Posibniki.com.uaМікроекономікаЕкономіка аграрних підприємствТема 7. КІНЦЕВІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ


< Попередня  Змiст  Наступна >

Тема 7. КІНЦЕВІ РЕЗУЛЬТАТИ ДІЯЛЬНОСТІ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ


7.1. Валова продукція сільського господарства

Ступінь задоволення потреб населення в продуктах харчування і товарах широкого вжитку із сільськогосподарської сировини за-лежить від кінцевих результатів виробничої діяльності аграрних підприємств. Залежно від економічного змісту і цільового призна-чення цих результатів розрізняють такі види їх: валова продукція, товарна продукція, кінцева продукція, чиста продукція і прибуток.
Валова продукція сільського господарства — це первісний результат взаємодії факторів виробництва, матеріальна і вартісна основа інших кінцевих результатів, що в натуральній формі пре-дставлений всіма виробленими протягом року первинними про-дуктами рослинництва і тваринництва , а у вартісній — оцінений за порівнянними цінами відповідного року.
Визначення обсягу валової продукції сільського господарства у натуральній формі необхідне для:
  • оцінки розмірів натуральних фондів з погляду їх достатності для задоволення потреб населення і переробної промисловості в окремих видах сировини;
  • визначення обсягу перевезень і зберігання продукції, потре-би в транспортних засобах і складських приміщеннях;
  • обґрунтування потреб підприємств у власній сільськогоспо-дарській продукції, що використовується на виробничі цілі (кор-ми, насіння тощо) для наступного циклу відтворення;
  • планування обсягів виробництва і реалізації продукції, укла-дання договорів, здійснення експортно-імпортних операцій;
  • визначення натуральних показників ефективності виробниц-тва окремих видів продукції (трудомісткості і собівартості оди-ниці продукції, її енерго-, водомісткості тощо).
У вартісній формі валову продукцію сільського господарства розраховують у порівнянних цінах (нині у цінах 1996 р.) з метою визначення:
  • обсягу її виробництва в цілому по підприємствах, окремих регіонах і на державному рівні;
  • низки вартісних економічних показників, що характеризують рівень річної, денної і годинної продуктивності праці, фондовід-дачі основних і оборотних фондів, фондомісткості виробництва, його капіталомісткості та ін.;
  • темпів зростання валового виробництва продукції, продукти-вності праці та інших якісних показників у цілому по сільському господарству, його комплексних галузях (рослинництву і тва-ринництву), по окремих підприємствах і для досягнення порів-нюваності цих показників у часі і просторі.
При визначенні вартості валової продукції сільського госпо-дарства до її складу включають вартість основної, побічної і су-путньої продукції рослинництва і тваринництва, приріст незаве-ршеного виробництва в цих галузях і вартість вирощування за рік молодих культурних насаджень (до вступу їх у період плодоно-шення).
На сільськогосподарських підприємствах валова продукція у вартісному виразі визначається і за собівартістю виробництва з наступним використанням цього показника для розрахунку чистої продукції підприємства.
 
                                                                                                                                                                                                                     Таблиця 7.1
ДИНАМІКА ВИРОБНИЦТВА ВАЛОВОЇ ПРОДУКЦІЇ СІЛЬСЬКОГО ГОСПО-ДАРСТВА В УКРАЇНІ В ЗІСТАВНИХ ЦІНАХ 1996 р., грн
Роки Валова продукція сільського господарства по всіх категоріях господарств, млрд грн В тому числі Валова продукція сільського госпо-дарства на 1 га сільськогосподарських угідь, грн
валова продукція рослинництва валова про-дукція тва-ринництва
1990
48,6 24,3 24,3 1161
1995 31,6 17,9 13,7 756
1996 28,6 16,4 12,3 684
1997 28,1 17,4 10,7 672
1998 25,4 14,4 11,0 606
1999 23,6 12,9 10,7 564
2000 25,8 15,6 10,2 617

Показник виробництва валової продукції на гектар сільсько-господарських угідь характеризує рівень ефективності викорис-тання землі, а тому його зростання засвідчує поліпшення госпо-дарської діяльності підприємства, і навпаки. За роки економічної кризи, як видно з даних табл. 7.1, згаданий показник зменшився майже вдвічі. Це призвело до істотного зниження решти кінцевих результатів господарської діяльності — товарної, кінцевої і чис-тої продукції та прибутку.

