Posibniki.com.ua Мікроекономіка Стратегія підприємства 5.3. ВНУТРІШНІЙ АУДИТ У СТРАТЕГІЧНОМУ РОЗВИТКУ


< Попередня  Змiст  Наступна >

5.3. ВНУТРІШНІЙ АУДИТ У СТРАТЕГІЧНОМУ РОЗВИТКУ


Трансформація балансу підприємств у Польщі наблизила польський бухгалтерський облік до міжнародних стандартів. Закон про Баланс у Польщі не регулює багато важливих принципи бухгалтерського обліку в господарських товариствах, залишаючи деталі для керівників суб’єктів господарювання в рамках прийнятої внутрішньої політики бухгалтерського обліку. Фінансовий звіт повинен забезпечити одержувачів надійною економічною інформацією. Однак, ухвалюючи рішення на підставі звітів, необхідно брати до уваги ризик суб’єктивності в оцінюванні економічних подій, зареєстрованих у системах бухгалтерського обліку, тобто облікову політику.

ПІДПРИЄМСТВА (Жиліна О. В.)

У сучасних умовах господарювання чимало компаній потерпають від неефективного використання ресурсів (людських, фінансових, матеріальних), від браку інформації, яка необхідна для прийняття ефективних управлінських рішень, від викривлення показників фінансової звітності, шахрайства та фінансових зловживань з боку менеджменту та персоналу. З набуттям досвіду господарювання власники та керівники підприємств більше уваги приділяють внутрішньому аудиту як незалежному оцінюванню, що проводиться всередині економічного суб’єкта з метою перевірки та визначення ефективності його діяльності. Внутрішній аудит стає одним з інструментів підвищення ефективності управління підприємствами різних організаційно-правових форм і особливо акціонерних товариств. Система внутрішнього аудиту є частиною системи внутрішнього контролю компанії та посідає важливе місце в забезпеченні ефективного управління компанією.

Вагомий внесок у вирішення проблем організації внутрішнього аудиту зробили М. Т. Білуха, С. Ф. Голов, В. І. Єфіменко. Цьому питанню присвячені публікації таких авторів, як О. А. Петрик «Організація регулювання діяльності аудиторських фірм в Україні», Л. М. Осмятченко «Сутність, функції та завдання внутрішнього аудиту». Питання розвитку внутрішнього аудиту досліджували такі вчені, як О. Редько, С. Прилипко, А. Ткаченко, А. Бодюк, Л. Сухарева, у працях яких розглядаються теоретичні аспекти внутрішнього аудиту, але не деталізуються основні проблеми його практичного функціонування. Кожний із згаданих науковців по-своєму розглядає функції внутрішнього аудиту, визначає стратегічні й тактичні завдання.

Стан внутрішнього аудиту в Україні супроводжується низкою проблемних аспектів, а саме: недостатня кількість методичних розробок з аудиторського контролю; недосконалість чинної нормативно-правової бази у сфері регулювання внутрішнього аудиту; брак достатнього досвіду аудиторської діяльності; недостатня кількість кваліфікованих аудиторських кадрів; відсутність типових форм документів з аудиту загалом і внутрішнього аудиту зокрема. Така ситуація потребує негай-

ного вирішення, адже вона унеможливлює подальший розвиток внутрішнього аудиту [251].

Дослідження науково-практичних публікацій з проблем організації та проведення внутрішнього аудиту свідчать, що переважна їх більшість приділяє достатньо уваги організації та технології аудиту операцій з цінними паперами, але не пропонує цілісної системи його проведення. Крім того, спірними залишаються деякі положення щодо визначення категорії «внутрішній аудит» і переліку та обсягу завдань, які він вирішує. Ураховуючи розбіжності у визначенні категорії внутрішнього аудиту та інші спірні положення щодо його проведення, стає очевидним, що питання організації внутрішнього аудиту є неоднозначним і потребує досконалого вивчення з метою впровадження у вітчизняну практику.

Моделі й концепції проведення внутрішнього аудиту мають бути приведені до норм, що відповідають стандартам, прийнятим у світовій практиці.

Актуальність обраної теми дослідження полягає не тільки у відсутності накопиченого досвіду роботи вітчизняних підприємств у сфері проведення внутрішнього аудиту, а й недостатнього висвітлення цієї проблеми в теоретичному аспекті. Ця стаття присвячена зазначеним проблемам. Поставлені такі завдання дослідження:

— критичний огляд термінології;

— визначення характеристики та ролі внутрішнього аудиту;

— розкриття особливостей організації та проведення внутрішнього аудиту фінансових інвестицій.

