Posibniki.com.ua Мікроекономіка Мікроекономічний аналіз Законодавча база державної антимонопольної політики


< Попередня  Змiст  Наступна >

Законодавча база державної антимонопольної політики


— об’єднань фірм з метою встановлення певних цін (монопольних або таких, що блокують входження на ринок нових конкурентів) або обсягів продажу.

Першим кроком у становленні національного антимонопольного законодавства вважається прийняття у серпні 1990 р. Закону УРСР «Про економічну самостійність Української РСР». Такий закон впроваджував ринкові засади управління економічними процесами та принципи підприємництва.

У державі активний розвиток системи антимонопольного регулювання відбувся у 1990-х рр., наслідком чого було зниження рівня монополізації економіки шляхом поділу та ліквідації державних монопольних утворень.

На сьогодні в Україні основним антимонопольним законом є «Закон про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», що набрав чинності з 15.03.1992 р.

Підвалини політики щодо розвитку конкуренції в підприємницькій діяльності в Україні відображено в Конституції України, що прийнята у червні 1996 р.:

— держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності;

— не допускаються зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція;

— види і межі монополії визначаються законом.

Відповідно до Конституції України, правові основи господарської діяльності визначаються Господарським кодексом України, що набув чинності 01.2003 р.

Основними нормативно-правовими актами України, в яких представлені норми антимонопольного законодавства, є:

1. Закон України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», що ухвалено в лютому 1992 р. та скасовано Законом України «Про захист економічної конкуренції» у січні 2001 р.;

2. Закон України «Про Антимонопольний комітет України» від 1993 р. із змінами та доповненнями від 2000 р. Порядок розгляду справ Антимонопольним комітетом України визначають затверджені у 1994 р. Тимчасові правила розгляду справ про порушення антимонопольного законодавства України;

3. Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції» від 1.01.1997 р.;

4. Закон України «Про природні монополії» від 20.04.2000 р.;

5. Закон України «Про захист економічної конкуренції» від 11.01.2001 р. тощо.

Загалом норми антимонопольного законодавства містять близько 100 законів України з питань регулювання економічної діяльності. Проте практика застосування чинного антимонопольного законодавства показала неможливість забезпечення належного запобігання монопольним зловживанням і необхідність його удосконалення.

Створення антимонопольного законодавства у світі мало на меті встановлення правил поведінки на ринку, захист фірм від антиконкурентних дій ринкових суб’єктів, сприяння створенню ринкового середовища та конкуренції. Перший антимонопольний закон — закон Шермана — було ухвалено у США у 1890 р. у відповідь на негативні явища в економіці, що пов’язані з існуванням трестів. Згодом закон Шермана було доповнено та уточнено в законі про Федеральну торгову комісію, законі Клейтона, законі Робінсона

Особливості зарубіжного конкурентного законодавства

—Петмана тощо.

За прикладом США в інших країнах світу також ухвалювались антимонопольні закони. В Європі антимонопольні норми вперше запровадили у Франції, Італії, Бельгії, Великобританії, Німеччині.

Сучасним у світі вважається такий підхід до антимонопольної політики, коли враховуються різні цілі суспільства (наприклад, ефективність та справедливість) задля підвищення рівня суспільного добробуту. Основним принципом конкурентного законодавства розвинених країн виступає т.з. правило розумності, коли рішення відносно незаконності дій фірм приймаються з огляду на суспільні інтереси, визначається баланс позитивних і негативних наслідків антиконкурентного впливу.

Антимонопольне законодавство країн світу має суттєві відмінності, що стосуються практики визнання дій анти конкурентними, визначення критеріїв і факту монополізації галузі; складу, повноважень державних органів, процедур впливу тощо.

Відповідно до законодавства США, виділяються такі види антиконкурентних дій фірм:

— такі, що не володіють будь-якими перевагами, які дозволяють компенсувати їхній антиконкурентний вплив, тобто в будь-якому випадку вважаються незаконними. До них відносяться: горизонтальне фіксування цін, горизонтальний розподіл ринку, пов’язані продажі, недостовірна інформація про продукцію тощо;

— незаконні на основі правила розумності, а саме, регулювання цін у межах вертикальних контрактів, виключне право купівлі або продажу та ін. У цих випадках суб’єкти господарювання можуть довести обґрунтованість власної економічної поведінки.

Особливими сферами державної галузевої політики США виступають регулювання злиттів та поглинань фірм, інформаційного забезпечення ринку, дискримінаційної діяльності. Основним базовим елементом антитрестівського законодавства країни залишається закон Шермана. Він передбачає заборону трестів, прямих угод відносно фіксації цін, практики монополізації торгівлі між штатами. На підтримку конкурентної ситуації у цілому спрямований закон Клейтона, який регулює злиття і поглинання фірм, забороняє реалізацію стратегії цінової дискримінації тощо. Закон Робінсона

—Петмана передбачає заборону цінової дискримінації та кримінальну відповідальність за політику хижацьких (грабіжницьких) цін (нагадаємо, що грабіжницьке ціноутворення передбачає встановлення ціни нижче граничних (середніх) витрат з метою витіснення конкурентів з ринку. Європейське конкурентне право також пройшло великий еволюційний шлях розвитку. На сьогодні законодавчі акти країн — членів ЄС є схожими, і відповідні органи Європейської комісії та країн-учасниць прагнуть до подальшої їхньої уніфікації.

Законодавчою базою країн — членів ЄС виступає Римський договір, який забороняє антиконкурентні угоди між фірмами (при чому найжорсткіше переслідуються горизонтальні обмеження торгівлі), зловживання домінуючим положенням на ринку, стримує діяльність монополії при встановленні монопольно високих цін, створенні вхідних ринкових бар’єрів, регулює злиття фірм. По відношенню до вертикальних змов, у тому числі тих, що обмежують чи фіксують ціни, зазвичай застосовується правило розумності. Позиції Європейської комісії по регулюванню практики вертикальних обмежень викладені у Зеленій книзі по вертикальним обмеженням і Положенні по застосуванню конкурентних правил Європейського співтовариства по відношенню до вертикальних обмежень.

Розглянемо вітчизняний досвід реалізації основних напрямків антимонопольної політики.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Контроль за обмежувальною та дискримінаційною діяльністю
Поняття антимонопольного регулювання
Сучасний стан монополізму і тенденції розвитку природних монополій в Україні
Функції та інструменти державного регулювання
ТЕМА 11 АНАЛІЗ ПРОЯВІВ ЕКОНОМІЧНОГО ТА АДМІНІСТРАТИВНОГО ВПЛИВУ НА ГАЛУЗЕВИЙ РИНОК
Терміни і поняття
Ключові положення
Рівновага на ринку землі
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)