Posibniki.com.uaЕкономікаЕкономіка і організація агропромислових формувань6.2. Методичні основи нормування праці в агропромислових формуваннях


< Попередня  Змiст  Наступна >

6.2. Методичні основи нормування праці в агропромислових формуваннях


При визначенні потреби в працівниках ми використовували поняття норм праці. Зупинимося на методологічних основах нормування праці в агропромислових формуваннях в розрізі промислово-виробничого персоналу та персоналу сфери сільськогосподарського виробництва. Отже, метою вивчення даного питання є освоєння методичних підходів щодо організації процесу нормування праці, а також методів і способів нормування та умов їх застосування.

Нормування праці — сукупність прийомів, спрямованих на установлення норми праці на виконанні певної роботи, обслуговуванні засобів виробництва. Нормування праці є основою організації оплати праці, базою для розрахунків багатьох техніко-економічних показників діяльності підприємства. Налагоджена система нормування праці забезпечує досягнення раціональної організації праці, спрямованої на підвищення її продуктивності, зниження собівартості продукції. Для забезпечення об’єктивності встановлення норм праці необхідно дотримуватися наступної послідовності виконання робіт:

1) визначити види робіт і професії працівників, яких необхідно охопити нормуванням з урахуванням змін умов виробництва;

2) визначити служби підприємства і конкретних осіб, які будуть брати участь в установленні та запровадженні норм;

3) встановити строки розробки і запровадження норм;

4) вибрати різновид норми праці;

5) обґрунтувати спосіб нормування праці;

6) здійснити процес спостереження та задокументувати його;

7) розробити норми і нормативи праці на основі матеріалів спостереження, установити кількісне значення норм та нормативів праці;

8) перевірити відповідність організаційно-технічних умов, прийнятих у процесі розробки норм, рівню організації праці і виробництва та розробити організаційно-технічні заходи із забезпечення виконання установлених норм праці;

9) запровадити норми безпосередньо на робочих місцях;

10) довести норми до відома виконавців, провести відповідний інструктаж, організувати облік виконання роботи.

У практичній діяльності норми визначають через кількість робочого часу, який необхідно витратити на виконання конкретної роботи, через обсяг роботи, який необхідно виконати за одиницю часу, або ж через кількість продукції, яку необхідно виробити за установлену одиницю часу (годину, зміну, робочий день) за конкретних організаційно-технічних умов виробництва. При розрахунку норм праці необхідно врахувати такі основні вимоги: їх потрібно встановлювати на основі наукових методів та врахування технічних розробок, які використовуються при організації виробничих процесів; підвищення норм праці не повинно досягатися за рахунок перевищення нормальної інтенсивності і погіршення умов праці працівників; норми повинні відповідати організаційно-технологічним умовам виконання трудових процесів, забезпечувати рівномірну інтенсивність виконання трудових процесів в аналогічних умовах.

Нормування праці персоналу сфери сільськогосподарського виробництва здійснюється в розрізі видів робіт:

1) механізовані польові роботи (підготовка ґрунту, посів, посадка рослин, операції по догляду за посівами рослин, збирання продукції); 2) ручні роботи (посадка рослин, проріджування, знищення бур’янів у посівах та насадженнях, збирання);

3) механізовані стаціонарні роботи (дражування, протруєння насіння перед посівом, доочищення, сушіння, сортування, калібрування продукції);

4) тракторно-транспортні роботи (перевезення вантажів, продукції);

5) автотранспортні роботи (перевезення вантажів, продукції, людей);

6) вантажно-розвантажувальні роботи (роботи по навантаженню-розвантаженню вантажів як з використанням механізованих пристроїв, так і з використанням лише ручної праці).

Особливістю нормування праці в сільському господарстві є наявність специфічних груп чинників, які всебічно впливають на продуктивність праці. Зокрема необхідно виділити:

1) природно-географічні чинники, які містять стан (вологість, тип, механічний склад) ґрунтів, рельєф, довжину гонів, висоту над рівнем моря, конфігурацію полів, кам’янистість, природні перешкоди, кліматичні умови.

