Перша хвиля змін у світовому фінансовому середовищі відбулася після депресії
1930-х років, друга — у повоєнні роки (1950—1980 рр.).
244 розбіжності в обліку баланс ніколи не досягається. Одним із факторів розбіжностей називають дані, що характеризують різні сторони одних і тих же операцій і беруться з різних джерел. Наприклад, дані про експорт товарів надає митна статистика, а дані про надходження іноземної валюти на рахунки підприємств за поставки по експорту — бан ківська статистика.
Як свідчать дані, сальдо рахунка поточних операцій від’ємне, основними джерелами його фінансування були іноземні прямі і портфельні інвестиції. У другій половині 90-х років вивіз прямих інвестицій перевищував в окремі роки суму 400 млрд USD, а обсяг ринку портфельних інвестицій сягав рівня 7,7 трлн USD [138, с. 82]. Золотовалютні резерви за цей період зросли в 1,7 раза. Зі зростанням масшта бів основних складових фінансового рахунка зростали суми не включених до платіжного балансу трансакцій, що відбивається у статті «Помилки та упущення».
Концептуальна схема рівноваги платіжного балансу подана на рис. 4.7.
Рис. 4.7. Концептуальна схема рівноваги платіжного балансу
Оскільки рахунок поточних операцій і рахунок операцій з капіталом та фінансовими інструментами взаємопов’язані, то в разі, якщо валютні надходження перевищують платежі, активний баланс поточних операцій супроводжується чистим відпливом капіталу. Якщо ж платежі перевищують надходження, виникає дефіцит балансу поточних операцій, який фінансується в основному чистим припливом капіталу.
Для покр иття платіжних дисбалансів традиційно використовують ввезення підприємницького капіталу та позики. Остаточ
245ною альтернативою зрівноваження платіжного балансу є використання офіційних золотовалютних резервів. Дефіцит валютних надходжень покривається резервними активами, обсяг яких зменшується. Надлишок валютних надходжень спрямовується на збільшення резервних активів.
Облікова рівновага платіжного балансу не означає відсутності дисбалансу за окремими групами статей. За змістом дисбаланс пов’язаний з поняттям сальдо, а отже, при оці нюванні рівноваги платіжного балансу здійснюється перегрупування статей і послідовний аналіз балансів. Сальдо кожного з них визначають традиційним методом «підведення риски». При цьому статті платіжного балансу поділяються на автономні й балансувальні. До автономних відносять статті, на яких фіксуються поточні операції і рух довгострокового капіталу, вони охоплюють експорт-ім порт товарів і послуг, а також інвестиції.
Балансувальні статті відображають джерела фінансування руху товарів і капіталу. Знак сальдо по автономних статтях свідчить
про надходження у країну іноземної валюти й капіталу «+» або про їх витрачання «–». Висновок щодо рівноваги платіжного балансу залежить від того, де саме буде підведена розмежувальна лінія. Відповідно вирізняють до вго-, середньо- і короткострокову рівновагу.
Довгострокова рівновага залежить від сальдо рахунка поточних операцій. При визначенні цього сальдо над розмежувальною лінією виявляються статті, пов’язані з рухом товарів, послуг і односторонніх переказів. Якщо валютні надходження перевищують платежі, баланс поточних операцій активний (сальдо додатне), якщо платежі перевищують надходження, в иникає дефіцит балансу поточних операцій (сальдо від’ємне). Додатне сальдо свідчить про наявність інвестиційного потенціалу, від’ємне — про відплив коштів. Країна з тривалими дефіцитами поточних платежів стає нетто-боржником.
Середньострокова рівновага підтримується через механізм довгострокового кредитування, а її порушення визначається станом базового балансу, який об’єднує баланс по точних операцій і баланс руху довгострокового капіталу (прямі й портфельні інвестиції, інший довгостроковий капітал).
