На відміну від юридичної практики західних країн, яка відносить цінову дискримінацію до прояву недобросовісної конкуренції та забороняє її на конкурентних ринках, а на монопольних дозволяє, вітчизняний закон визначає антиконкурентними узгоджені дії, які стосуються встановлення цін чи інших умов придбання чи реалізації товарів, обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або контролю над ними; розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом тощо (ст. 6 розділу 2 Закону). Разом із тим, у вітчизняних законодавчих нормах є вивільнення від заборони. Так, на основі ст. 10 розділу 2 Закону України «Про захист економічної конкуренції» узгоджені дії можуть бути дозволені, якщо їх учасники доведуть, що ці дії сприяють: вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару; техніко-технологічному, економічному розвитку; розвитку малих або середніх підприємців; оптимізації експорту чи імпорту товарів; раціоналізації виробництва тощо. До того ж, узгоджені дії можуть визнаватись правомірними, якщо їх учасники доведуть, що позитивний ефект для суспільних інтересів переважає негативні наслідки обмеження конкуренції.
Питання злиттів і поглинань у вітчизняній економіці регулюються на основі розділу 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Ст. 24 цього розділу наголошує на необхідності дозволу на здійснення концентрації, якщо частка на певному ринку товару будь-якого учасника концентрації або сукупна частка учасників концентрації перевищує 35 %, і концентрація відбувається на цьому чи суміжному з ним ринку товару.
Контроль за концентрацією суб’єктів господарювання
Таблиця 11.2
РОЗГЛЯД ЗАЯВ АНТИМОНОПОЛЬНИМ КОМІТЕТОМ УКРАЇНИ ПРО НАДАННЯ ДОЗВОЛУ
НА КОНЦЕНТРАЦІЮ СУБ’ЄКТІВ ГОСПОДАРЮВАННЯ
| Рік | Отримано заяв | Не розглянуто заяв | Дозволено | Заборонено |
| 2008 | 1021 | 206 | 815 | 0 |
| 2009 | 599 | 118 | 480 | 1 |
| 2010 | 697 | 138 | 559 | 0 |
| Разом | 2317 | 462 | 1854 | 1 |
Після значного зниження ділової активності бізнесу у сфері концентрації, який спостерігався у 2009 р., в умовах пом’якшення фінансової кризи у 2010 р. в Україні активізувалися процеси концентрації підприємницької діяльності: Антимонопольним комітетом України
розглянуто 697 заяв, що на 16,4 % більше, ніж у попередньому році (табл. 11.2). При цьому 40,3 % заяв надійшли від іноземних інвесторів або підприємств із іноземною участю (у 2009 р. — 47,4 %), що свідчить про підвищення активності у сфері концентрації саме українських компаній.
Найпоширенішими видами концентрації суб’єктів господарювання, на які протягом 2010 р. було надано дозвіл, як і в попередні роки, були придбання акцій (71,7 %), набуття контролю в інших формах (7,33 %), спільне створення суб’єкта господарювання (4,47 %).
11.3. Антимонопольне регулювання
Одним із напрямків державної антимонопольної політики виступає антимонопольне регулювання. Під антимонопольним регулюванням мається на увазі процес обмеження монопольної діяльності, що передбачає державне втручання на конкретних монополізованих ринках або в діяльність конкретних монопольних утворень шляхом адміністративного встановлення кількісних і якісних показників.