2) агротехнічні чинники — це агрофон (попередники), показники і вимоги до якості робіт, допустима швидкість руху агрегатів, ширина міжрядь, норма висіву (посадки), норма внесення добрив, норми застосування інших хімічних речовин.

3) зоотехнічні чинники визначаються статево-віковим складом, видом і напрямом вирощування тварин і птиці; способами утримання, типами годівлі.

4) біологічні чинники — густота і висота рослин (травостій), забур’яненість, вологість і полягання хлібів, висота і ширина крони дерев, тип її формування, урожайність культур, соломистість хлібів.

Крім зазначених чотирьох груп факторів, на формування норм праці впливають технічні та організаційні чинники. Але вони є характерними не лише для сільськогосподарського виробництва, а й для нормування праці по переробці сільськогосподарської сировини.

Технічні чинники враховують тягові і енергетичні показники машин та знарядь, їх конструктивні особливості і технікоексплуатаційні показники, зокрема: швидкість руху, ширина захвату, місткість бункерів, насіннєвих ящиків, резервуарів, трудомісткість щоденного і змінного обслуговування тощо. Організаційні чинники — це режим праці і тривалість робочого дня (зміни); поділ та кооперація праці; технологія виконання робіт; організація обслуговування робочого процесу.

Наприклад, особливості розроблення науково обґрунтованих норм праці на виробництві плодоовочевих консервів полягають у максимальній сезонній завантаженості устаткування і працівників при безперебійному надходженні сировини на переробку; швидкій оперативній роботі, щоб запобігти псуванню і втраті сільськогосподарської продукції, відповідності сировини за якістю вимогам встановленим технологічним інструкціям, стандартам. При цьому необхідно враховувати запровадження нових технологій, ринкові умови господарювання. На виробництвах з переробки плодів і овочів норма може бути встановлена як безпосередньо в затратах часу на одиницю обсягу роботи (норма часу), так і в кількості продукту праці за одиницю часу (норма виробітку). Залежно від можливостей обліку вхідної сировини чи вихідної продукції норми виробітку можуть встановлюватися у таких вимірниках:

1) за кількістю або вагою сировини, що надійшла на переробку;

2) за кількістю сировини, напівфабрикатів одержаних після переробки;

3) за вагою витраченої сировини.

Розробка науково обґрунтованих норм у виробництві плодоовочевих консервів вимагає врахування специфічних особливостей галузі:

1) норми розробляються за умов максимальної завантаженості устаткування і працівників на сезон;

2) розрахунок норм необхідно проводити за умови відповідності сировини стандартам якості;

3) можливості обслуговування працівником декількох машин чи апаратів.

У виробництві плодоовочевих консервів повинні враховуватись такі технічні чинники:

1) вид, якість, розміри сировини;

2) продуктивність устаткування, яка залежить від його розрахункової продуктивності, часу роботи та необхідності проведення технічних перерв;

3) вид розфасування;

4) вага і габарити переміщуваних всередині вантажів;

5) відстані переміщення вантажів, способи складування, висота штабелювання;

6) спосіб виконання операцій і особливості поділу праці. Для розрахунку норм виробітку на ручні і машинно-ручні роботи в овочеконсервному виробництві використовують формулу: )100/1()()ТоспТобсТпз(Тзм

НвKttdo???????

НоНод.уст.Нв, де Нв — норма виробітку; Тзм — тривалість зміни, хв; Тпз — норматив часу на підготовчо-завершальні роботи протягом зміни, хв; Топ — норматив часу на відпочинок та особисті потреби виконавця протягом дня, хв; Тобс — норматив часу на обслуговування робочого місця протягом зміни, хв, td — час допоміжної роботи на одиницю продукції, to — час основної роботи на одиницю продукції, К — час на відпочинок у відсотках від оперативного часу, to + td = tоп — час оперативної роботи.

