ОЦІНКА ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

•

Основні терміни і поняття: акціонерний капітал; аналіз фінансового стану; ділова активність підприємства; капітал підприємства; ліквідність підприємства; майно підприємства; майновий стан підприємства; методи фінансового аналізу; платоспроможність підприємства; прибутковість підприємства; прийоми фінансового аналізу; фінансова звітність; фінансова стійкість підприємства; фінансовий аналіз; фінансовий стан підприємства; методи оцінки; фінансова стабільність; рентабельність; прогноз фінансового оздоровлення; зовнішній аналіз; внутрішній аналіз; горизонтальний аналіз; вертикальний аналіз; трендовий аналіз.

9.1. Фінансовий стан підприємства, методи його оцінки

За умов переходу економіки України до ринкових відносин, суттєвого розширення прав підприємств у галузі фінансово-економічної діяльності значно зростає роль своєчасного та якісного аналізу фінансового стану підприємств, оцінки використання їхнього майна та капіталу, ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості та прибутковості, а також пошуку на цій основі способів підвищення і зміцнення фінансової стабільності пі дприємства.

Особливого значення набуває своєчасна та об’єктивна оцінка фінансового стану підприємств різноманітних форм власності, оскільки жодний власник не повинен нехтувати потенційними можливостями збільшення прибутку (доходу) фірми, які можна виявити, тільки своєчасно й об’єктивно проаналізувавши фінансовий стан підприємств.

Систематичний аналіз фінансового стану підприємства, його платоспроможності, ліквідності та фінансової стійкості необхідний ще й то му, що дохідність будь-якого підприємства, величина прибутку багато в чому залежать від його платоспроможності. Ураховують фінансовий стан підприємства і банки, визначаючи режим його кредитування та диференціацію відсоткових ставок. Оцінка фінансового стану підприємства

329Фінансовий стан підприємства — це комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин підприємства, визначається сукупністю виробничогосподарських факторів і характеризується системою моделей, методів і показників, які відбивають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів.

Фінансовий стан підприємства безпосередньо залежить від результатів його виробничої, комерційної та фінансовогосподарської діяльності. Передовсім зм іцненню фінансового стану підприємства сприяють безперебійний випуск і реалізація високоякісної продукції.

Як звичайно, чим вищими є показники обсягу виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг і нижчою їхня собівартість, тим вищою буде прибутковість підприємства, а це також позитивно впливатиме на його фінансовий стан. І навпаки, неритмічність виробничих процесів, погіршання якості продукції, труднощі з її реалізацією приз водять до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, через що погіршується його платоспроможність. Існує і зворотний зв’язок, оскільки брак коштів може спричинити перебої в забезпеченні матеріальними ресурсами, а отже, у виробничому процесі.

Фінансова діяльність підприємства має бути спрямована на організацію систематичного надходження й ефективного використання фінансових рес урсів, додержання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Саме цим обумовлюється потреба і практична значущість систематичної оцінки фінансового стану підприємства, яка багато важить у забезпеченні його стабільної діяльності.

Отже, фінансовий стан — це одна з найважливіших характеристик кожного підприємства.

Метою оці нки фінансового стану підприємства є пошук резервів підвищення рентабельності виробництва і зміцнення комерційного розрахунку як підґрунтя стабільної роботи підприємства і виконання ним зобов’язань перед бюджетом, банком та іншими установами.

Основними напрямами фінансового аналізу є обґрунтування та інформаційне забезпечення прийняття підприємством адекватних рішень за такими трьома основними видами його діяльності:

• операційна діяльні сть (управління фінансовими результатами діяльності, поточна прибуткова політика, ефективне використання фінансових ресурсів); Оцінка фінансового стану підприємства 330 • фінансова діяльність (управління джерелами формування фінансових ресурсів та їх розподілом, управління пасивами тощо);

• інвестиційна діяльність (управління структурою, обсягами та складом активів підприємства, вибір і реалізація інвестиційних проектів).

Фінансовий стан підприємства треба систематично і всебічно оцінювати з використанням різних методів, прийомів та методик аналізу. Це уможливить критичну оцінку фінансових результатів діяльності підпр иємства як у статиці за певний період, так і в динаміці — за кілька періодів; дасть змогу визначити «больові точки» у фінансовій діяльності та способи ефективнішого використання фінансових ресурсів, їх раціонального розміщення.

Неефективне використання фінансових ресурсів призводить до низької платоспроможності підприємства і, як наслідок, до можливих перебоїв у постачанні, виробництві та ре алізації продукції; до невиконання плану прибутку, зниження рентабельності підприємства, до загрози економічних санкцій.

Основними завданнями аналізу фінансового стану є:

— дослідження рентабельності та фінансової стійкості підприємства;

— дослідження ефективності використання майна (капіталу) підприємства, забезпечення підприємства власними оборотними коштами;

— об’єктивна оцінка динаміки та стану ліквідності, платоспроможності, фінансової стійкості підприємства;

— оцінка становища су б’єкта господарювання на фінансовому ринку та кількісна оцінка його конкурентоспроможності;

— аналіз ділової активності підприємства та його становища на ринку цінних паперів;

— визначення ефективності використання фінансових ресурсів.

Аналіз фінансового стану підприємства є необхідним етапом для розроблення планів і прогнозів фінансового оздоровлення підприємств.

Кредитори й інвестори аналізують фінансовий стан підпр иємств, щоб мінімізувати свої ризики за позичками та внесками, а також для обов’язкового диференціювання відсоткових ставок.

У результаті фінансового аналізу менеджер здобуває певну кількість вирішальних, найінформативніших параметрів, які дають об’єктивну й точну картину фінансового стану підприємства.

При цьому в ході аналізу менеджер може ставити перед собою різні цілі: аналіз по точного фінансового стану або оцінку фінансової перспективи підприємства. Оцінка фінансового стану підприємства

331Аналіз фінансового стану — це частина загального аналізу господарської діяльності підприємства, який складається з двох взаємозв’язаних розділів: фінансового та управлінського аналізу. Існують кілька видів фінансового аналізу.

За організаційними формами проведення виділяють два головні види фінансового аналізу: а) внутрішній; б) зовнішній.

Внутрішній аналіз провадять фахівці самого підприємства.

Зовнішній аналіз здійснюють аналітики, котрі є сторонніми щодо підп риємства особами і не мають доступу до його внутрішньої інформаційної бази. Через це такий аналіз є більш формалізованим і загальним. Різниця у змісті зовнішнього і внутрішнього аналізу пов’язана також з різницею завдань, що їх виконують ці обидва види аналізу.

Особливості зовнішнього фінансового аналізу: ? значна кількість суб’єктів аналізу — користувачів інформації про діяльність підприємства; ? різноманітність цілей і інтересів суб’єктів аналізу; ? наявність типових методик аналізу, стандартів обліку і звітності; ? орієнтація аналізу тільки на публічну зовнішню звітність підприємства; ? обмеженість завдань аналізу як наслідок попереднього фактора; ? максимальна доступність результатів аналізу для користувачів інформації.

Основний зміст зовнішнього фінансового аналізу в основному складається з аналізу:

1) показників прибутку;

2) показників рентабельності;

3) фінансового стану, ринкової стійкості, ліквідності балансу, платоспроможності підприємства;

4) ефективності використання позичкового капіталу;

5) економічної діагностики фінансового стану підприємства і рейтингової оцінки емітентів.

Фінансовий аналіз за даними фіна нсової звітності називається класичним.

Основним змістом внутрішнього аналізу фінансового стану підприємства є аналіз: ? майна (капіталу) підприємства та впливу його використання на фінансовий стан підприємства; ? фінансової стійкості та стабільності підприємства; ? ділової активності підприємства; ? динаміки прибутку та рентабельності підприємства і факторів, що на них впливають;

Оцінка фінансового стану підприємства

332 ? кредитоспроможності підприємства; ? ефективності використання власних та залучених фінансових ресурсів; ? ліквідності та платоспроможності підприємства; ? самоокупності підприємства; ? комплексна оцінка фінансового стану підприємства.

Цей аналіз здійснюється аналітиками підприємства і ґрунтується на широкій інформаційній базі, включаючи й оперативні дані.

Отже, зовнішній і внутрішній фінансовий аналіз різняться між собою за певними ознаками, зокрема:

• за суб’єктами аналізу: якщо за зовнішнього фінансового аналізу — це підприємство та його ділові партнери, то за внутрішньог о — тільки підприємство;

• інформаційною базою: якщо за зовнішнього фінансового аналізу — це публічна фінансова звітність, то за внутрішнього — бухгалтерський управлінський облік та звітність;

• відкритістю результатів аналізу: якщо результати зовнішнього фінансового аналізу є відкритими, то результати внутрішнього — комерційна таємниця;

• регламентацією правил здійснення: якщо за зовнішнього фінансового аналізу їх установлює держава, то за внутрішнього — саме пі дприємство.

За обсягом дослідження виділяють повний та тематичний фінансовий аналіз підприємства: а) повний фінансовий аналіз проводять з метою комплексного вивчення всіх аспектів фінансової діяльності підприємства; б) тематичний фінансовий аналіз обмежується вивченням окремих аспектів фінансової діяльності підприємства. Предметом такого аналізу може бути ефективність використання активів підприємства чи фінанс ових ресурсів з окремих джерел, рівень фінансової стійкості та платоспроможності підприємства, оптимальність фінансової структури капіталу тощо.

Залежно від об’єкта аналізу можна виділити такі його види:

• аналіз фінансової діяльності підприємства в цілому. У процесі такого аналізу об’єктом вивчення є фінансова діяльність підприємства як такого без виокремлювання різних його структурних одиниць та підрозділів;

• аналіз фінансової діяльності окремих структурних одиниць та підрозділів. Цей аналіз базується здебільшого на результатах внутрішнього аналізу підприємства;

• аналіз окремих фінансових операцій. Предметом такого аналізу можуть бути окремі операції, пов’язані з коротко- або довгостроковими фінансовими вкладеннями, з фінансуванням окремих реальних проектів. Оцінка фінансового стану підприємства

333З огляду на терміни та цілі проведення виокремлюють попередній, поточний (оперативний) та прогнозний фінансовий аналіз. ? Попередній фінансовий аналіз пов’язаний з вивченням умов фінансової діяльності підприємства в цілому чи здійсненням окремих фінансових операцій. Наприклад, оцінка власної платоспроможності за потреби отримання банківського кредиту. ? Поточний (чи оперативний) фінансовий аналіз провадиться в процесі поточної фінансової діяльності з метою оперативного впливу на результати фінансової діяльності. Як водиться, він обмежується невеликим проміжком часу (місяць, квартал). ? Прогнозний (чи перспективний) фінансовий аналіз здійснюється підприємством за прогнозними або очікуваними даними, які порівнюють з даними відповідного звітного періоду.

Він дає змогу глибше й повніше проаналізувати перспективний фінансовий стан і результати фінансової діяльності підприємства, ніж попередній (ретроспективний) та поточний, оскільки базується на звітних матеріалах, а також уможливлює прогнозування діяльності підприємства в майбу тньому.

Традиційна практика аналізу фінансового стану підприємства створила певні прийоми й методи його здійснення.

Можна назвати шість основних прийомів аналізу:

1) горизонтальний (часовий) аналіз — порівняння кожної позиції звітності з відповідним показником за попередній період;

2) вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури фінансових показників з оцінкою впливу різних факторів на кінцевий результат;

3) трендовий аналіз — порівню вання кожної позиції звітності з відповідними показниками за кілька попередніх періодів та визначення тренду — основної тенденції динаміки показників, очищеної від впливу індивідуальних особливостей окремих періодів (за допомогою тренду здійснюється екстраполяція найважливіших фінансових показників на перспективний період, тобто перспективний прогнозний аналіз фінансового стану);

4) аналіз відносних показників (коефіцієнтів) — розрахунок відношень між окре мими позиціями звіту або позиціями різних форм звітності, визначення взаємозв’язків показників;

5) порівняльний аналіз — внутрішньогосподарський аналіз різних показників звітності самого підприємства та його дочірніх підприємств (філій), а також міжгосподарський аналіз показників даної фірми проти показників конкурентів або середньогалузевих та середніх показників;

6) факторний аналіз — визначення впливу окремих факторів (причин) на результативний показник детермін ованих (розділених у часі) або стохастичних (що не мають певного

Оцінка фінансового стану підприємства

334 порядку) прийомів дослідження. При цьому факторний аналіз може бути як прямим (власне аналіз), коли результативний показник розділяють на окремі складові, так і оберненим (синтез), коли його окремі елементи об’єднують у загальний результативний показник.

Предметом фінансового аналізу підприємства є його фінансові ресурси, їх формування та використання. Для досягнення основної мети ан алізу фінансового стану підприємства — об’єктивної його оцінки та виявлення на цій підставі потенційних можливостей підвищення ефективності формування й використання фінансових ресурсів — можуть застосовуватися різні методи.

Метод фінансового аналізу — це комплекс науково-методичних інструментів та принципів дослідження фінансового стану підприємства.

В економічній теорії та практиці існують різні класифікації методів економічного аналізу вз агалі та фінансового аналізу зокрема.

Перший рівень класифікації виокремлює неформалізовані та формалізовані методи аналізу.

Неформалізовані методи аналізу ґрунтуються на описі аналітичних процедур на логічному рівні, а не на жорстких аналітичних взаємозв’язках та залежностях. До неформалізованих належать такі методи:

— експертних оцінок і сценаріїв;

— психологічні;

— морфологічні;

— порівняльні;

— побудови системи по казників;

— побудови системи аналітичних таблиць.

Ці методи характеризуються певним суб’єктивізмом, оскільки в них велике значення мають інтуїція, досвід та знання аналітика.

До формалізованих методів фінансового аналізу належать ті, у підґрунтя яких покладено жорстко формалізовані аналітичні залежності, тобто методи:

• ланцюгових підстановок;

• арифметичних різниць;

• балансовий;

• виокремлювання ізольованого впл иву факторів;

• відсоткових чисел;

• диференційний;

• логарифмічний;

• інтегральний;

• простих і складних відсотків;

• дисконтування.

Оцінка фінансового стану підприємства

335У процесі фінансового аналізу широко застосовуються і традиційні методи економічної статистики (середніх та відносних величин, групування, графічний, індексний, елементарні методи оброблення рядів динаміки), а також математико-статистичні методи (кореляційний аналіз, дисперсійний аналіз, факторний аналіз, метод головних компонентів).

Використання видів, прийомів та методів аналізу для конкретних цілей вивчення фінансового стану підприємства в сукупності утворює ме тодологію та методику аналізу.

Фінансовий аналіз здійснюється за допомогою різних моделей, які дають змогу структурувати та ідентифікувати взаємозв’язки між основними показниками. Існують три головні типи моделей, які застосовуються в процесі аналізу фінансового стану підприємства: дескриптивні, предикативні та нормативні.

Дескриптивні моделі є головними для оцінки фінансового стану підприємства. До ни х належать: побудова системи звітних балансів; подання фінансової звітності в різних аналітичних розрізах; вертикальний та горизонтальний аналіз звітності; система аналітичних коефіцієнтів; аналітичні записки до звітності.

Дескриптивні моделі ґрунтуються на використанні інформації з бухгалтерської звітності.

Предикативні моделі — це моделі передбачувального, прогностичного характеру. Вони використовуються для прогнозування доходів та прибутків підприємства, його май бутнього фінансового стану. Найпоширеніші з них: розрахунки точки критичного обсягу продажу, побудова прогностичних фінансових звітів, моделі динамічного аналізу (жорстко детерміновані факторні та регресивні моделі).

Нормативні моделі — це моделі, які уможливлюють порівняння фактичних результатів діяльності підприємства з нормативними (розрахованими на підставі нормативу). Ці моделі використовуються, як заведено, у внутрішньому фінансовому аналізі. Їх су ть полягає у встановленні нормативів на кожну статтю витрат стосовно технологічних процесів, видів виробів та в розгляді і з’ясуванні причин відхилень фактичних даних від цих нормативів.

Фінансовий аналіз значною мірою базується на застосуванні жорстко детермінованих факторних моделей.

Отже, під час аналізу фінансового стану підприємства можуть використовуватися найрізноманітніші прийоми, методи та модел і аналізу. Їх кількість і широта застосування залежать від конкретних цілей аналізу та визначаються його завданнями в кожному конкретному випадку.

Підбиваючи підсумок розгляду сутності оцінки фінансового стану підприємства, слід іще раз підкреслити, що необхідність та

Оцінка фінансового стану підприємства

336 значення такої оцінки зумовлені потребою систематичного аналізу та вдосконалення роботи за умов ринкових відносин, переходу до самоокупності, самофінансування, потребою в найоптимальнішому використанні фінансових ресурсів, а також пошуком у цій царині резервів зміцнення фінансової стабільності підприємства.

9.2. Інформаційне забезпечення оцінки фінансового стану підприємства Інформаційною базою для оцінювання фінансового стану підприємства є: ? баланс (форма № 1); ? звіт про фінансові результати (форма № 2); ? звіт про рух грошових коштів (форма № 3); ? звіт про власний капітал (форма № 4); ? примітки до звітів з показниками та поясненнями, що забезпечують деталізацію та обґрунтованість статей фінансових звітів; ? статистична звітність та оперативні дані. Інформацію, яка використовується для аналізу фінансового стану підприємств, за доступністю можна поділити на відкриту та закриту (таємну). Інформація, яка міститься в бухгалтерській та статистичній звітності, виходить за межі підприємства, а отже, є відкритою.

Кожне підприємство розробляє свої планові та прогнозні показники, норми, нормативи, тарифи та ліміти, си стему їх оцінки та регулювання фінансової діяльності. Ця інформація становить комерційну таємницю, а іноді й «ноу-хау». Відповідно до чинного законодавства України підприємство має право тримати таку інформацію в секреті. Перелік її визначає керівник підприємства.

Усі показники бухгалтерського балансу та звітності взаємозв’язані. Їх цінність для своєчасної та якісної оцінки фіна нсового стану підприємства залежить від їхньої вірогідності та дати складання звіту.

У цілому бухгалтерський баланс складається з активу та пасиву і свідчить про те, як на певний час розподілено активи та пасиви і як саме здійснюється фінансування активів за допомогою власного та залученого капіталу.

З погляду фінансового аналізу є три основні вимоги до б ухгалтерської звітності. Вона повинна уможливлювати: ? оцінку динаміки та перспектив одержання прибутку підприємством; Оцінка фінансового стану підприємства

337? оцінку наявних у підприємства фінансових ресурсів та ефективності їх використання; ? прийняття обґрунтованих управлінських рішень у сфері фінансів для здійснення інвестиційної політики.

Фінансовий аналіз — це спосіб оцінювання і прогнозування фінансового стану підприємства на підставі його бухгалтерської та фінансової звітності й оперативних даних.

Звіт про фінансові результати віддзеркалює ефективність (або неефективність) діяльності підприємства за певний період. Якщо баланс відбиває фінансовий стан підприємства на к онкретну дату, то звіт про фінансові результати дає картину фінансових результатів за відповідний період (квартал, півріччя, 9 місяців, рік).

У звіті про фінансові результати наводяться дані про дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові результати від операційної діяльності (прибуток чи збиток); дохід від участі в капіталі; інші доходи та фінансові до ходи; фінансові результати від звичайної діяльності до оподаткування (прибуток чи збиток); фінансові результати від звичайної діяльності після оподаткування (прибуток чи збиток); надзвичайні доходи чи витрати; чистий прибуток чи збиток.

Фінансова звітність підприємств містить також іншу інформацію щодо стану фінансів підприємств. На основі аналізу звітних даних визначаються осно вні тенденції формування й використання фінансових ресурсів підприємства, причини змін, що сталися, сильні та слабкі сторони підприємства та резерви поліпшення фінансового стану підприємства у перспективі.

Неможливо переоцінити значення повної та достовірної інформації про фінансовий стан і результати діяльності підприємства для розв’язання поточних та перспективних фінансово-господарських проблем. Для прийняття правильних фіна нсових та управлінських рішень на рівні підприємства треба використовувати дані, які відповідають певним правилам, вимогам і нормам, є зрозумілими користувачам та прийнятними для них.

Зокрема, для того щоб зіставити фінансові результати, досягнуті у попередньому та поточному звітних періодах, слід використовувати тільки порівнянні відповідні показники, тобто такі, які визначені за єдиною мет одологією з використанням однакових баз розрахунку, критеріїв та правил.

З цією метою підприємство має розробити свою фінансову облікову політику, яка підпорядковується потребам внутрішнього менеджменту. Але, як звичайно, для прийняття ефективних управлінських рішень менеджери не обмежуються суто внутрішньою фінансовою інформацією, а порівнюють її з відповідними

Оцінка фінансового стану підприємства

338

339 показниками подібних підприємств, підприємств-конкурентів чи партнерів за бізнесом. Тому закономірно постає потреба уніфікації вимог до фінансової інформації в рамках галузі, регіону, усієї економічної системи країни.

Процес такої уніфікації називають стандартизацією бухгалтерського обліку

1 . Стандарт у широкому розумінні — зразок, еталон, модель, що беруться за вихідні для порівнювання з ними інших подібних об’єктів. Стандартизація бухгалтерського обліку — це процес розроблення та послідовного застосування єдиних вимог, правил та принципів для визначення, оцінки й відображення у фінансових звітах окремих об’єктів бухгалтерського обліку.

Загальні вимоги до фінансової звітності викла дено в

Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 1 (далі — П(С)БО

1), затвердженому наказом Міністерства фінансів України від

31.03.99 за №87. Це положення визначає:

• мету фінансових звітів;

• їх склад;

• звітний період;

• якісні характеристики та принципи, котрими належить керуватися під час складання фінансових звітів;

• вимоги до розкриття інформації у фінансових звітах.

П(С)БО 1 треба застосовувати під час підготовки й надання фінансових звітів підприємствами, організаціями, установами та іншими юридичними особами (далі — підприємствами) усіх форм власності (крім банків і бюджетних установ). Проте тут не розглядаються правила складання консолідованої фінансової звітності.

Основою П(С)БО 1 є Міжнародний стандарт бу хгалтерського обліку 1 (переглянутий 1997 року) Комітету з міжнародних стандартів бухгалтерського обліку.

Фінансову звітність визначено П(С)БО 1 як бухгалтерську звітність, котра відображає фінансовий стан підприємства і результати його діяльності за звітний період.

Метою такої звітності є забезпечення загальних інформаційних потреб широкого кола користувачів, які покладаються на неї як на головне джерело фіна нсової інформації під час прийняття економічних рішень (табл. 9.1).

Таблиця 9.1 ІНФОРМАЦІЙНІ ПОТРЕБИ ОСНОВНИХ КОРИСТУВАЧІВ ФІНАНСОВИХ

ЗВІТІВ

Користувачі звітності

Інформаційні потреби

1

Фінансова звітність за національними показниками (стандартами) бухгалтерського обліку. — К.: Лібра, 1999. — С. 16 і далі.

Інвестори, власники	Придбання, продаж та володіння цінними паперами. Участь у капіталі підприємства. Оцінка якості керування. Визначення суми дивідендів
Керівники підприємства	Регулювання фінансово-господарської діяльності підприємства
Банки, постачальники та інші кредитори	Забезпечення зобов’язань підприємства. Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання, його кредитоспроможність
Замовники	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання
Працівники підприємства	Оцінка здатності підприємства своєчасно виконувати свої зобов’язання. Забезпечення зобов’язань підприємства перед працівниками
Органи державного управління	Формування макроекономічних показників

Оцінка фінансового стану підприємства

Для прийняття фінансово-економічних рішень користувачам фінансових звітів необхідна інформація про фінансовий стан, результати діяльності та зміни у фінансовому стані підприємства. Зазначені інформаційні потреби обумовили склад фінансової звітності. За П(С)БО 1 до неї належать:

• баланс;

• звіт про фінансові результати;

• звіт про рух грошових коштів;

• звіт про власний капітал;

• примітки до звітів. Інші звіти (звернення ради директорів до акціонерів, звіт керівництва компанії, звіт аудитора тощо), які включено до звітності підприємства, не є фінансовою звітністю.

Новий склад звітності відрізняється від попереднього, оскільки відповідає вимогам міжнародних стандартів бухгалтерського обліку (рис.9.1).

Попередній склад Новий склад

Склад бухгалтерської звітності за Інструкцією про порядок заповнення форм річного бухгалтерського звіту, затв. Мінфіном України №139 від 18 серпня 1995 року, з наступними змінами і доповненнями 1

Склад фінансової звітності за П(С)БО 1

Баланс (форма № 1)

Баланс

1

Бухгалтерський облік і аудит. — 1999. — № 1.

Оцінка фінансового стану підприємства 340

Звіт про фінансові результати (форма № 2)

Звіт про фінансові результати

Звіт про фінансово-майновий стан (форма № 3)

Звіт про власний капітал

Пояснювальна записка Звіт про рух грошових коштів

Примітки

Рис. 9.1. Зміни у складі фінансової звітності підприємств

Компоненти фінансової звітності відображають різні аспекти господарських операцій і подій за звітний період, відповідну інформацію попереднього звітного періоду, розкриття облікової політики та її змін, що робить можливим ретроспективний аналіз діяльності підприємства (табл.9.2).

Такі компоненти фінансової звітності, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про власний капітал та звіт про рух грошових ко штів, складаються зі статей, котрі об’єднуються у відповідні розділи.

Форми, перелік статей фінансових звітів та їхній зміст установлені П(С)БО 2—5. Але підприємство заносить інформацію до тієї чи іншої статті відповідного фінансового звіту тільки тоді, коли:

• існує ймовірність збільшення або зменшення майбутніх економічних вигід, пов’язаних із цією статтею;

• усі складники статті можуть бути достовірно оцінені.

Таблиця 9.2

ПРИЗНАЧЕННЯ ОСНОВНИХ КОМПОНЕНТІВ ФІНАНСОВОЇ ЗВІТНОСТІ

Компоненти фінансової звітності

Зміст Використання інформації

Баланс

Наявність економічних ресурсів, які контролюються підприємством на дату балансу

Оцінка структури ресурсів підприємства, їхньої ліквідності та платоспроможності підприємства; прогнозування майбутніх потреб у позичках; оцінка та прогнозування змін в економічних ресурсах, які підприємство (імовірно) контролюватиме в майбутньому

Звіт про фінансові результати

Доходи, витрати та фінансові результати діяльності підприємства за звітний

Оцінка та прогноз: прибутковості діяльності підприємства; Оцінка фінансового стану підприємства

період

341

Фінансова звітність повинна надати дохідливу, суттєву, достовірну та порівнянну інформацію щодо фінансового стану, результатів діяльності підприємства, руху його грошових коштів, змін у складі його власного капіталу.

Для того щоб фінансова звітність була зрозумілою користувачам, П(С)БО 1 передбачає наявність у ній даних про:

— підприємство;

— дату звітності та звітний період;

— валют у звітності та одиницю її виміру;

— відповідні показники (статті) за звітний та попередній періоди;

— облікову політику підприємства та її зміни;

— аналітичну інформацію щодо статей фінансових звітів;

— консолідацію фінансових звітів;

— припинення (ліквідацію) окремих видів діяльності;

— обмеження щодо володіння активами;

— участь у спільних підприємствах;

— вияв лені помилки та пов’язані з ними коригування;

— переоцінку статей фінансових звітів тощо.

Фінансова звітність має бути підготовлена та надана користувачам у певні терміни, які визначаються чинним законодавством. У разі надмірної затримки звітної інформації вона може втратити свою актуальність.

Дані фінансової звітності є підставою не тільки для оцінки результатів звіт ного періоду, а й для їх прогнозування. Так, інформація щодо фінансового стану та результатів діяльності часто використовується як підстава для прогнозування майбутнього фінансового стану. Оцінка фінансового стану підприємства 342 Під час підготовки фінансової звітності кожне підприємство розглядається як юридична особа, відокремлена від власників — фізичних осіб. Отже, особисте майно та зобов’язання власників не повинні відображатись у фінансовій звітності підприємства.

Тому у фінансовій звітності (зокрема в балансі) передбачене відображення тільки зобов’язань власників стосовно їхніх внесків до капіталу та обов’язкового розподілу частини доход у між власниками (у вигляді відсотків, дивідендів, вилучення капіталу тощо). Цей принцип дістав назву принципу автономності підприємства.

Отже, якщо власник підприємства вносить власні грошові кошти у банк з метою збільшення статутного капіталу даного підприємства, то цю операцію буде відображено у фінансовій звітності. Якщо ж метою власника буде отримання відсотків на власні кошти та їх використання на вла сні потреби, така господарська операція не вплине на показники фінансової звітності.

Фінансові звіти складаються також виходячи з принципу безперервності діяльності підприємства, тобто визнання того, що підприємство не має ані наміру, ані потреби ліквідуватися або суттєво зменшувати масштаби своєї діяльності (принаймні протягом наступного звітного періо ду).

За інших обставин, коли події після складання балансу засвідчать наміри підприємства припинити свою діяльність або покажуть неможливість її продовження, підприємство не може використовувати П(С)БО 1 як базу для підготовки своїх фінансових звітів (п. 18 П(С)БО 6). Тоді поділ його активів і зобов’язань на необоротні та оборотні (довгострокові і короткостро кові) втрачає сенс. Адже підприємство має в процесі ліквідації покрити всі свої зобов’язання (спочатку перед кредиторами, потім перед власниками). Тому всі активи стають оборотними, а зобов’язання — короткостроковими. Переважна оцінка статей балансу за собівартістю також не може бути використана, їх слід переоцінити за ринковою вартістю. Фактично скасовуються майже всі п ринципи формування фінансової звітності безперервно діючого підприємства.

Принцип періодичності передбачає розподіл діяльності підприємства на певні проміжки часу (звітні періоди) з метою складання фінансової звітності.

За П(С)БО 1 звітний період становить календарний рік. Проте для новоствореного підприємства або для підприємства, яке ліквідується, тривалість звітного періоду може бути іншою

343

Рис. 9.2. Тривалість звітного періоду за П(С)БО 1

Передбачається також складання проміжної звітності (квартальної та місячної) нагромаджувальним підсумком з початку року.

У такому разі активи підприємства (незавершене виробництво, готова продукція, основні засоби, нематеріальні активи) оцінюватимуться за виробничою собівартістю у складі прямих та виробничих накладних витрат.

До собівартості придбаних активів включатимуться:

• ціна придбання;

• податки, мито, збори (крім тих, що повертаються згодом підприємству);

• витрати на їх доставку, вантажно-розвантажувальні роботи;

• витрати доведення активів до стану, придатного для використання (реалізації);

• інші витрати, безпосередньо пов’язані з придбанням цих активів.

Будь-які торговельні та інші знижки вираховуються за визначення витрат на придбання.

Принцип нарахування полягає в тому, що результати господарських операцій ураховуються тоді, коли вони фактично відбуваються (а не тоді, коли отримуються або сплачуються грошові кошти), і відображаються в бухгалтерському обліку та фінан сових звітах тих періодів, протягом яких сталися ці операції. Завдяки цьому користувачі отримують інформацію не тільки про колишні операції, пов’язані з виплатою або отриманням грошових коштів, а й про зобов’язання сплатити грошові кошти в майбутньому та ресурси, які мають надійти у майбутньому. Така інформація є найкориснішою для прийняття користувачами економічни х рішень.

У П(С)БО 1 зазначається, що принцип нарахування треба застосовувати одночасно з принципом відповідності, за яким Оцінка фінансового стану підприємства 344 витрати визначаються у звіті про фінансові результати на підставі прямого зв’язку між ними та отриманими доходами.

Щоб бути достовірною, інформація у фінансових звітах має бути повною з огляду на її важливість для користувача та витрати, пов’язані з отриманням цієї інформації. Тому фінансова звітність не обмежується тільки балансом, звітами про фінансові результати, власний капітал та ру х грошових коштів. Вона містить примітки, в яких надаються інформація про облікову політику підприємства та додаткові пояснення до окремих статей цих звітів. Крім того, у примітках розкриваються важливі для користувачів фінансової звітності події, які відбулися після складання балансу (наприклад, оголошення про виплату дивідендів на акції).

У складі річного бу хгалтерського звіту українських підприємств передбачено форму №3 «Звіт про рух грошових коштів», форму №4 «Звіт про власний капітал» та пояснювальну записку. Проте інформація, яка в них наводиться, лише незначною мірою може знадобитися користувачам для здійснення ретроспективного та перспективного аналізу діяльності підприємств з метою прийняття ними прогнозних фінансово-економічних рішень.

Що ж до неп ередбачених подій після складання балансу, то вони раніше не впливали на показники звітів і не розкривались у пояснювальній записці. Тепер, за П(С)БО 6, такі події поділяються на дві групи та коригують певні статті звітності або пояснюються в примітках (рис. 9.3).

Рис. 9.3. Класифікація подій після складання балансу за П(С)БО 6

Для того щоб скласти фінансову звітність, керівництво підприємства формує облікову політику, тобто вибирає принципи, методи та процедури обліку в такий спосіб, щоб достовірно відобразити фінансовий стан підприємства, Оцінка фінансового стану підприємства

345результати його діяльності та забезпечити порівнянність фінансових звітів.

Надання користувачам інформації про політику бухгалтерського обліку, якою підприємство має користуватися постійно за складання фінансових звітів, будь-яких змін у цій політиці та впливу таких змін на показники фінансових звітів є вимогою принципу послідовності. Дотримання цього принципу є передумовою порівнянності фінансових звітів. Адже користувачі дістають мо жливість визначати відмінності у веденні бухгалтерського обліку як самим підприємством, так і різними іншими підприємствами протягом певних звітних періодів. Іще не так давно українські підприємства мали дуже обмежені можливості щодо формування облікової політики, які визначались у п.1 «Вказівок щодо організації бухгалтерського обліку в Україні», затверджених наказом Мінфіну України від

07.05.93 №25 з наступними змінами і доповненнями. Ці «Вказівки» містили вимогу щодо обов’язкового попередження підприємством у пояснювальній записці до річного бухгалтерського звіту про свій намір змінити облікову політику наступного звітного року.

За П(С)БО 1 підприємство висвітлює свою облікову політику у примітках, описуючи принципи оцінки та методи обліку окремих ста тей звітності. Тепер підприємство має право вибору, приймає ці рішення самостійно.

Що ж до змін облікової політики, то в П(С)БО 6 визначено:

• коли можливі такі зміни;

• що не вважається зміною облікової політики;

• як впливають зміни облікової політики на показники фінансових звітів;

• які примітки слід давати у разі зміни облікової політики.

Цілій низці господарських операцій, таких як погашення сумнівної заборгованості, визначення можливого строку корисного використання основних засобів тощо, притаманна певна невизначеність. Тому під час складання фінансових звітів слід застосовувати принцип обачності, щоб активи або дохід не були завищені, а зобов’язання чи витрати — за нижені.

Сутність операцій або інших подій не завжди відповідає тому, що випливає з їхньої юридичної форми. Наприклад, підприємство може передати актив іншій стороні в такий спосіб, що дальше використання майбутніх економічних вигід, утілених у цьому активі, залишається за підприємством. За таких обставин відображення цієї операції як продажу не відповідатиме її суті.

Тому керівн ицтво підприємства має віддавати перевагу економічному змісту господарських операцій, а не їхній юридичній формі.

Оцінка фінансового стану підприємства

346 Принцип єдиного грошового вимірника передбачає вимірювання та узагальнення всіх операцій підприємства в його фінансовій звітності у грошовій формі.

Під час складання фінансової звітності необхідно намагатися узгодити всі перелічені принципи так, щоб досягти належних якісних характеристик фінансової звітності.

Одночасно з набуттям чинності нових стандартів бухгалтерського обліку запроваджено новий удосконалений план рахунків бухгалтерського об ліку разом з Інструкцією про застосування плану рахунків, узгоджений зі структурою балансу та звіту про фінансові результати. Так, необоротні активи, запаси, кошти, розрахунки та інші активи (класи 1, 2, 3 плану рахунків) мають узгоджуватися з даними розділів 1—3 активу балансу.