виробництва; проводити постійний контроль процесу виробництва та виконання виробничої програми; здійснювати стимулювання і мотивацію персоналу тощо.
Обґрунтування ефективності проектів оновлення продукції і їх попередній аналіз необхідні для того, щоб уникнути несподіванок на подальших етапах роботи з впровадження нових (оновлених) продуктів.
Основою розрахунку економічної ефективності й господарської доцільності впровадження нової продукції слугують ретельність обґрунтування вигідності того чи іншого проекту за умови обмеженості капіталу як ресурсу та забезпечення найбільших прибутків за можливості реалізації кількох варіантів (проектів) інвестицій. Тобто мова йде про оцінювання доцільності інвестицій у розроблення та впровадження нової продукції. Розрізняють загальну (абсолютну) і порівняльну ефективність вкладень.
На практиці використовують два взаємопов’язані показники, за якими визначають абсолютну ефективність інвестицій: перший — коефіцієнт економічної ефективності капітальних витрат Ер; другий - період окупності капітальних вкладень Тр:
Тр = 1/Ер. (11.5)
Коефіцієнт економічної ефективності для окремих проектів обчислюється за формулою:
Е?р = (приріст прибутку)/(кошторисна вартість проекту). (11.6)
Приріст прибутку визначається як різниця величини прибутку за кінцеві роки попереднього й розрахункового періодів, а капітальні вкладення розраховуються сумарно за порівняльними цінами без будь-яких вирахувань.
Найчастіше для оцінювання ефективності проектів оновлення чи впровадження нової продукції у світовій практиці застосовують методи, ґрунтовані на дисконтованих оцінках. Ці методи значно точніші, адже вони враховують різні рівні інфляції, зміни відсоткових ставок, норми прибутковості тощо.
До них відносять методи визначення чистої поточної вартості, індексу рентабельності, внутрішньої норми прибутковості, поточної окупності [2].
Метод визначення чистої поточної вартості (NPV) полягає у встановленні різниці результатів і витрат за розрахунковий пе-
Дисконтований дохід і дисконтовані капітальні витрати складено з усіх доходів і витрат, пов’язаних із реалізацією проекту оновлення продукції.
Проект ефективний за будь-якого позитивного значення NPV. Чим воно більше, тим ефективніший проект. NPV називають ще інтегральним ефектом, чистим дисконтованим доходом, чистим приведеним ефектом.
Метод визначення індексу рентабельності (РІ) надає можливість ранжування різних проектів у порядку зниження рентабельності. Цей індекс розраховується шляхом визначення відношення дисконтованого доходу до приведених інноваційних витрат — тих самих величин, які використані для визначення NPV. Порівнюють дві частини потоку платежів: дохідну та інвестиційну. За суттю індекс рентабельності — це величина отриманого доходу на грошову одиницю інвестицій. Отже, проект буде ефективним, якщо значення індексу рентабельності перевищує 1. Очевидно, що індекс рентабельності тісно повязаний з інтегральним ефектом. Якщо він позитивний, то індекс рентабельності більший 1. Тому проект оновлення продукції вважається економічно доцільним, і навпаки. Перевагу слід надавати тим інноваційним рішенням, які мають найвищий індекс рентабельності.
Внутрішня норма прибутковості (IRR) — ставка дисконту (Е), за якої сумарне значення дисконтованих доходів (PVr) дорівнює сумарному значенню дисконтованих капітальних вкладень (PVk). Розрахунок норми рентабельності часто застосовують як перший крок кількісного аналізу інвестицій і для подальшого аналізу відбирають ті проекти оновлення продукції, внутрішня норма прибутковості яких становить не нижче 15
—20 %. Отже, норму рентабельності визначають як граничне її значення, за якого інтег-
ріод, приведених до одного (за звичай початкового) року, тобто з урахуванням дисконтування результатів і витрат. З часом під впливом інфляції і конкуренції змінюється реальна купівельна спроможність грошей. Мірою відповідності у такому разі стає дисконтний коефіцієнт, що приводить фінансові показники, розраховані для різних періодів часу, до порівнюваних значень. Тобто: NPV = PVr – PVk, [11.7] де PVr — дисконтований дохід, г. о.; PVk — дисконтовані капітальні витрати, г. о.
Внутрішню норму прибутковості (IRR) найкраще визначати за графіком залежності чистої поточної вартості (NPV) від величини ставки дисконту (Е). Чим вище значення IRR, тим вигіднішим вважається проект. Внутрішня норма прибутковості має бути вищою за банківську ставку, інакше ризик інвестування грошей у інновацію не буде виправданим (в цьому випадку кошти можна розмістити на банківському депозиті з меншим ризиком). Якщо проект оновлення чи впровадження нового продукту планується фінансувати за рахунок позики банку, то значення норми прибутковості вказує верхню межу припустимого рівня банківської відсоткової ставки, за перевищення якого даний проект економічно не ефективний.
Період окупності інвестицій (РР) — часовий інтервал, за межами якого чиста поточна вартість (NPV) стає позитивною величиною, тобто окупність досягається в період, коли накопичена позитивна поточна вартість стає рівною негативній поточній вартості вкладень. Отже, період окупності — це тривалість відшкодування вкладених інвестицій.
Для з’ясування обсягу нової продукції, який потрібно реалізувати на ринку (за прогнозного рівня цін на неї), досягнення якого забезпечуватиме прибутковість проекту, визначають точку беззбитковості. Точку беззбитковості (критичний обсяг продукції, Nкр) можна розрахувати у натуральних одиницях за формулою: Nкр = C?/(Ц – С?), (11.8) де C?
— умовно-постійні витрати на виробництво продукції у розрахунковому році, г. о;
Ц
— ціна одиниці продукції, г. о;
С?
— змінні поточні витрати на виробництво одиниці продукції, г. о.
За наявності альтернативних варіантів реалізації проекту приймають той варіант, який забезпечить більший запас фінансової міцності (тобто різницю між прогнозним рівнем попиту на продукцію і критичним її обсягом). Інвестування в умовах ринку супроводжується значним ризиком, який тим більший, чим триваліший термін окупності вкладень. За цей час і кон’юнктура ринку, і ціни можуть істотно змі-
ральний ефект, розрахований протягом економічного терміну життя новацій, дорівнює нулю.
Отже, як бачимо, сучасне ринкове середовище невіддільне від ризику. Тому важливо належним чином враховувати всі суттєві бізнес-ризики, планувати та реалізовувати заходи уникнення та зменшення ризику при впровадженні нової (оновленої) продукції на ринок. У світовій практиці найчастіше зустрічаються такі основні підходи до оцінки ризику при розробленні і впровадженні нової продукції [8,15]:
— аналіз чутливості інноваційного проекту;
— аналіз сценаріїв;
— імітаційне моделювання методом Монте-Карло;
— аналіз дерева рішень;
—оцінювання фінансової стійкості або оцінювання доцільності витрат;
— метод експертних оцінок;
— метод аналогій та інші.
Підприємствам пропонується застосовувати будь-який із даних методів при плануванні оновлення продукції та виборі інноваційного проекту. Більшість підприємств з метою підвищення надійності орієнтується відразу на декілька методів аналізу ризику [8]. Таблиця 11.1 ілюструє основні методи аналізу ризику, які використовуються при плануванні оновлення продукції.