На машинних (апаратурних) операціях, де робота виконавця повністю залежить від функціонування устаткування, норма виробітку робітника, що його обслуговує, визначається за формулою: ??, де Нв — норма виробітку, Нод. уст. — норма виробітку при обслуговуванні робітником одиниці устаткування, Но — норма обслуговування (кількість одиниць устаткування, які обслуговуються одним робітником за зміну).

Норма виробітку при обслуговуванні робітником однієї машини (апарата) періодичної дії розраховується за формулою: вц

К

ТпТзм

Нв????Gt, де Тзм — тривалість зміни, хв.; Тп — норматив часу перерв у роботі машини на підготовчо-заключну роботу, обслуговування робочого місця, на відпочинок і особисті потреби, що не перекривається машинним часом, хв.; tц — тривалість одного циклу роботи машини (включаючи час на завантаження сировини та розвантаження готової продукції), хв; G — технічна продуктивність машини за цикл, кг.

Коефіцієнт виходу готової продукції розраховується за формулою: 100

П100

Нв??вобспззм

К)ТТ(Т(.Нод.уст?????G, де П — допустимі по технології втрати від браку і бою у відсотках до готової продукції або відходів у відсотках від ваги завантаженої сировини.

Норма виробітку при обслуговуванні однієї машини безперервної дії одним робітником розраховується за формулою: , де Тзм — тривалість зміни, хв; Тпз — норматив часу на підготовчо-завершальні роботи протягом зміни до запуску машини, якщо він передбачений характером технологічного процесу, хв; Тобс — обумовлені технологією зупинки в роботі машини у зв’язку з обслуговуванням робочого місця, хв; G — розрахунковий випуск продукції за одиницю часу при безперервній роботі машини, Кв — коефіцієнт виходу готової продукції.

Для виявлення нормоутворюючих чинників в агропромислових формуваннях, в яких представлено такий вид діяльності як перероблення молока та виробництво сиру, необхідно досконало володіти інформацією щодо технології виробництва, державних галузевих стандартів на сировину і готову продукцію. Технологічна лінія виробництва харчових продуктів складається з окремих послідовних технологічних стадій, що здійснюються з використанням різного технологічного устаткування. Синтез технологічної схеми полягає в тому, щоб сформувати з існуючих одиничних процесів таке їх співвідношення, яке забезпечить одержання продукту заданої якості.

Залежно від характеру участі робітника в здійсненні виробничих процесів останні поділяються на ручні, машинноручні, машинні, автоматизовані та апаратурні. До ручних належать процеси формування коробочок для упакування сирних тортів, укладання глазурованих сирків у ящики, заповнення етикеток, різання сирного пласта на шматки за допомогою ножів. До машинно-ручних належать процеси формування ковбасного сиру, перевірки герметичності порожніх банок на повітряноводяному тесті, робота на закупорювальних машинах. До машинних належать процеси пуску та зупинки машин, спостереження за їх роботою, регулювання та контролю послідовного, періодичного або безперервного подавання оброблювальних предметів. Наприклад, вальцювання сиру, збивання вершків, виробництво масла на механізованих виготовлювачах, виготовлення сирків. До автоматизованих належать процеси розфасування сиркової маси на автоматах

АРС, розливання молока у пакети «Пюр-Пак» на автоматі QМ

4500, розфасування йогуртів у полістиролові стаканчики по 0,25 і

0,35 кг на автоматі А-1000 та ін. До апаратурних належать процеси згущення суміші у вакуум-апаратах, сушіння молока, сушіння вершків, підігрівання, пастеризація та охолодження молока, стерилізація молока в апаратах тощо.

Для нормування праці застосовується, як правило, аналітичний метод, що базується на вивченні і критичному аналізі діючого порядку і прийомів виконання роботи, організації і умов праці на робочому місці, його механізації, ефективності використання устаткування. У молочному виробництві при розрахунку норм часто не вдається виділити окремі категорії затрат часу в самостійні або їх виділення не приводить до збільшення точності норм. У таких випадках окремі категорії затрат часу можуть не виділятися, розраховуються укрупнені норми часу.