Прямі іноземні інвестиції є реальними капіталовкладеннями у виробництво, торгівлю, фінанси або ж здійснюються за допомогою експорту інвестиційних товарів, передачі технологій чи досвіду управління, коли інвестор зберігає контроль над інвестованим капіталом. Портфельні інвестиції — це су то фінансові активи про надходження у країну іноземної валюти й капіталу «+» або про їх витрачання «–». Висновок щодо рівноваги платіжного балансу залежить від того, де саме буде підведена розмежувальна лінія. Відповідно вирізняють до вго-, середньо- і короткострокову рівновагу.
Довгострокова рівновага залежить від сальдо рахунка поточних операцій. При визначенні цього сальдо над розмежувальною лінією виявляються статті, пов’язані з рухом товарів, послуг і односторонніх переказів. Якщо валютні надходження перевищують платежі, баланс поточних операцій активний (сальдо додатне), якщо платежі перевищують надходження, в иникає дефіцит балансу поточних операцій (сальдо від’ємне). Додатне сальдо свідчить про наявність інвестиційного потенціалу, від’ємне — про відплив коштів. Країна з тривалими дефіцитами поточних платежів стає нетто-боржником.
Середньострокова рівновага підтримується через механізм довгострокового кредитування, а її порушення визначається станом базового балансу, який об’єднує баланс по точних операцій і баланс руху довгострокового капіталу (прямі й портфельні інвестиції, інший довгостроковий капітал).
Прямі іноземні інвестиції є реальними капіталовкладеннями у виробництво, торгівлю, фінанси або ж здійснюються за допомогою експорту інвестиційних товарів, передачі технологій чи досвіду управління, коли інвестор зберігає контроль над інвестованим капіталом. Портфельні інвестиції — це су то фінансові активи
246 у вигляді акцій, облігацій, казначейських векселів, депозитних сертифікатів, інших боргових зобов’язань, які вільно обертаються на фінансовому ринку.
Базовий баланс певною мірою відображає макроекономічні процеси: співвідношення зовнішніх і внутрішніх цін, величину доходу, темпи економічного зростання, схильність до заощадження. Якщо базовий баланс відхиляється від нуля, це свідчить про очікувані зміни в об сягах заборгованості. Оскільки на довгостроковий капітал не впливають зміни валютно-грошових параметрів (валютних курсів, процентних ставок), то за відсутності сальдо базового балансу стабільність зовнішніх платежів збережеться протягом 3
—5 років.
Короткострокову рівновагу платіжного балансу характеризує сальдо резервних активів, тобто офіційних резервів, якими розпоряджаються органи грошово-кредитного регулювання. До резервних активів включа ється монетарне золото, запаси іноземної валюти, резервні квоти МВФ і спеціальні права запозичення. Як зазначалося вище, у разі нестачі валютних надходжень дефіцит поточних платежів покривається резервними активами, обсяг яких зменшується, надлишок валютних надходжень спрямовується на збільшення резервних активів. Оскільки резервні активи — балансувальна стаття, то знак сальдо має протилежне з начення. Скорочення резервів показує масштаб дефіциту платіжного балан
су і позначається «+», а зростання резервів — величину активного сальдо платіжного балансу і позначається «–». Напрям зміни резервів свідчить про зміцнення (послаблення) фінансового стану і платоспроможності країни.
У табл. 4.5 наведені сальдо за групами послідовно об’єднаних статей консолідованого платіжного балансу України за 2003 р. Активні (додатні) сальдо дають підстави зробити висновок про зовнішньоекономічну рівновагу в усіх її формах:
• довгострокова — активний баланс поточних операцій в обсязі 2891 млн USD;
• середньострокова — активний базисний баланс в обсязі 3363 млн USD;
• короткострокова — резервні активи зросли на 2045 млн USD.
Проте активний консолідований баланс забезпечується виключно за рахунок країн так звано го далекого зарубіжжя. З країнами СНД і Балтії сальдо рахунка поточних операцій традиційно від’ємне і в останні роки має тенденцію до зростання, що засвідсу і позначається «+», а зростання резервів — величину активного сальдо платіжного балансу і позначається «–». Напрям зміни резервів свідчить про зміцнення (послаблення) фінансового стану і платоспроможності країни.
У табл. 4.5 наведені сальдо за групами послідовно об’єднаних статей консолідованого платіжного балансу України за 2003 р. Активні (додатні) сальдо дають підстави зробити висновок про зовнішньоекономічну рівновагу в усіх її формах:
• довгострокова — активний баланс поточних операцій в обсязі 2891 млн USD;
• середньострокова — активний базисний баланс в обсязі 3363 млн USD;
• короткострокова — резервні активи зросли на 2045 млн USD.
Проте активний консолідований баланс забезпечується виключно за рахунок країн так звано го далекого зарубіжжя. З країнами СНД і Балтії сальдо рахунка поточних операцій традиційно від’ємне і в останні роки має тенденцію до зростання, що засвід
247
248
Таблиця 4.5
ПЛАТІЖНИЙ БАЛАНС УКРАЇНИ у 2003 р., млн USD [242]
Статті платіжного балансу Консолідований
Країни
СНД Інші країни світу
Баланс товарів та послуг 1288 – 3414 4702
Баланс некомерційних платежів 1603 141 1462
Рахунок поточних операцій 2891 – 3273 6164
Прямі іноземні інвестиції 1411 194 1217
Капітальні трансферти – 922 12 – 934
Портфельні інвестиції – 17 – 6 – 11
Базовий баланс 3363 – 3073 6436 Інші інвестиції – 365 – 433 68
Помилки та упущення – 953
—
—
Резервні активи – 2045 0 – 2045 – 4000 – 2000
0
2000
4000
6000
2000200120022003 млн USD
Рис. 4.8. Динаміка сальдо поточних платежів за групами країн: країни СНД та Балтії; інші країни світу
Додатне чи від’ємне сальдо платіжного балансу свідчить про певні диспропорції. Чи справедливе твердження, що додатне сальдо завжди добре, а від’ємне — погано? Дефіцит (від’ємне сальдо) балансу уже за своїм визначенням сприймається негативно. Він означає, що країна ввозить товарів і послуг більше, ніж вивозить, і платить за це фінансовими зобов’язаннями, уподібнюючись нед байливому господарю, який живе у борг. Безпосереднім наслідком «життя у борг» стають такі явища, як заборгованість, відсутність необхідного страхового запасу іноземної валюти, падіння
249 курсу національної валюти, загальне зниження життєвого рівня населення. Усе це примушує національні уряди, застосовуючи усі можливі засоби, регулювати диспропорції у зовнішніх платежах.
З іншого боку, при активному сальдо платіжного балансу зроста и и н платіжного балансу окремої країни впливає безліч вн і залежність її від зовнішнього шоку; а країни недоої економіки, «втеча» капіталу; ню
На ста утрішніх і зовнішньоекономічних факторів, з-поміж яких визначальними вважаються:
• відкритість економіки
• циклічні коливання економічного розвитку країнконтрагентів у зовнішньоекономічних стосунках;
• структурна незбалансованість, коли економік статньо швидко пристосовується до кон’юнктури світового ринку;
• фінансови й стан країни (бюджетний дефіцит, рівень інфляції, курс національної валюти);
• ступінь тінізації національн
• форс-мажорні обставини (неврожаї, стихійні лиха тощо).
Вплив кожного фактора залежить від конкретної ситуації і оці ється неоднозначно. Зважаючи на складні взаємозв’язки зазначених факторів, можна дійти висновку, що стабільно підтримувати збалансован ість зовнішніх платежів — завдання надзвичайно складне. Оскільки дисбаланси безпосередньо не загрожують економічній стабільності країни, то засоби регулювання зовнішніх платіжних відносин спрямовуються на пом’якшення наслідків дисбалансів та на утримання дисбалансів у допустимих межах. вання макроекономічної рівноваги пр остежити, як протягом року (кварталу) розвивалася зовнішня торгівля, визначити форми і обсяги іноземного інвестування, з’ясувати стан офіційних резервів. Платіжний баланс віді-