Внутрішній аудит на Заході зародився на початку ХХ ст. та почав стрімко розвиватися після Другої світової війни. У 1941 р. в США був заснований Інститут внутрішніх аудиторів (ІВА) — міжнародна професійна організація, метою якої є розвиток і популяризація професії внутрішнього аудитора та розробка стандартів професійної діяльності. На перших етапах свого становлення внутрішній аудит значною мірою був формою контролю за станом бухгалтерського обліку, але вже на початку двадцятого століття сенс внутрішнього аудиту полягав в оцінюванні операцій компанії ат систематичному пошуку шляхів підвищення ефективності управління.

251

Кравченко В. В. Проблеми та перспективи розвитку внутрішнього аудиту в сучасних умовах господарювання / В. В. Кравченко // Наукові праці КНТЕУ. Економічні науки. — 2010. — № 17. — С. 32–35.

На відміну від зовнішнього аудиту, для регламентації якого було ухвалено Закон України «Про аудиторську діяльність» від 22.04.93 р. № 3125-XII, діяльність внутрішнього аудиту на рівні закону не регламентована. Проте деякі документи певним чином висвітлюють питання внутрішнього аудиту.

Саме тому нині серед фахівців немає єдності в підходах до визначення терміна «внутрішній аудит». Одні з них намагаються ототожнити внутрішній аудит із зовнішнім, інші ж, навпаки, намагаються знайти відмінності або протиріччя. Розглянемо найбільш поширені підходи до визначення поняття «внутрішній аудит». Згідно з Розпорядженням КМУ «Про схвалення Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю» від 24.05.2005 р. № 158-р внутрішній аудит — це форма контролю, що забезпечує функціонально незалежну оцінку діяльності органів державного сектора та дає впевненість Кабінету Міністрів України, Мінфіну, іншим зацікавленим центральним органам виконавчої влади, керівництву органів державного сектора в тому, що система державногоуправлінняфункціонує в спосіб, який щонайбільше знижує ризик шахрайства, марнотратства, допущення помилок чи нерентабельності. Метою внутрішнього аудиту є надання рекомендацій з удосконалення діяльності органу державного сектора, підвищення ефективності процесів управління, що сприяє досягненню мети органом державного сектора. Завданням внутрішнього аудиту є також забезпечення ефективного внутрішнього контролю відповідно до понесених витрат. Здатність надання незалежних та об’єктивних рекомендацій є основною відмінністю внутрішнього аудиту від інших форм контролю [252]. Відповідно до міжнародного стандарту аудиту 610 «Розгляд роботи внутрішнього аудиту» термін «внутрішній аудит» означає оцінювальну діяльність служби, створеної суб’єктом господарювання. До функцій внутрішнього аудиту входять, зокрема, перевірка, оцінювання та моніторинг відповідності й функціонування систем бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю. Внутрішній аудит є підрозділом суб’єкта господарювання.Незалежно від ступеня самостійності та об’єктивності внутрішнього аудиту він не може досягнути такого ступеня незалежності, якого вимагають від зовнішнього аудитора при висловленні ним думки щодо фінансових звітів. Зовнішній аудитор несе

252

Розпорядження КМУ «Про схвалення Концепції розвитку державного внутрішнього фінансового контролю» від 24.05.2005 р. № 158-р. // Відомості Верховної Ради України.

— 1997. — № 28.

особливу відповідальність за висловлену аудиторську думку, і ця відповідальність не зменшується за будь-якого використання внутрішнього аудиту. Усі судження, що стосуються аудиту фінансових звітів, формуються зовнішнім аудитором [253]. Різноманітність наведених визначень пов’язана з відсутністю єдиного нормативного документа, який регулював би поняття та відносини у сфері внутрішнього аудиту. Як видно з наведених визначень, суперечності існують з приводу незалежності думки, яку висловлює внутрішній аудитор, а також з приводу того, чим все таки є внутрішній аудит підрозділом підприємства, чи оцінювальною діяльністю.

Різними є підходи до визначення внутрішнього аудиту і в деяких авторів. Так, В. В. Бурцев стверджує, що «внутрішній аудит — це регламентована внутрішніми документами організації діяльність з контролю ланок управління й різних аспектів функціонування організації, здійснювана представниками спеціального контрольного органу в рамках допомоги органам управління організації (загальним зборам учасників господарського товариства або суспільства, або членів виробничого кооперативу, наглядовій пораді, раді директорів, виконавському органу)» [254]. В. Д. Андрєєв, своєю чергою, уважає, що «внутрішній аудит — елемент системи внутрішнього контролю, необхідний для великих господарюючих суб’єктів, переважно недержавного сектора економіки, аби з його допомогою успішно конкурувати на ринку за рахунок зростання якості, зниження собівартості продукції, знання потреб ринку і, таким чином, підвищення ефективності роботи» [255].

На думку Г. Я. Гольдштейна, «Вутрішній аудит — незалежна оцінна функція, метою якої є допомога штабу в ефективному розвантаженні його відповідальності. Для цього внутрішні аудитори забезпечують штаб аналізом, оцінками та рекомендаціями щодо відповідних видів активності» [256].С. Петров, А. Алексєєва, А. Головач стверджують, що внутрішній аудит — функція, яка покликана брати участь в оцінюванні надійності та ефективності системи внутрішнього контролю (не лише фінансового, а й операційного контролю, контролю за дотриманням політик і

253

Міжнародні стандарти аудиту та Кодекс етики професійних бухгалтерів (1999).

— М.: — ІСА, 1999. — 699 с.

254

Бурцев В. В. Організація внутрішнього аудиту // Фінансовий менеджмент. — 2005. — № 6. — С. 88–98.

255

Андрєєв В. Д. Внутрішній аудит: Навч. посібник. — М.: Фінанси і статистика, 2003. — 464 с.

256

Гольдштейн Г. Я. Основы менеджмента: Учеб. пособие. — Изд. 2-е, доп. і передел. — Таганрог: Изд-во ТРТУ, 2003. — 231 с.процедур) у процесі управління ризиками, з якими зіштовхується компанія (наприклад, у разі виведення на ринок нових продуктів, упровадження нових інформаційних систем, реструктуризації бізнесу) у процесі корпоративного управління [257]. Таким чином, більшість авторів під внутрішнім аудитом розуміє комплекс діагностичних процедур, спрямованих на виявлення, з одного боку, слабких сторін бізнесу, а з іншого — установлення шляхів їх усунення. Тобто, внутрішній аудит — це фактично внутрішньогосподарський контроль, але за змістом і методами проведення він має багато спільного із зовнішнім аудитом. На нашу думку, наведені визначення не розкривають повністю сутність внутрішнього аудиту на сучасному етапі, оскільки під внутрішнім аудитом більшість авторів розуміє організовану економічним суб’єктом систему контролю за дотриманням установленого порядку ведення бухгалтерського обліку, що діє на користь керівництва або власників, і регламентовану внутрішніми документами. Усе це зумовлене, швидше за все, буквальністю перекладу терміна з англійської мови. Дослівно термін «внутрішній аудит» — internal audit — означає внутрішню перевірку рахунків, ревізію. Проте, на наш погляд, внутрішній аудит має інше призначення й мету. І найточніше їх передає визначення поняття, дане міжнародним Інститутом внутрішніх аудиторів (The Institute of Internal Audi-tors): «внутрішній аудит є діяльність з подання незалежних та об’єктивних гарантій і консультацій, спрямованих на вдосконалення діяльності організації. Внутрішній аудит допомагає організації досягти поставлених цілей, використовуючи систематизований і послідовний підхід до оцінювання та підвищення ефективності процесів управління ризиками, контролю та управління організацією» [258]. Отже, внутрішній аудит слід сприймати, радше, як різновид консалтингу, ніж контролю.

Отже, назвемо основні характеристики внутрішньогоаудит:

1. Незалежність та об’єктивність. Незалежність розглядається в контексті функціональної підлеглості служби внутрішнього аудиту фінансових інвестицій у структурі організації. Незалежність зазвичай досягається шляхом розділення функціонального та адміністративного підпорядкування служби внутрішнього аудиту (адміністративне підпорядкування керівництву, а функціональне — засновникам). Об’єктивність розглядається як

257

Петров С., Алексєєва А., Головач А. Внутрішній аудит в російських компаніях // Фінансовий директор. — 2004. — № 4.

258

Там само.здатність працівника служби внутрішнього аудиту формувати неупереджені оцінки та висновки про здійснені та заплановані операції підприємства.

2. Оптимізація та підвищення ефективності діяльності організації. Тут внутрішній аудит виконує передусім не контрольну функцію, а оцінну, слугує виявленню слабких місць у системах управління, внутрішнього контролю та управління ризиками з операцій, з метою формування рекомендацій щодо підвищення ефективності цих систем і процесів.