При нормуванні затрат праці у структурах агропромислових формувань, що займаються виробництвом хліба, необхідно врахувати, що таке виробництво є потоковим. Потоковість виробництва означає існування системи послідовно пов’язаних машин та апаратів на всіх етапах проходження технологічного процесу. При цьому за рівні проміжки часу на кінцевій стадії потоку випускається одна і та ж кількість продукції.

Кожне робоче місце потоку за певний період часу повинне обробити однакову кількість продукції, інакше ритм потоку порушується. Цей період називається тактом потоку і визначається діленням фонду часу в плановому періоді на встановлене у цей період виробниче завдання. Таким чином, такт потоку повинен бути визначальним при встановленні тривалості виконання певної операції.

Для синхронізації тривалості виконання операцій застосовують два методи — технологічний і організаційний. При першому синхронізація досягається ув’язкою технологічного процесу із завданням по випуску продукції. При другому вдосконалюється організація праці робітників, в тому числі обладнання робочого місця шляхом оптимізації його розміщення.

Тому при розробці норм праці необхідно здійснювати дослідження виробничого процесу, виробничих можливостей

устаткування, дослідження затрат робочого часу виконавців, організації робочого місця.

Норми часу на виконання виробничого завдання на кожному робочому місці встановлюються з урахуванням особливостей потокового методу, кожна норма повинна бути рівна або кратна такту потоку. Крім того, виробничі процеси при виготовленні окремих видів хлібобулочних виробів чітко розподілені на окремі часткові процеси. Послідовність встановлення норм праці полягає у дослідженні і аналізі проходження технологічного процесу на даній стадії виробництва та його відповідності технологічним інструкціям з метою виявлення відхилень від нормального режиму ведення процесу.

Дослідження виробничих можливостей устаткування охоплює вивчення і аналіз часу використання устаткування для встановлення розмірів корисної роботи і виявлення можливостей найкращого його використання за рахунок скорочення перерв у роботі з технічних, технологічних та організаційних причин. Необхідно також встановити ступінь завантаженості працівника продуктивною роботою, тривалість перерв, необхідних за умовами виробничого процесу.

Варто зазначити, що раціональна організація робочого місця відіграє суттєву роль у забезпеченні продуктивної роботи виконавців. Тому вивчення організації робочого місця як складової роботи з організації праці і розробки заходів, що її поліпшують має велике значення. Основним принципом, що визначає структуру всіх видів норм праці, є те, що вони повинні містити тільки нормовані затрати часу на виконання певної роботи в нормальних для даного виробництва організаційнотехнічних умовах та обґрунтовані, з точки зору психофізіології перерви на відпочинок та особисті потреби.

Переважна більшість виробничих процесів у хлібопекарському виробництві є апаратурними, наприклад, випікання хліба, вистоювання тістових заготовок у вистоювальних шафах, замішування тіста у тістомісильних агрегатах. Кількість продукції у даному разі вимірюється її загальним виходом за одиницю часу, тому норми праці доцільно встановлювати у вигляді норм обслуговування і норм виробітку.

При безперервному апаратурному процесі норми обслуговування одним робітником апаратів визначають за формулою: д

К

Тза

ТвопТзм

Но???, де Тзм — тривалість зміни, хв; Тза — час зайнятості на роботах з обслуговування одного апарата протягом зміни, включаючи переходи та час обслуговування робочого місця; Твоп — час на відпочинок та приймання їжі й особисті потреби, Кд — коефіцієнт, який враховує мікропаузи в роботі та можливі відхилення фактичного часу зайнятості від його середніх значень.

Заміна застарілих норм виробітку та норм часу новими повинна здійснюватися у міру впровадження у виробництво технічних, господарських і організаційних заходів, що забезпечують підвищення продуктивності праці. Контроль за рівнем виконання норм праці і удосконалення умов виробництва та його організації, становлять основу для підвищення продуктивності праці й ефективності виробництва.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
6.4. Питання для обговорення
6.7. Термінологічний словник
7.2. Складові внутрішньогосподарських економічних відносин
7.3. Суть внутрішньогосподарського економічного механізму та принципи його побудови
7.4. Питання для обговорення
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki