Встановлюючи технічно обґрунтовані норми, дотримуються такої черговості робіт:
1) аналізують нормовану операцію та складові її структурних елементів;
2) проектують раціональний склад і зміст операції за елементами;
3) розробляють найраціональніший технологічний режим роботи обладнання для даної операції;
4) визначають регламент трудового процесу робочого-виконавця;
5) розраховують норму часу на операцію по тривалості окремих елементів з урахуванням їх раціонального поєднання, можливого суміщення (перекриття) і т. д.;
6) виробляють організаційно-технічні заходи, забезпечують впровадження запроектованої операції з усіма відповідними до неї режимами і прийомами праці.
Особливістю технічно обґрунтованих норм є застосування розрахункових методів, які дозволяють виконання роботи, виходячи з повного використання виробничих можливостей устатку-
встановлює норму, з урахуванням даних оперативного й статистичного обліку витрат часу або даних про виконання норм виробітку на аналогічні роботи в минулому чи шляхом порівняння складності виконання операції та загального обсягу нормованої праці з аналогічними, раніше виконуваними роботами.
Особливістю досвідно-статистичних норм є використання звітно-статистичних відомостей про фактичні витрати часу на дану чи подібну роботу або обсяг виробленої продукції за звітний період. Їх широко застосовують в одиничному та малосерійному виробництві, де, як правило, відсутні детальні розробки технологічного процесу, а тому встановлення технічно обґрунтованих норм потребує значних витрат праці нормувальників. Головним недоліком цих норм є те, що вони не фіксують наявні недоліки в організації праці, не відображають наукові досягнення і не орієнтують на передовий досвід, бо узагальнюють лише звітно-статистичні відомості. Зазвичай рівень досвідно-статистичних норм знижений, тому їх легко перевиконують. Це відбувається, зазвичай тому, що цим типом норм не враховуються повною мірою організаційні й технічні умови виробництва. Вони не є прогресивними, тобто не враховують зростання технічної озброєності, впровадження нової техніки, поліпшення організації його виробництва та вдосконалення праці.
З перегляду чинників, які впливають на величину норми, неважко зробити висновок, що встановлення якісної норми
— процедура досить складна. Успіх виконання цього завдання значною мірою залежить від правильно обраного способу встановлення норми.
Залежно від об’єкта нормування, бажаної точності встановлення норм, рівня використовуваної техніки, технології та організації праці, досвіду нормувальника розрізняють три способи встановлення норм сумарним методом: досвідний; порівняльний; статистичний.
Порівняльний спосіб полягає у підборі деталі чи операції аналога та зіставленні тих характеристик, які саме визначають норму
вання і робочого місця з урахуванням передового виробничого досвіду. Наукове обґрунтування норми, у свою чергу, повинно випливати із забезпечення таких головних умов: наявності раціонального технологічного процесу та ефективної організації виробництва і праці; безумовного виконання роботи виконавцями відповідної кваліфікації (тобто кваліфікація робітників-виконавців має відповідати ступеню складності, кваліфікації роботи), а рівень продуктивності їхньої праці дещо перевищував би середню продуктивність праці робітників, зайнятих на аналогічних роботах, і відповідав би стійким, але не рекордним показникам їхньої роботи.
Незважаючи на притаманні їм недоліки, досвідно-статистичні норми на окремих підприємствах залишаються досить популярними. Повністю відмовлятися від таких норм теж недоцільно. Вони добре слугують при виконанні непередбачених, термінових завдань, випадкових робіт. На погляд практиків, краще мати тимчасову, недостатньо обґрунтовану норму, ніж не мати жодної.
Визначають склад і послідовність виконання окремих елементів трудового процесу, а також витрати робочого часу. Одержані таким шляхом норми можна вважати прогресивними, якщо вони орієнтовані на сучасну технологію і наукову організацію праці.
Дослідно-статистичні норми встановлюються, як правило, виходячи з досвіду майстрів або нормувальників, або на основі аналізу виконання норм на аналогічних операціях.
Технічно обґрунтовані норми є прогресивними і об’єктивними, вони мають комплексне технічне, організаційне, психофізіологічне та соціально-економічне обґрунтування.
Норма, розрахована за нормативами, враховує прогресивні трудові прийоми, кращі варіанти організації та обслуговування робочих місць, раціональну побудову технологічного процесу, оптимальний режим роботи устаткування.
Головні вимоги до якості норм витрат праці зводяться до двох моментів: мають бути обґрунтованими, тобто орієнтованими на максимальне використання технічних можливостей робочого місця, наявних і прихованих організаційних резервів; норми повинні бути рівно напруженими, тобто вимагати від працівників однакових витрат робочого часу й енергії на виконання різноманітних робіт з однаковим нормованим часом.
часу. Чим більшою є подібність деталей, тим краще норма деталіаналога відповідає тій деталі, на яку встановлюється норма. Існує і дещо модернізований варіант, коли зіставляються кілька важливих параметрів виконуваної роботи (маса, діаметр, довжина обробки тощо), розраховуються поправочні коефіцієнти для відповідного уточнення норми. Цей варіант набув назви способу поперехідної інтерполяції (порівняння по основних переходах операції). Він поширений на тих підприємствах, де використовуються уніфіковані деталі та типові технологічні процеси. Проте складність пошуку порівняльних видів робіт (операцій, деталей), суб’єктивізм у доборі деталей-представників, традиційна недооцінка впливу організаційно-технічних умов виробництва не сприяють широкому використанню цього способу.
Норми праці, нормативні матеріали, характеризуючи витрати робочого часу, самі потребують істотних змін з плином календарного часу. Адже при обґрунтуванні норм береться до уваги ціла низка чинників: стан техніки і рівень технології; організація праці; номенклатура продукції; якість робочої сили тощо. Усі вони з часом корегуються в той чи той бік, а отже, потребують відповідних змін і норм праці, трудових нормативів. Практичне здійснення цих змін реалізується за допомогою таких важливих напрямів роботи з нормування, як перегляд і впровадження прогресивних норм праці. Перегляд норм доволі складний процес як для організації в цілому, так і для окремих працівників. З боку спеціалістів вимагається пошук «вузьких місць», тобто застарілих, помилкових, «не напружених» норм, які гальмують зростання продуктивності праці. З боку робітників має місце недовіра до нових норм, занепокоєність можливим зниженням заробітної плати. Треба пам’ятати, що успішний перегляд норм праці можливий за однієї умови
— він не повинен супроводжуватися зменшенням середньої заробітної плати. Досягти цього можна лише за рахунок реального зростання продуктивності праці, реального зниження її трудомісткості. Для цього на робочих місцях мають бути створені всі організаційнотехнічні умови, передбачені під час розробки нових норм праці. Успішна робота щодо перегляду і впровадження норм досягається за участю майстра, бригадира, технолога, нормувальника і конкретного робітника. За допомогою виробничого інструктажу робітник краще засвоює запроектований технологічний процес, оволодіває необхідними трудовими навичками. Взагалі вся робота з перегляду і впровадження нових норм має супроводжуватися організацією дієвого матеріального стимулювання як робітників, так і спеціалістів.
У зарубіжній ринковій економіці нормативи, які визначають величину витрат робочого часу на одиницю продукції, давно вже посідають своє провідне становище в організаційно-управлінської діяльності підприємств. Так, на японській автомобільній фірмі «Тойота» норми витрат робочого часу є надійною базою як організаційного проектування, так і оперативного планування і управління виробництвом. Норми часу на всі виконувані роботи встановлюються з урахуванням попиту на ту чи іншу модель автомобіля. Необхідний ринком місячний або тижневий попит служить основою розрахунку добового випуску продукції, за допомогою якого потім створюється технологія потокового виробництва, визначається штучний час на виконання робіт.
Резюме
Норма праці є конкретним вираженням міри праці на кожному підприємстві і визначає величину і структуру витрат робочого часу, необхідних для виконання цієї роботи.
Норми праці складають основу системи планування роботи підприємства і його підрозділів, організації оплати праці персоналу, обліку витрат на продукцію, встановлення завдань по підвищенню продуктивності праці, визначенні потреби в кадрах, управління трудовими стосунками на підприємстві.
В умовах розвитку ринкових стосунків і поглиблення економічної самостійності підприємств нормування праці набуває великого значення як засіб скорочення витрат живої праці, зниження собівартості продукції, підвищення продуктивності праці. Отже, нормування праці є засобом визначення як міри праці для виконання тієї або іншої конкретної роботи, так і міри винагороди за працю залежно від її кількості і якості
Метою нормування праці в сучасних умовах господарювання є вдосконалення організації виробництва і праці, поліпшення його умов і скорочення витрат на випуск продукції, що, у свою чергу, підвищить продуктивність праці і посприяє розширенню виробництва і зростанню реальних доходів працівників.
Суттєво важливою є наукова обґрунтованість норм. Науково обґрунтовані норми праці дозволяють оцінити результати трудової діяльності кожного працівника, колективу. Встановлення норм праці на окремі види робочих процесів і операцій дозволяє розрахувати і витримувати необхідні кількісні і якісні пропорції між робочими місцями, цехами, виробництвами, що сприяє зростанню продуктивності праці.
Справжні ринкові умови господарювання забезпечують на практиці високий рівень нормування праці, що стає одним з головних чинників мінімізації витрат і зростання об’ємів зробленої продукції.
Тобто норми праці повинні відповідати найефективнішим для умов конкретної ділянки роботи варіантам технологічного процесу, організації праці, виробництва і управління. Норми праці повинні відображати найефективніший варіант використання наявних трудових і матеріальних ресурсів, вони фіксують досягнутий рівень техніко-технологічної і організаційної досконалості на підприємстві й для цих умов встановлюють міру праці. Норми
Терміни і поняття
— норма часу;
— норма виробітку;
— норма підготовчо-завершального часу;
— норма часу обслуговування робочого місця;
— норма оперативного часу;
— норма часу на відпочинок;
— норма часу на партію виробів;
— методи нормування;
— міжгалузеві, галузеві, районні, місцеві норми;
— норми тривалої дії;
— сезонні, тимчасові, разові норми;
— технічно обґрунтовані та досвідно-статистичні норми.
Література для поглибленого вивчення матеріалу
1. Завгородня Т. П., Клімова Т. М. Дослідження для визначення затрат робочого часу і трудомісткості // Вісник Технологічного університету Поділля.
— 2000.
— № 3.
— С. 43
—48.
2. Скворцов І. Б., Прокопенко В. І., Скворцов Д. І. Кількісні методи моделювання процесу праці // Проблеми економіки та управління / Вісник НУ «Львівська політехніка»
— 2001.
— № 425.
— С. 51
—57.
3. Тюрина А. Д. Теория организации: конспект лекций / А. Д. Тюрина.
— М. : Эксмо, 2008.
— 160 с.
4. Антосенков Е. Нормирование труда
— необходимый элемент эффективной организации производства. Оценка ситуации и возможные решения / Е. Антосенков// Человек и труд.
— 2007.
— № 10.
5. Голинев В. И. Проблемы нормирования труда в современных условиях // Журнал университета водных коммуникаций.
— 2011.
— № 3.
— С. 199
—204.
6. Бухалков М. И. Рабочее время как объект организации и нормирования труда // Електронний режим доступу: www.hr-portal.ru
