Posibniki.com.ua Макроекономіка Статистика економічного зростання та конкурентоспроможності країни Таким чином, статистичне дослідження економічного зростання та конкурентоспроможності треба починати з аналізу стану та структури виробничого потенціалу країни.


< Попередня  Змiст  Наступна >

Таким чином, статистичне дослідження економічного зростання та конкурентоспроможності треба починати з аналізу стану та структури виробничого потенціалу країни.


23Рис. 1.3. Модель взаємозв’язку економічного зростання та конкурентоспроможності

У ширшому розумінні можна говорити про аналіз внутрішнього середовища виробництва, який передбачає дослідження виробничого потенціалу, а саме, ресурсів (засоби виробництва, предмети праці, трудові, фінансові ресурси); структури (відділи, сектори тощо); організаційної культури підприємства (центричність чи поліцентричність влади і відповідальності) та їхню взаємодію.

Співвідношення і пропорції між окремими елементами виробничого по тенціалу впливають на загальну ефективність функціонування виробництва, на здатність задовольняти вимоги щодо свого призначення. Ефективне функціонування всіх елементів внутрішнього середовища виробництва, а також їхній взаємозв’язок з елементами зовнішнього середовища, в якому дане виробництво функціонує, повинні забезпечуватися внутрішньою статистичною інформацією, тобто сукупністю відомостей, які об’єктивно відображаю ть стан і розвиток виробничого процесу, для оперативного прийняття управлінських рішень, організації, контролю і регулювання діяльності. Чим більше елементів, які

24 формують властивості виробничого потенціалу, тим важчим буде його дослідження.

Окрім кількісних характеристик виробничого потенціалу, існують також його якісні характеристики, що підлягають статистичному вивченню, а саме — напрями розвитку, взаємозамінність, альтернативність і взаємодія елементів, відтворюваність, інноваційна сприйнятливість, фізична і моральна придатність. Існують три основні підходи до визначення виробничого потенціалу:

1. Ресурсний, або статистичний (об ліково-звітний), — орієнтований на розкриття виробничого потенціалу як сукупності виробничих ресурсів. Визначається сумою фізичних і вартісних оцінок окремих його складових.

2. Структурний, або функціональний, — спрямований на визначення раціональної структури виробництва, прогресивних норм і нормативних співвідношень, заданих найбільш досконалими технологіями. Основна його теза — потенціал може до сягти цілей лише тоді, коли для досягнення цієї мети підпорядковано кожен елемент виробництва.

3. Цільовий, або проблемно-орієнтований підхід, — визначає рівень відповідності наявного потенціалу досягненню поставлених цілей. Такий підхід показує рівень окремих складових потенціалу стосовно їх здатності виробляти конкурентоспроможну продукції в необхідному обсязі. Цільова оцінка потенціалу — якісна оцінка, що доз воляє оцінити можливість досягнення певних результатів і створює умови для обґрунтованої трансформації окремих його частин на основі правильного розподілу дій та ресурсів між виконавцями і в певні строки.

Дослідження виробничого потенціалу з точки зору прибуткової мотивації є найбільш складним і важливим етапом після вивчення потреб спожива чів. Для цього необхідно в першу чергу розкласти на найменші деталі процес економічного відтворення.

Як правило, виділяються два етапи дослідження: 1) вивчення проблем, пов’язаних з оцінкою власного ресурсного потенціалу країни; 2) вивчення внутрішнього та зовнішнього конкурентного середовища, включаючи зовнішню складову та умови державного та ринкового регулювання економіки.