3. Надання гарантій і консультацій. Сутність внутрішнього аудиту полягає в наданні гарантій і консультацій замовникам (клієнтам) внутрішнього аудиту в управлінні ризиками, які виникають в процесі діяльності підприємства. Отже, на сучасному етапі внутрішній аудит операцій з простої перевірки дотримання регламентів перетворюється на творчий процес.

Визначимо, у чому ж полягає роль внутрішнього аудиту? У тому, що він: по-перше, є дієвим механізмом оцінювання ефективності діяльності менеджменту. Внутрішній аудит стає потужним інструментом контролю процесів, що відбуваються на підприємстві. Яким би професійним не був менеджмент, для засновників, що дотримуються принципу «довіряй, але перевіряй», актуальним стає питання контролю та оцінювання ефективності ведення операцій. По-друге, внутрішній аудит є засобом удосконалення системи внутрішнього контролю на підприємстві, він не лише перевіряє та оцінює систему внутрішнього контролю на предмет її відповідності поставленим цілям і заданим критеріям, а й надає рекомендації щодо її вдосконалення. По-третє, він є об’єктивним джерелом інформації. Менеджмент організації, для якого управління є повсякденною роботою, не завжди здатний об’єктивно оцінити ситуацію, що склалася в організації. Навіть якщо ним і здійснюється контроль усіх бізнес-процесів, у нього зазвичай немає ні часу, ні навиків для збирання, структуризації та узагальнення інформації. Внутрішній же аудит, навпаки, володіє інформацією з усіх аспектів діяльності організації та інструментарієм для узагальнення й аналізу даних, тому тісна взаємодія з внутрішнім аудитом підвищує ефективність ухвалення рішень менеджментом. За таких умов внутрішній аудит стає джерелом інформації, що допомагає менеджерові по-новому поглянути на речі та оцінити якість виконання прийнятих управлінських рішень.

Нині немає одностайного підходу до визначення завдань і функцій внутрішнього аудиту. Під основним завданням внутрішнього аудитуслід розуміти надання незалежних та об’єктивних гарантій.

Мета внутрішнього аудиту — удосконалення організації та управління операціями з цінними паперами та фінансовими вкладеннями підприємства. Своєю чергою, функції внутрішніх аудиторів, які перевіряють операції підприємства, полягають у: а) оцінюванні системи внутрішнього контролю щодо достовірності інформації, збереження активів, ефективності та результативності діяльності окремих операційних і структурних підрозділів і розробки рекомендацій з поліпшення цих систем; б) аналізі та оцінюванні ефективності системи управління ризиками з операцій з фінансовими вкладеннями та пропонування методів їх зниження; в) аналізі та оцінюванні ефективності системи управління організації; г) оцінюванні економічності та ефективності здійснюваних організацією операцій з фінансовими інвестиціями; ґ) оцінюванні дотримання вимог чинного законодавства, вимог регулюючих і наглядових органів, а також внутрішніх документів організації, що визначають внутрішню політику, правила, процедури; д) проведенні спеціальних розслідувань окремих випадків, наприклад, підозр у зловживаннях.

На основі аналізу праць сучасних учених-економістів і вивчення світового досвіду можна виокремити такі принципи формування ефективної системи внутрішнього аудиту на підприємстві: надійність; динамічність; адаптивність; саморегуляція; постійність (постійне та ефективне функціонування системи внутрішнього аудиту дає змогу своєчасно виявляти випадки шахрайства, господарських порушень та інших відхилень від норм, що регулюють фінансово-господарську діяльність підприємства); безперервність розвитку та вдосконалення системи внутрішнього аудиту, дотримання яких є актуальним і для економіки.

Внутрішній аудит є одним з видів внутрішньогосподарського контролю суб’єктів підприємницької діяльності. Добре організована робота служби внутрішнього аудиту, особливо в умовах економічної кризи, спонукає працівників підприємства дотримуватися чинного законодавства та нормативних актів, а також розробленої підприємством внутрішньої політики, планів розвитку, внутрішніх правил і процедур, вчасно виявляти та знижувати ризик непередбачених витрат чи втрати підприємством репутації.

Важливим для підприємства є розроблення методик внутрішнього аудиту, робочої документації тощо. Такі документи на підприємстві можна оформити у вигляді корпоративних стандартів, що значно полегшить роботу внутрішніх аудиторів і сприятиме розумінню управлінським складом підприємства тієї інформації, що надає аудит.

З метою досягнення максимальних результатів внутрішній аудит повинен здійснюватися в певній послідовності.Мета, повноваження та відповідальність внутрішнього аудиту визначаються внутрішнім документом організації (Положенням про внутрішній аудит). Положення про внутрішній аудит є формальним документом, що визначає цілі, повноваження та відповідальність внутрішнього аудиту. Цей документ установлює статус внутрішнього аудиту в організації, визначає права доступу до документації персоналу та фізичних активів у рамках виконання завдань і визначає обсяг і зміст діяльності внутрішнього аудиту. Процес організації служби внутрішнього аудиту складається з таких етапів: виявлення та чітке визначення кола питань, для вирішення яких створюється служба внутрішнього аудиту; визначення основних функцій служби внутрішнього аудиту, виконання яких необхідно для досягнення поставлених цілей; визначення організаційного статусу служби внутрішнього аудиту, розробка та документальне закріплення Положення про службу внутрішнього аудиту відповідно до встановленого набору цілей, завдань і функцій; інтеграція служби внутрішнього аудиту з іншими ланками структури управління підприємством; розроблення внутрішньофірмових стандартів внутрішнього аудиту з урахуванням особливостей чинного законодавства під час розробки внутрішніх документів, що регламентуватимуть діяльність служби внутрішнього аудиту. Серед функцій служби внутрішнього аудиту доцільно передбачити щонайменше такі: поточний моніторинг звітності; здійснення аудиторських перевірок, експрес-перевірок, контрольних оглядів тощо; оцінювання ефективності діючих систем внутрішнього контролю, робота з їх вдосконалення; розроблення та впровадження внутрішніх регламентів (положень, правил, процедур); контроль виконання бюджетів і вимог регламентів; консультування працівників з питань бухгалтерського обліку та оподаткування, здійснення окремих господарських операцій; участь у доборі облікового персоналу (розробка професійних тестів, проведення співбесід і тестування бухгалтерів) і в організації заходів щодо підвищення його кваліфікації; участь у постановці та вдосконаленні бухгалтерського та податкового обліку, податкового планування, автоматизації всіх видів обліку;

оптимізація бізнес-процесів (виявлення слабких ланок, планування, дослідження, проектування, погодження та затвердження, утілення, контроль, внесення корективів щодо подальшого вдосконалення); участь у проведенні інвентаризацій та інших контрольних процедур, пов’язаних з вибуттям активів.

Згідно із Стандартами професійної етики Інституту внутрішніх аудиторів пропонується загальна схема процесу внутрішнього аудиту фінансових інвестицій підприємства, що включає такі етапи:

• планування перевірок;

• накопичення фактів та інформації про операції з фінансовими інвестиціями;

• вивчення фактичного стану щодо операцій з фінансовими інвестиціями;

• оцінювання відповідності системи управління та контролю;

• узагальнення результатів внутрішнього аудиту;

• контроль виконання рекомендацій внутрішніх аудиторів.

На етапі підготовки (планування, збирання та підготовка даних) носії інформації формуються поза межами внутрішнього аудиту. На етапах проведення внутрішнього аудиту, узагальнення результатів і надання рекомендацій такі носії інформації створюються безпосередньо під час перевірки. Результати внутрішнього аудиту операцій з фінансовими інвестиціями оформлюються у вигляді аудиторського висновку або звіту. Інформація, що міститься в аудиторському висновку, може бути використана як адміністрацією підприємства, так і зовнішніми аудиторами. У кінцевому підсумку рекомендації та висновки зовнішнього аудиту фінансових інвестицій повинні сприяти підвищенню ефективності діяльності підприємства в сфері фінансових вкладень. На нашу думку, процес внутрішнього аудиту фінансових інвестицій не може вважатися завершеним доти, поки не будуть впроваджені аудиторські рекомендації й усунуті виявлені порушення щодо операцій з фінансовими вкладеннями.

Створення сучасного внутрішнього аудиту неможливе без застосування інформаційних технологій. Застосування комп’ютерної техніки значно впливає на якість проведення контролю та ефективність аудиторських процедур. Однак на практиці контрольні функції автоматизуються найважче. Основними напрямами побудови та розвитку дієвого аудиторського відділу в умовах застосування комп’ютерних інформаційних систем є трансформація елементів методу бухгалтерського обліку, контроль якостіелектронного документообігу, удосконалення вже наявних комп’ютерних форм і системи бухгалтерського обліку, розроблення методологічного забезпечення внутрішнього контролю підприємств, налагодження комп’ютеризованих процедур внутрішнього контролю, нагляд за їх якістю [259]. На практиці вітчизняні підприємства відмовляються від створення системи внутрішнього контролю, аргументуючи це насамперед браком коштів на її утримання. На нашу думку, асигнування на утримання такого відділу можна отримати за рахунок виявлених внутрішнім аудитом резервів, підвищення ефективності роботи підприємства, зниження собівартості продукції, збільшення прибутків тощо.

