Основні терміни і поняття: абсолютне вивільнення оборотних коштів; брак власних коштів; відносне вивільнення оборотних коштів; гарантійний (страховий) запас; дебіторська заборгованість; джерела формування оборотних коштів; економічний метод розрахунку оборотних коштів; залучені оборотні кошти; кредиторська заборгованість; коефіцієнт наростання витрат; коефіцієнт оборотності; коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у майні підприємства; надлишок власних оборотних коштів; наявність власних оборотних коштів; норма оборотних коштів; норматив оборотних коштів; оборотність оборотних коштів; оборотність виробничих запасів; оборотність дебіторської заборгованості; оборотність грошових коштів; оборотність кредиторської заборгованості; розміщення оборотного капіталу; сталі зобов’язання; сукупний норматив оборотних коштів; склад оборотних коштів; структура оборотних коштів; тривалість виробничого циклу; фонди обігу.
6.1. Сутність і основи організації оборотних коштів
6.1.1. Сутність, склад і структура оборотних коштів
Діяльність суб’єктів господарювання зі створення та реалізації продукції здійснюється в процесі поєднання основних виробничих фондів, оборотних фондів і праці.
Безперервність процесу виробничої та комерційної діяльності потребує постійного інвестування коштів у ці елементи для їх розширеного відтворення.
На відміну від основних виробничих фондів, оборотні фонди споживаються в одному виробничому циклі, і їхня вартість цілком переноситься на вартість виготовленої проду кції. При цьому одна їхня частина в речовій формі входить у створений продукт і набирає товарної форми, в якій її буде використано споживачем. Інша частина також повністю споживається в процесі виробниц
185
Оборотні кошти та їх організація на підприємстві тва, але, втрачаючи свою споживну вартість, у речовій формі в продукт праці не входить (наприклад паливо).
Отже, за умов товарно-грошових відносин запаси предметів праці є, з одного боку, сукупністю матеріальних цінностей, а з другого — втіленням затрат суспільної праці у вартості фондів: оборотних, виробничих і фондів обігу.
В економічній літературі існують різні підходи до визначення сутності оборотних коштів. Дехто з економістів спрощено трактує їх як «предмети праці», «матеріальні активи», «гроші, що перебувають в обігу». Найчастіше можна натрапити на два визначення оборотних коштів:
1) оборотні кошти
— це грошові ресурси, що їх вкладено в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервного виробництва та реалізації виготовленої проду кції;
2) оборотні кошти — це активи, які протягом одного виробничого циклу або одного календарного року можуть бути перетворені на гроші. Деякі автори таке саме визначення дають терміну «оборотний капітал». Дехто вважає, що оборотний капітал — це кошти, котрі вкладено в оборотні активи підприємства і які використову ються або призначаються для використання у виробництві. Це свідчить про ідентичність понять — оборотні кошти та оборотний капітал.
У зарубіжній економічній літературі певні автори характеризують оборотний капітал як оборотні активи за мінусом короткострокових зобов’язань. У такий спосіб дається визначення і власного оборотного капіталу.
Узагалі поняття «капітал» висту пає в трьох формах: грошовій, продуктивній і товарній. Найширше, найзагальніше поняття капіталу відповідає його грошовій формі. В економічній теорії грошовий капітал розглядається як вартісна форма всього капіталу, а не тільки як певна сума грошей, що спрямовується в процесі господарсько-підприємницької діяльності на придбання засобів виробництва і предметів праці.
Оборотний капітал проходить три стадії кру гообігу: грошову, виробничу й товарну. На першій стадії під час авансування коштів здійснюється придбання й нагромаджування необхідних запасів.
У виробничому процесі авансується вартість для створення продукції: у розмірі вартості використаних виробничих запасів, перенесеної вартості основних фондів, витрат на саму працю (заробітна плата та пов’язані з нею витрати). Виробнича стадія кру гообігу оборотного капіталу завершується випуском готової продукції, після чого настає стадія реалізації, яка триває доти, доки товарна форма вартості не перетвориться на грошову. Отримання виручки від реалізації свідчить про корисність створеної суспільством вартості і
186 набирає оборотний капітал на товарній стадії кругообігу, водночас є і початковою стадією наступного створення нової вартості.
Кругообіг оборотного капіталу і створення нової вартості відбувається за схемою:
Г — Т ... В ... Т — Г, де Г — гроші, що авансуються;
Т — предмети праці (товар);
В — виробництво;
Т — готова продукція (товар);
Г — гроші, отримані від реалізації створеної проду кції.
Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г =
Г + ?Г, тобто коли відбудеться приріст грошей проти авансованої суми.
Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере у часть у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.
Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробничій, торгово-посередницькій, сфері послуг (у тім числі фінансових).
У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансу
Г + ?Г, тобто коли відбудеться приріст грошей проти авансованої суми.
Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере у часть у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.
Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробничій, торгово-посередницькій, сфері послуг (у тім числі фінансових).
У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансу
Мету функціонування капіталу буде досягнуто тоді, коли Г =
Г + ?Г, тобто коли відбудеться приріст грошей проти авансованої суми.
Отже, самозростання капіталу відбувається в процесі кругообігу оборотного капіталу, який проходить різні стадії і набирає різних форм. Що менше часу оборотний капітал перебуває в тій чи іншій формі (грошовій, виробничій, товарній), то вища ефективність його використання, і навпаки. Оборотний капітал бере у часть у створенні нової вартості не прямо, а через оборотні фонди.
Склад і розміщення оборотного капіталу залежать від того, в якій сфері він функціонує: виробничій, торгово-посередницькій, сфері послуг (у тім числі фінансових).
У виробничій сфері оборотний капітал (оборотні кошти) авансу
187
Рис. 6.1. Склад і розміщення оборотних коштів
До виробничих фондів належать: сировина, основні й допоміжні матеріали, напівфабрикати, паливо, тара, запасні частини для ремонтів, малоцінні і швидкозношувані предмети, незавершене виробництво, напівфабрикати власного виготовлення, витрати майбутніх періодів.
Фонди обігу — це залишки готової продукції на складі підприємств, відвантажені, але не оплачені покупцями товари, залишки коштів підприємств на поточному раху нку в банку, касі, у розрахунках, у дебіторській заборгованості, а також вкладені в короткострокові цінні папери.
Отже, оборотний капітал (оборотні кошти) — це кошти, авансовані в оборотні виробничі фонди і фонди обігу для забезпечення безперервності процесу виробництва, реалізації продукції та отримання прибутку.
Співвідношення оборотних коштів, що перебувають у сфері виробництва й у сфері обігу, є неоднаковим у різних галузях народного господарства. Пояснюється це особливостями організації виробництва, постачання, збуту, а також системи розраху нків.
Для забезпечення безперервності процесу виробництва й реалізації продукції конче треба досягти оптимального співвідношення оборотних коштів у сфері виробництва й обігу. При цьому
188
189 сфері обігу за рахунок удосконалення системи постачання, раціональніших форм розрахунків. У цілому в народному господарстві України матеріальні оборотні кошти 2001 року становили
23,1%, фонди обігу — 71,9%, у промисловості відповідно — 27,1% та 67,0% (табл. 6.1).
Склад оборотних коштів — це сукупність окремих елементів оборотних виробничих фондів і фондів обігу. Склад оборотних коштів у різних галузях господарства може мати певні особливості. Так, у виробничій сфері основні статті оборотних коштів — це сировина, основні матеріали, незавершене виробництво, готова проду кція. В окремих галузях промисловості є статті оборотних коштів, що характерні тільки для них. Наприклад, у металургійній промисловості в оборотних коштах ураховується змінне обладнання, а в добувних галузях до витрат майбутніх періодів включають витрати на гірничопідготовчі роботи.
Структура оборотних коштів — це питома вага вартості окремих статей оборотних виробничих фондів і фондів обігу в загальній су мі оборотних коштів. Структура оборотних коштів має значні коливання в окремих галузях господарства. Вона залежить від складу і структури витрат на виробництво, умо в поставок матеріальних цінностей, умов реалізації продукції (виконаних робіт, наданих послуг), проведення розрахунків.
Таблиця 6.1
СТРУКТУРА РОЗМІЩЕННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ У НАРОДНОМУ ГОСПО
ДАРСТВІ УКРАЇНИ ЗА 1990—2001 рр. , % народне господарство промисловість ? ? ? ? ? ?
| Елементи ОК |
Роки |
| 1990 |
1991 |
1992 |
1993 |
1994 |
1995 |
1996 |
1997 |
1998 |
1999 |
2000 |
2001 |
| 1. Матеріальні оборотні кошти |
63,2 |
65,9 |
44,9 |
48,5 |
46,9 |
44,2 |
42 |
36,4 |
28,4 |
24,8 |
23,9 |
23,1 |
| 71,5 |
70,8 |
46,0 |
52,8 |
53,3 |
47,1 |
47,6 |
43,9 |
34,4 |
30,0 |
32,5 |
27,1 |
| 2. Відвантажена продукція |
14,9 |
14,3 |
28,2 |
26,9 |
13 |
17 |
22,3 |
11,5 |
4,2 |
2,3 |
— |
— |
| 13,7 |
16,1 |
30,4 |
25 |
16,3 |
20,5 |
27,4 |
10,9 |
3,9 |
1,9 |
| 3.Грошові кошти |
15,7 |
14,6 |
14,5 |
7,0 |
6,6 |
5,9 |
2,1 |
1,8 |
2,0 |
2,2 |
3,5 |
3,4 |
| 7,8 |
8,9 |
11,5 |
5,7 |
5,5 |
3,2 |
1,8 |
1,5 |
1,5 |
1,7 |
3,0 |
3,1 |
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
| |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
4.Дебіторська заборгованість
За даними Держкомстату України.
| 5.Інші активи |
0,7 |
0,6 |
2,5 |
3,5 |
4,9 |
4,6 |
4,5 |
2,8 |
3,3 |
3,6 |
6,7 |
5,0 |
| 1,5 |
0,6 |
3,1 |
4,0 |
5,9 |
6,1 |
5,4 |
2,3 |
2,5 |
2,5 |
7,4 |
5,9 |
| 6. Оборотні кошти — всього |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
| 100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
100,0 |
Оборотні кошти та їх організація на підприємстві
Якщо розглядати структуру оборотних коштів у окремих галузях промисловості, то можна переконатися, що у вугільній промисловості, як уже було сказано, значна питома вага належить витратам майбутніх періодів. Це пояснюється відносно великими підготовчими витратами, що передують видобутку корисних копалин (планування майбутніх розробок, розкривні роботи, облаштування шахт та інші).
У легкій і харчовій промисловості характерною особливістю є значна матеріаломісткість проду кції, а отже, високою є питома вага оборотних коштів у запасах сировини й основних матеріалів.
Машинобудування та металообробка відрізняються великою трудомісткістю, складністю виробничих процесів, довгою тривалістю виготовлення продукції. У цій галузі висока питома вага оборотних коштів, авансованих у незавершене виробництво.
У нафтохімічній промисловості високою є частка оборотних коштів, вкладених у відвантажені товари. Це пояснюється тим, що технологічні процеси в цій галузі нетривалі і значна частина виготовленого проду кту перебуває в дорозі до споживача.
Зміни в управлінні економікою відчутно вплинули на структуру оборотних коштів промислових і непромислових підприємств України (див. табл.6.1).
Як видно з табл.6.1, на промислових підприємствах за 1990—2001 роки частка матеріальних запасів зменшилася на 44,4, грошових коштів і відвантаженої проду кції — відповідно на 4,7 і 13,7 відсоткових пунктів; питома вага дебіторської заборгованості зросла на 58,4 відсоткових пунктів. У цілому в народному господарстві України частка матеріальних запасів, грошових коштів та відвантаженої проду кції зменшилася відповідно на 39,1, 12,3 та 14,9, а дебіторської заборгованості — зросла на 63,0 відсоткового пункта.
Таблиця 6.2.
СТРУКТУРА РОЗМІЩЕННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ СУБ’ЄКТІВ ПІДПРИЄМ
НИЦТВА УКРАЇНИ за 2001—2004 рр. , % (на кінець року)
| Показник |
2001 р. |
2002 р. |
2003 р. |
2004 р. |
| Усього 2 |
100 |
100 |
100 |
100 |
190
| Товарно-матеріальні цінності |
23,1 |
21,6 |
21,4 |
22,2 |
| Дебіторська заборгованість |
68,5 |
69,5 |
67,8 |
64,9 |
| Поточні фінансові інвестиції |
1,5 |
1,7 |
2,7 |
3,7 |
| Грошові кошти |
3,4 |
3,9 |
4,8 |
5,7 |
| Інші оборотні кошти |
3,5 |
3,3 |
3,3 |
3,5 |
Як видно з табл. 6.2, найбільша частка оборотних коштів припадає на дебіторську заборгованість, хоч за період з 2001 р. до
2004 р. її питома вага зменшилась на 3,6 відсоткового пункта — з 68,5 % до 64,9 %. Частка товарно-матеріальних цінностей також не зазнала суттєвих змін протягом зазначеного періоду. Їхня питома вага 2001 року становила 23,1 %, а 2004 — 22,2%. Частка грошових коштів збільшилась на 2,3 % 2004 р. проти 2001 р. Водночас їхня частка, як і частка поточних фінансових інвестицій в оборотних коштах України, є незначною.
Дебіторська заборгованість має найбільшу питому вагу в стру ктурі оборотних коштів як у промисловості, так і в народному господарстві України в цілому. У 1999—2001 рр. її структура складалася так (табл. 6.3). _________
1
Статистичний щорічник України 2004 рік. — Консультант, 2005. — С. 66. за
2
Крім банків і бюджетних установ.
191
| 2004 3 р . |
у т . ч . п ростро чена |
100,0 |
97,6 |
57,0 |
0,9 |
1,1 |
20,4 |
18,2 |
1,3 |
1,1 |
| усь о г о |
100,0 |
94,7 |
52,2 |
4,5 |
4,3 |
8,9 |
24,8 |
1,6 |
3,7 |
| 2003 р . |
у т . ч . п ростро чена |
100,0 |
97,3 |
55,6 |
1,4 |
1,2 |
21,7 |
17,7 |
1,4 |
1,0 |
| усь о г о |
100,0 |
95,3 |
54,7 |
4,2 |
3,7 |
10,6 |
22,1 |
1,4 |
3,3 |
| 2002 2 р . |
у т . ч . п ростро чена |
100,0 |
98,1 |
58,4 |
1,0 |
1,5 |
23,0 |
14,2 |
1,1 |
0,8 |
| усь о г о |
100,0 |
95,5 |
55,5 |
5,1 |
4,1 |
13,4 |
17,4 |
1,4 |
3,1 |
| 2001 р . |
у т . ч . п ростро чена |
100,0 |
97,5 |
59,8 |
1,0 |
1,3 |
25,6 |
9,8 |
1,2 |
1,3 |
| усь о г о |
100,0 |
95,1 |
57,8 |
4,6 |
3,6 |
15,5 |
13,6 |
2,6 |
2,3 |
| 2000 р . |
у т . ч . п ростро чена |
100,0 |
98,6 |
88,1 |
1,0 |
1,1 |
1,9 |
6,5 |
0,4 |
1,0 |
| усь о г о |
100,0 |
96,2 |
71,3 |
5,7 |
2,7 |
3,5 |
13,0 |
1,1 |
2,7 |
| 1999 р . |
у т . ч . п ростро чена |
100,0 |
98,1 |
81,9 |
1,4 |
0,8 |
3,9 |
7,7 |
0,6 |
1,3 |
| усь о г о |
100,0 |
96,0 |
72,7 |
5,7 |
1,7 |
3,2 |
10,1 |
1,2 |
2,8 |
| Дебіторська заборгова ність |
Усього ( І + ІІ + ІІІ ) |
І . Між підприємствами України |
У тому чис л і :— за товари , роботи , послу г и |
— за векселями |
— з бюджет ом |
— із вну т рішніх роз раху нків |
— інша заборгованість |
ІІ . Із су б ’ єкт а ми гос подарської діяльності країн — респу б лік колишнього СРСР |
ІІІ . Із су б ’ єкт а ми гос п о дарської діяльнос ті інших країн |
Оборотні кошти та їх організація на підприємстві
З табл. 6.3 випливає, що найбільша заборгованість утворилась між підприємствами України і саме в розрахунках за товари, роботи і послуги. У 1999, 2000, 2001, 2002, 2003, 2004 роках вона відповідно становила 96,0%, 96,2%, 95,1%, 95,5%, 95,3%, 94,7% у цілому між підприємствами, у тому числі за товари, роботи і послуги — 72,7%, 71,3%, 57,6%, 55,5%, 54,7%, 52,2%. Разом із цим залишається надзвичайно високою питома вага простроченої дебіторської заборгованості, що відповідно між підприємствами в цілому сягала 98,1%, 98,6%, 97,5%, 98,1%, 97,3%, 97,6%, у тому числі за товари, роботи, послуги — 81,9%, 88,1%, 59,8%, 58,4 %,
55,6% і 57,0.
Підвищення частки дебіторської заборгованості відбулося за загального скорочення матеріальних запасів, тобто за скорочення обсягу виробництва.
Скорочення залишків грошових коштів свідчить не стільки про високий рівень управління грошовими потоками на підприємствах, скільки про гострий дефіцит цих коштів, зумовлений інфляцією, кризою неплатежів, недосконалою податковою політикою.
Найсуттєвіше зменшення питомої ваги грошових коштів сталося 1993 року. Саме цього року інфляція сягнула величезних розмірів.
Найбільше зниження питомої ваги оборотних коштів у запасах товарно-матеріальних цінностей відбулося 1992 року. Саме тоді стався розрив традиційних зв’язків між виробниками різних регіонів.
Пік зростання питомої ваги відвантаженої проду кції припадає на 1992 р., а дебіторської заборгованості — на 1997 р. Це свідчить про скрутне економічне становище, в якому опинилися підприємства. У зв’язку з поширенням кризи неплатежів підприємства не мали достатніх коштів для закупівлі матеріальних цінностей, ціни на які суттєво зросли.
Наведені дані свідчать, що стан і використання оборотних коштів окремого підприємства залежать від стану економіки держави в цілому. Своєю чергою, стан економіки держави залежить від стану кожного окремого підприємства й ефективності використання ним оборотних коштів.
