Нормування праці є частиною організації праці на підприємстві. Під нормуванням праці розуміють процес встановлення науково обґрунтованих норм витрат праці в здійснення якоїсь роботи. Наукове обґрунтування норм передбачає врахування техніч-
?????? 8
В основі норми праці лежить технічний рівень і організаційні рішення виробництва, вони фіксують досягнутий рівень технікотехнологічної і організаційної досконалості для підприємства та в цих умовах встановлюють міру праці.
Норми праці є також необхідним елементом планування праці та виробництва: з допомогою норм праці розраховують трудомісткість виробничої програми, визначають необхідну кількість персоналу та її структуру для підприємства.
Норми і нормативи різних ресурсів повинні відповідати багатьом вимогам сучасного ринку. Насамперед, їх значення повинні бути науково обґрунтовані і прогресивні, реальні і стабільні, об’єктивні і динамічні, а також доступні і зручні при розрахунках. Трудові процеси відбуваються у різноманітних організаційно-технічних умовах, з різним ступенем поділу й кооперування праці. Дуже розрізняються виконувані працівниками функції. Неоднаковим є рівень механізації виробництва: поряд з високомеханізованими та апаратурними процесами існує безліч робочих місць, де використовується тільки ручна праця.
У кожному конкретному випадку має застосовуватися особлива технологія нормування, що втілюється у конкретних видах норм витрат праці. Це вимагає від нормувальників доброго знання класифікації норм витрат праці, аби безпомилково обирати той чи іншій різновид норми залежно від особливостей трудового процесу.
Весь спектр широко уживаних норм поділяється на шість груп за такими ознаками: за призначенням, видом витрат часу, сферою поширення, періодом дії, ступенем деталізації, методом обґрунтування.
Норми праці також класифікуються за такими ознаками: за призначенням розрізняють норми часу, виробітку, обслуговування, чисельності, підлеглості, співвідношення кількості працівників, нормовані завдання; за сферою поширення вирізняють міжгалузеві, галузеві, районні та місцеві норми:
Міжгалузеві норми розробляються централізовано на масові процеси, що мають місце в усіх галузях виробничої сфери та зустрічаються у невиробничій сфері.
них і технологічних можливостей виробництва, облік особливостей застосовуваних предметів праці, використання прогресивних форм, прийомів і методів праці, його фізіологічно виправдану інтенсивність, нормальних умов праці.
Галузеві норми розробляються галузевими нормативно-дослідними організаціями, поширені в межах однієї галузі, наприклад, у сільському господарстві, металургії, на лісозаготівельних роботах.
Районні норми розробляються галузевими нормативно-дослідними організаціями для підприємств, сконцентрованих в окремих географічних районах (територіях, басейнах) зі своїми природнокліматичними умовами.
Місцеві норми розробляються безпосередньо на підприємствах, в організаціях та установах з метою щонайповнішого врахування місцевих організаційно-технічних умов виробництва.
За періодом дії норми бувають разовими, тимчасовими, сезонними, тривалими.
Норми тривалої дії, або умовно-постійні, встановлюються на роботи, де технологія тривалий час не змінюється, наприклад, виготовлення моделей, стрижнів, земляних форм, заливання рідкого металу у форми в ливарних цехах.
Сезонні норми застосовуються не цілий рік, а в окремі періоди року через те, що умови роботи, наприклад, улітку і взимку, відрізняються, що об’єктивно впливає на продуктивність праці.
Тимчасові норми встановлюються на обмежений час, наприклад, на період освоєння нової продукції, коли робітники ще не набули потрібних навичок, а технологія не стабілізувалася.
Разові норми використовуються на поодиноких роботах, що не повторюються, наприклад, під час реставрації унікальних споруд, ліквідації аварій, в експериментальному виробництві.
За мірою деталізації розрізняють деталізовані (мікроелементні, елементні й операційні) норми:
Мікроелементні норми
— установлюються на окремі трудові рухи (мікроелементи трудового процесу) у масовому виробництві переважно для ручних, ручних механізованих і машинноручних робіт. Самостійного значення не мають, оскільки є складовою операційних норм часу.
Елементні норми
— установлюються на окремі елементи трудового процесу: підготовчо-завершальні дії працівника, основні прийоми, машинний час, допоміжні прийоми, оперативний час тощо. Самостійного значення не мають, бо є складовою норми поштучного часу на операцію.
Операційні норми встановлюються різними методами на окрему операцію трудового процесу.
Укрупнені (комплексні, типові, єдині) норми.
Укрупнені (комплексні) норми встановлюються на комплекс взаємопов’язаних операцій незалежно від того, виконуються вони одним працівником чи колективом. Використовуються здебільшого в експериментальному, індивідуальному та малосерійному виробництвах за умов бригадної форми організації праці.
Типові норми
— необхідні витрати робочого часу на виготовлення типового предмета з певної групи однорідних, але неоднакових предметів праці за стандартизованих організаційно-технічних умов. Розробляються на підставі типової технології. Єдині норми встановлюються на однакові технологічні операції чи комплекси операцій, умови виконання яких у різних галузях і районах мало чим відрізняються або однакові.
За методом обґрунтування норми поділяються на науково обґрунтовані (аналітичні) і досвідно-статистичні.
Технічно обґрунтовані норми проектуються на конкретні роботи (вироби, деталі, операції) за умов сталої технології, досконалої організації праці, з максимальним урахуванням можливостей технологічного обладнання.
Розрізняють три види технічно обґрунтованих норм: а) розраховані за нормативними матеріалами; б) хронометражні; в) розраховані за емпіричними формулами.
Досвідно-статистичні норми встановлюються на підставі: власного досвіду нормувальника, технолога чи майстра; статистичної інформації про трудомісткість подібної роботи у минулому; за аналогією із трудомісткістю інших подібних робіт. Використовуються на дільницях, де продукція часто змінюється, технологія не стабільна, організація виробництва і праці не є досконалою.
Групування норм за кількістю людей, праця яких нормується: індивідуальні норми
— призначаються для одного окремого працівника за умов індивідуальної організації праці; колективні норми
— розраховані на колектив працівників тісно пов’язаних кооперуванням праці з елементами взаємозамінності суб’єктів трудового процесу (ланка, бригада, група).
Загальну схему класифікації норм затрат праці показано на рис. 8.1. Об’єктивно існують дві форми витрат праці: витрати робочого часу і витрати робочої сили (фізичної і нервової енергії).
Норми результатів праці
Норми затрат праці
Норми співвідношень
Норми затрат робочого часу
Норми затрат фізичної та нервової енергії виконавців робіт
Н о р м ив и р о б і т к у
Н о р м о в а н із а в д а н н я
Н о р м ив и к о р и с т а н н я у с т а т к у в а н н ят ав и р о б н и ч о ї п л о щ і
Н о р м ит е м п уп р а ц і
Н о р м ип і д л е г л о с т і
Н о р м ич и с е л ь н о с т і
Н о р м ив а ж к о с т іп р а ц і
Н о р м ао б с л у г о в у в а н н я
Н о р м ит р и в а л о с т ір о б і т
Н о р м ид о п у с т и м о їв т о м и
Н о р м ис п і в в і д н о ш е н н яч и с е л ь н о с т і
Н о р м ич а с у( т р у д о м і с т к о с т іо п е р а ц і й )
Н о р м из а й н я т о с т ір о б і т н и к і вв п р о д о в жз м і н и
Н о р м ип с и х о ф і з і о л о г і ч н и хф у н к ц і йо р г а н і з м у
Рис. 8.1. Норми витрат і результатів праці
На рис. 8.2 зображено класифікацію факторів, що впливають на рівень норм витрат праці робітників.
Відповідно до цього можна визначити норми витрат робочого часу і норми витрат енергії робітників. У порівнянні з нормами витрат робочого часу норми витрат фізичної і нервової енергії робітників досліджені в значно меншій мірі. Ці норми можуть характеризуватися темпом роботи, мірою зайнятості робітників, показниками стомлення і т. ін. З існуючих нормативних матеріалів для характеристики норм витрат енергії робітників найбільше підходять норми тяжкості праці.
Структура робочого часу
Екстенсивні витрати праці Інтенсивні витрати праці
Тривалість робочого дня
Умови праці
Природні умови
Обсяги виробництва
Об’єктивні умови виробництва
Структура і комбінація виробництва
Технологічне використання наукових досягнень
Організація виробництва
Освітній і культурний рівень
Суб’єктивні умови виробництва
Досвід, професійні навички
Рівень підготовки і кваліфікації
Відпочинок і його розподіл по змінах
Організація заробітної плати
Структура неробочого часу
Рис. 8.2. Схема класифікації факторів, що впливають на рівень норм витрат праці робітників