нитися. Визначення доцільності інвестицій в оновлення продукції — це завжди оцінка проектів з ризиком. Результати оцінки ризику варто враховувати при прийнятті суб’єктами господарської діяльності рішень про вибір стратегії і тактики інноваційного розвитку, при плануванні науково-технічної, виробничо-збутової діяльності, розробленні і впровадженні нового (оновленого) продукту тощо. Ризик може проявлятися у тому, що новий (оновлений) товар уже в процесі виробництва виявляється непотрібним, тоді як на момент рішення про його розробку і виробництво, що спиралося на результати маркетингових досліджень, передбачалось, що попит на нього буде стійким. Ризик може проявлятися і в тому, що на ринку чи на якомусь його сегменті товар може бути не реалізований у запланованому обсязі. Також при проведенні масштабної рекламної кампанії, як правило, не можна бути цілком упевненим у її ефективності. Так само, розробляючи і обираючи варіанти цінової, виробничої, збутової стратегії діяльності підприємства, не можна з повною впевненістю стверджувати, що підприємство очікує успіх, оскільки конкуренти можуть відповісти адекватними діями.
Таблиця 11.1
РЕКОМЕНДОВАНІ МЕТОДИ АНАЛІЗУ РИЗИКУ
ПРИ ПЛАНУВАННІ ОНОВЛЕННЯ ПРОДУКЦІЇ
| Методи Стадії створення нового товару |
Аналі з чутливості |
Сценарн и й |
Імітаційнемоделюван н я |
Аналіз чутливості дозволяє виділити параметри, зміна яких найбільш суттєво впливає на результати. Цей метод дозволяє аналізувати NPV, IRR та інші показники, пов’язані з прибутком, ризиком, обсягом продажу нового товару, його собівартістю, дисконтною ставкою тощо. Мета — виявити чутливість конкретних оцінювальних показників проекту при зміні значень його вхідних параметрів. З двох проектів більш чутливий до змін вважається більш ризикованим.
Аналіз сценаріїв дозволяє дослідити поведінку (зміни) критеріальних показників проекту в результаті зміни спектра факторів ризику. Імітаційне моделювання методом Монте-Карло дає змогу встановлювати імовірності зміни оцінювальних характеристик проекту при можливих несподіваних ризикових (кризових) ситуаціях. В результаті імітаційного моделювання можна одержати не тільки дисперсію розрахункового показника, але й імовірнісний його розподіл. Проте припущення про незалежність факторів, які включені у модель, може призвести до грубих наближених оцінок.
Метод побудови дерева рішень використовують, коли необхідно прийняти декілька рішень в умовах невизначеності і кожне рішення залежить від результату попереднього. «Гілки» дерева
Сутність методу оцінювання фінансової стійкості або оцінювання доцільності витрат полягає в оцінюванні достатності обігових коштів (власних чи позикових) для виконання проекту оновлення продукції. На підставі цього фактичне чи прогнозоване (в результаті впровадження проекту оновлення) становище підприємства відносять до однієї із зон фінансової стійкості і відповідно — ризику. При цьому порівнюють показники фінансової стійкості до і після впровадження проекту оновлення продукції і залежно від результатів приймають рішення. Однак, цей метод не враховує впливу конкретних чинників ризику на збільшення чи зменшення ступеня ризику проекту в цілому.
Метод експертних оцінок дозволяє оцінювати ступінь ризику конкретних рішень в умовах дефіциту інформації. У більшості випадків даний метод використовують для попередніх оцінок, які в міру накопичення інформації потребують уточнення, хоча в багатьох випадках іншим способом оцінити ризик неможливо.
Метод аналогій передбачає використання даних про ризики аналогічних проектів, що виконувалися в аналогічних умовах, для оцінювання ризику конкретних проектів. Точність методу невисока, він використовується переважно для попередніх оцінювань. Основний його недолік полягає в тому, що кожний проект має свої відмінні риси і специфіку реалізації, через що не можна підготувати вичерпного набору сценаріїв розвитку подій у майбутньому, використовуючи досвід минулого.
Аналіз та визначення ризику є основою прийняття ефективних рішень про вибір оптимальних варіантів (проектів) розроблення і виведення на ринок нової (оновленої) продукції, а також рішень про запобігання, зниження чи компенсацію ризику за кожним із проектів.
Резюме
Розглянувши процеси, пов’язані із плануванням оновлення продукції підприємства, можна відмітити наступне:
— в умовах сучасної конкуренції, скорочення життєвого циклу товарів, розвитку нових різнохарактерних технологій однією із основних умов формування конкурентної стратегічної перспективи підприємства є його інноваційна активність;
означають можливі альтернативні рішення, які можуть бути прийняті, і можливі результати, які можуть бути отримані в процесі реалізації цих рішень.
— підприємства, які формують стратегічну поведінку на основі інноваційного підходу, тобто головною ціллю стратегічного плану ставлять освоєння нових технологій, випуск нових товарів і послуг, мають можливість завоювати лідируючі позиції на ринку, зберегти високі темпи розвитку, скоротити рівень витрат і досягти високих показників прибутку.
Терміни й поняття до теми
Життєвий цикл нововведень Інновація
Науково-дослідні роботи по створенню продукції
Нова продукція
Нововведення
Оновлена продукція
Оновлюваність продукції
Освоєння виробництва
Технічна підготовка виробництва
Технологічна підготовка виробництва
Питання для самоконтролю
1. «Життєвий цикл» продукції, його склад і структура.
2. Зміст і етапи науково-технічної підготовки виробництва нової продукції.
3. Завдання підготовки виробництва нової продукції у сучасних умовах господарювання.
4. Обчислення трудомісткості, тривалості та вартості підготовки виробництва нової продукції.
5. Основні методичні підходи до оцінки економічної ефективності освоєння нової продукції.
6. Закономірності зміни трудомісткості виготовлення одиниці виробу. Теорія кривих досвіду.
7. Складання кошторису витрат на підготовку виробництва.
8. Обчислення трудомісткості окремих циклів робіт та тривалості етапів технічної підготовки виробництва нового виробу.
9. Складання плану-графіка технічної підготовки виробництва нового (оновленого) виробу.
10. Основні методи аналізу ризику, які використовуються при плануванні оновлення продукції.
Завдання для індивідуальної роботи
Задача 1. На підприємстві аналізують результативність виведення на ринок оновленої продукції за різних сценаріїв розвитку подій. На основі результатів дослідження встановлено, що якщо ситуація на ринку залишиться незмінною, то обсяг ринкового попиту на оновлену продукцію становитиме 4000 од. Якщо ситуація на ринку виявиться сприятливою для виробника (оновлена продукція буде користуватися попитом), то обсяг збуту може досягти 5000 од., якщо ж ситуація на ринку виявиться несприятливою для даного підприємства, то обсяг збуту складе близько 3000 од. За розрахунками підприємства ймовірність настання даних сценаріїв оцінюється відповідно як 0,5; 0,2; 0,3. Відомо, що беззбитковість для даного підприємства забезпечує обсяг реалізації 3800 од. даної продукції. Оцініть доцільність виведення на ринок оновленої продукції.
Задача 2. Компанія виробляє і продає один продукт. За розрахунками відділу маркетингу і планового відділу у наступному році очікується:
| Показники |
Тис. грн |
| Обсяг збуту 250 000 од. (за ціною 6, 5 грн за од. прод.) |
1625 |
|
|
Змінні витрати:
Матеріали
Праця
500
|
1050 |
| Маржинальний дохід (різниця між ціною збуту і змінними витратами — 2,30 грн на од. прод.) |
575 |
| Постійні витрати |
275 |
|
|
| Чистий прибуток |
300 |
Обґрунтуйте планові рішення, спрямовані на збільшення прибутку:
1) запустити рекламну кампанію, вартість якої — 25 000 грн. Це дозволить збільшити продажі до 320 000 од., хоча ціна зменшиться до 6 грн;
2) впровадити нове технологічне обладнання з метою покращення якості існуючої продукції. Це дозволить зменшити мате-
Задача 3. Виберіть один із варіантів нового технологічного процесу для впровадження на підприємстві. Є така інформація:
| Варіанти технологічних процесів |
Умовнопостійні витрати, грн |
Змінні витрати на од. прод., грн |
| І. Високий рівень використання ручної праці, застосування універсального обладнання |
100 000 |
1500 |
| ІІ. Високомеханізоване виробництво |
200 000 |
1000 |
Підприємство функціонує на ринку, умови якого близькі до досконалої конкуренції. За прогнозами фахівців відділу маркетингу ціна одиниці продукції може становити 2500 грн.
Визначте (аналітично та графічно) обсяг випуску, за якого забезпечується «беззбитковість» кожного варіанта, а також їх рівновигідність. Яке рішення прийняли б Ви, якщо прогнозується нестійкий попит на продукцію підприємства? Як необхідно врахувати стадію життєвого циклу продукції та термін амортизації обладнання за таких обставин ?
Задача 4. Для періоду освоєння виробництва характерне зна
чення а = 0.3. Планова собівартість виготовлення першого виробу в момент початку освоєння — 6 тис. грн; трудомісткість — 210 нормо-годин. Планується за час освоєння виготовити 10 одиниць продукції. Визначте трудомісткість та собівартість виготовлення продукції під час освоєння. чення а = 0.3. Планова собівартість виготовлення першого виробу в момент початку освоєння — 6 тис. грн; трудомісткість — 210 нормо-годин. Планується за час освоєння виготовити 10 одиниць продукції. Визначте трудомісткість та собівартість виготовлення продукції під час освоєння.
Задача 5. Компанія визначає ціну, яку можна встановити за одиницю продукції для замовника. Клієнт замовив 10 приладів, а після цього можливе замовлення ще 10 приладів. Матеріальні витрати — 30 грн на прилад. Визначено, що виконання першого замовлення триватиме 100 годин і цьому процесу відповідатиме
80 %-ва крива досвіду (kос = 0,8). Витрати праці складають 3 грн за годину. Початкові витрати — 1000 грн, не залежать від кількості вироблених приладів. а) Яку мінімальну ціну має встановити компанія, якщо не буде гарантії наступного замовлення? б) Яка мінімальна ціна наступного замовлення? в) Яка мінімальна ціна, якщо будуть мати місце відразу два замовлення?80 %-ва крива досвіду (kос = 0,8). Витрати праці складають 3 грн за годину. Початкові витрати — 1000 грн, не залежать від кількості вироблених приладів. а) Яку мінімальну ціну має встановити компанія, якщо не буде гарантії наступного замовлення? б) Яка мінімальна ціна наступного замовлення? в) Яка мінімальна ціна, якщо будуть мати місце відразу два замовлення?
ріальні витрати на 20 %, проте зростуть постійні витрати на 120 000 грн.
— 45 грн. Який прибуток отримає компанія, перейшовши до масового випуску 140 приладів (після перших 20 приладів), враховуючи, що загальні витрати на маркетингові заходи при цьому становитимуть 250 грн?
Задача 6. Відомо, що виготовлення однієї одиниці продукції займає 10 годин. а)Чи займе виготовлення двох одиниць 20 годин? б)Чи займе виготовлення чотирьох одиниць 40 годин? в)Чи займе виготовлення восьми одиниць 80 годин?
Відомо також, що для даного виробничого процесу характер
на 80 %-ва крива досвіду (kос = 0,8), що означає, що кожне подвоєння випуску продукції сприятиме зниженню середніх витрат часу на виготовлення одиниці продукції на 20 %.
Визначте різницю між середнім і граничним часом на виготовлення одиниці продукції. Результати подайте в таблиці. на 80 %-ва крива досвіду (kос = 0,8), що означає, що кожне подвоєння випуску продукції сприятиме зниженню середніх витрат часу на виготовлення одиниці продукції на 20 %.
Визначте різницю між середнім і граничним часом на виготовлення одиниці продукції. Результати подайте в таблиці.
