Posibniki.com.ua Макроекономіка Статистика економічного зростання та конкурентоспроможності країни ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ОЗДІЛ ІІ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЗРОСТАННЯ ЕКОНОМІКИ


< Попередня  Змiст  Наступна >

ЕФЕКТИВНІСТЬ ВИКОРИСТАННЯ ОЗДІЛ ІІ ВНУТРІШНЬОГО ПОТЕНЦІАЛУ ЗРОСТАННЯ ЕКОНОМІКИ


2.1. Валовий внутрішній продукт як індикатор економічного зростання

2.2. Закономірності формування трудового потенціалу та ефективність його використання

2.3. Статистичний аналіз стану, динаміки та ефективності використання ресурсів капіталу

2.1. Валовий внутрішній продукт як індикатор економічного зростання

У міжнародній статистиці у ході оцінювання стану і перспектив розвитку національних економік використовується система макроекономічних показників, в якій центральне місце посідає валовий внутрішній продукт (за англійською абревіатурою GDP — gross domestic product) — показник, що характеризує кінцевий результат економічної діяльності резидентів (підприємств, організацій, установ, домашніх господарств)

1 .

Спираючись на визначення економічного зростання країни як спроможність нарощувати виробництво більш високими темпами, ніж приріст населення, та як перший орієнтир добробуту суспільства, використовується співвідношення реального ВВП і чисельності населення.

ВВП на душу населення розглядається як універсальний вимірник економічної активності і слугує основою класифікації країн світу за рівнем економі чного розвитку з метою оперативного контролю за структурними зрушеннями.

Так, Міжнародний банк реконструкції і розвитку (МБРР) поділяє 125 країн з населенням понад 1 млн чол. на чотири групи: з низьким рівнем доходу, середнім, вище середнього і високим. У класифікації Організацією економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР) виокремлюються групи країн з низьким рівнем доходу (до $ 600), із середнім, нові індустріальні країни та країни ОПЕК.

У міжнародних порівняннях реальний ВВП обчислюється у доларах США на основі паритету купівельної спроможності валют.

Динамізм економічних процесів і економічного розвитку відображається в темпах економічного зростання і структурних зрушеннях в економіці. Оскільки економічний розвиток визначає ться як тривалий у часі процес, до системи показників включаються характеристики інтенсивності динаміки — індекси і темпи приросту фізичного обсягу ВВП та в розрахунку на душу населення.

Система показників узагальнюючої характеристики економічного зростання подана на рис. 2.1.

ВВП, як і інші макроекономічні показники системи національних рахунків, оцінюються у поточних р инкових цінах, які опосередковують реальний оборот продукту і за якими визначаються

1

У деяких країнах основним макроекономічним показником є валовий національний продукт (ВНП), який у СНР-93 рекомендовано називати валовим національним доходом.

2 доходи всіх учасників економічного процесу. Така оцінка показників уможливлює аналіз галузевої структури економіки, пропорції між споживанням і нагромадженням, інші важливі макроекономічні співвідношення, скажімо, відношення до ВВП дефіциту державного бюджету чи державного боргу, проте не дозволяє виміряти динаміку обсягів вироблених і використаних товарів і послуг, оскільки залежить не лише ві д фізичних обсягів виробництва, але й від рівня цін. В аналізі динаміки макроекономічних показників необхідно нівелювати ціновий фактор, тобто переоцінити обсяги ВВП поточного періоду за постійними цінами.

Рис. 2.1. Концептуальна схема аналізу інтенсивності та пропорційності економічного зростання

Рис. 2.1. Концептуальна схема аналізу інтенсивності та пропорційності економічного зростання

Залежно від того, за якими цінами визначено обсяги кінцевого виробництва, вирізняють номінальний і реальний ВВП.

