На етапах розроблення нової продукції витрати на її виготовлення визначаються як прогнозні величини. При цьому використовують різні методи прогнозних оцінок, серед яких основними є параметричні методи обчислення собівартості продукції. До них належать методи питомих витрат, баловий, кореляційний, агрегатний [3].
За методом питомих витрат собівартість нової продукції обчислюється як добуток питомої собівартості аналогічного (базового) виробу, який уже освоєно виробництвом, і параметра нового виробу.Цей параметр залежить від типу виробу й найбільшою мірою впливає на собівартість (наприклад, потужність двигунів, вантажопідйомність автомобілів тощо).
За баловим методом кожен параметр нового та базового виробу оцінюється певною кількістю балів (експертним шляхом) відносного його впливу на собівартість виробу. Собівартість базового виробу ділиться на суму балів всіх параметрів виробу і таким чином визначається собівартість одного балу (Сб). Тоді собівартість нового виробу визначається як: ? = ?= n i нбн i
1 , (11.2) де n — кількість параметрів, які впливають на собівартість виробу; ?н — кількість балів за і-м параметром нового виробу.
СC
За допомогою кореляційного методу встановлюється залежність (лінійна, ступенева) собівартості виробу від його параметрів у вигляді емпіричних формул, які виведено на основі аналізу фактичних даних за групою аналогічних виробів.
Визначаючи собівартість нового виробу за агрегатним методом, спочатку знаходять собівартість окремих частин даного виробу (агрегатів), а потім їх суму — собівартість нового виробу з урахуванням витрат на монтаж чи складання. Цей метод визначення собівартості нової продукції використовують для складних виробів.
Кошторис витрат на підготовку виробництва нової продукції складається за економічними елементами. Номенклатура статей кошторису витрат на підготовку виробництва нової продукції (за економічними елементами):
— матеріальні затрати;
— витрати на оплату праці;
— відрахування на соціальні заходи;
— амортизація;
— інші операційні витрати.
Кошторис витрат на підготовку виробництва, узагальнюючи поелементні витрати, показує їх ресурсну структуру, що надзвичайно важливо для аналізу факторів формування та зниження собівартості нової (оновленої) продукції.
Склад статей калькулювання виробничої собівартості нової продукції встановлюється підприємством. Номенлатура калькуляційних статей витрат на підготовку виробництва така:
— прямі матеріальні витрати;
— прямі витрати на оплату праці;
— інші прямі витрати;
— загальновиробничі витрати.
В окремих галузях економіки номенклатура калькуляційних статей відхиляється від наведеної з урахуванням специфіки підготовки виробництва нової продукції.
Планування процесу освоєння виробництва передбачає вивчення та виявлення характерних особливостей практики початкового етапу виробництва, максимально повне врахування закономірностей руху параметрів даного процесу, визначених на основі аналізу їх реальної поведінки.
Загальною економічною закономірністю періоду освоєння випуску нової техніки є наявність підвищених витрат початкового виробництва.
Численними дослідженнями вітчизняних і зарубіжних економістів встановлено, що вироби, які відрізняються абсолютним рівнем собівартості і трудомісткості, мають однотипну динаміку їх зниження на етапі освоєння. Емпіричним шляхом було отримано ряд залежностей, які в узагальненому вигляді представляються як теорія «кривих освоєння». Уперше звернувся до кривих освоєння американський інженер Теодор Пол Райт. У 1936 році він описав, як зі зростанням досвіду робітників знижується вартість праці при виробництві корпусів літаків [30]. З того часу було проведено багато досліджень, які підтвердили описане Райтом співвідношення. Це співвідношення називають по-різному: крива освоєння, крива досвіду, крива навчання, функція прогресу, функція удосконалення тощо. Зараз експерти погоджуються, що ефект досвіду — це результат дії багатьох факторів, не тільки набуття робітниками певних навичок. Це може бути результатом дії і таких факторів, як підбір інструментів і обладнання, дизайну виробу, аналізу виробничих методів та інших зусиль, затрачених іще до запуску виробничого процесу. Важливим фактором є також діяльність керівництва підприємства — поліпшення планування виробничого процесу, вдосконалення робочих графіків, підвищення контролю за виробничими процесами і т.д. Проте ступінь освоєння виробу, насамперед, залежить від кількості виготовлених виробів з початку виробництва. Існує певна кореляційна залежність між порядковим номером виробу та його трудоміст-
1 , Тр
1 — собівартість і трудомісткість першого випущеного виробу (трудомісткість в момент початку освоєння); Ni — номер виробу з початку випуску; а — показник
Для підприємств цей показник можна розрахувати на основі досвіду освоєння виробництва виробів, що випускалися раніше.
Під час планування трудомісткості та собівартості нових виробів необхідно брати до уваги значення коефіцієнта освоєння та характер кривої освоєння. Зниження трудомісткості залежить від коефіцієнта досвіду освоєння (kос), який показує, як зменшується (на скільки відсотків) трудомісткість при кожному подвоєнні числа випущених виробів. Наприклад, якщо трудомісткість першого виробу дорівнює 100 нормо-годин, то при найбільш характер
ній кривій освоєння (kос = 0.8) трудомісткість другого виробу буде дорівнювати 80, четвертого — 64, восьмого — 51.2 нормогод і т.д. Чим менший kос (і відповідно більший показник а), тим більших збитків зазнає підприємство на етапі освоєння, оскільки кінцева трудомісткість досягається пізніше, тобто період освоєння збільшується.
Ефект кривої досвіду не діє автоматично. Керівництво підприємства повинно постійно працювати над тим, щоб із зростанням обсягу випуску продукції безперервно проводити у всіх підрозділах удосконалення і поліпшення організації виробничого процесу, спрямовані на зниження витрат; здійснювати якісний процес навчання на підприємстві; реалізовувати заходи із раціоналізаціїній кривій освоєння (kос = 0.8) трудомісткість другого виробу буде дорівнювати 80, четвертого — 64, восьмого — 51.2 нормогод і т.д. Чим менший kос (і відповідно більший показник а), тим більших збитків зазнає підприємство на етапі освоєння, оскільки кінцева трудомісткість досягається пізніше, тобто період освоєння збільшується.
Ефект кривої досвіду не діє автоматично. Керівництво підприємства повинно постійно працювати над тим, щоб із зростанням обсягу випуску продукції безперервно проводити у всіх підрозділах удосконалення і поліпшення організації виробничого процесу, спрямовані на зниження витрат; здійснювати якісний процес навчання на підприємстві; реалізовувати заходи із раціоналізації
кістю. Аналогічна залежність існує між порядковими номерами виробів і собівартістю. Ця залежність визначається формулами [10, 26]: де С i , Тр i — собівартість і трудомісткість i-го виробу з моменту початку випуску виробів; С
Теорія кривих освоєння широко використовується при: плануванні кількості робочої сили і складанні графіків виробництва продукції; здійсненні закупок і постачанні; визначенні ціни на нову продукцію тощо. Знаючи перспективи зміни обсягу виробництва продукції при освоєнні випуску, працівникам планового відділу буде легше прийняти правильне рішення про необхідну кількість робітників. Криві освоєння дозволяють кількісно розрахувати прогнозовані майбутні покращення у виробничому процесі.
Здійснення закупок і матеріального постачання виробництва часто передбачає укладання угод на постачання надскладних деталей і комплектуючих. Такі комплектуючі можуть бути необхідними, наприклад, для літаків, комп’ютерів, складного вузькоспеціалізованого обладнання тощо. Вартість праці на кожну одиницю такої продукції тим менша, чим більший обсяг замовлення. Тому сторони, які ведуть переговори про постачання, оговорють спочатку розмір партії поставки, а потім на її основі домовляються про ціну.
При встановленні ціни на новий виріб чи послугу, базуючись тільки на даних про випуск перших одиниць даного виробу, є ризик у завищенні ціни. Криві освоєння допомагають керівництву підприємства уникнути переоцінки вартості товару. А також при плануванні витрат, кількості трудових ресурсів, матеріальних потреб виробництва використовуються криві освоєння. Так, з ростом продуктивності праці і збільшенням обсягу випуску продукції вся діяльність з матеріального постачання виробництва повинна відображати збільшення і прискорення використання сировини та комплектуючих. Під дією фактора досвіду норми витрат матеріалів будуть збільшуватися з часом. Отже, ігнорування даними кривої освоєння може призвести до значної переоцінки необхідних трудових ресурсів і недооцінки норм використання матеріальних ресурсів.
Криві досвіду мають стратегічне значення при виході підприємства на ринок, особливо коли підприємство прагне швидко завоювати певну частку ринку. Збільшення частки ринку створює додатковий обсяг випуску, дозволяючи підприємству швидко опускатися вниз по кривій освоєння, зменшуючи собівартість одиниці продукції і в процесі цього здобуваючи додаткові конкурентні переваги.