Першорядним завданням дослідження виробничого поте нціалу є з’ясування процесу виробництва продукції з позицій його збалансованості для забезпечення економічного зростання і ефективного відтворення. При цьому основну увагу зосереджено на оптимальному поєднанні факторів внутрішнього та зовнішнього

25середовища, яке найбільш повно відповідає задачам підвищення ефективності суспільного виробництва та конкурентоспроможності країни, а саме:

— елементи виробничого потенціалу повинні максимально забезпечувати виконання поставленої мети, бути мобільними та такими, що поєднані між собою;

— регуляторне середовище має сприяти створенню умов для нормального виробничого процесу та функціонування бізнесу, його динамічного розвитку на основі тих виробничих заощаджень, які держава повинна спрямовувати на розвиток існуючого виробництва та нових, найбільш прогресивних його галузей;

— діяльність управлінського апарату як на державному, або макрорівні, так і на мезо- та мікрорівнях повинна виходити з принципу постійного вдосконалення форм і методів стратегічного та оперативного управління виробничою діяльністю для підвищення її ефективності (тобто зростанню продуктивності праці, підвищенню рентабельності, якості та конкурентоспроможності продукції тощо). Форма організації управлінської діяльності завжди має бути просто ю за будовою і пристосованою до змін цілей як у тактичному, так і стратегічному планах, тобто бути здатною до адаптації;

— господарська діяльність повинна на достатньо високому рівні забезпечувати виробничі процеси і технологічні цикли всіма необхідними ресурсами.

До складу виробничого потенціалу, як відомо, належать засоби виробництва, трудові та фінансові ресурси.

Засоби виробництва складаються з матеріальних ресурсів, зокрема, сировина (предмети виробництва — те, на що спрямована перетворювальна праця людини) і засоби та з наряддя праці (те, за допомогою чого людина робить із сировини річ, необхідну для задоволення потреб в особистому споживанні чи виробництві). Стосовно матеріальних ресурсів, то слід зауважити, що базова відмінність постіндустріального суспільства від індустріального пов’язана якраз з типом матеріальних ресурсів. Індустріальне суспільство будується переважно на застосуванні природних та матеріальних ресурсів, які у п роцесі виробництва перетворюються на вироблену продукцію. Однією із найважливіших ознак природних та матеріальних ресурсів є їхня вичерпність — ресурс витрачається і зменшується у процесі його використання.

Постіндустріальне суспільство характеризується іншим видом ресурсу — інформаційним, інноваційним та інтелектуальним. Інформаційні ресурси мають інші якості — синергетичні, 26 тобто здатність саморозширюватися, самозростати. У процесі використання такі ресурси збільшуються, а їхня якість покращується.

Основним засобом праці у постіндустріальному суспільстві є інтелектуальні можливості людини та мислення як вища форма прояву її рефлекторної, аналітико-синтетичної діяльності. За допомогою мислення з вхідної сировини (отриманої з зовнішнього світу інформації) створюється нова оригінальна інтелекту альна продукція.

Разом з аналізом виробничих і трудових ресурсів досліджуються фінансові ресурси на предмет їхньої достатності і раціонального використання.

Поняття «ефективність» нерозривно пов’язане з поняттям «якість результату». Якістю результату діяльності, як правило, називають сукупність властивостей виробленого продукту, призначеного для задоволення певних соціальних потреб, а саме такого, який має споживну вартіст ь. Вона залежить від таких компонентів, як предмет, засоби, мета, умови, виробничі операції та інших факторів суб’єкта. Концепція якості результату, на думку фахівців, повинна виходити перш за все з придатності продукції для комфортного, з мінімальними особистими витратами користування — із задоволення споживача наданою йому послу гою чи продуктом.

Поняття якості результату діяльності пов’язано також з іншими формами чи варіаціями поняття «ефективність», такими як «цільова» — через ступінь здійснення мети, і «споживча» — через поняття мети і потреб. Цілком очевидно, що якість результату не тільки перебуває у прямій залежності від якості діяльності, а визначається повн істю нею. Висока якість праці забезпечує і більшу ефективність діяльності в усіх інших аспектах.

Отже, з точки зору споживача, товар (продукція) — це сукупність властивостей певного предмета, запропонованого виробниками на ринку, від яких споживач очікує певної користі для себе.

Тому головним критерієм виробництва є створення його найбільш високої корисно сті, тобто продукція має бути особливо привабливою для потенційного покупця. Випуск продукції, таким чином, слід оцінювати, орієнтуючись на споживача, а пропозиція товарів чи послуг має відповідати потребам цільової групи споживачів (ринковому сегменту). Крім того, продукт також є носієм очікувань корисності для виробника, торговця, посередника, а отже, виступає як пропо зиція для розв’язання проблем споживача і водночас способом досягнення мети підприємства.

27Споживна вартість являє собою стратегічне значення на всіх етапах розробки і вдосконалення товару — від первісного задуму до перевірки його і далі — до позиціонування, конструювання, виготовлення, встановлення ціни, поставки, рекламування, збуту, фінансування і технічного обслуговування.

Збільшення реального продукту і доходу можна одержати способом залучення більшого обсягу виробничих ресурсів або продуктивним їх використання м. У кінцевому підсумку величина реального ВВП визначається як добуток трудових витрат на продуктивність праці. Величина трудових витрат залежить від чисельності зайнятих та середньої тривалості робочого тижня. У свою чергу, кількість зайнятих залежить від загальної чисельності населення у працездатному віці та частки в ньому того населення, яке бере активну участь у суспільному виробництві. Середня тривалість робочого тижня визначається діючими в кожній країні законами про працю, структурними особливостями економіки, колективними договорами тощо. Продуктивність праці перебуває під впливом багатьох факторів, серед яких головним є технічний прогрес, фондоозброєність, якість робочої сили.

Загальне уявлення про взаємодію всіх факторів економічного зростання дає крива вир обничих можливостей (рис. 1.4).

Форма та положення кривої макроекономічного попиту та макроекономічної пропозиції визначається тим фактом, що обмеженість ресурсів суспільства обмежує і загальний обсяг виробництва. Окрім цього, будь-яке збільшення виробництва певного виду продукції потребує обмеження ресурсів на виробництво іншого виду. Точки А

1 і В

1 показують дві нереалістичні ситуації, коли всі економічні ресурси витрачаються або на задоволення пропозиції, тобто на розширення виробництва за рахунок інвестицій А

1 , або на розширення попиту, а саме виробництва предметів споживання В

1 . У дійсності економіка знаходить баланс у розподілі своїх ресурсів між виробництвом споживчих та інвестиційних товарів. Це показує сукупність точок, які належать кривій виробничих можливостей А

В

1 . 28

1 Рис. 1.4. Взаємодія факторів економічного зростання

Будь-яка точка на кривій виробничих можливостей свідчить, що в економіці повністю задіяні всі ресурси (тільки у різному співвідношенні) — економіка досягла своїх потенційних значень.

Якщо економіка перебуває у точці С, то це означає, що вона виробляє певну кількість споживчих та інвестиційних товарів, утім використовує свої ресурси неефективно, її потенційні можливості далеко не вич ерпані. На рис. 1.4 точка С дає два різних імпульси економічного зростання. Імпульс СD спрямований на розвиток пропозиції (інвестиційної складової економічного зростання). У результаті це зростання буде «переважно спартанським». Схематично такий тип зростання характеризується кривою А

В

1 . Зрозуміло, що такий тип зростання не задовольняє попит і не сприяє підвищенню рівня добробуту громадян.

2

З іншого боку, якщо вектор імпульсу СЕ буде спрямований на розвиток попиту (виробництва споживчих товарів), то економічне зростання буде «переважно сибаритським», таким, що зорієнтоване на розширене виробництво саме предметів споживання, спроможних задовольнити дедалі зростаючий по пит (крива

А

В

2 ). Наприклад, певний час населення буде задоволеним зростаючим обсягом виробництва споживчих товарів, але неминуче такий підхід призведе до скорочення ділової та інвестиційної активності і врешті-решт до зниження темпів економічного зростання і навіть до зменшення абсолютних обсягів виробництва.