Валова продукція за її окремими видами в натуральному вира-зі в розрахунку на одиницю земельної площі також характеризує досягнутий рівень ефективності господарювання. На рівень тако-го виробництва впливає низка факторів, а тому важливо знати, які з них призвели до збільшення даних показників, а які — до зменшення. Так, щоб визначити кількісний вплив факторів на об-сяг виробництва окремих видів тваринницької продукції в розра-хунку на гектар відповідних земельних угідь, можна скористати-ся формулою:
Формула: кількісний вплив факторі на обсяг виробництва
де Пр1 і Пр0 — річна продуктивність тварин (надій на 1 корову, ц; річний приріст живої маси на 1 середньорічну голову тварин на вирощуванні і відгодівлі тощо) відповідно у звітному і базовому роках; П1 і П0 — середньорічне поголів’я тварин відповідно у звіт-ному і базовому роках (по молочному стаду — поголів’я на поча-ток року); S1 і S0 — площа певного виду земельних угідь у звіт-ному і базовому роках.
Перший частковий індекс формули відображає вплив на обсяг виробництва тваринницької продукції в розрахунку на гектар угідь змін поголів’я худоби, другий — річної продуктивності тварин, третій — змін у площі землекористування підприємства. Якщо виявилося, що будь-який з перших двох часткових індексів має значення більше одиниці, то це свідчить про його позитив-ний вплив на досліджуваний результат, а якщо їх значення мен-ше одиниці — про негативний вплив, тобто ці фактори зумовили зниження виробництва продукції. Характер дії останнього фак-тора протилежний зазначеному.
Важливим якісним показником, що певною мірою характери-зує рівень розвитку сільського господарства в цілому по країні, є укрупнена структура валової продукції, яка показує частку в ній продукції рослинництва і тваринництва. Прогресивні тенденції в розвитку цієї галузі спричиняють поступове підвищення частки тваринницької продукції в загальному обсязі валової продукції. В 1990 р. цей показник у структурі валової продукції сільського го-сподарства по всіх категоріях господарств України становив 50 %, а в 2000 р. — 39,5 %.
При формулюванні висновків по окремих аграрних підприєм-ствах потрібно досить обережно користуватися показником част-ки тваринницької продукції в структурі валової продукції, оскі-льки його рівень істотно залежить від спеціалізації підприємств. У великих тваринницьких комплексах цей показник може сягати 100 %, тоді як у підприємствах рослинницького напряму — лише 40 % і менше.
Характерною ознакою валової продукції сільського господар-ства як первісного кінцевого результату виробничої діяльності є те, що вона включає повторний рахунок, а тому за економічним змістом являє собою валовий оборот аграрного підприємства. Розмір повторного рахунку у валовій продукції прямо пропор-ційно залежить від обсягу продукції власного виробництва (кор-мів, насіння, посадкового матеріалу, органічних добрив), що спожитий на виробничі цілі для наступного циклу розширеного відтворення.
Аграрні підприємства, крім сільськогосподарської, можуть виробляти й інші види продукції. Тому по таких підприємствах визначають також обсяг виробленої валової продукції за всіма видами діяльності. До її складу включають валову продукцію сільського господарства, промислову продукцію переробних під-приємств (цехів) у порівнянних оптових цінах, промислову про-дукцію, що не пов’язана із сільськогосподарським виробництвом, продукцію лісівництва, нового капітального будівництва тощо.
Зазначимо, що в даний час (2002 р.) обсяг валової продукції сільського господарства в нашій країні визначається з неповним урахуванням світової статистичної практики. Різна методологіч-на основа такого визначення призводить до неповної порівнянно-сті наших показників валової продукції з аналогічними показни-ками, що використовуються в системі національних рахунків країн з розвинутою ринковою економікою, а також міжнародни-ми організаціями, наприклад продовольчою і сільськогосподар-ською організацією ООН — ФАО.
Економічні розрахунки в світовій практиці будуються на та-ких показниках валової продукції, як зібрана продукція, загаль-ний обсяг виробництва валової продукції сільського господарст-ва і валове виробництво сільськогосподарської продукції. Показник загального обсягу виробництва продукції за своїм змі-стом збігається з нашим показником валової продукції сільського господарства. Його розраховують у поточних і порівнянних ці-нах. У поточних цінах загальний обсяг виробництва продукції сільського господарства розглядається як складова частина внутрішнього продукту держави і водночас як оціночний результат по-точної діяльності підприємств, який важливо знати кожному з них для ефективної організації виробництва в умовах ринку. В порівнянних цінах його визначають з метою вимірювання й оці-нювання змін фізичного обсягу продукції незалежно від зміни її фактичної вартості в поточних цінах. Завдяки таким властивос-тям цей показник широко використовується, крім раніше зазна-чених випадків, для вимірювання обсягу сільськогосподарського виробництва на душу населення і на одиницю земельної площі.
Валове виробництво сільськогосподарської продукції розраховують відніманням від загального обсягу виробництва тієї її частини, яка була використана на виробниче споживання (насін-ня, корми, яйця на інкубацію, гній, солома на підстилку худобі, віск). Як бачимо, цей показник очищений від повторного рахун-ку. При цьому обсяги проміжного виробничого споживання та-кож оцінюються в поточних і порівнянних цінах.

