послуг, прав інтелектуальної власності) — від моменту підпи-сання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

 

Відлік законодавчо встановленого терміну розрахунків банк розпочинає з наступного календарного дня після дня оформлення ВМД або підписання акта (іншого документа). Банк знімає екс-портну операцію резидента з контролю після зарахування вируч-ки за цією операцією (або її частини — в разі здійснення обов’язкового продажу) на його поточний рахунок.

 

Якщо змінюються умови договору, що перебуває в банку на контролі, внаслідок чого виконання нерезидентом зобов’ язань за експортною операцією резидента повністю здійснюється шляхом поставки товару, то після отримання банком від резидента копії документа, згідно з яким унесено зміни до цього договору, банк знімає цю експортну операцію з контролю.

 

Якщо змінюються умови договору, що перебуває в банку на контролі, внаслідок чого виконання нерезидентом зобов’ язань за експортною операцією резидента частково здійснюється шляхом поставки товару, то після отримання банком від резидента копії документа, згідно з яким унесено зміни до цього договору, банк здійснює контроль за своєчасністю розрахунків лише щодо тієї частини договору, яка передбачає розрахунки в грошовій формі.

 

РЕГУЛЮВАННЯ РОЗРАХУНКІВ ЗА ІМПОРТНИМИ ОПЕРАЦІЯМИ

 

Згідно з п. 3 Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, імпортні операції резидентів, які здій-снюються на умовах відтермінування поставки, в разі, коли таке відтермінування перевищує 90 календарних днів від моменту здійснення авансового платежу, виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, або за застосування роз-рахунків у формі документарного акредитива від моменту здійс-нення банком платежу на користь нерезидента, потребують отримання ліцензії.


У разі застосування розрахунків у формі документарного ак-редитива моментом здійснення платежу на користь нерезидента вважається дата списання коштів з рахунка банку. При цьому банк має надати клієнтові належним чином оформлене письмове повідомлення про списання коштів з рахунка банку на користь нерезидента, яке зобов’язане містити таку інформацію: назву не-резидента та банк нерезидента, № договору та № акредитива, ва-люту платежу та суму списаних коштів, дату списання коштів з рахунка банку.

 

Банк знімає імпортну операцію резидента з контролю після пред’явлення останнім документа, який згідно з умовами догово-ру засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, вико-нання робіт, надання послуг.

 

Якщо цим документом є ВМД, то банк знімає операцію з кон-тролю за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД. Крім реєстру ВМД, підставою для зняття операції з контролю може бути письмове повідомлення іншого банку, якому митний орган помилково надіслав інформацію про цю операцію резиден-та, про отримання такого реєстру, засвідчене підписом відпо-відальної особи і печаткою банку (у повідомленні зазначають номер і дату реєстру, всю наявну в реєстрі інформацію про опе-рацію резидента).

 

Для підтвердження факту отримання резидентом послуг від міжнародних інформаційних і платіжних систем використовують відповідні договори, рахунки на оплату послуг, документи, які формує платіжна система після здійснення взаєморозрахунків, тощо.

 

Підтвердженням факту отримання уповноваженим банком по-слуг від нерезидента, який взяв на себе зобов’язання виступати офі-ційним агентом цього банку перед Генеральною прокуратурою США та Міністерством фінансів США (згідно з вимогами закону США щодо заходів запобігання тероризму: USA PATRIOT Act of 2001), є відкриття або подальше функціонування раніше відкри-того кореспондентського рахунка в банку США.

 

При оплаті передплатних періодичних поліграфічних видань підставою для переказу коштів нерезиденту можуть бути належ-ним чином оформлена передплатна квитанція або виставлений до оплати рахунок — незалежно від фактичного терміну, за який здійснюється передплата (але не більш як один рік). Якщо рези-дент не оформлює акта (або іншого документа, що засвідчує отримання резидентом передплачених періодичних видань), то банк знімає таку імпортну операцію з контролю.


У разі повернення резиденту коштів, що були перераховані на адресу нерезидента за імпортним договором у зв’язку з тим, що взаємні зобов’язання за цим договором частково або повністю не виконані, резидент самостійно передає банку, який за дорученням резидента здійснив платіж на користь нерезидента, копії докумен-тів, які однозначно підтверджують повернення коштів (за умови, що кошти повернуто на рахунок резидента в іншому банку). Від-повідальність за порушення цієї умови покладається на резидента.

 

Якщо імпорт продукції здійснюється без її ввезення на митну територію України , то резидент додатково подає контракт, який передбачає продаж цієї продукції нерезиденту та зарахування ви-ручки від продажу зазначеної продукції на рахунки цього резидента в банках, або документи, які підтверджують потребу використання ним цієї продукції за межами України, якщо цей резидент виробляє продукцію, виконує роботи, надає послуги за межами України.

 

Здійснення контролю за експортною операцією, за якою про-дукція, що була придбана резидентом за імпортним договором без її ввезення на митну територію України, перепродається не-резиденту, покладається на той банк, через який проводилася оплата зазначеного імпортного договору. Відлік 90-денного тер-міну розрахунків за таким експортним договором банк розпочи-нає з наступного календарного дня після дня виконання нерези-дентом усіх зобов’язань щодо поставки, покладених на нього за імпортним договором.

 

РЕГУЛЮВАННЯ РОЗРАХУНКІВ ЗА ЛІЗИНГОВИМИ ОПЕРАЦІЯМИ

 

Регулювання розрахунків за лізинговими операціями здійснюється відповідно до Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями . Передусім варто зазначити, що лі-зингові операції резидентів, які здійснюються на умовах , коли відстрочення поставки об’єкта лізингу в Україну перевищує 90 ка-лендарних днів з моменту виставлення векселя, здійснення аван-сового платежу чи платежу на користь нерезидента-лізингодавця при використанні акредитивної форми розрахунків або якщо остан-ній лізинговий платіж надійде на рахунок резидента-лізингодавця у терміни, що перевищують 90 календарних днів від дати оформ-лення ВМД на вивезення з України об’єкта лізингу, потребують отримання ліцензії НБУ.


Якщо законодавчо встановлені терміни порушено при прове-денні розрахунків між лізингодавцем та продавцем об’єкта лізин-гу, один із яких є резидентом, а інший — нерезидентом і які є сторонами договору лізингу, укладеного у формі багатосторонньої (за участю лізингодавця, лізингоотримувача та продавця об’єкта лізингу) угоди, то контроль за такою операцією аналогічний кон-тролю за експортними (імпортними) операціями резидентів.

 

Відлік законодавчо встановленого терміну розрахунків за лі-зинговою операцією, при здійсненні якої резидент виступає лізин-гоотримувачем , банк здійснює за зразком імпортних операцій ре-зидентів. Банк знімає з контролю лізингову операцію, за якою резидент є лізингоотримувачем, після пред’ явлення ним докуме-нта, що засвідчує здійснення нерезидентом поставки об’єкта лі-зингу. Таким документом виступає ВМД та повідомлення. Відлік законодавчо встановленого терміну розрахунків за лізинговою операцією, при здійсненні якої резидент виступає лізингодавцем, розпочинається з наступного календарного дня після дня оформ-лення ВМД на об’єкт лізингу.

 

Лізингова операція знімається з контролю, за якою резидент виступає лізингодавцем, після зарахування суми останнього лі-зингового платежу (або його частини в разі здійснення обов’язкового продажу) на поточний рахунок цього резидента.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
4.3. Типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів)
4.4. Відкриття та ведення рахунків субєктів зовнішньоекономічної діяльності в іноземній валюті
4.5. Валютний контроль експортно-імпортних операцій
РОЗДІЛ 5. РЕГУЛЮВАННЯ ТА КОНТРОЛЬ ЗА ЗДІЙСНЕННЯМ ПОТОЧНИХ НЕТОРГОВЕЛЬНИХ ВАЛЮТНИХ ОПЕРАЦІЙ
5.1. Поняття, види та завдання регулювання і контролю неторговельних валютних операцій банків
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki