Posibniki.com.ua Макроекономіка Статистика економічного зростання та конкурентоспроможності країни Частина 2. 3.3. Статистичне оцінювання податкового навантаження


< Попередня  Змiст  Наступна >

Частина 2. 3.3. Статистичне оцінювання податкового навантаження


Аналіз динаміки ефективності функціонування податкової системи (яку ми розуміємо як адекватну реакцію податкової системи на зміни в податковому законодавстві) здійснюється на основі індексів змінного, фіксованого складу та структурних зрушень, кожний з яких характеризує зміну середнього рівня

43ефективності нарахування податків взагалі та під впливом окремих факторів.

При цьому індекс середньої ефективності буде визничатись у такий спосіб: абсолютний приріст ефективності:

Аналіз впливу окремих факторів на динаміку середнього рівня ефективності нарахування податків здійснюється таким чином:

Аналіз впливу окремих факторів на динаміку середнього рівня ефективності нарахування податків здійснюється таким чином:

• вплив динаміки обсягу ВВП

• абсолютна величина зміни ефективності нарахувань під впливом динаміки ВВП

• абсолютна величина зміни ефективності нарахувань під впливом динаміки ВВП

• вплив динаміки суми податкових нарахувань

• вплив динаміки суми податкових нарахувань

• абсолютна величина зміни ефективності нарахувань під впливом динаміки суми податкових нарахувань

• абсолютна величина зміни ефективності нарахувань під впливом динаміки суми податкових нарахувань

44

44 Отже, загалом по галузях економіки ефективність нарахування податків збільшилася у 1,92 раза, у тому числі за рахунок динаміки ВВП знизились на 20%, а за рахунок тільки зміни суми податкових нарахувань зросли на 240%, або на 5 п. п. (див. табл. 3.7).

Аналогічно розраховується абсолютний приріст рівня ефективності завдяки зміні бази оподаткування по окремих податкових надходженнях у розрізі секто рів економіки, а також в цілому по економічній системі (економіки країні, області, міста і т. д.).

Загальна середня ефективність нарахування податкових платежів залежить, з одного боку, від рівня ефективності в окремих секторах економіки, а з другого — від частки нарахувань по кожному податку в даному секторі еко номіки окремо. Отже, є можливість розрахувати індекси змінного, фіксованого складу та структурних зрушень, кожний з яких характеризує зміну середнього рівня ефективності нарахування податків взагалі (індекс змінного складу) та під впливом динаміки рівня ефективності оподаткування в кожному секторі економіки (індекс фіксованого складу) та зміни галузевої структури (індекс структурних зр ушень).

1. Частка ВВП в загальному обсязі ВВП всіх секторів економіки для галузей виробництва в базовому періоді становить 0,31%, у звітному — 0,39; для галузей сфери послуг в базовому періоді — 0,69, у звітному — 0,61%.

2. Рівень ефективності функціонування податкової системи: для галузей виробництва в базовому періоді — 4,8%, у звітному — 8,1%; для галузей сфери послуг у ба зовому періоді — 5,7%, у звітному — 11,7%.

3. Індекс ефективності змінного складу:

І зс = (8,1 0,39 + 11,7 0,61)/(4,8 0,31+5,7 0,69) = 10,3/5,4 =

1,9; індекс ефективності фіксованого складу: І зс = (8,1 ? 0,39 + 11,7 ? 0,61)/(4,8 ? 0,39+ 5,7 ? 0,61) = 10,3/5,35 =

1,93; індекс ефективності структурних зрушень: І зс = (4,8 ? 0,39 + 5,7 ? 0,61)/(4,8 ? 0,31 + 5,7 ? 0,69) = 5,35/5,4 =

0,99

4. Абсолютна зміна середнього рівня ефективності визначається за рахунок динаміки ефективності нарахувань по кожній галузі 10,3 – 5,4 = 4,9 п. п.; за рахунок структурних зрушень 5,35 – 5,4 = – 0,05 п. п.

зс = (8,1 0,39 + 11,7 0,61)/(4,8 0,39+ 5,7 0,61) = 10,3/5,35 =

1,93; індекс ефективності структурних зрушень: І зс = (4,8 ? 0,39 + 5,7 ? 0,61)/(4,8 ? 0,31 + 5,7 ? 0,69) = 5,35/5,4 =

0,99

4. Абсолютна зміна середнього рівня ефективності визначається за рахунок динаміки ефективності нарахувань по кожній галузі 10,3 – 5,4 = 4,9 п. п.; за рахунок структурних зрушень 5,35 – 5,4 = – 0,05 п. п.

І зс = (4,8 0,39 + 5,7 0,61)/(4,8 0,31 + 5,7 0,69) = 5,35/5,4 =

0,99

4. Абсолютна зміна середнього рівня ефективності визначається за рахунок динаміки ефективності нарахувань по кожній галузі 10,3 – 5,4 = 4,9 п. п.; за рахунок структурних зрушень 5,35 – 5,4 = – 0,05 п. п.

галузі 10,3 – 5,4 = 4,9 п. п.; за рахунок структурних зрушень 5,35 – 5,4 = – 0,05 п. п.

за рахунок структурних зрушень 5,35 – 5,4 = – 0,05 п. п.

І зс = (8,1 ? 0,39 + 11,7 ? 0,61)/(4,8 ? 0,31+5,7 ? 0,69) = 10,3/5,4 =

1,9; індекс ефективності фіксованого складу: І зс = (8,1 ? 0,39 + 11,7 ? 0,61)/(4,8 ? 0,39+ 5,7 ? 0,61) = 10,3/5,35 =

1,93; індекс ефективності структурних зрушень: І зс = (4,8 ? 0,39 + 5,7 ? 0,61)/(4,8 ? 0,31 + 5,7 ? 0,69) = 5,35/5,4 =

0,99

4. Абсолютна зміна середнього рівня ефективності визначається за рахунок динаміки ефективності нарахувань по кожній галузі 10,3 – 5,4 = 4,9 п. п.; за рахунок структурних зрушень 5,35 – 5,4 = – 0,05 п. п.

45за рахунок ефективності нарахувань

(10,3 – 5,4)/100 ? 34,95 = 1,7; за рахунок динаміки ВВП (34,95 – 27,78)/100 ? 5,4 = 0,4.

Отже, загалом по галузях економіки ефективність нарахування податків збільшилася у 1,9 раза, а сума нарахованого податку — на 1,7 млрд грн за рахунок зміни ефективності нарахувань та 0,4 млрд грн — динаміки ВВП.

Однією з нагальних проблем, яка стоїть перед податковими органами, є проблема адміністрування податку на додану вартість. ПДВ останнім часом поступово втрачає свою фіскальну функцію і фактично використовується як інструмент регулювання виконання бюджету.

Чинна податкова система України орієнтована на надходження насамперед від непрямих податків (перш за все ПДВ та акцизів), які сплачують споживачі. За такого формування доходи бюджету залежать не від ефективності діяльності підприємств, а від обсягів господарських оборотів. Така структура податкової системи робить фіскальні органи об’єктивно не зацікавленими у підвищенні ефективності національної економіки. Відповідним чином і податкова політика не розглядає зазначене завдання як пріоритетне.

У ході дослідження було з’ясовано, що протягом 1999

—2004 рр. у структурі податкових надходжень відбулися суттєві зміни. Питома вага непрямих податків скоротилась приблизно в 1,7 раза

— із 77,5% до 45,7% загального обсягу податкових надходжень.

Найбільші структурні зрушення відбулись у 2002 р., у разі дії різкого скорочення питомої ваги непрямих податків. Розраховаза рахунок динаміки ВВП (34,95 – 27,78)/100 ? 5,4 = 0,4.

Отже, загалом по галузях економіки ефективність нарахування податків збільшилася у 1,9 раза, а сума нарахованого податку — на 1,7 млрд грн за рахунок зміни ефективності нарахувань та 0,4 млрд грн — динаміки ВВП.

Однією з нагальних проблем, яка стоїть перед податковими органами, є проблема адміністрування податку на додану вартість. ПДВ останнім часом поступово втрачає свою фіскальну функцію і фактично використовується як інструмент регулювання виконання бюджету.

Чинна податкова система України орієнтована на надходження насамперед від непрямих податків (перш за все ПДВ та акцизів), які сплачують споживачі. За такого формування доходи бюджету залежать не від ефективності діяльності підприємств, а від обсягів господарських оборотів. Така структура податкової системи робить фіскальні органи об’єктивно не зацікавленими у підвищенні ефективності національної економіки. Відповідним чином і податкова політика не розглядає зазначене завдання як пріоритетне.

У ході дослідження було з’ясовано, що протягом 1999

—2004 рр. у структурі податкових надходжень відбулися суттєві зміни. Питома вага непрямих податків скоротилась приблизно в 1,7 раза

— із 77,5% до 45,7% загального обсягу податкових надходжень.

Найбільші структурні зрушення відбулись у 2002 р., у разі дії різкого скорочення питомої ваги непрямих податків. Розрахова(10,3 – 5,4)/100 ? 34,95 = 1,7; за рахунок динаміки ВВП (34,95 – 27,78)/100 ? 5,4 = 0,4.

Отже, загалом по галузях економіки ефективність нарахування податків збільшилася у 1,9 раза, а сума нарахованого податку — на 1,7 млрд грн за рахунок зміни ефективності нарахувань та 0,4 млрд грн — динаміки ВВП.

Однією з нагальних проблем, яка стоїть перед податковими органами, є проблема адміністрування податку на додану вартість. ПДВ останнім часом поступово втрачає свою фіскальну функцію і фактично використовується як інструмент регулювання виконання бюджету.

Чинна податкова система України орієнтована на надходження насамперед від непрямих податків (перш за все ПДВ та акцизів), які сплачують споживачі. За такого формування доходи бюджету залежать не від ефективності діяльності підприємств, а від обсягів господарських оборотів. Така структура податкової системи робить фіскальні органи об’єктивно не зацікавленими у підвищенні ефективності національної економіки. Відповідним чином і податкова політика не розглядає зазначене завдання як пріоритетне.

У ході дослідження було з’ясовано, що протягом 1999

—2004 рр. у структурі податкових надходжень відбулися суттєві зміни. Питома вага непрямих податків скоротилась приблизно в 1,7 раза

— із 77,5% до 45,7% загального обсягу податкових надходжень.

Найбільші структурні зрушення відбулись у 2002 р., у разі дії різкого скорочення питомої ваги непрямих податків. Розрахований квадратичний коефіцієнт d показує, що у 2002 р. структура у податкових надходжень змінилась на 8,35 п. п. — найбільш інтенсивно за весь досліджуваний період.

Найменші зміни структури податкових надходжень відбулись у 2001 р. та 2004 р. — відповідно 0,72 п. п. та 2,08 п. п. При цьому внесок складових податкових надходжень у загальному процесі структурних змін розподілився так: найбільші структурні зміни відбувались за рахунок зміни питомої ваги ПДВ (вплив коливається від 26,2 до 48,1%) податку на прибуток підприємств (від 15,8 до 25,3%) та прибуткового податку з громадян (від 12,0 до 25,3%).

Податок на додану вартість посідає провідне місце серед непрямих податків. Проте в ході дослідження з’ясовано, що з часом питома вага податку на додану вартість у загальному обсязі податкових надходжень зменшилась, а щорічно відмічалося її зме46ншення на 6,64 п. п. Це було зумовлено факторами, які вплинули на даний процес, а саме: зростання обсягів експорту, підвищення обсягів відшкодування ПДВ з бюджету, зростання обсягів податкової недоїмки.

Як показав аналіз, на ускладнення процесу відшкодування ПДВ вплинуло зростання податкових пільг, а також частки експорту у ВВП і додатного сальдо зовнішньоторговельного балансу. Протягом 1999

—2004 рр. обсяг недоїмки зріс з 5,74 млрд грн до 6,92 млрд грн. При цьому у 2004 р. обсяг бюджетної заборгованості з ПДВ становив 6,7 млрд грн, тобто податковий борг держави перевищив податковий борг платників податку. На ускладнення процесу відшкодування ПДВ впливають зростання податкових пільг, а також частки експорту у ВВП і додатного сальдо зовнішньоторговельного балансу. Саме завдяки дії цих двох факторів в Україні обсяги відшкодування ПДВ до загальної суми надходжень (до відшкодування) сягнули з 45,94% до надзвичайно високого рівня — 71,52%.

Експортоорієнтовані галузі створюють понад 60% ВВП країни, що лише загострює проблему, адже ПДВ орієнтований на оподаткування внутрішнього споживання, а при експорті ПДВ відшкодовується платникам заради уникнення подвійного оподаткування. Стримуючий вплив як на динаміку, так і на обсяги надходжень ПДВ до державного бюджету здійснює значне зростання останніми роками сум, заявлених до відшкодування.

Дослідивши динамічний ряд питомої ваги ПДВ, було з’ясовано, що найбільше зменшення питомої ваги ПДВ було зафіксовано в Україні у 2002 р. (16,8 п. п. [33,2 %] порівняно з попереднім роком). У 2003 р. питома вага ПДВ становила лише 39,7% від бази порівняння (1999 р.), тобто скорочення порівняно з 1999 р. відбулося майже втричі. Обсяги відшкодування ПДВ стосовно ВВП у 2004 р. порівняно з 1999 р. зросли на 0,42 п. п. (13,8%). У 2003 р. обсяг відшкодування досяг найбільшого з 1999 р. рівня і становив 126,6 % (порівняно з 1999 р.).

В Україні спад фіскальної ефективності податку став наслідком появи та зростання податкової недоїмки, зниження податкової ставки з 1995 р., зменшення величини від’ємного сальдо зовнішньої торгівлі, що негативно позначилося на величині податкової бази.

У 1999—2004 рр. фіскальна ефективність ПДВ характеризувалася тенденцією до зниження, що зумовлено зростанням втрат від експорту та обсягу пільг з ПДВ (з 13,49 млрд у 1999 р.) до 42,25

47ПДВ 2003 р. можна пояснити значними втратами від експорту (11,55% ВВП), що майже у 2,5 раза перевищили надходження податку, та збереженням тенденції до зростанням недоїмки у попередніх роках.

Підвищення фіскальної ефективності ПДВ у 2002 р. відбувалося за негативного впливу на таку ефективність усіх об’єктивних чинників. Так, можна припустити, що причиною її зростання стало зниження рівня виконання державою вимог з відшкодування ПДВ. Аналогічна ситуація складалася і в 2003 р, коли держава перевиконувала план надходжень ПДВ за рахунок порушення прав платників на відшкодування податку. Щоб виключити можливість виникнення такої ситуації в майбутньому, необхідно у законі передбачити: у разі наявності бюджетної заборгованості з ПДВ вся сума перевищення фактичними надходженнями податку планових спрямовується на погашення такої заборгованості.

Для того щоб описати тенденцію зміни надходжень ПДВ, були розраховані параметри моделі лінійної функції, яка набула такого значення: лише 6,12% загального обсягу податкових надходжень. Визначені довірчі межі показують, що показник може варіювати у рамках від 2,114% до 10,126%. Це пояснюється обмеженістю кількості вихідних даних та тим, що прогноз робиться не на один, а два періоди вперед від останнього значення ряду.

,67,315,39tY t ??=,67,315,39tY t ??= тобто питома вага ПДВ у загальному обсязі податкових надходжень щороку скорочувалась у середньому на 3,67 п. п.

Здійснивши прогнозування за середнім абсолютним приростом, визначили, що у 2006 р. питома вага ПДВ може становити

Наведений аналіз засвідчує наявність значної кількості проблем, властивих чинній в Україні системі оподаткування, які відповідно позначуються на динаміці виконання планових надходжень до зведеного бюджету України та перманентному зростанні податкової недоїмки. Це дає підстави оцінити фіскальну функцію податкової системи як неефективну, а систему фіскального планування — як недосконалу.

Для удосконалення механізму ПДВ сьогодні вкрай важливо разом із спрощенням порядку отримання відшкодування, в першу чергу для виробників технологічної продукції і експортерів, обмежити можливості зловживань і незаконного одержання відшкодування. 48Переконання в необхідності здійснення радикальної податкової реформи панує серед представників політичної та економічної еліти. Основними завданнями податкової реформи, як однієї з найважливіших частин стратегії зростання, є значне зниження і вирівнювання податкового тиску, посилення податкового контролю за рівнем витрат виробництва, мінімізація витрат виконання й адміністрування податкового законодавства, зниження ставок податків. Система оподаткування повинна бути гранично спрощена, що дозволить розширити базу оподаткування.

ПДВ ефективно спрацьовує у розвинених економіках як важіль стримування платоспроможного попиту та упередження «перегріву» економіки, проте в Україні стягнення податку на додану вартість гальмує економічне зростання та до того ж збільшує державний борг.

Реформування податкової системи необхідно здійснити на засадах стабільності, гнучкості, неухильної сплати податків і виключно у грошовій формі. Податкові ставки повинні мати стимулюючий вплив на виробництво товарів і надання послуг, а не на виштовхування виробників до тіньової економіки, спрямовувати на такий розподіл доходів населення, який би виключав як їх зрівнялівк у, так і критичний розрив.

Необхідно змістити акцент з використання податків як засобу наповнення бюджету на використання їх як інструменту економічного регулювання. Слід більш ефективно використовувати кошти бюджету і державного позабюджетного фонду на здійснення структурної перебудови економіки, управління розвитком територій і реалізацію державних цільових програм. Варто погл ибити процес децентралізації державних фінансів, розширити права регіонів стосовно розпорядження коштами місцевих бюджетів.

В умовах нестачі фінансових ресурсів держава повинна виключити можливість нецільового використання коштів, налагодити їх суворий облік і підзвітність. Необхідно суттєво скоротити, а у перспективі — заборонити бюджетну підтримку нерентабельних, високовитратних виробництв. Розподіляти державні за мовлення і проводити держзакупівлю лише за результатами відкритих конкурсів. Із зростанням реальних доходів населення поетапно скорочувати дотації і субсидії з державних коштів, забезпечивши їх адресність і цільовий характер.

49З метою зменшення розмірів державного боргу доцільно вжити заходів щодо покращання обслуговування зовнішньої заборгованості і гарантійних зобов’язань держави.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
Частина 2. 3.4. Оцінювання впливу монетарної політики на економічне зростання
СТАТИСТИЧНІ АСПЕКТИ ОЗДІЛ ІV ОЦІНЮВАННЯ ЗОВНІШНІХ ФАКТОРІВ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
Частина 2. СТАТИСТИЧНІ АСПЕКТИ ОЗДІЛ ІV ОЦІНЮВАННЯ ЗОВНІШНІХ ФАКТОРІВ ЕКОНОМІЧНОГО ЗРОСТАННЯ
4.2. Статистичне оцінювання фінансового стану країни на основі платіжного балансу
Частина 2. 4.2. Статистичне оцінювання фінансового стану країни на основі платіжного балансу
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)