Posibniki.com.uaМакроекономікаБюджетні пріоритети України у контексті суспільного вибору1.3. ФУНКЦІЇ БЮДЖЕТУ В ДЕМОКРАТИЧНОМУ СУСПІЛЬСТВІ


< Попередня  Змiст  Наступна >

1.3. ФУНКЦІЇ БЮДЖЕТУ В ДЕМОКРАТИЧНОМУ СУСПІЛЬСТВІ


Матеріальна єдність бюджету виходить з його характеристики як економічної категорії. З наукового погляду сутність бюджету розкривається економічною природою функцій, які ця категорія виконує і які їй іманентно властиві. Така природа не випливає з абстракції, а саме є зліпком необхідних для існування життєвих, економічних, фінансових підвалин суспільства. Особливість економічної природи функцій полягає в закономірній їх спільності, вона не залежить від використовуваних понять і термінів. Останні можуть не повною мірою або зовсім не відповідати об’єктивному їх змісту. Наприклад, Бюджетний кодекс або інший нормативний акт не створюють природи економічної категорії. Її формують і визначають економічні закони, які з неминучістю ді-ють у будь-якому суспільстві, державі. Це повною мірою справедливо і стосовно до функцій бюджету.

Бюджет як категорія є специфічною іманентно притаманною значній частині грошового обігу в господарстві системою. Ця система не може не нести функціональне навантаження за визначенням. Вона об’єктивно задана і поставлена до застосування самим фактом існування категорії і є відображенням і виявом її природи і сутності. Функції задаються категорії разом з її виникненням, оформленням і закріпленням в економічній структурі суспільства. Виконання їх має неминучий, систематичний, повсюдний, закономірно обґрунтований, тобто абсолютний, характер. Властиві даній категорії функції розкривають її специфіку. Як поява самої категорії, так і виділення її функцій не можуть бути довільними. Вони обумовлені рівнем розвитку суспільного устрою. Правильне виокремлення функцій категорії, детальний їх аналіз, виявлення алгоритму взаємозв’язків дає міцний фундамент для оптимального використання категорії «бюджет» у практичному житті.

До формування переліку функцій бюджету у вітчизняній науці склалися неоднозначні підходи. Так, К. Павлюк виділяє фіскальну функцію та функцію використання бюджетного фонду . Ю. Пасічник , І. Розпутенко , В. Родіонова , С. Артемьєва вичленовують розподільну і контрольну функції. С. Булгакова , М. Деркач, Л. Гордєєва , Г. Поляк , Л. Єрмошенко крім розподільної та контрольної виділяють ще функцію забезпечення існування держави. Проте, на нашу думку, виокремлення забезпечувальної функції не має достатніх підстав. Адже бюджет сам по собі нічого не забезпечує; забезпечувальну функцію виконує держава, формуючи для цього бюджет.

С. Юрій також виокремлює стимулювальну функцію бюджету, яка полягає у справедливому й неупередженому розподілі державних коштів між суб’єктами господарювання з метою стимулювання їх економічної активності . Однак стимулювальна функція, на наш погляд, властива не бюджету, а бюджетній політиці. Більше того, ми вважаємо, що має йтися не про стимулювальну функцію, а про стимулювальний ефект, який виникає в результаті застосування бюджетного інструментарію.

Ф. Ярошенко пише, що бюджет виконує акумуляційну, регулятивну, стимулювальну, перерозподільну і контрольну функції. Вони взаємозалежні, але найбільше значення для сектору нефінансових корпорацій мають акумуляційна (фіскальна) і стимулювальна функції . На наш же погляд, коли обґрунтовують функції бюджету, досить часто йому нав’язують ті функції, що фактично властиві іншим категоріям. Це стосується, скажімо, фіскальної функції, властивої податкам, або акумуляційної, властивої не бюджету як об’єктивній категорії, а казначейству, котре є суб’єктом, відповідальним за акумуляцію доходів бюджету.

Виділення тільки розподільної і контрольної функцій не враховує сучасних об’єктивних процесів суспільного розвитку, які пов’язані з такими поняттями як «постіндустріальне суспільство» та «фінансова економіка». Що стосується першого, то саме в постіндустріальній економіці ключова роль переходить від матеріально-речових елементів виробництва до людини, оскільки саме вона є безпосереднім носієм знань, а її знання й уміння стають центральною ланкою виробничої системи, визначальним виробничим ресурсом, — зазначає А. Чухно . Тобто об’єктивний процес розвитку сучасного суспільства неможливий без зростання інтелекту людини, нагромадження знань, що вимагає від держави ефективного використання гуманітарно-соціальної складової як однієї з найважливіших економічних функцій. Саме ця функція передбачає формування умов для відтворення і розвитку людського капіталу, у тому числі соціального забезпечення, освіти, охорони здоров’я, набуття і підвищення кваліфікації . Тому, — зауважує О. Гордей, — виділення соціальної функції бюджету об’єктивно виходить з розуміння бюджету як суспільного надбання. Вона полягає у створенні відповідних соціальних умов формування і відтворення найважливішого виробничого ресурсу — людського капіталу і підвищення життєвого рівня населення, соціальної підтримки слабо захищених верств, надання гарантій соціальних і економічних прав громадян, проведення активної соціальної політики в ринковій економіці. У постіндустріальному суспільстві виокремлення соціальної функції є об’єктивним, незалежним від волі й бажання людей і держави фактором, оскільки вона пов’язана з відтворенням людського капіталу як основи сучасного суспільного розвитку. Ігнорування ж цієї важливої функції бюджету негативно позначається і на функціонуванні бюджетної системи, її соціальній ефективності, адже чим ефективніше реалізуються постулати соціального захисту в бюджетній політиці, тим вищий рівень життя населення країни» . Утім ми не погоджуємося з такою позицією, оскільки соціальна функція є функцією держави, а бюджет є лише засобом її реалізації.

В. Загорський виділяє ще цільову функцію бюджету, яка визначає напрями і темпи розвитку, тобто впливає на ефективність відтворення. А реалізується вона у вигляді бюджетної політики, спрямованої на вплив на макроекономічні умови . На наше переконання, у цьому разі йдеться не про функцію, а про один з принципів формування бюджетної системи, тому виокремлення цільової функції бюджету здається необґрунтованим.

Більшість українських фахівців упевнені, що бюджету властиві дві функції — розподільна і контрольна. Але стосовно до тлумачення їхньої сутності думки фахівців різняться. Як зауважує В. Шевчук, розподільна функція бюджету обумовлює необхідність формування системи мобілізації і розподілу бюджетних ресурсів як між фондами, так і способом доведення їх до кінцевих одержувачів (споживачів) уже з фондів для використання згідно із цільовим призначенням. Ця функція реалізовується в конкретних механізмах формування бюджетів і їх використання згідно з заданими цільовими завданнями. Податки, збори, їх ставки і механізми вилучення, бюджетні процеси, бюджетний кодекс — усе це віддзеркалення розподільної функції бюджетів. При цьому важливо наголосити, що розподілена гривня — це цільова гривня. Сукупність розподільних механізмів, їх доцільність і ефективність безпосередньо впливають на суспільне відтворення . Саме тому, — наголошують дослідники, — бюджетна стратегія має бути спрямована на підтримку раціональних пропорцій у суспільному відтворенні та злагоджену роботу всіх інституціональних механізмів .

П. Гайдуцький, приміром, вважає, що суть розподільної функції бюджету полягає в тому, що він акумулює й перерозподіляє значну частину фінансових ресурсів держави, у тому числі національний дохід, що дає змогу державним органам влади реалізувати зовнішню і внутрішню політику, розв’язувати відповідні економічні і соціальні проблеми. Саме розподільна функція дає можливість державі централізувати грошові кошти і використовувати їх з метою задоволення загальнодержавних потреб. Бюджет, виконуючи розподільну функцію, виступає гарантом держави в розподілі бюджетних коштів, впливає на економічні, соціальні, національні, регіональні процеси, вважається економічним важелем здійснення державної влади. Зміст регулятивної функції в бюджетному процесі, за Гайдуцьким, полягає в задоволенні потреб населення в суспільних благах і послугах та організації частини економічних процесів, які лишаються за межами ринкової економіки (охорона навколишнього природного середовища, соціальний захист та забезпечення окремих верств населення, перерозподіл фінансових ресурсів через бюджет) . У контексті розподільної функції бюджету притаманні такі властивості:

— бюджет є особливою формою перерозподільних відносин, що пов’язані з відокремленням у розпорядження держави частини національного доходу та його використанням для задоволення фінансових потреб як суспільства загалом, так і його окремих адміністративно-територіальних одиниць;

— за допомогою бюджету відбувається перерозподіл національного доходу між галузями господарського комплексу, територіями країни, сферами суспільної діяльності, окремими верствами населення;

— пропозиції бюджетного перерозподілу вартості визначаються потребами розширеного відтворення загалом і завданнями, що стоять перед суспільством на кожному етапі його розвитку;

— галузь бюджетного розподілу посідає чільне місце у складі державних фінансів, що обумовлено провідною роллю бюджету порівняно з іншими сферами й ланками фінансових відносин .

Сутність контрольної функції дослідники тлумачать виходячи з того, що суспільство в особі специфічних державних або недержавних структур контролює та вирівнює бюджетний розподіл. Виконання цієї функції бюджету сприяє оптимальному руху бюджетних коштів як у частині їх формування, так і в частині використання. Також є й інші підходи до тлумачення сутності контрольної функцій бюджету.

Так, П. Гайдуцький контрольну функцію вбачає в тому, що через формування і використання фонду грошових коштів бюджет держави відображає економічні процеси, а саме: як надходять фінансові ресурси від суб’єктів господарювання, чи відповідає фактичний обсяг плану. Основне призначення функції — контроль за рухом бюджетних потоків (бюджетних надходжень та видатків) під час формування державних доходів, а також контроль над виробництвом, розподілом та споживанням ВВП і національного доходу, коли контролюється ефективність їх використання та відповідність цільовому призначенню . Проте, на наш погляд, наявність у бюджету контрольної функції є сумнівною. Адже контроль є функцією менеджменту, він здійснюється на основі спостереження за поведінкою керованої системи з метою забезпечення оптимального її функціонування. Тобто необхідною є як об’єктна, так і суб’єктна складова. У досліджуваному ж контексті бюджет, будучи об’єктом контролю, не може бути одночасно і його суб’єктом.

Серед російських авторів домінує підхід, відповідно до якого виділяються розподільна, регулятивна та контрольна функції. Так, М. Романовський вичленовує такі функції бюджету: утворення бюджетного фонду, використання бюджетного фонду та контрольну . Ми вважаємо, що сам по собі бюджет не виконує цих функцій, їх виконання забезпечують ті установи, на які на законодавчому рівні покладено обов’язки щодо формування доходів бюджету і їх використання.

Л. Дробозіна називає такі функції бюджету:

— перерозподіл національного доходу і ВВП, оскільки державний бюджет є основним інструментом перерозподілу національного доходу, використовується для міжгалузевого і територіального розподілу фінансових ресурсів. Бюджет сприяє ефективному використанню фінансових ресурсів та раціоналізації структури національної економіки;

— державне регулювання і стимулювання економіки, що виявляється через бюджетні доходи і видатки, у підтримці провідних галузей економіки;

— фінансове забезпечення соціальної політики;

— контроль над використанням централізованого фонду грошових коштів .

Однак тут сутність регулятивної і стимулювальної функцій бюджету помилково тлумачиться як сутність регулятивної функції податків, оскільки саме завдяки змінам у механізмі оподаткування відбувається регулювання економічних процесів — надання преференцій в одній сфері виробництва і дестимулювання в іншій.

Близьким до підходу Л. Дробозіної є бачення функцій бюджету, яке подає В. Осадча. Вона вважає, що в будь-якій державі бюджет виконує такі функції:

— фіскальну, тобто бюджет має забезпечити витрати країни необхідними ресурсами;

— функцію економічного регулювання — оскільки доходи і видатки бюджету впливають на економіку країни;

— функцію фінансового вирівнювання .

На нашу думку, фіскальна функція властива податкам, і саме завдяки її реалізації відбувається формування дохідної частини бюджету. Тож сам по собі бюджет не виконує фіскальної функції. Наведені підходи до визначення сутнісних ознак функцій економічного регулювання та фінансового вирівнювання стосуються перерозподільної функції бюджету, оскільки формування доходів бюджету і здійснення видатків є результатами перерозподілу ВВП.

О. Булаш виділяє розподільну, регулятивну, соціальну і контрольну функції бюджету . Аналогічного підходу додержується і Ю. Швецов . Будучи похідними від фінансових відносин, бюджетні відносини мають виконувати функції, суміжні до функцій фінансів, — регулювання та забезпечення. Регулятивна функція не має ні заперечувального, ні обмежувального характеру. Вона дає можливість лише відстежувати і коригувати рівні і форми розумного впливу держави доступними їй заходами. Варто зауважити, що фінансове регулювання має забезпечувати реалізацію принципів служіння держави інтересам суспільства. Фінансові відносини, у результаті яких формується бюджет, будуються передусім на заінтересованості членів суспільства в одержанні від держави суспільних благ і послуг, котрі вони вже оплатили як платники податків. Водночас як держава, так і суспільство однаковою мірою заінтересовані в макроекономічній стабілізації і економічному зростанні потенціалу всього суспільства.

О. Тітушина для бюджету прикордонного регіону додає ще дві функції — інтеграційну та розвивальну . Утім вважаємо, що підстав для розмежування функцій бюджету залежно від його рівня (державний, місцевий, прикордонний тощо) немає. Бюджет є економічною категорією, тому властиві йому функції виконуються в будь-якому разі незалежно від того, яких форм він набуває.

В іноземній науковій літературі також немає єдності щодо тлумачення функцій бюджету. Так, Р. Драман виокремлює чотири основні функції бюджету :

— узгодження доходів і витрат держави;

— оцінка ефективності державних витрат;

— регулювання економічної ситуації;

— парламентський контроль.

Утім жодну з названих функцій не можна віднести до функцій бюджету як економічної категорії. Так, узгодження доходів і витрат та оцінка ефективності державних витрат потребують наявності суб’єкта, який здійснюватиме ці дії. У даному разі бюджет виступає об’єктом дослідження, джерелом інформації, на основі якого можна дати оцінку ефективності витрат.

Функція регулювання економічної ситуації не може вважатися власне функцією бюджету. Ця функція властива державі, яка виконує її постійно, для чого застосовує різний інструментарій. Для реалізації цієї функції держава, безумовно, може використовувати бюджет, однак навіть у цьому разі бюджет є інструментом регулювання в руках держави.

Функція парламентського контролю, за Р. Драманом, виявляється в тому, що бюджет є інструментом формування і використання бюджетних коштів, є сигналом зміни ідеологічних пріоритетів та зобов’язань уряду. Оскільки з погляду філософії функція — це явище, що залежить від іншого і змінюється під впливом зміни цього іншого явища , то такий підхід має право на існування, якщо трактувати бюджет як категорію філософії. Однак, розглядаючи бюджет як економічну категорію, ми не бачимо ґрунтовних підстав для виокремлення такої функції.

Р. Ізгар вважає, що головною функцією бюджету є планування, оскільки саме воно дає змогу виявити альтернативні напрями розвитку держави. Другою за значущістю функцією бюджету він вважає координування, оскільки процес складання бюджету передбачає координацію доходів і витрат . Проте планування має суб’єктний характер, і цю функцію може виконувати міністерство фінансів, але не бюджет як економічна категорія. Дискусійним є тлумачення і координаційної функції, оскільки узгодження доходів і витрат відбувається в результаті здійснення перерозподільної функції бюджету, тому ми не бачимо підстав для виділення додатково функції координації.

Три функції бюджету виділяє Р. А. Масгрейв :

— забезпечення задоволення суспільних потреб;

— забезпечення регулювання розподілу доходу;

— сприяння економічній стабілізації.

На наш погляд, функція забезпечення суспільних потреб властива бюджету як явищу, котре є результатом суспільного вибору. Функція забезпечення регулювання розподілу доходу за своїм змістом відповідає традиційному в українських публікаціях тлумаченню перерозподільної (розподільної) функції бюджету. Виконання бюджетом функції сприяння економічній стабілізації є неоднозначним, оскільки в разі необґрунтованого формування бюджету, зростання його дефіциту, нарощування диспропорцій у видатках бюджету він перетворюється на додатковий чинник дестабілізації економічної ситуації.

М. Волкер пропонує досліджувати сутність і функції бюджету з позицій теорії граничної корисності . Він обґрунтовує, що основна функція бюджету полягає в досягненні бюджетної рівноваги через максимізацію граничної корисності держави (в особі уряду та решти членів суспільства). Це можна забезпечити завдяки оптимізації надання публічних послуг, захисту суспільства та зростанню добробуту. Але такий підхід зміщує акценти із функцій бюджету на функції держави.

Також у іноземних публікаціях виділяються такі функції бюджету, як загальнотеоретична, аналітична та критична . Загальнотеоретична функція полягає у призначенні бюджету сприяти розвитку економічної науки, науки про суспільство, загальній теорії фінансів. Однак такий підхід не розкриває сутності бюджету як економічної категорії, яка має велике практичне значення. Крім того, загальнотеоретична функція в такому тлумаченні може стосуватися будь-якої категорії. Аналітична функція тлумачиться крізь призму систематизації потреб, можливостей їх забезпечення та контролю за їх обсягом, але таке розуміння відбиває сутність аналітичного процесу і лише частково охоплює сутність процесів перерозподільних. Трактування критичної функції бюджету близьке до вітчизняного розуміння контрольної функції і полягає передусім у виявленні в процесі бюджетних відносин недоліків чинного законодавства в бюджетній сфері.

