6.3.2. Використання банківських кредитів для формування оборотних коштів

Розмір оборотних коштів підприємства не є постійною величиною. Сума власних оборотних коштів під час складання фінансового плану щороку уточнюється у зв’язку зі зміною обсягу виробництва, асортименту продукції, умов постачання і збуту.

Крім того, на підприємствах може траплятись несвоєчасне надходження коштів за відвантажену продукцію, нагромадження на складі нереалізованої готової проду кції, несвоєчасне і неповне виконання договірних зобов’язань постачальниками, що викликає потребу в додаткових коштах.

Задовольнити цю потребу власними засобами стає практично неможливим. Тому формувати оборотні кошти тільки за рахунок власних джерел нині економічно недоцільно, бо це знижує можливості підприємства щодо фінансування власних витрат і збільшує ризик виникнення фінансової нестабільності.

Як водиться, підприємство залучає фінансові ресу рси у вигляді короткострокових кредитів банку та інших кредитів, комерційного кредиту, кредиторської заборгованості.

Призначення банківських кредитів полягає у фінансуванні витрат, пов’язаних з придбанням основних і поточних активів, із сезонними потребами підприємства, тимчасовим збільшенням

208

заборгованості, податковими платежами та іншими зобов’язаннями.

Кредити банку дають змогу органічно пов’язати всі джерела оборотних коштів і справляють активний вплив на раціональне формування запасів сировини, матеріалів, готової продукції та інших видів матеріальних цінностей.

Беручи до уваги складний стан економіки підприємств, взаємні неплатежі, комерційні банки для гарантування повернення коштів, що надаються в позичку, кредиту ють суб’єктів господарювання під заставу їхнього майна або за умови страхування ризику непогашення кредиту.

Планування потреби в позичкових оборотних коштах включає обчислення необхідної суми кредиту з урахуванням залишку нормованих товарно-матеріальних цінностей і визначення потреби в кредиті.

Сума кредиту з ур ахуванням залишку нормованих товарноматеріальних цінностей визначається для кожного об’єкта як різниця між запланованою вартістю матеріальних цінностей за діючими цінами і власними оборотними коштами.

Короткостроковий кредит, незалежно від об’єктів кредитування, надається строком до одного року. Однак на практиці терміни надання кредиту значно менші, що пояснюється високим рівнем інфляції, спричиненої спадом виробництва, станом товарного і грошового обороту.

До речі, про порядок одержання кредиту докладніше можна прочитати в розд. 7 підручника.

6.3.3. Інші джерела формування оборотних коштів

До залучених належать кошти інших кредиторів, що вони надаються підприємствам у позичку під певний відсоток на термін до одного року з оформленням векселя чи іншого боргового зобов’язання.

Вексель — це найпростіша й найпоширеніша форма кредитних грошей. Його виписує боржник і передає кредиторові. Сам факт видачі векселя означає перетворення (перехід) товару в гроші. Через вексель реалізу ється незадоволений попит на гроші як засіб платежу. Коли таких грошей недостатньо, їх замінює вексель.

Досить поширеною формою залучення коштів інших суб’єктів господарювання є комерційний кредит. Він використовується підприємствами за браком фінансових ресурсів у покупця (споживача) і за неможливості розрахуватися з постачальником. У цьому разі виникає потреба відкладання платежів. Якщо постачальник погоджується на це, то від споживача замість грошей за поставлену проду кцію він одержує вексель чи інше боргове зобов’язання.

209

Оборотні кошти та їх організація на підприємстві Використання комерційного кредиту набуло певного розвитку в період становлення ринкової економіки, створення підприємств з різноманітними формами власності та надання значної самостійності підприємствам. У цілому його використання позитивно впливає на економіку підприємства і народного господарства, оскільки спрощує реалізацію товарів, прискорює обіг оборотних коштів і зменшує потребу в кредитних і грошових ресурсах.

Кредиторська заборгованість належить до позапланових залучених джерел форму вання оборотних коштів. Її породжує брак власних оборотних коштів. Наявність кредиторської заборгованості постачальникам свідчить про участь у господарському обороті підприємства коштів інших суб’єктів господарювання. Інакше кажучи, кредиторська заборгованість — це короткострокові зобов’язання підприємств, які виникають: за розрахунками з бюджетом; за розраху нковими документами, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за невідфактурованими поставками-розрахунками взаємних вимог; за векселями, строк оплати яких не настав і які не сплачено в строк; за короткостроковими кредитами.

Кредиторська заборгованість є допустимою (нормальною), якщо її зумовлено чинним порядком розрахунків. Наприклад, заборгованість постачальникам за розраху нковими документами, термін оплати яких не настав, за невідфактурованими поставками. Однак на підприємстві може бути і прострочена кредиторська заборгованість, що утворюється внаслідок порушення покупцями порядку і термінів оплати розрахункових документів. Якщо покупець, використовуючи в обороті неоплачені товарноматеріальні цінності, одержує додаткові кошти, які йому не належать, то постачальник змушений звертатися до позапланового перерозподілу наявних коштів, до пошуків додаткових джерел форму вання його поточних фінансових ресурсів.

У разі кредиторської заборгованості постачальникам залучення коштів відбувається у товарній формі, на відміну від власних оборотних коштів і банківського кредиту, які виступають в грошовій формі. Розмір і тривалість простроченої кредиторської заборгованості залежать від конкретних умо в організації та використання оборотних коштів, особливо від розміру та тривалості простроченої дебіторської заборгованості, головним джерелом покриття якої і є кредиторська заборгованість.

Дебіторська заборгованість, утворена в межах угоди сторін щодо строку оплати, є нормальним явищем, прострочена дебіторська заборгованість знижує платоспроможність підприємств.

Аналіз стану кредиторської і дебіторської заборгованості свідчить про значні негаразди в господарській діяльності (табл.

210

У цілому в промисловості України станом на 01.01.02 у запаси товарно-матеріальних цінностей вкладено оборотних коштів на суму 40642,3 млн грн. Дебіторська заборгованість перевищує суму оборотних коштів, вкладених разом у виробничі запаси, незавершене виробництво, готову продукцію і товари у 2,4 раза і становить 98390,5 млн грн. Кредиторська заборгованість становить 129683,8 млн грн і більше ніж у 1,3 раза перевищу є дебіторську.

Якщо оборотні кошти в запасах товарно-матеріальних цінностей 2001 р. проти 1997 р. зросли в 1,5 раза, то дебіторська і кредиторська заборгованості — відповідно у 3,1 та 2,6 раза. Наведені дані дозволяють зробити висновок, що для підприємств кредиторська заборгованість є головним джерелом короткострокового фінансування. Слід зазначити, що можливе і штучне завищення обсягів заборгованості підприємств з метою заниження їхньої вартості в процесі приватизації.

Таблиця 6.6

РОЗМІЩЕННЯ ОБОРОТНИХ КОШТІВ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ

УКРАЇНИ ТА ЗАЛУЧЕНІ ДЖЕРЕЛА ЇХ ФОРМУВАННЯ У 1997—2001 рр. , млн грн

1

За даними Держкомстату України.

2

Дебіторська заборгованість, у т. ч. за товари, роботи, послуги (чиста реалізаційна вартість) — 70 045,6 млн грн.

211

Оборотні кошти та їх організація на підприємстві

6 Кредиторська заборгованість 48959,7 76738,1 98199,7 101200,7129 683,8

1

Створюється парадоксальна ситуація: що більше в обороті підприємства-споживача товарів і грошей підприємствапостачальника, то більше (незалежно від форми власності) це йому вигідно. Однак таке «перекачування» коштів (хоч і тимчасове) в кінцевому підсумку утворює ланцюг неплатежів, погіршує фінансовий стан підприємства, уповільнює оборотність оборотних коштів у народному господарстві в цілому.

Від джерел форму вання оборотних коштів значною мірою залежить швидкість їхнього обороту й ефективність їх використання. Раціональне формування джерел оборотних коштів (власних і залучених) справляє значний позитивний вплив на процес виробництва, на фінансові результати і фінансовий стан підприємства, досягненню мети з мінімально необхідними за даних ум обор

6.4. Визначення наявност і й ефективності вик розділу ІІ ак сприяє овотними коштами. користання оборотних коштів

6.4.1. Визначення наявності власних оборотних коштів

У зв’язку зі змінами, що сталися в бухгалтерському обліку і звітності, змінились і підходи до відображення ресурсів підприємства й аналізу їх використання. Нині в балансі підприємства не наводяться показники наявності власних оборотних коштів, надлишку або нестачі їх, сталих зобов’язань, нормованих запасів та ін. Але це не означає, що в підприємства зникла потреба визначати ці показники.

Власні оборотні кошти підприємства становлять різницю між підсумковою су мою розділу І пасиву балансу Ф1 «Власний капітал» з додаванням суми «Довгострокові кредити банків» та підсумком розділу І активу балансу. ІОтже, із суми рядка 380 розділу пасиву балансу «Власний капітал» та суми рядка 440 «Довгострокові кредити банків» вираховується сума показників розділу І активу «Необоротні активи» (рядок 080).

Порівняння наявності власних оборотних коштів з поточною потребою в них дає змогу визначити брак або надлишок власних оборотних коштів. Поточна потреба в оборотних коштах дорівнює різниці су ми всіх поточних активів (підсумо

1

Кредиторська заборгованість, у т. ч. за товари, роботи, послуги — 90 632,2 млн грн.

212

213 тив ти поточну потребу в оборотних коштах вла реження власних оборотних ко я) тов кції, причому тільки тоді, коли темпи зростан чної наявності вла дату різних періодів фактичну наявнісмайні підприємства (К р.в ). Цей показник визначається як відношення вартості оборотних коштів до вартості майна підприємства: у балансу, рядок 260) мінус короткострокові зобов’язання (підсумок розділу IV пасиву балансу, рядок 620).

Неможливість покри сними засобами означає нестачу або й цілковитий брак власних оборотних коштів.

Це може статися з вини самого підприємства, інших підприємств, у результаті зміни умо в господарювання, не взятих до уваги своєчасно (як, наприклад, несвоєчасне фінансування приросту потреби у власних оборотних коштах), через стихійне лихо та з інших причин, зокрема: незадовільної роботи маркетингової слу жби; невиконання планів прибутку; слабкої відповідальності підприємств за формування і збе штів та їх нецільове використання; наявності значної дебіторської заборгованості покупців.

Причиною цілковитого браку власних оборотних коштів може бути значне підвищення цін у результаті інфляційних процесів.

Надлишок власних оборотних коштів створюється в разі перевищення власних оборотних коштів понад їхню потребу. Він може виникати внаслідок перевиконання плану прибутку, неповного внеску платежів до бюджету; безоплатного надходження (отриманн арно-матеріальних цінностей від інших організацій; неповного використання прибутку на цілі, передбачені фінансовим планом.

Цей надлишок може бути виправданим у разі перевиконання плану випуску проду ня нормативних запасів не випереджають темпів зростання обсягу виробництва.

За су часних умов господарювання в Україні (часта зміна цін, інфляція, спад виробництва) перевищення факти сних оборотних коштів понад їхню потребу — явище в господарській діяльності підприємств досить рідкісне.

Порівнюючи на певну ть власних оборотних коштів, можна су дити про абсолютну зміну їхніх величин.

До показників, що характеризують стан оборотних коштів, можна віднести коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів у де Ф н — фактична наявність (вартість) оборотних коштів, грн;

М — вартість майна підприємства, грн.

Коефіцієнт реальної вартості оборотних коштів показує, яка частка в майні підприємства їм належить. З огляду на тип вироб-

Оборотні кошти та їх організація на підприємстві

214 ництва, вид продукції та інші чинники ця частка може бути різною. Але бажано, щоб вона забезпечувала можливість ритмічного, безперебійного виробництва і, за потреби, швидкої ліквідності оборотн який оборотні кошти підприємства здійснюють один оборот, проходячи всі стадії кру гообігу на підприємстві (обчислюється в днях): их активів.