Держава фінансує свої видатки насамперед за рахунок податкових надходжень. Як відомо, податки — це частина доходу, який сплачується суб’єктами господарювання та домогосподарствами у розмірі, встановленому законом.
Середня ставка податку — це відношення обсягу податків Т до ве личини доходу Y, який оподатковується:
Мультиплікатор державних витрат показує, у скільки разів зростає дохід при збільшенні державних витрат на одиницю виробленої продукції: .
Цей показник функціонально пов’язаний з мультиплікатором податків: де
ДT,ДП/Y?=
ДT,ДП/Y?=ДT — приріст податків.
1.4.6. Показники статистики монетарної політики
В економіці грошова маса є важливим чинником, який впливає на рівень цін, обсяг виробництва і стан платіжного балансу. Обсяг грошової маси є результатом складної взаємодії багатьох суб’єктів економічної діяльності, а не самої лише діяльності кредитно-грошових органів, які визначають розмір грошової бази.
51Систему статистичних показників, що характеризує грошовий обіг, побудовано на категоріях, пов’язаних з функціями грошей.
Ця система включає такі групи показників:
• грошова маса та її структура;
• забезпеченість грошовими знаками обігу національної економіки;
• показники, що характеризують операції на рахунках, з депозитами тощо;
• показники, які відображають рух грошової маси та ефективність її використання.
Процес су спільного відтворення відбувається безперервно, тому і безперервним є рух грошей, що його обслуговує. В умовах ринкової економіки гроші функціонують у різноманітних формах на основі внутрішньої взаємодії, властивої грошовим функціям.
Сукупність грошей у всіх формах, що перебувають в економічному обороті на певний момент ча су, визначає величину грошової маси. Цей показник має надзвичайно важливе значення для економічної стабілізації, оскільки зміна кількості грошей, що циркулює в економічному обороті, може істотно вплинути на реальний рівень ВВП цін, зайнятості та інші економічні складові.
Визначення грошової маси вкрай необхідні для оцінки взаємозв’язків важливих макроекономі чних показників з метою розрахунку їх прогнозованих значень у країні. Тому показник грошової маси є один із найважливіших макроекономічних показників, від точності визначення якого багато в чому залежить результативність державного регулювання економічними процесами.
Грошовий агрегат — це визначене законодавством відповідно до ступеня ліквідності специфічне угруповання ліквідних активів, які можуть с лугувати альтернативним вимірником грошової маси.
Грошовий агрегат М
0 — готівка, або гроші, поза банками, які перебувають у населення і в касах підприємств, організацій та установ.
Грошовий агрегат М
1 включає виключно ліквідні активи. Це грошова маса у вузькому розумінні. Сюди належать готівкові гроші (банкноти і монети) та банківські вклади до запитання (трансакційні, а саме поточні депозити).
Грошовий агрегат М
2 включає грошові форми агрегату М
1 , а також строкові та заощаджувальні вклади до комерційних банків тощо. Ці грошові активи можна без фінансового ризику перевести в готівкові або депозитні гроші. Тому вони слугують своєрідним резервом для високоліквідних активів агрегату М
.
52 Грошовий агрегат М
3 охоплює грошові форми агрегату М
2 , депозитні сертифікати, ощадні вклади у спеціалізованих кредитних установах та деякі інші види фінансових активів. За характером це довгострокові активи, зокрема, у формі цінних паперів та довгострокових позичок.
Агрегати М
2 і М
3 поєднують у собі грошові форми у широкому розумінні цього поняття. Активи, що входять до М
3 за мінусом М
1 , дістали назву «майже гроші». На відміну від грошей, що входять до агрегату М
1 , вони безпосередньо не функціонують як засіб обігу, а застосовуються як засіб нагромадження капіталу.
Розширення операцій на міжнародному фінансовому ринку, співробітництво з Міжнародним валютним фондом (МВФ) вимагають розрахунку показників, що характеризують міжнародну ліквідність країни.
У ринковій економіці гроші забезпечують рух товарів та послуг, здійснення різних платежів, обіг позичкового капіталу. Тому ва жливо знати, яка грошова маса необхідна для успішного руху товарів, (послуг) та інших елементів капіталу, а також у якому співвідношенні вона перебуває з рівнем цін та швидкістю їх обігу. Конкретне розв’язання цього завдання було запропоноване американським ученим І. Фішером, який сформулював трансакційну версію кількісної теорії на осн ові так званого рівняння обміну, яке має такий вигляд: де М Y — сума наявних грошей, що перебувають в обігу протягом певного періоду; V — швидкість обороту грошей; Р — ціни певного товару товарної маси, що реалізовані в цей період; О — кількість цін товарів.
Основою даної формули є обмін. Права частина рівняння — це сума цін усіх товарів, тобто їх вартість, а ліва — сума усіх терміно вих платежів за ці товари. З цієї формули видно, що рівень цін Р залежить від трьох факторів: 1) кількість грошей А, зміна якої пропорційно впливає на рівень цін; 2) швидкість обороту грошей, зміна якого також прямо пропорційно впливає на ціни; 3) фізичного обсягу товарообороту, зміна якого обернено пропорційно впливає на рівень цін.
Якщо об межити операції обміну інтервалом в один рік, то у відповідності до розвиненої кількісної теорії річний грошовий оборот (РГО) буде дорівнювати обсягу ВВП, що можна унаочнити таким рівнянням обміну:
53РГО = ВВП , РГО = ВВП ,
де ВВП — валовий внутрішній продукт.
Таким чином, величина валового внутрішнього продукту визначається потребою у грошах і залежить від їх кількості та швидкості обороту.
Розглянуте рівняння обміну дозволяє визначити систему найбільш важливих макроекономічних показників, які характеризують взаємозв’язок секторів економіки і слугують основою для розробки заходів регулювання економіки.
До таких по казників належать:
• номінальна грошова маса М;
• швидкість обороту грошей С;
• грошовий оборот СМ;
• реальна грошова маса РМ;
• рівень купівельної спроможності грошей КС.
Визначають низку інших показників, що характеризують грошову масу і обсяг грошового обороту.
Номінальна грошова маса М — це показник кількості гро шей в обороті, або запас активів у ліквідній формі, а не в інших формах — нерухомому майні, акціях, облігаціях, предметах довготривалого користування. Грошова маса може бути визначена тільки на певний момент, частіше всього на початок періоду.
У випадку характеристики грошової маси за певний період слід розраховувати для цієї мети середні зна чення за формулою середньої арифметичної чи середньої хронологічної з моментного ряду з рівними або нерівними інтервалами.
Показник швидкості обороту грошей С відображає інтенсивність руху грошових знаків у процесі обмінних чи платіжних операцій, пов’язаних з придбанням товарів чи послуг.
Показник обсягу грошового обороту СМ відображає сукупність усіх грошових операцій, тобт о потік грошової маси за певний період.
Зважаючи на те, що обсяг ВВП можна подати як добуток рівня цін на фізичний обсяг виробництва, тоді формула обміну набуде такого вигляду:
РО = СМ.
Наведена формула відображає взаємозв’язок грошового потоку з цінами і реальним обсягом виробництва. Якщо допустити, що обсяг ви робництва і швидкість обороту грошей — величини незалежні і сталі в певному проміжку часу, то величина грошової маси в 54 обороті суттєво залежить від рівня цін і будь-яка зміна одного із цих двох параметрів закономірно викличе адекватну зміну другого.
Показник реальної грошової маси РМ відображає кількість грошей, які необхідні для забезпечення реального виробництва від величини грошової маси довготривалому періоді.
Рівняння обміну доводить важливість грошової маси як засобу регулювання економіки. Зв’язок кількості гро шей, що перебувають в обороті, рівня цін і обсягу реального національного продукту є основою монетаристського методу державного регулювання економіки. Через вплив на рівень цін та грошову масу забезпечують реалізацію програми економічного розвитку країни.
Тривалість перебування коштів у розрахунках t вимірюється у днях: де O — середній залишок коштів на рахунку; О v — оборот з витрати (списання) коштів з рахунка; D — кількість календарних днів у періоді.
Формальні взаємозв’язки між всіма показниками у найбільш агрегованій формі на макрорівні репрезентує аналітичний баланс, або баланс факторів грошової бази. Цей документ відображає умови відповідності між розміщенням грошової бази і джерелами її формування і складається з даних зведеного балансу цент рального банку (табл. 1.1) способом зведення джерел і напрямів використання резервних грошей.
Таблиця 1.1
АНАЛІТИЧНИЙ БАЛАНС ЦЕНТРАЛЬНОГО БАНКУ
| Активи |
Пасиви |
| Показник |
Позначення |
Показник |
Позначення |
| Іноземні активи |
NFA |
Резервні гроші |
RM = MB |
| Внутрішні чисті активи |
NDA |
Гроші в обігу за межами банку |
C |
| Чистий внутрішній кредит |
NDC |
Гроші в обігу за межами банку |
TR |
| Чисті вимоги до уряду (кредити уряду + державні цінні папери — депозити уряду) |
NDCG |
Гроші у сховищах банків |
MTR |
55
| Кредити комерційним банкам (валові) |
CCB |
Депозити комерційних банків |
DTR |
| Інші статті |
OIN |
Обов’язкові резерви |
R |
|
|
Надлишкові резерви |
E |
Пасиви даного рахунка відображають динаміку обсягу резервних грошей, тоді як активи, окрім суто кількісної характеристики, мають також вагоме аналітичне навантаження, а саме, вони показують вплив внутрішніх та зовнішніх факторів на обсяг грошової бази. Тотожність між активами і пасивами у вигляді резервних грошей на визначений момент має назву «рівняння банківських резервів»: RM де t — звітний період; * — рахунки балансу центрального банку.
Рівняння виражає взаємозв’язок факторів, які визначають обсяг і структуру грошової бази. Згідно з цим рівнянням грошова бази дорівнює сумі іноземних і внутрішніх чистих активів центрального банку: MB
У свою чергу іноземні чисті активи дорівнюють різниці іноземних вимог (активів) і зобов’язань (пасивів) центрального банку:
Чистий внутрішній кредит центрального банку дорівнює сумі чистого кредиту уряду і валового кредиту комерційним банкам:
Чистий внутрішній кредит з боку центрального банку дорівнює різниці вимог центрального банку до уряду і депозитів уряду в центральному банку: NDCG
Чисті активи дорівнюють сумі чистого внутрішнього кредиту та інших статей балансу центрального банку NDA
