7.1. Особливості діяльності менеджера і загрози його здоров’ю
Праця більшості менеджерів характеризується підвищеною нервовою напруженістю, іноді недостатньою рухливістю та прискореним темпом життя.
На емоційну сферу людини, зайнятої управлінською діяльністю, інтенсивно впливає зовнішнє середовище, часто незалежна від неї невпорядкованість режиму роботи, інформаційні перевантаження, потреба в ухвалюванні відповідальних рішень в умо вах браку часу і нестачі об’єктивної та достовірної інформації, численні (не завжди приємні) контакти з різними людьми.
Керівники належать до категорії працівників, у яких робочий день є, як правило, ненормованим. Робочий час нерідко триває 12—14 год на добу. Не є винятком і робота у вихідні. Керівники вищого рівня управління часто працюють з докум ентами і вдома.
Звичайний робочий день керівника складається з виконання різноманітних завдань поточного і перспективного характеру, участі в проведенні різних виробничих і громадських заходів, що обумовлює необхідність переключення з одного виду діяльності на інший — від 30 до 100 разів на день.
Негативні аспекти діяльності менеджера умовно можна поділити на три гр упи: загальні, специфічні та суб’єктивні.
Загальними називаємо аспекти, об’єктивно притаманні діяльності переважної більшості менеджерів:
• ненормований робочий день;
• незадовільне забезпечення потрібною інформацією;
• брак часу на підготовку термінових і відповідальних рішень;
• підвищена нервова напруженість;
• висока моральна відповідальність за результати праці.
Специфічні аспекти спричинені ко нкретними умовами діяльності, тому вони є характерними не для всіх менеджерів:
— несприятливі умови праці;
1— недостатня або надмірна рухливість;
— характер роботи, пов’язаний з частими відрядженнями;
— інформаційні перевантаження;
— брак висококваліфікованих фахівців, яким можна було б делегувати частину повноважень;
— проблеми з вищим керівництвом.
— відсутність активного відпочинку.
Суб’єктивні аспекти створюють власноруч деякі керівникиневдахи:
• невміння делегувати повноваження;
• неефективне використання ро бочого часу;
• ігнорування правил здорового способу життя;
• небажання підвищувати кваліфікацію, постійно вчитись.
Деякі керівники отруюють власний організм тютюновим димом, зловживають міцними напоями, нерегулярно та незбалансовано харчуються. Унаслідок фізичної детренованості організм повільно відновлює клітини і тканини, порушуються процеси обміну речовин та функції внутрішніх органів, знижується імунологічний захист.
Людський о рганізм має обмежені ресурси для опору всім цим негараздам і часом не витримує. Спеціальні обстеження великої групи керівників чоловічої статі показали, що тільки 41,4% з них виявились практично здоровими. Для решти були характерними захворювання серцево-судинної системи — 34,2%; шлунковокишкового тракту — 14,5%. На головний біль наприкінці робочого дня скаржились 48,8%, на болі в діля нці серця на роботі — 55,4% і вдома — 46,6%. Підвищену роздратованість відмічали 41,7%, а втомлюваність — 23,8% від загальної кількості обстежених керівників.
Світова практика доводить, що смертність від інфарктів та інсультів дедалі частіше вражає працівників інтелектуальної праці у найпродуктивнішому віці — 35—50 років. Отже, умови і культура праці не є вузькоприватними проблемами. Ними мають опікуватись і р оботодавці, і держава.
7.2. Фактори, умови праці та гігієнічні рекомендації менеджерам
Під час виконання будь-якої роботи людина зазнає впливу різноманітних факторів виробничого середовища, які в сукупності формують умови праці.
2Згідно з класифікацією НДІ праці (м. Москва) фактори виробничого середовища поділяються на три групи:
• соціально-економічні;
• техніко-організаційні;
• природні.
Ці фактори впливають на людину через сукупність елементів, від яких залежить характер і рівень умов праці.
Елементи умов праці на робочих місцях поділяють на такі групи:
— санітарно-гігієнічні;
— психофізіол огічні;
— естетичні;
— соціально-психологічні;
— технічні.
Отже, первинними є фактори виробничого середовища. Елементи умов праці — похідні від первинних факторів. Саме елементи умов праці справляють безпосередній вплив на людину, зокрема, на стан її здоров’я і рівень працездатності, ставлення до праці, її ефективність тощо. Відносини в системі «в иробниче середовище — умови праці — людина» схематично ілюструє рис. 7.1 [23, с.11].
Керівники різних рівнів працюють у різних виробничих умовах.
Для більшості з них створені сприятливі умови праці: стаціонарне робоче місце у службовому кабінеті, короткотермінові виходи в цехи, рідкісні відрядження в інший населений пункт або за кордон.
Значна частина керівників нижчого рівня упр авління упродовж тривалого часу (інколи і весь робочий день) проводить безпосередньо у виробничій зоні в несприятливих умовах праці. Це майстри, виконроби, начальники змін та дільниць. Вони виконують свої посадові обов’язки у польових умовах (сільське господарство, лісове господарство, геологія, видобуток нафти і газу); у так званих гарячих цех ах (металургія, виробництво коксу); під землею (вугільні, залізорудні, соляні шахти).
Специфічними можна назвати умови праці керівного складу морських, річкових та авіаційних суден.
За змістом праця командира екіпажу (першого пілота) літака нагадує операторську. Але на відміну від будь-якого наземного оператора праця командира авіалайнера відповідальна і пов’язана з ризиком для життя.
Пр аця керівного складу морських суден далекого плавання також складна, відповідальна і ризикована. Крім того, слід мати на увазі, що моряки тривалий час позбавлені вихідних, у них скорочені перерви на відпочинок між вахтами, умови життя на судні в обмеженому просторі без сім’ї теж не додають комфортності.
3
Рис. 7.1. Фактори виробничого середовища, умови праці та напрями їх впливу на людину
Для керівників вищого і частково середнього рівнів управління, праця яких відбувається у приміщенні, поширеними елементами умов праці є:
— ненормований робочий день;
— одноманітна робоча поза;
— інтелектуальне напруження;
— нервово-емоційне напруження;
— невпорядкований режим праці і відпочинку;
— не завжди нормальне освітлення;
— мікроклімат у приміщенні, який не відпо відає санітарним нормам;
— вплив електромагнітного випромінювання від комп’ютерів, засобів радіо- та мобільного зв’язку.
Керівники, які більшу частину робочого часу проводять у виробничих цехах або в польових умовах, під землею, піддаються також впливу дуже низьких або, навпаки, високих температур повітряного середовища; токсичних речовин; промислового пилу; промислового шуму; інфрачервоно го (теплового) випромінювання; вимушеної роботи у нічні зміни; за ковзним графіком тощо.
Виробниче середовище та його вплив на здоров’я і працездатність людини вивчає наука, яка має назву гігієна праці. Дослідження в цій галузі використовують для розробки гігієнічних ре
4
комендацій та заходів, спрямованих на оздоровлення умов праці, попередження загальних і професійних захворювань.
На рис. 7.2 наведено комплекс гігієнічних рекомендацій, дотримання яких сприятиме збереженню здоров’я, підвищенню продуктивності, подовженню періоду активної життєдіяльності не лише менеджерів, а й працівників інших функціональних категорій.
Рис. 7.2. Гігієнічні рекомендації менеджерам
Нормативні параметри мікроклімату подано у табл. 7.1.
Таблиця 7.1
ПАРАМЕТРИ МІКРОКЛІМАТУ У СЛУЖБОВОМУ ПРИМІЩЕННІ
| Параметр |
Період року |
| холодний |
теплий |
| Температура повітря |
|
| нижче + 10 о С |
|
+ 10 о С і вище |
| Температура повітря, о С |
20—22 |
22—25 |
| Відносна вологість повітря, % |
60—30 |
60—30 |
| Швидкість руху повітря, м/с |
не більше 0,2 |
0,2—0,5 |
Велике значення для здоров’я і працездатності людини має чистота повітря. У приміщенні треба забезпечувати постійний обмін повітря. Це можна зробити через відкрите вікно або кватирку, але такий спосіб не гарантує надходження чистого повітря. Робота електричних вентиляторів, як правило, супроводжується небажаним шумом. Найефективнішим є повне кондиціювання
5повітря, яке сприяє зростанню продуктивності праці до 15%. Однак роботу кондиціонера у спекотні літні дні треба ретельно регулювати, щоб не допустити різкого переохолодження людей.
Практика знає чимало випадків важкого захворювання дихальних органів та хребта внаслідок обдування холодним повітрям спітнілого тіла.
Людина до 90% зовнішньої інформації сприймає органами зору. Напруження органі в зору керівника є однією з основних причин його втомлюваності від роботи з документами. Це пояснюється тим, що напруження зору спричиняє напруження більшості м’язів тіла, що призводить до загальної втоми. Ця обставина накладає досить жорсткі вимоги до освітлення робочих місць керівників.
Службове приміщення повинно мати природне ос вітлення.
Робоче місце слід розташовувати так, щоб вікно розміщувалося з лівого від стола боку, а для ліворуких людей — з правого.
Промені сонця і джерел штучного освітлення прямі, а також відбиті блискучими та полірованими поверхнями не повинні сліпити очі працівника. Світло в приміщенні має бути рівномірним, розсіяним, не утворювати тіней. Велике з начення має забезпечення оптимального світлового контрасту, особливо на робочому столі керівника. Зір менше втомлюється, якщо білий папір документів лежить на світложовтій поверхні стола. З цих причин моду на чорний колір робочих меблів, зокрема столів, слід визнати необґрунтованою і шкідливою.
Штучне освітлення має бути комбінованим: освітленість робочої зони — не ме нше 200 лк, а робочої поверхні письмового стола — не менше 300 лк. Для роботи з відеотерміналом норму освітлення робочої зони збільшено до 500 лк.
Шум у службових приміщеннях чинить несприятливий вплив на увагу, зосередженість та продуктивність праці. Тому необхідно вживати організаційно-технічних заходів з метою обмеження промислового шуму до рівня не бі льше 50 децибел. Для цього використовують спеціальні акустичні (звукопоглинаючі) матеріали, змащують елементи дверей і меблів, які труться і можуть рипіти. У разі розміщення робочих місць за так званим зальним принципом, їх слід відділяти перегородками по одному або групами відповідно до інформаційних та документаційних потоків, технологічних і організаційних зв’язків.
