Вибір шляхів переміщення вантажопотоку одне з найважливіших завдань транспортної логістики, оскільки організація руху має забезпечити найбільшу продуктивність перевізного состава і найменшу собівартість перевезень. Рух транспорту здійснюється за маршрутами. Маршрут — шлях переміщення перевізного состава при виконанні перевезень.
ного процесу супроводжується диференціацією обробки замовлень служби комплектування транспортного підприємства, котра формує вантажні одиниці в комплекти партій постачань. В цьому разі ознаки диференціації «деталей» формуються вже цією службою, що не сходиться з ознаками на промисловому підприємстві.
Для оптимізації руху вантажопотоку на транспорті використовують транспортні методи, які дають змогу обрати найкращий варіант перевезення вантажів з декількох пунктів постачання в декілька пунктів призначення (споживання), забезпечуючи найменші сумарні витрати, пов’язані з виробництвом і транспортуванням виробів. Для цього вивчається потужність кожного з клієнтів (постачальників і споживачів).
Об ираючи методи вирішення транспортних завдань, починають з визначення допустимого початкового рішення, оптимізуючи його з часом. При аналізі транспортної проблеми визначають потужність кожного постачальника і потреби кожного споживача, а також витрати на перевезення від кожного відправника до кожного отримувача. Використовують правило «північно-західного кута», дотримуючись таких вимог:
1) витратити ус ю потужність джерела постачання;
2) задовольнити потреби кожного споживача складу;
3) перевірити, чи всі потреби задоволені.
Використовуючи матричний метод, визначають індекси окремих клітин. Якщо значення усіх індексів збільшується або дорівнює нулю, це означає, що можливе оптимальне рішення, з’являється можливість поліпшення рішення і зменшення сумарних витрат перевезень. Існує також МОДІ-метод (модифікований ро зподільчий), за яким розраховують можливість покращання рішення індексів для кожної невикористаної клітини.
Використання МОДІ-методу починається з початкового рішення, отриманого згідно з правилом «північно-західного кута», коли визначають значущість кожного рядка і кожної колонки (рядки позначимо — R
1 ; R
2 ; R
3 ; …; R i , колонки — K
1 ; K
2 ; K
3 , …; K j ),
де R i — оцінка рядка і (і=1, m), K j — оцінка колонки j (j=1, n), С іj
— витрати в клітині іj (витрати на перевезення з джерела за призначенням).
МОДІ-метод складається з п’яти кроків:
1.Розрахування оцінки для кожного рядка і колонки у вигляді R i +K j =С іj , тільки для тих клітин, котрі послідовно використовуються або зайняті. Наприклад, коли клітина знаходиться на перетині рядка 2 і колонки 1, вона формує оціночний набір R
2 + K
1 =С
21.
2.Коли виписані усі рівняння, визначають R
1 =0.
3.Вирішення системи рівнянь для усіх R- і K-оцінок.
4.Відбір найбільшого за абсолютним значенням негативного індекса і продовження вирішення завдання, використовуючи метод послідовного рішення. i +j =іj , тільки для тих клітин, котрі послідовно використовуються або зайняті. Наприклад, коли клітина знаходиться на перетині рядка 2 і колонки 1, вона формує оціночний набір R
2 + K
1 =С
21.
2.Коли виписані усі рівняння, визначають R
1 =0.
3.Вирішення системи рівнянь для усіх R- і K-оцінок.
4.Відбір найбільшого за абсолютним значенням негативного індекса і продовження вирішення завдання, використовуючи метод послідовного рішення. 2 і колонки 1, вона формує оціночний набір R
2 + K
1 =С
21.
2.Коли виписані усі рівняння, визначають R
1 =0.
3.Вирішення системи рівнянь для усіх R- і K-оцінок.
4.Відбір найбільшого за абсолютним значенням негативного індекса і продовження вирішення завдання, використовуючи метод послідовного рішення.
2.Коли виписані усі рівняння, визначають R
1 =0.
3.Вирішення системи рівнянь для усіх R- і K-оцінок.
4.Відбір найбільшого за абсолютним значенням негативного індекса і продовження вирішення завдання, використовуючи метод послідовного рішення. де R i — оцінка рядка і (і=1, m), K j — оцінка колонки j (j=1, n), С іj
— витрати в клітині іj (витрати на перевезення з джерела за призначенням).
МОДІ-метод складається з п’яти кроків:
1.Розрахування оцінки для кожного рядка і колонки у вигляді R i +K j =С іj , тільки для тих клітин, котрі послідовно використовуються або зайняті. Наприклад, коли клітина знаходиться на перетині рядка 2 і колонки 1, вона формує оціночний набір R
2 + K
1 =С
21.
2.Коли виписані усі рівняння, визначають R
1 =0.
3.Вирішення системи рівнянь для усіх R- і K-оцінок.
4.Відбір найбільшого за абсолютним значенням негативного індекса і продовження вирішення завдання, використовуючи метод послідовного рішення.
Проблема розподілу, тобто доставки товару споживачу, взагалі передбачає і вирішення проблеми розміщення виробництва, оскільки лише в цьому разі можна знайти систему розподілу дійсно з мінімумом витрат.
Система розподілу і мінімум витрат на її функціонування опосередковано будуть забезпечувати усі доставки за мінімальний термін, що є необхідною умовою функціонування системи за п ринципом лінійного програмування. При переміщенні вантажу, що за розмірами відповідає попиту в часі, поява принципу лінійного програмування буде реальнішою, оскільки система функціонуватиме на рівні мінімальних запасів.
Усі ці методи можуть бути використані для різних видів транспорту (залізничного, автомобільного, водного). Для автомобільного транспорту важливий вибір не тільки рац іонального напряму перевезень, а й їх обсягу. Для визначення раціонального обсягу перевезень вивчають виробничу діяльність постачальників, їх зв’язки та ін.
Вантажопотоком на транспорті називають кількість вантажів в тоннах, перевезених в одному напрямі за визначений термін часу. Він складається з різних вантажів, структура яких поділяється на галузеву, групову та видову.
Для ви вчення вантажопотоку на автомобільному транспорті складають шляхові таблиці, в котрих визначають взаємодію між вантажовідправниками і вантажоотримувачами. Наприклад:
Таблиця 4
ВАНТАЖООБМІН МІЖ ВІДПРАВНИКАМИ І ОТРИМУВАЧАМИ
| Пункт відправлення |
Пункт призначення |
Графічно вантажопотоки можуть бути наведені у вигляді епюр, схем або картограм.
Розглянемо побудову епюр вантажопотоку на автомобільному транспорті. Епюру будують в координатах обсягу перевезень Q (тонн), відстані L (км). Значення Q відкладають на вісі координат, L — на вісі абсцис відповідно до обраного масштабу. Епюра має прямий і зворотний напрям руху вантажів. Прямим напрямом визначається той, яким слідує найбільша кількість вантажів. Відношен ня розміру вантажопотоку в прямому напрямі до розміру вантажопотоку в зворотному напрямі має назву коефіцієнта нерівноваги вантажопотоку за напрямами. Обсяг вантажу, котрий переміщується в прямому напрямі, відкладають від відмітки зеро, а в зворотному — вниз від неї. Для умов, наведених в табл.4, прямий напрям: зворо тний:
Коефіцієнт нерівноваги вантажопотоків:
Побудова епюр починається зі значення вантажопотоків, котрі переміщуються від пункту D, тобто найбільш далекого від пункту А. Потім відкладають значення вантажопотоку, котрий рухається з пункту С до А. Подібним чином відкладають і значення інших вантажопотоків. Нижня частина епюри будується у такий же спосіб, як і верхня. Отримана епюра має вигляд графічного зображення вантажопот оків на визначеній ділянці шляху. Загальний вигляд епюри може бути таким:
AB CD
Рис. 51. Епюра вантажопотоків ? Умовні позначення: L — відстані перевезень між пунктами; L
1 — А і В; L
2 — В і С; L
3 — С і D.
Епюри вантажопотоків дають можливість визначити кількість вантажу, котрий відправляють з кожного пункту, прибуття і приміняючого; обсяг перевезень і вантажообіг на кожній дільниці і на всій колії; середню відстань перевезень вантажів. Вони також допомагають виявити нераціональні операції перевезення, тобто перевезення однакового вантажу в зустрічних напрямах.
Вантажопотоки можуть бути подані й у вигляд і схеми. Для цього використовується карта району перевезень з нанесеними на ній пунктами або мікрорайонами відправлення і призначення вантажу (вантажоутворюючі чи вантажопоглинаючі пункти). Карту району перевезень ділять на квадрати з послідовним нанесенням на рівній відстані взаємоперпендикулярних ліній. Отримані таким чином квадрати кодируються в буквено-цифровій системі (на зр азок шахової дошки), по горизонталі — літери, по вертикалі — цифри. Виходячи з кількості тонн вантажу, котрий підлягає перевезенню з пунктів відправлення у пункти призначення, обирають масштаб і відповідно до нього наносять лініями визначеної ширини позначки, що означають вантажопотоки. Вантажопотоки можуть зображатися у вигляді картограми. Картограма — це графічне зображення вантажопо току на карті згідно з дійсним переміщенням вантажів.
Завдяки схемам та епюрам створюють наочні схеми перевезень між пунктами відправлення і призначення вантажів, визначають транспортну роботу, раціональне розміщення зупинок автотранспорту, щоб непродуктивні пробіги з гаража до місця роботи і у зворотному напрямі були мінімальними.
Постачаючи вантаж споживачеві необхідно враховувати умови доставки, виходячи з того, що вантаж — продукт виро бництва (сировина, напівфабрикати, готова продукція), прийнятий для перевезення.
Сукупність властивостей вантажу, визначених умов і техніки перевезень, перевантаження і збереження, має назву транспортної характеристики вантажу. Характеристика вантажу — це режим збереження, спосіб пакування, перевантаження і перевезення, фізико-хімічні властивості, розміри, об’єм, маса і форма пред’явлення для перевезення.
Спосіб транспортування, ва нтажно-розвантажувальні механізми, а також тип вагонів, судна, автомобіля, режим збереження вантажу, заходи з техніки безпеки і пожежної безпеки визначають за фізико-хімічними властивостями вантажу і формою пред’явлення його для перевезення. З урахуванням особливостей вантажів створюють відповідні вантажні пристрої і транспортні засоби.
Перевезення автомобільним транспортом може бути організовано за та кою схемою (рис.52).
Рис. 52. Схема типових технологічних процесів магістральних вантажних перевезень ?
Умовні позначення:
АТП
— автотранспортне підприємство;Т
— скельний тягач;
П
— напівпричіп;ВО
— вантажоодержувач;
ВВ
— вантажовідправник;В
— екіпаж водіїв.
1. Наскрізна система перевезень 2. Система перевезень з причіпною площадкою 3. Термінальна система перевезень зі зміною вантажних модулів 4. Термінальна система перевезень зі зміною водіїв
Рис. 53. Структура процесу перевезень вантажу
Рис. 54. Структура процесу перевезень вантажу у міждержавному сполученні
Останніми роками дуже мало уваги приділяли плічовим перевезенням, хоча їх використання дає змогу прискорити доставку вантажу, краще використати руховий склад, скоротити витрати на перевезення (схема 2).
По суті, усі наведені схеми перевезень є логістичними ланцюжками, по яких переміщується матеріальний потік.
Структура перевезень вантажу в міжрегіональному і регіональному спо лученні може мати такий вигляд (рис. 53, 54).