Теми рефератів і доповідей
1. Освоєння виробництва нової продукції: поняття, види, закономірності управління процесом.
2. Методи планування випуску нової продукції на підприємстві.
3. Методологічні основи визначення доцільності виробництва нової продукції на різних етапах її життєвого циклу.
4. Економічне обґрунтування і оцінювання ефективності нових виробів (машин, устаткування).
5. Методичні основи визначення «беззбитковості» проекту оновлення продукції.
6. Фінансове обґрунтування рішень щодо оновлення продукції.
7. Методи оцінки та обґрунтування вибору проектів оновлення продукції на підприємстві.
8. Стратегія оновлення продукції, її значення та місце в загальнокорпоративній стратегії підприємства.
9. Дослідження факторів, що визначають інноваційну або консервативну орієнтацію підприємства.
10. Стратегія збуту та просування нової продукції на ринку.
11. Методи мінімізації ризиків при розробленні інноваційних проектів.
г) Виконавши замовлення на 20 приладів, компанія буде готова випускати такі прилади і для ринку. Ринкова ціна приладу
12. Оцінка можливостей завоювання і розширення ринків збуту нової продукції.
13. Особливості визначення конкурентоспроможності нової продукції.
Література для поглибленого вивчення матеріалу:
1. Бухалков М. И. Внутрифирменное планирование: Учебник. — М.: ИНФРА-М, 1999. — 392 с.
2. Васильков В. Г. Організація виробництва: Навчальний посібник. — К.: КНЕУ, 2003. — 524 с.
3. Вильям Дж. Стивенсон. Управление производством / Пер. с англ. — М. : ООО Издательство «Лаборатория базовых знаний», ЗАО «Издательство БИНОМ», 1998. — 928 с.
4. Денисенко М. П. Методи мінімізації ризиків за розробки інноваційних проектів // Проблемы науки. —2007. — № 4.
— с. 2—6.
5. Економіка підприємства: Підручник / за ред. Г. О. Швиданенко. — К.: КНЕУ, 2009. — 816 с.
6. Животова И. Тактические приёмы при выводе продукта с рынка // Новый маркетинг. —2004. — № 1. — с. 22
—29.
7. Кіндрацька Г. І. Стратегічний менеджмент. Навчальний посібник з грифом МОН — К. : Знання, 2006. — 366 с.
8. Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент. — СПб. : Питер, 2003. — 752 с.
9. Маркетинг / Под ред М. Бейкера. — СПб. : Питер, 2002.
—1200 с. — С. 435.
10. Организация, планирование и управление предприятием машиностроения: учебник / Под ред. И. М. Разумова. — М.:Машиностроение, 1982. — 544 с.
11. Организация, планирование и управление деятельностью промышленного предприятия / под ред С. Е. Каменицера и Ф. М. Русинова. — М.: Высшая школа, 1984. — 335 с.
12. Проскуряков А. В. Организация создания и освоения новой техники. — М.: «Машиностроение», 1975. — 224 с.
13. Соколицын С. А., Кузин Б. И. Организация и оперативное управление машиностроительным производством. — Л. : Машиностроение, 1988. — 527 с.
14. Тарнавский В. Отсечь всё лишнее. Применение методики последовательных «ворот» при создании и запуске на рынок новых продуктов // Новый маркетинг. — 2004. — № 3. С. 34
— 42.
15. Тарнавский В. Сито для идей. Процесс отбора жизнеспособных концепций и приспособление новинок под нужды потребителей // Новый маркетинг. — 2004. — № 3,
— С. 25— 30;
16. Управление производством: Учебник / Под ред. Н. А. Саломатина. — М.: ИНФРА. — М. : 2001. — 219 с.
17. Яковенко Е. Г., Басс М. И., Махров Н. В. Циклы жизни экономических процессов, объектов и систем. — М.: Наука, 1991. — 192 с.