Номінальний ВВП характеризує обсяг виробництва у фактичних цінах поточного року, а реальний у постійних цінах, якими є середні ціни року, взятого за базу порівняння. Індикатором розвитку чи спаду економіки та коливань економічної кон’юнкту ри у міжнародній статистиці визнано індекс реального ВВП, який розраховується за відомою формулою фізичного обсягу І q :

За методологією СНР при визначенні індексів фізичного обсягу ВВП базу порівняння рекомендується змінювати щоп’ять років. У країнах з перехідною економікою, зважаючи на її нестабіль-

За методологією СНР при визначенні індексів фізичного обсягу ВВП базу порівняння рекомендується змінювати щоп’ять років. У країнах з перехідною економікою, зважаючи на її нестабіль-ний стан, вимірювання реального ВВП здійснюється за цінами попереднього року.

В економічній літературі найчастіше використовують похід

q темп приросту = 100 (q

1). Ряди ланцюгових темпів приросту (зменшення) фізичного обсягу ВВП за певний період часу дають можливість простежити характер його змін. Ці ряди ланцюгових темпів ВВП демонструють швидкість розширення виробництва і спроможність господарського механізму перетворювати потенційні сировинні, трудові, інтелектуальні ресурси в реальні блага.

Світова економічна динаміка широко досліджується міжнародними організаціями: Світовим банком, Ор ганізацією економічного співробітництва і розвитку, Європейським банком реконструкції і розвитку. Як свідчать результати досліджень, за останні півстоліття світовий ВВП збільшився більш як у 6 разів, проте темпи світового економічного зростання в цілому за цей період уповільнилися — від 5,2% в 70-ті роки до 2,9% в 90-ті роки. Особливо відчутним виявилося уповільнення ек ономічної динаміки в країнах з високим рівнем доходу

— від 4,9 до 2,5%, у країнах з низьким та середнім доходом темпи приросту ВВП за той же період зменшилися з 6,7 до 4,5%. Водночас країни Південно-Східної Азії до початку фінансової кризи 1998 р. демонстрували найвищі у світі темпи приросту ВВП: 7,9—8,2 %.

У табл. 2.1 наведено темпи приросту ВВП провідних країн світу за другу половину ХХ ст. За н аведеними даними, найвищі темпи приросту ВВП спостерігалися у повоєнні роки, лідером економічного зростання була Японія. З 1970 р. темпи приросту уповільнюються, особливо в країнах ЄС: 2003 року у Франції темп приросту становив лише 0,5%, у Німеччині зафіксоване зменшення ВВП на 0,1%.

Таблиця 2.1 ний від індексу реального ВВП І q темп приросту К = 100 (І q –

1). Ряди ланцюгових темпів приросту (зменшення) фізичного обсягу ВВП за певний період часу дають можливість простежити характер його змін. Ці ряди ланцюгових темпів ВВП демонструють швидкість розширення виробництва і спроможність господарського механізму перетворювати потенційні сировинні, трудові, інтелектуальні ресурси в реальні блага.

Світова економічна динаміка широко досліджується міжнародними організаціями: Світовим банком, Ор ганізацією економічного співробітництва і розвитку, Європейським банком реконструкції і розвитку. Як свідчать результати досліджень, за останні півстоліття світовий ВВП збільшився більш як у 6 разів, проте темпи світового економічного зростання в цілому за цей період уповільнилися — від 5,2% в 70-ті роки до 2,9% в 90-ті роки. Особливо відчутним виявилося уповільнення ек ономічної динаміки в країнах з високим рівнем доходу

— від 4,9 до 2,5%, у країнах з низьким та середнім доходом темпи приросту ВВП за той же період зменшилися з 6,7 до 4,5%. Водночас країни Південно-Східної Азії до початку фінансової кризи 1998 р. демонстрували найвищі у світі темпи приросту ВВП: 7,9—8,2 %.

У табл. 2.1 наведено темпи приросту ВВП провідних країн світу за другу половину ХХ ст. За н аведеними даними, найвищі темпи приросту ВВП спостерігалися у повоєнні роки, лідером економічного зростання була Японія. З 1970 р. темпи приросту уповільнюються, особливо в країнах ЄС: 2003 року у Франції темп приросту становив лише 0,5%, у Німеччині зафіксоване зменшення ВВП на 0,1%.

Таблиця 2.1

ТЕМПИ ПРИРОСТУ ВВП* У ПРОВІДНИХ КРАЇНАХ СВІТУ, %

Країна Середньорічні темпи приросту У процентах до попереднього року
1950—1970 1970—1976 1976—1986 1990 1995 2000 2003
США 3,5 2,9 2,3 1,7 2,7 3,8 2,9
Японія 9,8 5,3 4,3 5,2 1,9 2,8 2,7
Великобританія 3,5 2,9 1,8 0,8 2,8 3,8 2,3
Франція 5,0 4,3 2,5 2,6 1,7 3,8 0,5
Німеччина 6,3 2,5 2,3 5,7 1,7 2,9 – 0,1

4 Джерело: Financial Statistics Yearbook 1998. Washington D.C 1998/$ // Статистичний щорічник України за 2004 р. * До 1986 р. ВНП; для періоду 1950—1976 рр. ціни 1970 р.; для 1970—1986 рр. — ціни 1980 р.; для 1990

—2000 рр. — ціни 1989 р.

Нерівномірність зростання обсягів ВВП позначилася на динаміці ВВП у розрахунку на душу населення: в індустріально розвинених країнах темпи приросту в середньому уповільнюються, а в країнах, що розвиваються, навпаки, прискорюються, що ілюструє рис. 2.2. %

5,00

1951—19701971—19801981—19901991—2000 Темпи приросту ВВП на душу населення в індустріально розних країнах і в країнах, що розвиваються, за 1951

—2000 рр.: — індустріально розвинені країни;

— усі країни, що розвиваються : www.inf.org початку 90-х років надзвичайно ускладнилася економічна в постсоціалістичних країнах Східної Європи і в країякі вступили у смугу різкого спаду виробництва, кри. . 2.2 наведено темпи приросту ВВП по групах постс

4,50

4,00

3,50

3,00

2,50

2,00

1,50

1,00

0,50

0,00

Рис. 2.2.вине

Джерело

На ситуаціянах СНД, зи і депресії

У таблоціалістичних країн. У кожній групі країн можна виділити два періоди: рецесії і зростання. У країнах Центра льної і Східної Європи та Балтії період зростання економіки розпочався з 1993 р., в країнах Південно-Східної Європи — з 1994 р., у країнах СНД — з 1999 р., а в Україні лише з 2000 р.

В Україні за роки незалежності обсяг ВВП зменшився у 2,1 раза.

вого виробництва — на 40,4%, сільськогосподарського — на 32,5%. Повністю була розбалансована грошова та фінансова система. Особливо відчутними були наслідки рекордної за світовими стандартами гіперінфляції, яка в 1993 р. досягла 10 256%. Дефіцит державного бюджету покривався прямою грошовою емісією НБУ. Лише за 1994 р. валютний курс українського карбованця до долара США знизився у 8,3 раза.

Таблиця 2.2

ТЕМПИ ПРИРОСТУ РЕАЛЬНОГО ВВП У КРАЇНАХ ЦЕНТРАЛЬНОЇ ТА СХІД

НОЇ ЄВРОПИ, БАЛТІЇ ТА СНД, у % до попереднього року (1991—2003 рр.)

Рік

Країни ЦСЄ та СНД

Країни ЦСЄ і

Балтії

Країни

ПСЄ

Країни

СНД

Росія Україна

1991 – 7,9 – 10,4 – 14,9 – 5,6 – 5,0 – 10,6

1992 – 9,2 – 2,2 – 9,2 – 14,2 – 14,8 – 9,7

1993 – 4,9 0,2 – 1,6 – 9,1 – 8,7 – 14,2

1994 – 5,6 3,9 3,9 – 13,4 – 12,7 – 22,9

1995 – 0,1 5,4 6,1 – 4,8 – 4,0 – 12,2

1996 0,2 4,7 3,6 – 3,6 – 3,6 – 10,0

1997 2,5 4,9 – 0,5 1,4 1,4 – 3,0

1998 – 1,0 3,6 0,0 – 3,9 – 5,3 – 1,9

1999 3,4 2,8 – 2,4 5,2 6,4 – 0,2

2000 6,0 4,0 3,6 9,1 10,0 5,9

2001 4,3 2,5 4,6 6,0 5,0 9,2

2002 3,8 2,5 4,5 4,8 4,3 5,2

2003 4,7 3,3 3,9 6,2 6,2 9,6

Порівняно з 1989 р., %

80 113 82 69 71 47

Світова економічна історія не знає таких масштабів падіння економіки у мирний час. Потрібно було 5 років напруженої роботи, щоб поступово, уповільнюючи темпи економічного спаду, вивести українську економіку з катастрофи, в якій вона опинилася. У 2000 р. вперше за роки незалежності було досягнуто зростання реального ВВП.

У процесі аналізу економічного зростання, йог о темпів і середньодушових параметрів слід мати на увазі, що навіть незначна різниця в темпах приросту може мати досить суттєвий довготерміновий ефект. Наприклад, стартовий рік: реальний ВВП країни А 6 становить 50, а в країні В — 70 млрд USD, або в 1,4 раза більше. Середньорічні темпи приросту ВВП протягом десяти років становили: у країні А — 8%, у країні В — 3%. За таких темпів приросту через 10 років обсяг ВВП країни А досягне рівня 107,9, країни В — 94 млрд USD, тобто різниця в темпах приросту ВВП привела до того, що обсяг ВВП країни А перевищив обсяг В на 15%. Існує й інший спосіб визначення довготривалого впливу темпів приросту на обсяг кінцевого продукту: період, протягом якого ВВП подвоюється за умови незмінного економічного зростання. Використовують так зване правило 72, за яким необхідний для подвоєння ВВП час визначається відношенням 72 поділити на темп приросту. Нап риклад, країні А для подвоєння ВВП потрібно 13 років (107,9 : 8), а країні В — 24 роки (72 : 2).

Основною методологічною проблемою при визначенні індексу реального ВВП є переоцінка у постійні ціни (ціни базисного періоду) фізичних обсягів поточного періоду. З-поміж різних підходів визначення реального ВВП найпростішим є ділення номінального ВВП на індекс загального рівня цін — дефлятор І р : ?? .

В Україні дефлятор ВВП І р розраховується як середньозважена з індексів споживчих цін (вага 0,8) та цін виробників промислової продукції (вага 0,2), кожен з яких показує зміну вартості певного набору товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним (табл. 2.3).

В Україні дефлятор ВВП І р розраховується як середньозважена з індексів споживчих цін (вага 0,8) та цін виробників промислової продукції (вага 0,2), кожен з яких показує зміну вартості певного набору товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним (табл. 2.3).

Таблиця 2.3

ДИНАМІКА ВАЛОВОГО ВНУТРІШНЬОГО ПРОДУКТУ В УКРАЇНІ

Рік ВВП у фактичних цінах
млрд грн у розрахунку на одну особу, грн ВВП ВВП у розрахунку на одну особу

Індекс споживчих цін (далі — ІСЦ) характеризує зміну вартості репрезентативного «споживчого кошика» — набору товарів та послуг, що їх споживають домашні господарства. Джерелом інформації є статистичне спостереження за змінами цін і тарифів на споживчому ринку. На основі постійної вибірки, до якої входять підприємства торгівлі і сфери послуг усіх форм власності, а також ринки, обчислюються середні ціни на товари і послуги, що входять до так званого споживчого кошика. Індиві дуальні індекси середніх цін зводяться відповідно в субіндекси продовольчих товарів, непродовольчих товарів та послуг, а на основі цих трьох субіндексів визначається ІСЦ.

Зведення індексів цін на кожному рівні здійснюється за формулою середньозваженого арифметичного індексу , де i pj

— індекс цін j-ї складової; d j0 — частка j-ї складової у базисному періоді. Структура споживчого кошика визначається за даними вибіркових обстежень домашніх господарств.

— індекс цін j-ї складової; d j0 — частка j-ї складової у базисному періоді. Структура споживчого кошика визначається за даними вибіркових обстежень домашніх господарств.

У 2003 р. індекс споживчих цін в Україні становив 1,082, у тому числі на продовольчі товари — 1,109, непродовольчі — 1,015, послуги — 1,054.

Метод послідовного агрегування застосовують і при обчисленні індексу цін виробників промислової продукції (далі — ІЦВ). Цінами виробників нази вають ціни підприємств без податку на додану вартість та акцизного збору. Для спостереження за ними формують вибірку підприємств усіх підгалузей промисловості (понад 2 тис.), яка охоплює близько 6 тис. видів продукції. Індивідуальні індекси цін за окремими видами продукції зводяться в субіндекси цін товарних груп, на основі яких визначаються субіндекси цін за підга лузями промисловості, а ті, в свою чергу, формують галузеві індекси цін. По промисловості в цілому ІЦВ розраховується як середньозважена з галузевих індексів за структурою виробництва базисного періоду. Індекс цін виробників промислової продукції у 2003 р. становив 8

р = 1,082 · 0,8 + +1,111 · 0,2 = 1,0878.

Отже, дефлятор ВВП оцінює зміну цін на всі вироблені і спожиті товари і послуги. Різниця між номінальним i реальним ВВП показує абсолютний приріст (зменшення) номінального ВВП за +1,111 · 0,2 = 1,0878.

Отже, дефлятор ВВП оцінює зміну цін на всі вироблені і спожиті товари і послуги. Різниця між номінальним i реальним ВВП показує абсолютний приріст (зменшення) номінального ВВП за рахунок динаміки цін: . ?? ?=?

0111 pqpq p

Скоригувавши номінальний ВВП на дефлятор І р = 1,0878, дістаємо реальний ВВП (267,3 : 1,0878 = 245,7 млрд грн). Звідси інтаємо реальний ВВП (267,3 : 1,0878 = 245,7 млрд грн). Звідси ін1,111, а середньозважений індекс-дефлятор ВВП І р = 1,082 · 0,8 + +1,111 · 0,2 = 1,0878.

Отже, дефлятор ВВП оцінює зміну цін на всі вироблені і спожиті товари і послуги. Різниця між номінальним i реальним ВВП показує абсолютний приріст (зменшення) номінального ВВП за рахунок динаміки цін: . ?? ?=?

0111 pqpq p

Скоригувавши номінальний ВВП на дефлятор І р = 1,0878, дістаємо реальний ВВП (267,3 : 1,0878 = 245,7 млрд грн). Звідси інний ВВП у 2003 р. зріс порівняно з 2002 р. на 9,6%. Такий самий результат можна отримати, використавши взаємозв’ язок індексів:

113

113

112

111

110

109

108

Про ц енти

107

106

105

104

103

20002001200220032004

Рис. 2.3. Індекси реального ВВП України, у % до попереднього року

Отже, дефлятор ВВП оцінює зміну цін на всі вироблені та спожиті в країні товари і послуги протягом звітного періоду. Різниця між номінальним i реальним ВВП показує абсолютний приріст (зменшення) номінального ВВП за рахунок динаміки цін: .

У 2003 р., наприклад, приріст ВВП тільки за рахунок динаміки

У 2003 р., наприклад, приріст ВВП тільки за рахунок динаміки

цін становив (267,3 – 245,7) = 21,6 млрд грн. Іншими словами, 8,1% приросту ВВП у 2003 р. пояснюється підвищенням цін. цін становив (267,3 – 245,7) = 21,6 млрд грн. Іншими словами, 8,1% приросту ВВП у 2003 р. пояснюється підвищенням цін.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
2.2.1.Трудові ресурси як фактор економічного зростання
2.2.2. Статистичний аналіз формув ання ринку праці та ефективності його функціонування
2.3. Статистичний аналіз стану, динаміки та ефективності використання ресурсів капіталу
Частина 2. 2.3. Статистичний аналіз стану, динаміки та ефективності використання ресурсів капіталу
2.4. Розвиток підприємництва як фактор економічного зростання
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)