Posibniki.com.uaЕкономікаБюджетні пріоритети України у контексті суспільного виборуРозділ 2. Методологічні основи дослідження бюджету та бюджетних пріоритетів. 2.1. ЕВОЛЮЦІЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ ЩОДО СУТНОСТІ І РОЛІ БЮДЖЕТУ


< Попередня  Змiст  Наступна >

Розділ 2. Методологічні основи дослідження бюджету та бюджетних пріоритетів. 2.1. ЕВОЛЮЦІЯ СВІТОВОЇ ЕКОНОМІЧНОЇ ДУМКИ ЩОДО СУТНОСТІ І РОЛІ БЮДЖЕТУ


Вважаємо, що бюджету як економічній категорії властива перерозподільна функція, яка реалізується через алокаційну та стабілізаційну підфункції. Виконання регулятивної, соціальної, забезпечувальної функцій властиве державі; для реалізації цих функцій держава може використовувати бюджет як один з інструментів регуляторної політики. Контрольна функція має суб’єктивний характер, тому не може бути властива бюджету як об’єктивній категорії.Еволюція бюджету як економічної категорії вимагає від теоретиків і практиків знань про її витоки, передумови формування та особливості функціонування у певних економіко-фінансових умовах. Набуття таких знань потребує звернення до методології дослідження, під якою ми розуміємо загальний підхід до вивчення фінансових явищ у конкретний історичний період та відображення у фінансовій думці системи методів аналізу за визначеного філософського, світоглядного підходу (парадигми).

Методологію дослідження бюджету визначає передусім наукова парадигма. Одним з перших це поняття запровадив у науковий обіг американський методолог Т. Кун. Учений під парадигмою розумів визнані наукові досягнення, які протягом певного часу надають науковій спільноті модуль постановки проблем та їх розв’язання . Ми наводимо саме це тлумачення парадигми, тому що воно покладено в основу і сучасного наукового її визначення. В узагальненому вигляді — це система орієнтирів у науковій спільноті (знань, навиків, взірців поведінки), прийнятих у відповідних колах, тобто серед учених, які працюють в одній галузі досліджень.

Варто зазначити, що в окремих галузях знань парадигми чітко сформульовані, а у фінансовій науці все ще триває її пошук. Це обумовлено поступальним розвитком економіки, яка вимагає формування і нової фінансової системи, а нове світосприйняття вимагає і нових методів дослідження, нових підходів, теоретичних узагальнень і трактувань. Особливо це стосується такого динамічного елементу фінансової системи, як бюджет. Саме тому напрацювання світової економічної думки є одним з фундаментальних складників методології дослідження бюджету та бюджетних пріоритетів.

Підходи до дослідження еволюції бюджету та бюджетних пріоритетів можна систематизувати в такий спосіб: інтегральний, історико-інтегральний, генетичний, інституціональний. Кожен із зазначених підходів досліджує бюджет та бюджетні пріоритети із власних позицій та по-різному пояснює причини бюджетних трансформацій та їх наслідки для суспільства. Інтегральний підхід пов’язаний з історичним аспектом формування бюджету та бюджетної системи. В основі цього підходу — праці С. Вітте , Е. Лортікяна , О. Реєнта , В. Смолія та ін. У межах інтегрального підходу бюджет досліджується переважно як фінансовий план держави або як централізований фонд фінансових ресурсів. Інтегральний підхід до дослідження сутності бюджету та його функцій домінував до кейнсіанської революції, а після неї бюджет вивчався не тільки з позицій фінансового плану держави, але і як важливий інструмент державного регулювання економіки. У контексті інтегрального підходу нівелювання ролі бюджету як інструменту державного регулювання призвело до того, що проблема бюджетних пріоритетів залишалась тривалий час на другому плані. Історико-інтегральний підхід стосується досліджень у царині генезису фінансової думки, де висвітлюються погляди, ідеї, концепції, тощо, а також теоретичні аспекти сегментації бюджетної інфраструктури в контексті загальноекономічних питань. Передусім це праці В. Андрущенка, М. Блауга , І. Коропецького , В. Небрат , В. Фещенко , Й. Шумпетера , В. Федосова . Особливістю такого підходу є акцент на аналізі взаємозв’язків бюджету з іншими економічними явищами, формування та розвитку бюджетної інфраструктури, її впливу на економічний розвиток. У цьому контексті бюджетні пріоритети починають посідати окреме місце у проблематиці досліджень. Крім того, вчені роблять акцент на історичних коренях бюджетних пріоритетів та їх впливі на сучасні процеси формування і розвитку бюджету, бюджетної системи, а значить, і бюджетних пріоритетів.

За генетичного підходу кожен інститут бюджетної системи розглядається як найважливіша складова фінансової системи, усі етапи розвитку якої дослідник пов’язує з розвитком інфраструктури та організаційної структури бюджетної системи. В основі таких наукових досліджень лежить ідея розвитку держави та її бюджетних інститутів загалом. Такі ідеї висвітлені у працях В. Дем’янишина , В. Загорського , І. Луніної , К. Павлюк , І. Чугунова , В. Лагутіна , Ц. Огня та ін. Також зазначений підхід робить акцент на тому, що бюджет є не тільки економічною, але і політичною категорією. Інституціональний підхід є одним з наймолодших у дослідженні сутності бюджету та бюджетної системи, їх ролі у забезпеченні розвитку держави, і базований він на дослідженні взаємозв’язків між інститутами бюджетної системи, специфікою їх формування та розвитку. Характерною рисою інституціонального підходу є поєднання соціальних, політичних та економічних ознак досліджуваної категорії, урахування особливостей їх взаємодії. Інституціональний підхід зосереджений на зв’язку бюджету як інституціонального утворення з інституціональною архітектонікою суспільства. Відповідно до місця бюджету в інституціональній архітектоніці формуються і бюджетні пріоритети.

Сучасні фінансові дослідження ґрунтуються на синтезі всіх чотирьох зазначених підходів зі зміщенням у бік інституціонального. Таке зміщення обумовлене політизацією ухвалення бюджетних рішень, зростанням ролі індивідів, їх поведінки у ході ухвалення та виконання бюджетних рішень. Крім того, роль бюджету як інструменту державного регулювання постійно зростає у зв’язку з активним використанням інструментів дефіцитного фінансування, які формують і особливості проблеми динамічної інкосистемності бюджетної політики, серед яких вважаємо за доцільне назвати такі:

1. Критерії ефективності бюджетної політики можуть суто теоретично зводитися до певного кількісного параметра, вибір якого вже теоретично обумовлений, навіть якщо конвенціонально на основі бюджетної доктрини визнається, що в довгостроковому періоді її оптимальною стратегією буде підтримка боргової стійкості та суверенної платоспроможності . Варто зауважити, що теоретично обґрунтовані критерії ефективності бюджету та бюджетної політики, які є актуальними для однієї країни, можуть бути абсолютно недосяжними для іншої. Тобто розроблення критеріїв ефективності бюджетної політики має базуватися на індивідуальних засадах.

2. Лаги ухвалення рішень в бюджетному процесі є набагато довшими внаслідок інституціональних відмінностей у процедурах та їх політико-конституційному статусі. Короткострокова стабілізаційна ефективність бюджетної політики визнається сумнівною навіть представниками нового кейнсіанства. Основна причина — повільний і часто непередбачуваний вплив змін у бюджетній політиці на економіку . Це пов’язано з тим, що рішення в бюджетній політиці ухвалюються на основі аналізу поведінки економічних агентів у минулому, однак це не є гарантією, що останні так поводитимуться й надалі, оскільки крім бюджетних чинників поведінку економічних агентів визначають політичні, соціальні та інші фактори.

3. Найбільш дієвий дисциплінарний фактор бюджетної політики — податковий спред — може перебувати під впливом низки глобальних спотворювальних тенденцій. Податкові спреди достатньо чутливі до глобальних умов ліквідності, тому бюджетні обмеження уряду за умов глобального шоку ліквідності можуть бути суттєво послаблені. Ставлення до ризику діє аналогічно. Бюджетна політика є більш залежною від ставлення до ризику, однак не може впливати на поведінку економічних агентів щодо змін їхніх ризик-преференцій .

4. Уряд спроможний змінювати бюджетну основу, що потрапляє під обмеження з боку правил (змінювати структуру видатків у розрізі бюджетних та позабюджетних фондів), а також маніпулювати переведенням експліцитних умовних зобов’язань в імпліцитні через здійснення різного роду заходів із реформування системи видатків соціального спрямування .

5. Для проведення ефективної бюджетної політики більшість її інструментів потребує схвалення з боку парламенту, завдяки чому бюджетні рішення потрапляють під вплив більш агресивної політизації, ніж, наприклад, монетарні . Також дії інституціональних організацій різних ланок системи у сфері бюджетної політики є апріорі такими, що потребують демократичного контролю, оскільки стосуються або перерозподільних процесів, або преференцій щодо обсягу податків . Тобто етимологія правил бюджетного процесу є і макроекономічною, і політико-інституціональною.

Варто зазначити, що еволюція економічної думки щодо сутності і ролі бюджету відбувалась у руслі розширення кола досліджуваних проблем та виокремлення найбільш актуальних. Друга половина ХХ та початок ХХІ ст. характеризуються увагою дослідників не стільки до процесу формування доходів бюджету, їх перерозподілу через систему видатків, збалансування бюджету, скільки до ролі дефіцитного фінансування у бюджетній політиці. У сучасній теоретичній фінансовій науці позитивний теоретичний аналіз дефіцитного зміщення змістився з власне макроекономічного поля на поле політико-інституціонального аналізу, гносеологічні риси якого закладені теорією суспільного вибору .

Суть політичного бізнес-циклу полягає в тому, що зміни в бюджетних надходженнях (через зміни в оподаткуванні) та видатках значною мірою політизовані і щільно прив’язані до електорального циклу (напередодні виборів — після виборів, до зростання інфляції — після падіння інфляції тощо). Перехід від політики одного політичного спектра до політики іншого політичного спектра в бюджетній системі справляє прямий вплив на порушення бюджетної, а в перспективі й макроекономічної рівноваги відповідно до електорального політичного циклу . Політичний бізнес-цикл у системі спонукає до дефіцитного зміщення бюджетної політики і призводить до макроекономічних збурень в економіці країни. Як свідчать дослідження цього феномену, чим менш розвиненою є країна в розумінні рівня розвитку інституцій громадянського суспільства, тим більшою мірою вона потерпає від політичного бізнес-циклу і дефіцитного зміщення в бюджетній системі, обумовленого електоральною періодичністю . Україна є одним з прикладів залежності економіки від політичних бізнесциклів, що є одним з чинників хронічного дефіциту бюджету та зростання боргового навантаження на економіку держави.

На практиці такі інституціонально-політичні зміни призводять до витискування звичайних функцій держави та розладу бюджетної системи загалом . Один з найважливіших факторів цього явища — бюджетна ілюзія. У своїй сукупності — це помилкове сприйняття економічними агентами різниці між фактичними показниками та податками, що сприймаються як тягар, унаслідок чого вимірюють «розміри» держави не видатками, а податками, а свій добробут асоціюють із власними податковими «жертвами», а не корисністю від споживання суспільних благ чи одержання перерозподільних бюджетних трансфертів. Намагання уряду замаскувати справжню величину податкового тягаря і використати цю «помилку» з приводу справжнього «розміру» держави (бюджетна ілюзія), спонукає економічних агентів до ухвалення некоректних політико-економічних рішень . Описана ситуація ускладнюється високим рівнем корупції, розгалуженою мережею неефективної бюрократії, на утримання якої виділяється велика частка бюджетних надходжень, що поглиблює негативні настрої в суспільстві та створює передумови для опортуністичної поведінки економічних агентів, у т. ч. ухиляння від сплати податків, участі в корупційних схемах, неефективному розподілі бюджетних коштів тощо.

Бюджетна ілюзія у фінансовій системі є складовою проблеми опортуністичної поведінки в рамках політичного бізнес-циклу і допомагає її інституціональним структурам усіх ланок варіювати характером бюджетної політики в межах електорального циклу без відповідної дисциплінувальної реакції економічних агентів у вигляді голосування за іншу партію. Разом з тим самостійність вияву цього феномену в бюджетній системі полягає в тому, що він безпосередньо призводить до дефіцитного зміщення бюджетної політики, оскільки інституціональні організації системи за умов інформаційної асиметрії намагаються приховати справжню величину податкового тягаря, а активний вплив на виборця здійснюють через бюджетні видатки .

Протилежною фіскальній ілюзії є ілюзія дефіциту — це коли добробут вимірюється через величину видатків, фінансування яких інституціональні організації бюджетної системи прагнуть перекласти на когось іншого. Переоцінка видатків бюджету під впливом інформаційної асиметрії джерел їх покриття і недооцінка податків призводить до того, що інституціональні організації всіх ланок системи завжди будуть схильні до впливу виборця, обіцяючи видатки і не обіцяючи податків. Дефіцитне зміщення в бюджетній системі перетворюється на прямий наслідок маніпулювання політичним вибором економічного агента . Така ілюзія закладає небезпечний фундамент циклу дискредитації влади, оскільки обсяги дефіцитного фінансування нарощує один уряд, а розраховуватись із боргами повинен інший. Для того щоб не втратити голосів виборців, замість необхідного скорочення видатків та підвищення податків наступний уряд нарощує обсяги дефіцитного фінансування, збільшуючи тим самим фінансову залежність держави. А якщо запозичені кошти витрачаються на поточне споживання, то відбувається ще й погіршення макроекономічної ситуації.

Зазначені інституціональні чинники бюджетного дефіциту свідчать про те, що в бюджетному процесі рішення на основі представницької демократії апріорі не мають імунітету від бюджетних дефіцитів. За умов відсутності потужного лобі, яке б обстоювало інтереси майбутніх поколінь, найліпшим способом обмеження дефіцитного зміщення є інституціональне (законодавче) . Однак розроблення інституціональних обмежень та їх адаптація до умов розвитку суспільства є тривалим процесом.

Погляди економістів на описану проблему дефіцитного фінансування змінювалися під впливом як економічних, так і політичних чинників. Ґрунтовні дослідження проблеми бюджетного дефіциту та державного боргу беруть свій початок у кейнсіанській теорії. На думку Дж. Кейнса, баланс бюджету на щорічній основі може бути проциклічний, а відсутність автоматичних стабілізаторів спричинює потребу в маніпуляціях обсягом доходів та видатків у масштабах, що цілком зіставні з тими, що існують за чистої дискреційної політики. Нові інвестиції можуть вироблятись у розмірах, більших від поточних дезінвестицій, лише в тому разі, коли можна очікувати, що витрати на споживання в майбутньому зростуть . Тобто акцент робиться на необхідності стимулювання сукупного попиту, який стане своєрідним каталізатором зростання інвестиційної активності, що виправдовує дефіцитність бюджету в періоди економічних спадів.

У 1945 р. Т. Хаавельмо сформулював теорему мультиплікатора збалансованого бюджету, яка передбачає, що в разі шоків попиту щорічний бюджетний баланс не стабілізує економіку, а поглиблює деструктивні вияви економічного спаду . Тут не йдеться про те, що бюджет має бути незбалансований. За своєю економічною сутністю бюджет завжди збалансований, а дефіцит лише показує брак власних ресурсів на покриття видатків, а профіцит, навпаки, показує надмір таких ресурсів. Саме тому обґрунтованою є ідея збалансування бюджетів не в межах фінансового року, а в межах економічного циклу.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
2.2. ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ БЮДЖЕТУ ТА БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ
2.2. ІНСТИТУЦІОНАЛЬНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ БЮДЖЕТУ ТА БЮДЖЕТНОЇ СИСТЕМИ. Частина 2
2.3. БЮДЖЕТ І БЮДЖЕТНІ ПРІОРИТЕТИ У КОНТЕКСТІ ТЕОРІЇ СУСПІЛЬНОГО ВИБОРУ
Розділ 3. Координація державних і бюджетних пріоритетів у контексті теорії суспільного вибору. 3.1. ТРАНСФОРМАЦІЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ ТА БЮДЖЕТНИХ МЕХАНІЗМІВ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ
3.1. ТРАНСФОРМАЦІЯ ФУНКЦІЙ ДЕРЖАВИ ТА БЮДЖЕТНИХ МЕХАНІЗМІВ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ. Частина 2
Дисциплiни

МаркетингАнглійська моваПравоЕтика та естетикаІсторіяБухгалтерський облікЕкономікаІнформатикаМенеджментПолітологіяСтатистикаФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki