Posibniki.com.ua Маркетинг Управління конкурентоспроможністю підприємства Тема 1. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ЯК КАТЕГОРІЯ І ЯК ВЛАСТИВІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА, ЩО ФУНКЦІОНУЄ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ


< Попередня  Змiст  Наступна >

Тема 1. КОНКУРЕНТОСПРОМОЖНІСТЬ ЯК КАТЕГОРІЯ І ЯК ВЛАСТИВІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА, ЩО ФУНКЦІОНУЄ В УМОВАХ РИНКОВОЇ ЕКОНОМІКИ


НАУКОВІ ПІДХОДИ ДО ВИЗНАЧЕННЯ СУТНОСТІ ПОНЯТТЯ «КОНКУРЕНЦІЯ»

 

Вчений

Визначення поняття «конкуренція»

Азоєв              Г.Л., Зав’ялов        П.С., Райзберг Б.А. [1; 90; 235]

Економічний процес взаємодії, взаємозв’язку й боротьби між виступаючими на ринку підприємствами для забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різноманітних потреб покупців

Кіперман Г.Я.

Процес взаємодії, взаємозв’язку й боротьби виробників і постачальників при реалізації продукції, економічне суперництво між окремими товаровиробниками або постачальниками товарів (послуг) за найвигідніші умови збуту

Макконнел     К.Р., Брю С.Л. [166]

Наявність на ринку більшої кількості незалежних покупців і продавців та можливість для них вільно входити на ринок і залишати його


Маршалл А. [172]

Змагання однієї людини з іншими, особливо при продажу або купівлі чогонебудь

Спірідонов        І.А. [258]

Економічний процес взаємодії, взаємозв’язку й боротьби між виступаючими на ринку підприємствами для забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції, задоволення різних потреб покупців й одержання найбільшого прибутку

Перцовський Н.І. [211]

Процес управління суб’єктом власними конкурентними перевагами для досягнення своїх цілей у боротьбі з конкурентами,       за      задоволення       об’єктивних       або суб’єктивних потреб у межах законодавства або в природних умовах

Фатхутдінов Р.А. [279]

Змагання суб’єктів господарювання, коли їхні самостійні дії ефективно обмежують можливість кожного з них односторонньо впливати на загальні умови обігу товарів на відповідному товарному ринку

Юр’єва Т.В. [305]

Змагання між товаровиробниками за найбільш вигідні сфери вкладання капіталу, ринки збуту, джерела сировини

Відмітними рисами сучасного трактування економічної конкуренції є:

  • цивілізований, легалізований характер цієї боротьби;
  • подібність (взаємозамінність) товарів, виробники яких втягнені у конкурентну боротьбу;
  • обмеженість можливостей кожної з конкуруючих сторін впливати на умови обігу товарів на відповідному ринку внаслідок самостійних дій інших сторін;
  • ідентичність або наближеність потреб цільових груп споживачів, стосовно яких точиться конкурентна боротьба;
  • спільність, тотожність мети, заради якої виникає це суперництво.

Закон конкуренції — один із найважливіших загальних економічних законів розвинутого товарного виробництва, якому внутрішньо притаманна боротьба окремих товаровиробників за споживача їхньої продукції. Він виражає стійку залежність між усіма учасниками процесу виробництва і споживання товарів, їх постійну боротьбу, яка змушує товаровиробників удосконалювати процес виробництва, впроваджувати найновіші досягнення НТП, нові форми організації виробництва, прогресивні системи заробітної плати — тобто все те, що сприяє підвищенню продуктивності праці та якості продукції, уможливлює завоювання ринку [4].

У теоретичному аналізі економічної конкуренції важливого значення набуває виокремлення та розуміння ключових термінів та понять, серед яких — об’єкт, суб’єкт та предмет конкуренції. У доступних для самостійного опрацювання джерелах ці питання або не акцентовані взагалі, або ж трактуються суперечливо, що вимагає докладного їх розгляду (рис. 1.1).

  Конкуренція як економічна категорія

Рис. 1.1. Конкуренція як економічна категорія

Залежно від бачення сенсу існування підприємства (виробництво товару чи задоволення певної потреби споживача) буде залежати і його поточна діяльність, і розвиток, і сприйняття ним основних конкурентів. Так, підприємство, що визначає за своє головне завдання виробництво конкретного товару, як основних конкурентів виділяє виробників аналогічних товарів і товарівзамінників. Якщо ж метою своєї діяльності підприємство вважає задоволення певної потреби споживачів, то, аналізуючи конкурентів, до уваги братимуться всі ті, хто так чи інакше може задовольнити дану потребу або ж «перевести» її у будьяку іншу потребу, або взагалі виключити її з життєдіяльності споживача. Саме відокремлення предмета конкуренції від її об’єкта показує, що у конкурентній боротьбі існує не одна, а дві сфери впливу: товар (предмет), з одного боку, та споживач (об’єкт) — з іншого, а це означає, що існують різні методи та прийоми конкурентної боротьби.

Слід чітко розмежовувати поняття «конкуренція» як стан ринку і як взаємовідносини учасників процесу суспільного виробництва, тобто розрізняти поняття «конкурентний стан ринку» і «конкурентна поведінка», хоч вони тісно пов’язані між собою [4]. Виокремлюють три види конкурентної поведінки. Конкурентна поведінка між продавцями ґрунтується на бажанні випередити суперника в боротьбі за споживача, завоювати якомога ширше коло споживачів і продати свою продукцію за якнайвищою ціною. В питаннях ціноутворення ініціатива належить продавцю, а в питаннях розширення чи звуження кола споживачів вирішальну роль відіграє сам покупець.

Конкурентна поведінка між покупцями ґрунтується на бажанні випередити суперника в боротьбі за найкращий товар серед тих, що в даний момент пропонуються на ринку, і придбати його за якнайнижчою ціною. У цьому випадку активна роль споживача полягає в можливості сплачувати за один і той самий товар вищу чи нижчу ціну. Кількість і якість продукції, що пропонується в даний конкретний момент на ринку, від покупця не залежать — тут активнішу роль відіграє продавець.

Конкурентна поведінка всередині обох вищеназваних груп може мати характер взаємної боротьби, а може іноді набувати форми співдружності (коли суперники домовляються між собою). В такому разі вони не борються за перемогу на ринку, а ділять ринкову владу у відповідних пропорціях. Продавці не знижують ціну, щоб завоювати споживача, а тримають її, як домовилися між собою, тому покупець змушений купувати за встановленою на ринку ціною. З іншого боку, коли таким самим чином домовляються покупці, то продавцю нічого не залишається, як реалізовувати товар за встановленою ними ціною.

 

Конкурентна взаємодія продавців і покупців ґрунтується на їхніх протилежних намірах продати якомога дорожче, а купити по можливості дешевше. Коли певний суб’єкт виступає в ролі продавця, він прагне до завищення ціни, а в ролі покупця — виторгувати найнижчу ціну. 

Конкуренція охоплює мікро, мезо, макро та мегарівні економічної системи:

  • мікрорівень конкуренції (міжфірмова або внутрішньогалузева конкуренція) — це конкуренція між підприємствами однієї галузі; її предметом є аналогічні товари та послуги, а результатом — формування середньої ціни виробництва у галузі в цілому;
  • мезорівень конкуренції (міжгалузева конкуренція) — це конкуренція між підприємствами різних галузей; її предметом є невзаємозамінні товари та послуги, а результатом — встановлення середньої норми прибутку в економіці в цілому;
  • макро та мегарівні конкуренції (міждержавна та міжрегіональна конкуренція) охоплюють конкуренцію країн та регіональних угруповань як їх суперництво за створення кращих умов для бізнесу та підвищення якості життя їх населення, яке дедалі більш набуває глобального масштабу.

Економічна теорія вказує на те, що конкуренція має як негативні (призводить до економічних криз виробництва, розорення і безробіття, хижацького використання ресурсів; інколи переростає у недобросовісну конкуренцію), так і позитивні (виступає двигуном економічного прогресу, знаряддям інноваційного прогресу; стимулює економію матеріальних, трудових і фінансових ресурсів; спонукає постійно поновлювати асортимент продукції, що випускається, пильно стежити за науковотехнічним прогресом) риси.

У ринковій економіці конкуренція виконує в ринковій економіці певні функції (табл. 1.2).

Таблиця 1.2 ФУНКЦІЇ КОНКУРЕНЦІЇ ЯК ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ

Функція

Пояснення

Функція регулювання

Для утримання в боротьбі підприємець має пропонувати вироби, яким віддає перевагу споживач. Отже, і чинники виробництва під впливом ціни спрямовуються в ті галузі, де в них відчувається найбільша потреба

Функція мотивації

Конкуренція включає стимули до вищої продуктивності. Для підприємця конкуренція — шанс та ризик одночасно: üпідприємства, які пропонують ліпшу за якістю продукцію або виробляють її з меншими виробничими витратами, отримують винагороду у вигляді прибутку (позитивні санкції); це стимулює технічний прогрес;

підприємства, які не реагують на побажання клієнтів або порушення правил конкуренції своїми суперниками на ринку, дістають покарання у вигляді збитків або витісняються з ринку (негативні санкції)

Функція розподілу

Конкуренція дає змогу розподіляти дохід серед підприємств і домашніх господарств відповідно до їхніх ефективних внесків. Це відповідає панівному в конкурентній боротьбі принципу винагороди за результатами

Функція контролю

Конкуренція обмежує й контролює економічну потужність кожного підприємства (якщо монополіст може призначати єдино можливу ціну, то конкуренція надає покупцеві можливість вибору серед кількох продавців). Чим досконаліша конкуренція, тим справедливіша ціна

У цілому основне завдання і головна функція конкуренції — завоювати ринок, у боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.

Аналіз праць науковців із проблем конкуренції допоміг узагальнити підходи до класифікаційних ознак економічної конкуренції:

  • за територіальною ознакою внутрішньогалузева (конкуренція між окремими підприємцями всередині кожної галузі щодо одержання прибутку) та міжгалузева (специфічною формою конкуренції капіталів у боротьбі за більш прибуткове застосування капіталу; здійснюється у вигляді міграції капіталів з одних галузей в інші, в результаті переливу капіталів створюється середня норма прибутку);
  • за видом конкурентної поведінки конкуренція між продавцями та покупцями; між виробниками (зумовлена існуванням «ринку покупця» — пріоритет на ринку покупців над виробникамипродавцями); між споживачами (зумовлена існуванням «ринку продавця» — пріоритет на ринку продавців над споживачамипокупцями);
  • з погляду конкурентної ситуації в галузі і на ринку досконала (чиста) та недосконала (монополістична або олігополістична);
  • за критерієм результативності — ефективна та неефективна конкуренція;
  • з дотриманням норм законодавства — добросовісна та недобросовісна;
  • за методами конкурентної боротьби цінова і нецінова.

Розглянемо докладніше основні види конкуренції. Ефективна конкуренція це динамізм, стимулювання до отримання надприбутків за рахунок переваги у витратах і якості продукту; можлива лише в умовах динамічної економіки, де безупинний потік нововведень трансформує статичну ситуацію.

Основними методами добросовісної конкуренції є: підвищення якості продукції, зниження цін («війна цін»), реклама, розвиток до і післяпродажного обслуговування, створення нових товарів і послуг з використанням досягнень НТР тощо. Однією з форм добросовісної конкуренції є цінова конкуренція, котра використовується для витіснення з ринку більш слабких суперників чи проникнення на новий ринок.

 

Недобросовісна конкуренція визначається як дії суб’єктів господарювання з дискредитації конкурентів і за основні методи має: економічне та промислове шпигунство; поширення помилкових або неточних даних про конкурента; незаконне використання товарного знака, фірмового найменування чи маркірування конкурента — підробка продукції; підкуп і шантаж; введення в оману споживачів щодо характеру, способу, місця виготовлення товару і його якості та реклама товару, що не відповідає вимогам якості; махінації з діловою звітністю та валютні махінації; некоректне порівняння товарів; самовільне використання чи розголошення конфіденційної науковотехнічної, виробничої чи іншої інформації; приховування дефектів тощо; демпінг, установлення дискримінаційних цін чи контролю за діяльністю конкурента для припинення цієї діяльності; таємна змова на торгах; створення таємних картелів; корупція тощо.

Оскільки вид конкурентної боротьби зумовлений існуючою моделлю ринкової структури, класифікацію конкуренції з погляду моделей ринку буде розглянуто в пункті 1.3.

Коротко охарактеризуємо прийоми цінової і нецінової конкуренції (табл. 1.3) [1; 295].

Залежно від обставин фірма може застосовувати будьякі методи конкуренції, не заборонені законодавчо. В умовах сучасної конкуренції спостерігається переважання нецінових методів конкуренції над ціновими, в основу яких покладена боротьба за диференційований попит. Як правило, наявність могутньої нецінової конкуренції пов’язують з високим рівнем розвитку ринкових відносин. До незаконних методів нецінової конкуренції відноситься промислове шпигунство; переманювання фахівців, що володіють виробничими секретами; випуск підроблених товарів тощо. Цінова і нецінова конкуренція не є антиподами одном, їх механізми можуть поєднуватися і приносити додаткові вигоди виробникам.

 

Таблиця 1.3 ПРИЙОМИ ЦІНОВОЇ ТА НЕЦІНОВОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

 

Прийом/Різновид конкуренції

Характеристика

Цінова конкуренція

Вид конкурентної боротьби за допомогою цін, передусім через їх зниження для стимулювання попиту. Застосовується великими компаніями, орієнтованими на масовий попит, фірмами, що не мають достатніх сил і можливостей у сфері нецінової конкуренції, а також під час проникнення на ринки з новими товарами, при зміцненні позицій у разі раптового загострення проблеми збуту. Неминучі втрати цінової конкуренції: пониження ціни веде до зменшення прибутків; постійне маніпулювання цінами підриває фінансову стабільність фірми, ускладнює планування її діяльності і весь цикл менеджменту. Межі: цінова конкуренція в більшості країн обмежена законодавством; зниження цін не повинне доходити до рівня демпінгу

 

 

 

«Цінова війна»

 

Витіснення конкурентів через поступове зменшення цін з розрахунку на фінансові труднощі конкурентів, що пропонують аналогічні товари, собівартість яких вище. Потім ціни підіймаються знову, й ініціатор «війни» компенсує втрати і витрати, пов’язані з витісненням конкурентів. Якщо конкуренти зроблять у відповідь кроки, цінова війна виявляється малоефективною; фірма може потрапити в «мертву петлю» — процес стрімкого падіння компанії, що увійшла до згубного кола невдач

 

«Утримання цін»

 

Витіснення конкурентів за допомогою утримання цін у період їх зростання у фірмконкурентів. Прийом ефективний в умовах інфляції, проте скористатися ним можуть не всі, наприклад, особливо складно це робити тим фірмам, які працюють на імпортній сировині

 

 

 

 

«Маневрування цінами»

 

Надання різних знижок, таємне зниження цін, встановлення однакових цін або максимальне зближення цін на товари різної якості. Найпоширенішим є встановлення цін зі знижками: знижки за прискорення оплати, знижки за платіж готівкою; знижки за кількість товару або серійність; знижки з прейскурантних цін на товар, призначені для дрібнооптової торгівлі; дилерські знижки; знижки для окремих категорій покупців, у замовленнях і постійних контактах з якими зацікавлений продавець; експортні знижки іноземним покупцям; знижки за позасезонну купівлю товару; приховані знижки у вигляді послуг (безкоштовна доставка товару, пільгові кредити, консультації з експлуатації і т. п.); товарообмінний залік, тобто змен-шення ціни нового товару за умови повернення раніше купленого тощо. Використання знижок виправдане лише відносно товарів з еластичним попитом

 

 

 

«Ціновий прорив»

 

Передбачає проникнення на ринок із принципово новою високоякісною продукцією і встановлення на неї початкової нижче за рівень ринкових цін (у середньому на 30 — 50 %) для залучення масового покупця і збільшення частки фірми на ринку.

Стратегія ефективна, якщо існує значний споживчий ринок, попит покупців досить еластичний, а «ціна впровадження» нижча за рівень витрат виробництва основних конкурентів, що не дає їм змоги швидко і суттєво знизити ціни

Нецінова конкуренція

Базується на виділенні окремих товарів з низки товарівконкурентів і наданні їм унікальних, відмітних для покупця властивостей (зміна властивостей продукції; надання продукції якісно нових властивостей; створення нової продукції для задоволення тих самих потреб; створення нової продукції для задоволення потреб, що не існували раніше; оновлення властивостей товару, що є символом моди, престижу; вдосконалення послуг, супутніх товару (демонстрація, установка, гарантійний ремонт)

 

 

 

 

 

 

Конкуренція, заснована на проміжку часу

 

Полягає в тому, щоб перетворити на чинник конкурентної переваги час від зародження ідеї продукту до початку його постачань клієнтам. Час, що витрачається фірмою на виконання замовлення клієнта (продуктивний час), не тільки визначає величину втрат компанії, а й слугує лакмусовим папірцем того, наскільки уважні її працівники до клієнтів. Концентрація зусиль компанії на скороченні часу виконання замовлень допомагає знижувати витрати і покращувати сервіс одночасно.

Дж. Стік і Т. Хаут відкрили правило «від 0,05 до 5»: для більшості продуктів тільки 0,05—5 % всього часу є «продуктивним» (таким, що збільшує цінність продукту). Більше 95 % часу, який продукт у тій або іншій формі проводить у компанії — його виробнику, втрачається даремно. Усунувши втрати, час виходу продукції на ринок можна скоротити в 20—200 разів. Час виходу продукції на ринок має зіставлятися з аналогічними показниками конкурентів

Конкуренція, заснована на проміжку часу для споживання товару

 

Конкуренція випливає з поділу товарів на ті, що споживають (перегляд телепередач, риболовля, заняття спортом, тобто все, що стосується дозвілля), і ті, що зберігають (найчастіше це послуги: прибирання удома, відкладена на «потім»; харчування в ресторанах швидкого обслуговування; здійснення покупок в невеликих магазинах, на АЗС, по-штою, через Інтернет тощо; приготування їжі із заморо-жених готових продуктів; найм працівників для догляду за будинком; використання посудомийних машин, печі СВІЧ) особистий час покупців.

Конкуренція, заснована на проміжку часу для споживання товару

Певних витрат часу вимагає саме здійснення покупки — збір інформації (проглядання різних джерел інформації, огляд вітрин, вивчення реклами), порівняння різних продуктів; оформлення покупки й оплата товару, перебування покупця в дорозі, в черзі; заповнення гарантійних бланків; ремонт і підтримка товару в робочому стані; безпосереднє використання продукту; звільнення від використаного продукту (його утилізація, відвезення на звалище тощо).

Багато продуктів позиціонуються як ті, що надають можливість виконувати деякі справи одночасно (подвійне використання часу (поліхропія) — поєднання різних видів діяльності,                        наприклад,       робота       на      персональному комп’ютері під час польоту на літаку, перегляд телепередач за вечерею).

Деякі виробники постійно орієнтуються на «ціну часу» — створюють товари, що зменшують ціну часу, зручно розташовуючи свої торгові підприємства або надаючи інформацію про те, як краще до них дістатися; пропонуючи швидку установку товару

Виокремлюють також глобальну конкуренцію, за якої ціни і конкурентні умови різних ринків тісно пов’язані між собою, і термін «світовий», або «глобальний», ринок дійсно має сенс [6]. У глобальних галузях конкурентна позиція фірми в одній країні істотно впливає на її позиції в інших країнах. Між компаніямиконкурентами боротьба точиться на ринках різних країн, але найбільшої гостроти вона досягає на тих ринках, де обсяги продажу великі і присутність стратегічно важлива для забезпечення сильної позиції в глобальній галузі.

Конкурентні переваги, які фірма здобули, діючи на своєму національному ринку, доповнюються тими перевагами, які з’являються завдяки проведенню міжнародних операцій (наявність заводів у країнах з дешевою робочою силою, здатність задовольняти попит споживачів за рахунок власних міжнародних операцій, репутація фірми, що поширюється за межі однієї країни). Сила позицій фірми в умовах глобальної конкуренції прямо пропорційна тому набору конкурентних переваг, які вона має в своїй країні. Глобальна конкуренція існує в таких галузях, як випуск цивільних літаків, телевізорів, автомобілів, годинників,  копіювальної                      апаратури,         телекомунікаційного устаткування, шин.

У галузі одночасно із суто національними сегментами, де конкурентна боротьба здійснюється в рамках однієї країни, можуть бути сегменти, що характеризуються глобальною конкуренцією. Наприклад, у готельній справі сегмент недорогих готелів характеризується конкуренцією лише в межах своєї країни, оскільки в основному вони обслуговують її мешканців. У сегменті готелів для ділових зустрічей і розкішних готелів конкуренція має глобальний характер.

Прийнято виділяти такі форми конкуренції (табл. 1.4).

Таблиця 1.4 ФОРМИ ЕКОНОМІЧНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

 

Форми конкуренції

Загальна характеристика

Приклади

Функціональна

Виникає в ситуації, коли товар, що випускається певним підприємством і поряд з товарами інших фірм, задовольняє конкретну потребу споживача.  Подібні        товари називаються               товарнородовими конкурентами

Потреба      споживача      — відпочинок після роботи. Засоби для задоволення потреби: книги, спортивне знаряддя, музичні платівки

Предметна

Виступає наслідком аналогічності товарів, що випускаються. Ведеться за різними марками одного й того товару, що випускається різними фірмами

Аналогічні товари різних фірм — спортивний одяг, одяг для активного відпочинку та молодіжний одяг — фірм Adidas, Reebok, O’Neill, Nike, Columbia

Видова

Виникає між різними видами товару, що в принципі задовольняють одну й ту саму потребу; при цьому існує хоча б один параметр, за яким вони розрізняються (потужність двигуна автомобіля, кількість швидкостей у велосипеда тощо)

Автомобілі одного класу, але з різним оснащенням

Виникнення ринкової економіки знаменується появою вільної конкуренції. Проте існування купівліпродажу товарів, використання грошей може бути і без конкуренції, тому необхідне розуміння умов виникнення конкуренції: наявність на ринку великої кількості виробників будьякого конкретного продукту чи ресурсу; свобода вибору господарської діяльності виробників; відповідність між тим, що визначає попит, і тим, що визначає пропозицію (якщо попит перевищує пропозицію, існує дефіцит товарів — вільна конкуренція відсутня); наявність ринку засобів виробництва.

З одного боку, конкуренція — це економічні змагання за досягнення найкращих результатів у сфері певної діяльності, боротьба товаровиробників за більш вигідні умови господарювання, отримання найбільшого прибутку, з іншого, — це невід’ємна складова та найважливіший елемент ринкового механізму, що забезпечує взаємодію різних суб’єктів ринку.

 


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
1.3. Конкурентоспроможність суб’єкта конкуренції та її основні ознаки
Тема 2. КОНКУРЕНТНЕ СЕРЕДОВИЩЕ ПІДПРИЄМСТВА
2.2. Державна політика в сфері регулювання конкуренції
2.3. Рушійні сили ринку та інтенсивність конкуренції
2.4. Аналіз діяльності конкурентів
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)