На аграрних підприємствах, особливо великих, може виробля-тися багато видів сільськогосподарської продукції, які мають різне цільове призначення і різну економічну ефективність. Наприклад, у деяких підприємствах Кагарлицького району Київської області на продаж виробляється до чотирьох-п’яти видів рослинницької і два-три види тваринницької продукції. В селянських (фермерсь-ких) господарствах виробляється менше видів продукції, але це не знімає проблеми, що далі стане предметом нашого розгляду.
В умовах ринку кожне підприємство повинне прийняти рішен-ня типу «продукт-продукт», визначити комбінацію видів продук-ції, тобто встановити, які її види і в яких обсягах воно буде вироб-ляти за наявних обмежених ресурсів і за відповідної кон’юнктури, що склалася на ринку сільськогосподарських товарів, для одер-жання при цьому максимального економічного ефекту. Це — до-сить складна для вирішення господарська проблема, оскільки вона вимагає врахування низки факторів, у тому числі й такого, як тех-нологічна сумісність і взаємозв’язок окремих видів продукції. За-лежно від ступеня цієї сумісності і взаємозв’язку всі види сільсь-когосподарської продукції поділяються на такі, що взаємодоповнюють одна одну, є не конкуруючими або конкурую-чими.
Взаємодоповнюючі (компліментарні) — це такі види продук-ції, коли збільшення виробництва одного з її видів веде до зрос-тання виробництва іншого виду за інших однакових умов. Такий технологічний взаємозв’язок повністю простежується між роз-ширенням посівних площ, збільшенням виробництва продукції бобових культур (гороху, вики, сої та ін.), багаторічних трав і рі-внем урожайності та обсягом виробництва тих сільськогосподар-ських культур, для яких вони є попередниками. Існує також пря-ма залежність між обсягом виробництва кормів і виробництвом тваринницької продукції.
Не конкуруючі види продукції є технологічно сумісними в тому розумінні, що технологічні цикли їх виробництва в часі не збігаються або майже не збігаються. Тому зміна обсягу вироб-ництва (звичайно, до певних меж) одного з видів не конкурую-чої продукції не зумовлює зміну обсягу виробництва іншого ви-ду. Такі види продукції доповнюють одні одних, оскільки, крім незбігу в часі робочих періодів, для їх виробництва потрібні рі-зні види матеріальних ресурсів (не враховуючи землі). Напри-клад, виробництво більшості видів рослинницької продукції і продукції тваринництва до певної міри є автономним, неконку-рентним, як і, скажімо, виробництво озимої пшениці та цукро-вих буряків.
Конкуруючими є такі види продукції, між якими існує техноло-гічна несумісність через збіг у часі робочих циклів, а також зворот-ний зв’язок, коли зменшення виробництва одного з них веде до збільшення обсягу виробництва іншого, і навпаки. В рослинницт-ві, наприклад, конкуруючими є види продукції ярих зернових і кормових культур — ячменю, вівса, ярої пшениці, викосуміші та ін. Для виробництва цих видів продукції потрібні ті самі фактори виробництва —техніка, однакові види ґрунтів і робоча сила майже однакової кваліфікації. Зрозуміло, що залучити більше ресурсів для виробництва одного з названих видів продукції можна лише за рахунок зменшення обсягу використання тих самих ресурсів для виробництва іншого виду конкуруючої продукції.
Важливо також знати, що не конкуруючі види продукції мо-жуть стати і конкуруючими, якщо виробництво одного з них надмірно збільшуватиметься, що вимагатиме перерозподілу на його користь ресурсів, землі й управлінського часу.
Наявність розглянутих видів продукції вимагає добору такої комбінації їх, за якої досягається максимальна економічна ефек-тивність виробництва. Пріоритет надається тим з конкуруючих видів продукції, які є найбільш прибутковими.

 


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
7.4. Кінцева продукція сільськогосподарських і агропромислових підприємств та обєднань
7.5. Чиста продукція аграрних підприємств
Частина 3 РЕСУРСИ АГРАРНИХ ПІДПРИЄМСТВ ТА ЕФЕКТИВНІСТЬ ЇХ ВИКОРИСТАННЯ
8.2. Земельна реформа в Україні. Основи Земельного кодексу України
8.3. Методика паювання сільськогосподарських угідь
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki