Ринкова модель економіки формується, як відомо, за рахунок діалектичної взаємодії сукупного попиту та сукупної пропозиції. Ця взаємодія успішно регулюється системою ринкових цін, яка забезпечує торговцям певний рівень прибутку, а споживачам — певний рівень споживчої корисності.
Таким чином, функціонування ринкової економіки має постійне тяжіння до рівноваги, яка в узагальнюючому вигляді характеризу є динамічне співвідношення між сукупним попитом і пропозицією. Загальна рівновага ніколи не буває повною та ідеальною. Більш того, в результаті циклічності економічного розвитку, тобто наявності як коротких, так і довгих циклічних хвиль та суттєвого впливу інших факторів, рівновага постійно і часом досить суттєво порушується Отже, можна говорити лише про наявність ста тистичної позитивної макроекономічної динаміки — від гіршого до кращого співвідношення сукупної пропозиції і сукупного попиту.
Треба зазначити, що існує відчутний зворотний зв’язок між загальною і частковою рівновагою, в результаті якого за наявності стійкої позитивної тенденції в динаміці загальної рівноваги з меншими наслідками можна подолати незбалансованість, що виникає між пев ними макроекономічними пропорціями чи на окремо взятому ринку. І навпаки, в умовах кризового стану економіки і тривалого порушення рівноваги між сукупним попитом і пропозицією незбалансованість на окремих ринках посилюється, набуваючи хронічних ознак. Саме така ситуація була характерна, на жаль, для економіки України в останні 12—
15 років.
Економічна рівновага досягається тоді, коли обмежені ресурси використовують повністю і ефективно, а їхній розподіл по
21сферах і галузях економіки відповідає досягненню як стратегічних, так і тактичних соціально-економічних цілей країни.
Потребує пояснення теза про повне використання виробничих ресурсів. Зрозуміло, це не означає, що в економічній системі не створюються стратегічні запаси і резерви, а розвідані корисні копалини повністю залучають до господарського використання відразу після їх нього відкриття й оцінки. Навпаки, ефективно функціонуюча економічна система припускає розумне резервування частини всіх без винятку виробничих ресурсів (трудових, матеріальних, фінансових та природних тощо) для зниження рівнів ризику та для підвищення її адаптаційних можливостей до зміни ситуації. При цьому втрати від недоотримання продукції від ресурсів, що резервуються, і витрати на їхню пі дтримку не повинні перевищувати потенційного ефекту від їхнього залучення у виробництво у разі виникнення такої потреби.
Про рівновагу економіки можна говорити, якщо в ній досягається синергічний ефект, тобто зростання ефективності за рахунок раціонального використання обмежених ресурсів на пріоритетних напрямках соціально-економічного розвитку кр аїни.
Своєчасне уточнення або зміна пріоритетів спричиняють перерозподіл ресурсів, з подальшим залученням у виробництво їхньої частини, що резервується, і структурні зміщення в економіці.
Одна із причин затяжної кризи всієї економічної системи
України полягає в тому, що на жодному етапі не були чітко визначені пріоритети розвитку економіки, що дозволили б не припу стити катастрофічного спаду виробництва і зниження рівня життя більшої частини населення. Втрата можливостей одержати синергічний ефект знесилила економіку країни. Незбалансованість, хиткий стан економічної системи набули хронічної депресивної форми. Тому вихід із багаторічної кризи вимагає великих затрат, у тому числі інвестиційних ресурсів, на здійснення необхідних структурних пе ретворень в економіці, для повернення їй спроможності забезпечувати синергічний ефект і підтримувати рівноважний стан.
Різкі зміни сукупного попиту і пропозиції призводять до відхилення обсягу випуску і зайнятості від потенційного рівня. Такі непередбачувані зміни з боку попиту можуть виникати, наприклад, унаслідок різкої зміни пропозиції грошей або швидкості їхнього обігу, зміни на р инку праці внаслідок, суттєвого міграційного ефекту, різких коливань ставки банківського процента і як результат — інвестиційного попиту. Шок пропозиції може бути пов’язаний зі стрибками цін на ресурси (ціновий шок, наприклад,
22 нафтовий, газовий чи цукровий), зі стихійними лихами, що приводять економіку до втрати частини ресурсів, зміною в законодавстві, значним збільшенням витрат на охорону навколишнього середовища тощо.
Підсумовуючи викладене, можна зробити висновок, що системний підхід до вивчення економічного зростання та конкурентоспроможності має ґрунтуватися на глибокому якісному дослідженні закономірностей формування співвідношень між макроеконо мічним попитом і макроекономічною пропозицією (у широкому розумінні цього слова) та на статистичному аналізі кількісних характеристик, які характеризують тенденції зміни цих співвідношень та факторів, що обумовлюють дані тенденції.
Такий підхід дає можливість формалізувати концептуальну схему дослідження економічного зростання та конкурентоспроможності країни, яка графічно відображена на рис. 1.3. Ця концептуа льна схема є методологічною базою для класифікації джерел, факторів економічного зростання, конкурентоспроможності та адекватної системи статистичних показників, які висвітлюють різні сторони та складові економічного зростання та конкурентоспроможності.
Ця концептуальна схема розроблена на основі статистичної моделі системи національних рахунків (СНР), яка методологічно пов’язує рахунки виробництва, товарів і посл уг, первинного та вторинного розподілу та використанню доходу, нагромадження тощо. Всередині кожного рахунка аналізується:
• наявна ресурсна база;
• рівень використання ресурсів;
• кінцеві результати виробництва у вигляді валового внутрішнього продукту, чистого прибутку, чистого національного доходу чи чистого заощадження. Іншими словами, методологічний підхід системи національних рахунків, з одного боку, та концепція, згідно з якою всі явища та економічні процеси повинні розглядатися з позицій співвідношення макроекономічної рівноваги попиту та пропозиції, другого — дикт ують нам застосування такої послідовності статистичного дослідження економічного зростання:
• визначення стану ресурсного потенціалу (пропозиція);
• аналіз ефективності використання окремих видів ресурсів та роль держави в управління цим процесом (використання);
• оцінювання зростання економіки та рівень її конкурентоспроможності (попит).