1

Положення та форма кривих А

В

2 і А

В

1 визначаються двома факторами. По-перше, співвідношенням попиту і пропозиції то-

1

2

29

А

2 ) та попиту (дистанція В

В

2 ), тобто дійсною величиною виробничих потужностей економіки. При цьому треба наголосити на важливому моменті, а саме: обидві криві віддзеркалюють тільки можливості досягнення економікою потенційних обсягів виробництва, що, однак, не гарантує того, що економіка дійсно здатна функціонувати у такому режимі.

1

1

Економіка може не зуміти реалізувати свої нові можливості внаслідок несприятливого конк урентного середовища, негативного впливу невиваженої регуляторної політики, від’ємного сальдо зовнішньої міграції, форс-мажорних обставин тощо.

Для характеристики співвідношення між попитом та пропозицією на макрорівні застосовується показник мультиплікатор нагромадження М н , або доходу, який характеризує співвідношення між приростом валового внутрішнього продукту (інколи національного доходу) і зміною інвестиційних витрат

Значення цього показника в першу чергу залежить від пропорції, в якій поточні доходи будуть поділені на споживання і заощадження. В економічній літературі наявні різні погляди стосовно оптимальних значень даної пропорції. Існує точка зору, що ця пропорція буде оптимальною, якщо вона за правилом золотої пропорції наближається до співвідношення 62/38, тобто 62 % доходу доцільно використовувати на споживання, а 38% –– на нагромадження. На жаль, в Україні ця пропорція суттєво відхиляється від свого оптимуму. Статистичний аналіз причин цього буде зроблено у наступних розділах монографії.

Значення цього показника в першу чергу залежить від пропорції, в якій поточні доходи будуть поділені на споживання і заощадження. В економічній літературі наявні різні погляди стосовно оптимальних значень даної пропорції. Існує точка зору, що ця пропорція буде оптимальною, якщо вона за правилом золотої пропорції наближається до співвідношення 62/38, тобто 62 % доходу доцільно використовувати на споживання, а 38% –– на нагромадження. На жаль, в Україні ця пропорція суттєво відхиляється від свого оптимуму. Статистичний аналіз причин цього буде зроблено у наступних розділах монографії.

Підсумовуючи викладене вище, вважаємо за необхідне зазначити, що в економіці практично неможливо підтримувати оптимальне співвідношення між споживанням та нагрома дженням протягом тривалого періоду. Для кожного етапу розвитку формується власна структура економіки, яка забезпечує оптимальний для цього етапу рівень гармонізації інтересів держави, населення та бізнесу. Так, наприклад, на етапі трансформації централізованої економіки у ринкову, коли фінансові ринки недостатньо розвинуті, що в свою чергу не дозволяє підвищити рівень капіталізації заощаджень, а економіка по требує масштабного технічного та інноваційного оновлення, — частка нагромадження може відхилятися від золотої пропорції в бік підвищення. Інтенсивний

30 варів і послуг; по-друге, абсолютною величиною приросту пропозиції (дистанція А

розвиток ринків та бізнесу у поєднанні з посиленням притоку інвестицій стають передумовою повернення до «золотої норми» і оптимізації структури економіки загалом.

Але тривале порушення цього закону веде до втрат у динаміці економічного зростання. При цьому ринкова економіка є найбільш придатною для створення інституційної бази реалізації універсального закону золотої пропорції, то ді як внутрішні обмеження централізованої системи господарювання значно ускладнюють можливість його реалізації. Це в першу чергу стосується можливостей розвитку інноваційної складової розвитку, зниження ефективності функціонування економіки та послаблення її адаптивності до впливу факторів зовнішнього середовища.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
1.4. Показники економічного зростання та конкурентоспроможності країни в системі національних рахунків
1.4.1. Узагальнюючий показник економічного зростання
1.4.3. Показники інноваційного розвитку економіки, стан у та ефективності використання ресурсів капіталу
1.4.4. Показники статистики Державного бюджету
1.4.5. Показники статистики податків
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)