Загалом запровадження внутрішнього аудиту на підприємстві характеризується такими перевагами: виявлення резервів засобів і джерел фінансування підприємства; розроблення рекомендацій з удосконалення системи обліку на підприємстві, що, зрештою, призведе до економії витрат; ефективна система внутрішнього аудиту на підприємстві значно підвищує інтерес інвесторів до таких підприємств.

Здійснене нами дослідження дає можливість зробити деякі висновки:

1. В Україні питання організації процесу внутрішнього аудиту досліджено недостатньо, оскільки відсутній практичний аспект висвітлення цього питання.

2. На основі викладеного та виходячи із завдань внутрішнього аудиту діяльності підприємства, доходимо висновку, що під внутрішнім аудитом розуміється організована на підприємстві, діюча в інтересах його керівництва та власників і регламентована внутрішніми нормативними актами система контролю за встановленим порядком ведення обліку, складання та подання звітності з операцій для забезпечення найбільшої ефективності від цих операцій з найменшими ризиками. Мета внутрішнього аудиту на підприємстві полягає в удосконаленні організації та управління цими операціями.

3. Незважаючи на всю простоту викладеного підходу до організації служби внутрішнього аудиту, упровадження його в практику буде непростим. Назвемо труднощі, з якими зіштовхується підприємства під час формування системи внутрішнього аудиту:

• недостатня регламентація діяльності служби внутрішнього аудиту, тобто практична відсутність адміністративних та інших видів регламентів;

259

Міжнародні стандарти аудиту та Кодекс етики професійних бухгалтерів (1999).

— М.: — ІСА, 1999. — 699 с.

• відсутність обґрунтованих показників для оцінювання ефективності та результативності діяльності служби внутрішнього аудиту;

• відсутність стрункої системи внутрішнього контролю, підміна поняття «внутрішній контроль» ревізією;

• ігнорування об’єктивної необхідності наявності ефективних процедур внутрішнього контролю, спрямованих на забезпечення передусім збереження активів, перевірку достовірності інформації, сформованою системою бухгалтерського обліку, і підвищення результативності діяльності, аби внутрішній аудит став інструментом контролю.

Проте внутрішній аудит дійсно є найбільш дієвим інструментом виявлення можливостей підвищення ефективності використання фінансових інвестицій на підприємствах, оскільки формується суб’єктом самостійно, усередині підприємства та дає змогу отримати інформацію, необхідну для досягнення цілей і вирішення завдань, що стоять перед суб’єктом, найбільш ефективним способом.

Зміцнення позицій внутрішнього аудиту в Україні потребує вирішення таких першочергових завдань: удосконалення законодавчого регулювання внутрішнього аудиту в Україні; подальше розроблення та впровадження нормативів внутрішнього аудиту; поліпшення методики організації внутрішнього аудиту, оцінювання його якості; вирішення питання аудиторської етики тощо.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
6.1. ТЕХНОЛОГІЧНИЙ АУДИТ У СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНОГО
6.2. РИНКОВІ АСПЕКТИ ПРОДУКТИВНОСТІ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ
6.3. БАГАТОФАКТОРНА МОДЕЛЬ ОЦІНЮВАННЯ ФУНДАМЕНТАЛЬНОЇ ВАРТОСТІ НАЦІОНАЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ ЧОРНОЇ МЕТАЛУРГІЇ
6.4. МОНІТОРИНГ ПРИБУТКОВОСТІ ПРОЕКТНО-ОРІЄНТОВАНОГО ПІДПРИЄМСТВА: ВИБІР МЕТОДИЧНОГО ІНСТРУМЕНТАРІЮ
Частина 4. ІННОВАЦІЙНІ ІМПЕРАТИВИ СУЧАСНОГО БІЗНЕСУ: ПОШУК СИНЕРГІЇ РЕАЛЬНОГО СЕКТОРА ЕКОНОМІКИ ТА НАУКОВО-ОСВІТНОЇ СФЕРИ. Розділ 7. Технологічні та управлінські інновації як базис стратегічного розви
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)