Сукупність заходів і розрахунків, за допомогою яких відбувається процес встановлення норм, становлять конкретні методи нормування.
Розрізняють методи нормування і способи встановлення норм.
Метод нормування визначає, яку методичну і розрахункову основу обрано для встановлення норми витрат праці тим чи тим способом.
Спосіб встановлення норми показує, на підставі якої інформації та яким шляхом її визначено.
Вибір методу нормування визначається програмою випуску продукції, повторюваністю технологічної операції. Чим більше повторюваність операції, тим точніше повинні бути розраховані
відображає його зацікавленість у підвищенні інтенсивності праці та зростанні особистої психофізіологічної напруженості праці (тобто відображає особистий внесок окремого робітника).
У практиці нормування праці застосовуються такі методи нормування: аналітичний, укрупнений і сумарний досвідно-статистичний, які мають диференційованіші різновиди (рис. 8.4).
МЕТОДИ НОРМУВАННЯ
СумарніАналітичні
Аналітичнодослідний
ДосвіднийПорівняльнийСтатистичний
Розрахунковий
Шляхом порівняння з аналогічними деталями-представниками
На підставі досвіду і кваліфікації нормувальника
На підставі статистичної інформації
Шляхом проведення масових фотохроно-метражних спостережень і створення нормативних матеріалів
На підставі нормативних матеріалів та розрахунків за емпіричними формулами
СПОСОБИ ВСТАНОВЛЕННЯ НОРМ ПРАЦІ
Рис. 8.4. Методи нормування
В одиничному виробництві продукція виготовляється за маршрутної укрупненої технології, а в масовому виробництві
— за детальної поопераційної технології.
Сутність аналітичного методу полягає в сукупності та послідовності таких дій: розкладання виробничого процесу на складові частини; дослідження факторів, що впливають на тривалість кожного з елементів операції; проектування (на основі дослідження) нового, ефективного складу, послідовності й тривалості операції з урахуванням сучасних досягнень у підвищенні продуктивності праці.
Аналітичний метод має два різновиди: технічний розрахунок норми за нормативами складових елементів норми часу залежно від режимів роботи устаткування,
елементи технологічного процесу, організації праці, виробництва і управління.
Аналітично-розрахунковий метод нормування праці широко застосовується на підприємствах завдяки низці переваг перед аналітично-дослідним методом. Ось ці переваги: трудомісткість розрахункових норм значно нижча, ніж хронометражних; точність розрахункових норм майже не поступається точності хронометражних; розрахункові норми легше впроваджувати, ніж хронометражні, тому що їх обґрунтованість не викликає сумніву, адже вони базуються на нормативних матеріалах і враховують організаційно-технічні умови виробництва.
Процес встановлення норм аналітично-розрахунковим методом включає такі процедури: аналіз структури трудового процесу та можливостей його вдосконалення; вивчення та у разі потреби поліпшення організаційнотехнічних умов виконання трудового процесу; вибір нормативів часу, що відповідають даним організаційно-технічним умовам; визначення тривалості кожного елемента та усієї норми в цілому.
Аналітичний метод є основним методом праці, що дозволяє встановити обґрунтовані норми на основі аналізу виробничих можливостей. Переваги цього методу подано в табл. 8.1.
Сутність укрупненого методу полягає у визначенні норми на основі попередньо розроблених укрупнених розрахункових величин
— витрат робочого часу на типові операції, деталі чи види робіт з типовими умовами їх виконання; конкретні витрати часу отримують з таблиць, графіків, номограм або розраховують за допомогою емпіричних формул.
організації обслуговування та виробничих можливостей робочого місця, застосування найкращих, найефективніших методів організації та способів праці; розрахунки (відповідно до ступеня диференціації) можуть бути: за мікроелементними нормативами; за диференційованими нормативами; за укрупненими нормативами; технічний розрахунок норми на основі досліджень витрат робочого часу та режимів роботи устаткування у реальних витратах часу та експериментальних режимів роботи устаткування, на засадах чого проектуються раціональні трудовий і виробничий процеси; отримані норми порівнюються з нормативними матеріалами.
Таблиця 8.1
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА МЕТОДІВ НОРМУВАННЯ ПРАЦІ
ПЕРЕВАГИНЕДОЛІКИ
Аналітичний
Великі трудовитрати, (потрібно багато часу на дослідження та розробку нормативних матеріалів)
1. Встановлює науково-обґрунтовані норми.
2. Сприяє виявленню резервів зростання продуктивності праці.
3. Виявляє організаційно-технічні недоліки на робочих місцях: а) втрати робочого часу; б) організації праці та робочого місця.
4. На основі виявлених недоліків розробляються заходи щодо вдосконалення організаційно-технічних умов, тобто проводиться проектування організації праці для підвищення продуктивності праці
Досвідно-статистичний
Низькі трудовитрати з розробки норм
Не встановлює науково-обґрунтовані норми.
2. Не виявляє резерви зростання продуктивності праці.
3. Не виявляє організаційно технічні недоліки на робочих місцях: а) втрати робочого часу; б) організацію праці та робочого місця.
4. Не розробляються заходи щодо вдосконалення організаційно-технічних умов.
5. Не аналізується стан організації праці та раціонального використання техніки
Укрупнений метод також має два різновиди: норми встановлюються за типовими нормами-еталонами, що розраховані на типові умови техніки, технології, організації виробництва і праці та зведені у таблиці, графіки, номограми; норми встановлюються на окремі операції, деталі та види робіт на основі вивчених залежностей, відображених у низці емпіричних формул.
Сутність сумарного досвідно-статистичного методу полягає у визначенні норми на основі приватного досвіду особи, яка
Застосування перших двох методів дозволяє створювати технічно обґрунтовані норми праці.
Сумарний досвідно-статистичний метод має кілька різновидів встановлення норми: на основі порівняння складності та обсягу даної роботи з такими, що виконувалися раніше; на основі даних оперативного й статистичного обліку про витрату часу на аналогічні роботи; за досвідом особи у встановленні норм праці; за результатами узагальнення сумарних спостережень за використанням робочого часу на цих операціях, роботах.
Метод аналогій передбачає при розрахунку норм робочого часу враховувати витрати часу по аналогічних операціях або роботах.