Більш обґрунтованим, на нашу думку, є підхід М. Гакбарта та Дж. Рамсея, які вичленовують алокаційну, розподільну та стабілізаційну функції бюджету . Дискусійним є лише виокремлення стабілізаційної функції, оскільки остання більшою мірою властива фіскальній політиці. Може йтися хіба що про стабілізаційну підфункцію, вияв якої є результатом реалізації перерозподільної функції бюджету.

Отже, необхідність дальших досліджень стосовно до функцій бюджету цілком очевидна. Маємо зауважити, що результативність наукових розвідок у цій сфері залежатиме від міри конкретності визначення предмета і об’єкта дослідження. До некоректних або хибних результатів можуть призвести факти підміни дослідження функцій бюджету вивченням його ролі в системі державного регулювання економіки. Безперечно, бюджет відіграє важливу роль у процесах державного регулювання економіки, за його допомогою можна стимулювати ефективне використання ресурсів, здійснювати підтримку окремих галузей національної економіки, регулювати інвестиційну активність тощо. Однак не правомірно ототожнювати результати державного регулювання, досягнуті завдяки функціонуванню бюджету, з функціями бюджету. Функція є способом вияву властивостей, які характерні для самої економічної категорії, тому функції завжди виявляються в рамках тих економічних відносин, які є змістом економічної категорії. Функції бюджету завжди мають конкретну форму вияву.

Виходячи з викладеного вважаємо, що бюджету як економічній категорії властива перерозподільна функція, яка реалізовується через алокаційну та стабілізаційну підфункції. Сутність алокації полягає в розподілі економічних ресурсів між різними галузями, регіонами, видами діяльності, або в розміщенні ресурсів . Також алокація визначається як система розподілу дефіцитних ресурсів залежно від поставлених цілей. Із цього погляду алокаційна підфункція бюджету характеризує процеси формування дохідної частини бюджету (мобілізація податкових і неподаткових надходжень), коли на основі визначених цілей розвитку держави сформовано систему оподаткування, яка дає змогу мобілізувати частину дефіцитних ресурсів у бюджет з метою їх дальшого розподілу на заплановані цілі. Об’єктивне існування алокаційної підфункції обумовлене потребою в бюджетному перерозподілі грошових коштів, яка виникає тоді, коли суспільні потреби не можуть бути задоволені іншим способом, наприклад, за кошти приватного капіталу.

Сучасне розуміння перерозподільної функції бюджету полягає в тому, що замість принципу директивних команд вона має реалізовувати принцип служіння суспільству. При цьому держава у ході реалізації цієї функції виступає не стороннім спостерігачем, а активним учасником, оскільки може здійснювати витрачання бюджетних коштів як пусковий механізм для розв’язання конкретних завдань в економіці. Сутність перерозподільної функції в тому, що, здійснюючи вилучення коштів у одних суб’єктів, ці кошти держава спрямовує іншим, вирівнюючи тим самим доходи територій, окремих соціальних груп, пом’якшуючи диспропорції, які виникають під час первинного розподілу доходів. Реалізація перерозподільної функції бюджету супроводжується регулювальними ефектами, оскільки перерозподіл фінансових ресурсів впливає на поведінку економічних агентів. За умов ринкової економіки значення перерозподільної функції зростає, оскільки вільне переміщення фінансових потоків, потоків інших ресурсів може спричиняти виникнення нових диспропорцій та поглибленню старих. У такій ситуації держава через бюджет може коригувати функціонування ринкового механізму і саме в такий спосіб виконується стабілізаційні підфункція.

Отже, бюджету як економічній категорії властива тільки перерозподільна функція. Вважаємо, що виконання регулятивної, соціальної, забезпечувальної функцій належить до прерогативи державі; для реалізації цих функцій держава може використовувати бюджет як один з інструментів регуляторної політики. Контрольна функція має суб’єктивний характер, тому не може бути властива бюджету як об’єктивній категорії.

Резюме

Бюджет є однією із основоположних економіко-фінансових категорій. В основі визначення його сутності лежать різні підходи до виокремлення характерних рис, функцій бюджету, його ознак, принципів формування і функціонування. Тому бюджет розглядається вченими як система фінансових відносин, централізований фонд фінансових ресурсів, фінансовий план держави, політична категорія, як інструмент реалізації економічної політики держави. Об’єктивна необхідність бюджету обумовлена потребами в акумуляції і перерозподілі частини ВВП для забезпечення виконання функцій держави. Тому сутність бюджету нами уточнена в такому контексті: бюджет — це система економічних та політичних відносин між державою (в особі уряду) та суспільством (в особі виборців) з приводу формування та перерозподілу централізованого фонду фінансових ресурсів з метою фінансування виконання функцій держави і забезпечення виборців суспільними благами. Характеристиками бюджету є фінансовий, політичний, юридичний, плановий, строковий і суспільний характер відносин.

Бюджетна система є взаємозв’язаною єдністю бюджетного устрою, бюджетної політики, бюджетного права, бюджетних ін-ститутів, взаємодія яких обумовлює формування, мобілізацію і використання бюджетних коштів згідно з визначеними єдиними принципами і нормами права суспільних відносин з метою вирішення соціально-економічних завдань держави. Ключовими чинниками формування бюджетної системи є принципи формування всієї сукупності бюджетів, бюджетний та адміністративнотериторіальний устрій.

Бюджетний устрій — це взаємозв’язок учасників бюджетного процесу (окремих ланок бюджетної системи), який ґрунтується на правових нормах і орієнтований на зростання частки суспільно значущих витрат у структурі консолідованого бюджету держави. В основу бюджетного устрою України покладено бюджетний унітаризм — це такий розподіл функцій і повноважень між учасниками бюджетного процесу, за якого забезпечується їх фінансова самостійність, спрямована на максимальну реалізацію всіх суспільних потреб, підвищення життєвого рівня населення і мінімізацію витрат адміністрування управлінських функцій.

Побудова бюджетної системи має відбуватися на принципах суспільної єдності, значущості, самостійності, розмежування доходів і витрат на всіх рівнях, ефективності і результативності, прозорості і публічності, адресності і цільового характеру використання бюджетних коштів. Оскільки бюджет є суспільним надбанням, то його базовим принципом є принцип суспільної значущості.

Пріоритети бюджетної політики відіграють важливу роль у регулюванні економічного розвитку країни та розв’язанні соціальних проблем. Бюджетними пріоритетами визначено акумулювання податків, розподіл бюджетних коштів через систему видатків, систему міжбюджетних відносин, дефіцитного фінансування та політику державних запозичень.

Обґрунтування бюджетних пріоритетів передбачає розмежування повноважень між рівнями бюджетної системи на основі принципів децентралізації залежно від потреб країни, принципу здійснення конкретних витрат з урахуванням максимізації корисного ефекту, принципу забезпечення «потенціалу дії», принципу бюджетної достатності.

Визначення бюджетних пріоритетів в Україні ускладнюється суперечностями, наявними в кожній з їх складових. Саме тому актуальним є з’ясування критеріальних параметрів бюджетних пріоритетів. Такі параметри мають визначатися з урахуваннямчасового горизонту проблеми, необхідного для її розв’язання. Такий горизонт не має бути надто коротким і не має змінюватися безпідставно швидко (оскільки тоді не відбудеться реалізації відповідного пріоритету), але й не має бути тривалим настільки, щоб викликати застійні явища в механізмі формування і розподілу коштів. До переліку критеріальних параметрів бюджетних пріоритетів віднесено стійкість, міру централізації, напрями витрачання бюджетних коштів, обсяги дефіцитного фінансування.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
2.1. ЕВОЛЮЦІЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ ЩОДО СУТНОСТІ І РОЛІ БЮДЖЕТУ. Частина 2
2.2. ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ БЮДЖЕТУ ТА БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ
2.2. ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ БЮДЖЕТУ ТА БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ. Частина 2
2.3. БЮДЖЕТ І БЮДЖЕТНІ ПРІОРИТЕТИ У КОНТЕКСТІ ТЕОРІЇ СУСПІЛЬНОГО ВИБОРУ
Розділ 3. Координація державних і бюджетних пріоритетів у контексті теорії суспільного вибору. 3.1. ТРАНСФОРМАЦІЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ ТА БЮДЖЕТНИХ МЕХАНІЗМІВ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ
Дисциплiни

Англійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki