На сучасному етапі розвитку вітчизняної економіки важливе місце посідає бухгалтерський облік, що надає інформацію про стан окремих підприємств і економіки в цілому. Унаслідок інтеграційних процесів в економіці розпочався процес створення вітчизняної системи бухгалтерського обліку, яка виникла після 2000 року та спрямована на гармонізацію обліку і фінансової звітності вітчизняних підприємств до звітності підприємств інших країн. Система обліку в Україні зазнала значних змін, пов’язаних з ухваленням Верховною Радою України Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», з прийняттям національних стандартів бухгалтерського обліку, розроблених на основі міжнародних. Відтоді, згідно з цим Законом, враховуючи рекомендації міжнародних організацій, а також беручи за основу міжнародні стандарти, було розроблено та прийнято 32 національних стандарти бухгалтерського обліку. Динамічне удосконалення нормативно-правового регулювання обліку в Україні ще й досі триває. Важко недооцінити важливість поступових змін у веденні бух-галтерського обліку різними суб’єктами господарювання відповідно до обов’язкових і рекомендаційних законів, постанов, положень відповідних регулятивних органів. Наслідком цих змін є підвищення інвестиційної привабливості української економіки, її якісний і безперервний розвиток.
Економіка, що розвивається, має здатність задовольняти нові потреби і вирішувати соціально-економічні проблеми як в окремій країні, так і на міжнародному рівні. Економічний розвиток сприяє вирішенню проблеми співвідношення обмежених і зростаючого споживчого попиту. Щоб забезпечити економічний розвиток, необхідно цим процесом управляти, а це, в свою чергу, передбачає застосування планування, прогнозування, організації, регулювання, стимулювання, обліку, контролю, аналізу тощо. З одного боку, облік є складовою цього процесу, а з другого — інші складові цілком залежать від обліку, використовуючи інформацію, яку він надає.
В Україні національна система бухгалтерського обліку ґрунтується на Законах України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», нормативно-правових актах, методичних рекомендаціях, інструкціях про порядок ведення облікових регістрів й окремих операцій. Правові засади методологічного, методичного і організаційного забезпечення встановлюють органи, відповідальні за регламентацію питань ведення бухгалтерського обліку суб’єктами господарювання в Україні.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється Міністерством фінансів України, що забезпечує:
— проведення державної політики у галузі бухгалтерського обліку;
— ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності на єдиних методологічних засадах для всіх юридичних осіб;
— координування діяльності центральних органів виконавчої влади (зокрема, державних цільових фондів і державного казначейства України) у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності;
— формування облікової політики суб’єктів державного сектору економіки та погодження нормативно-правових актів з цих питань.
Міністерство фінансів України затверджує:
— національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, інші нормативно-правові акти з питань ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності;
— національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку і фінансової звітності у державному секторі та розробляє концепцію побудови плану рахунків бухгалтерського обліку в державному секторі;
— нормативно-правові акти з питань регулювання облікової політики суб’єктів державного сектору економіки.
Регулювання питань методології бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в банках встановлюється Національним банком України.
Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності про виконання бюджетів і госпрозрахункових операцій бюджетних установ установлюється Державним казначейством України відповідно до законодавства.
У нашій країні змінилася системна функція бухгалтерського обліку у зв’язку з трансформацією економічної системи в цілому. За радянських часів існувала ієрархічна побудова, за якої бухгалтерський облік відносили до підсистеми народногосподарського обліку. Історичний досвід розвитку обліку в нашій державі можна використати зі значними обмеженнями тому, що традиційним для України є централізований порядок економічного регулювання. Нині ж основна концепція становлення економіки України полягає у стимулюванні приватної ініціативи, залученні іноземних інвестицій шляхом створення сприятливих умов для інвестора, який бажатиме вкласти свої ресурси в розвиток певного виду економічної діяльності. Тому для забезпечення сучасних потреб економіки необхідна модернізація системи бухгалтерського обліку.
На думку українських учених, таких як О. С. Бородкін, Ф. Ф. Бутинець, Б. І. Валуєв, М. Ф. Огійчук, вітчизняний бухгалтерський облік і звітність за ступенем уніфікації та стандартизації займав перше місце у світі, а за технікою узагальнення і групування облікової інформації наближався до німецького та французького.
Перехід України до ринкових умов господарювання потребував створення нової системи бухгалтерського обліку. Головним завданням організації національної системи бухгалтерського обліку після її реформування є гармонізація української облікової системи з МСБО та МСФЗ. Держава висуває на перший план питання розробки та застосування методології бух-галтерського обліку відповідно з вимогами міжнародних стандартів, що сприятиме наближенню національної системи обліку до континентальної та створенню сприятливих умов для іноземних інвесторів.
Упродовж 2001 року та в наступні роки поступово вводились нові П(С)БО. Методологічна рада з питань ведення бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів України плідно співпрацювала з РМСБО з метою:
— участі у забезпеченні правової процедури прийняття МСФЗ;
— впливу на РМСБО шляхом надсилання коментарів на проекти стандартів;
— заохочення інших надсилати коментарі;
— створення локальної належної правової процедури для спрощення процесу прийняття МСФЗ;
— проведення дослідницької роботи на ранніх стадіях проектів РМСБО;
— просування МСФЗ на регіональному рівні.
Вагоме значення у процесі розробки методології національної системи бухгалтерського обліку відіграла Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України. Федерацією було перекладено та видано українською мовою Міжнародні стандарти бухгалтерського обліку, посібники бухгалтерського обліку за міжнародними стандартами.
Широкі можливості було надано суб’єктам малого підприємництва (СМП), які змогли самостійно обирати загальну систему оподаткування, бухгалтерського обліку і звітності або спрощену систему оподаткування, яка передбачає заміну сплати встановлених законодавством податків, зборів (обов’язкових платежів) сплатою єдиного податку та застосування спрощеної форми бухгалтерського обліку та звітності.
Так, суб’єкт малого підприємництва мав змогу перейти на спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, якщо його критерії відповідали нормам Закону України «Про державну підтримку малого підприємництва» від 19.10.2000 р. № 2063-Ш та Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 28.06.1999 р. № 746/99. Ведення бухгалтерського обліку суб’єктами малого підприємництва здійснювалося відповідно до вимог чинного законодавства із застосуванням національних стандартів бухгалтерського обліку та мало певні особливості. Зокрема, для ведення обліку СМП відповідно до наказу Мінфіну України «Про затвердження спрощеного Плану рахунків бухгалтерського обліку» від 19.04.2001 р. № 186 був затверджений План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій суб’єктів малого підприємництва. Згідно цього наказу СМП застосовують спрощений План рахунків лише у разі складання ними фінансової звітності у складі балансу і звіту про фінансові результати відповідно до вимог П(С)БО 25 «Фінансовий звіт суб’єкта малого підприємництва».
Особливістю спрощеного Плану рахунків є ведення обліку суб’єктами лише з використанням рахунків, кількість яких зменшено завдяки узагальненню інформації про більшу групу активів, капіталу і зобов’язань. З метою забезпечення потреб управління підприємством і необхідної деталізації обліково-економічної інформації СМП вводять до спрощеного Плану рахунків відповідні субрахунки з використанням повного Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій. Аналітичні рахунки на СМП ведуться лише за тими синтетичними рахунками, зміст узагальнених сум яких необхідно розкрити та деталізувати.
Особливості використання спрощеного Плану рахунків полягають в обов’язковому веденні СМП рахунків класів 0 — 7. Рахунки бухгалтерського обліку тісно пов’язані з відповідними статтями бухгалтерського балансу.
Підставою для ведення бухгалтерського обліку, як і належить, є первинні документи господарських операцій. Для документального оформлення господарських операцій СМП повинно застосовувати типові міжвідомчі форми первинних документів. Наказом Міністерства фінансів України від 25.06.2003 р. № 422 затверджено «Рекомендації щодо застосування на малих підприємствах регістрів бухгалтерського обліку» (1 книга або 5 відомостей і оборотно-сальдова відомість).
Розвиток системи бухгалтерського обліку в державному і приватному секторі забезпечила «Стратегія модернізації системи бухгалтерського обліку в державному секторі на 2007— 2015 роки», затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2007 р. № 34. Завданнями Стратегії є удосконалення методології та перехід на єдині методологічні засади бухгалтерського обліку і звітності, а також створення уніфікованого організаційного та інформаційного забезпечення бухгалтерського обліку. З метою впровадження положень даноїСтратегії у практику вітчизняних підприємств державного сектору економіки наказом Міністерства фінансів України від 12 жовтня 2010 року № 1202 затверджено національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі. В основу підготовки П(С)БО державного сектору покладено принцип нарахування та відповідності доходів і витрат, за яким для визначення фінансового результату звітного періоду необхідно зіставити доходи звітного періоду з витратами, понесеними для отримання цих доходів. Доходи і витрати при цьому відображають в обліку і звітності у момент їх виникнення незалежно від часу надходження грошей. Із запровадженням Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 12.05.2011 р. № 3332-VI для складання фінансової звітності застосовуються міжнародні стандарти, якщо вони не суперечать дії цього Закону та офіційно оприлюднені на веб-сайті Міністерства фінансів України. Публічні акціонерні товариства, банки, страхові компанії, а також підприємства, які здійснюють господарську діяльність за видами, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України — повинні складати звітність за міжнародними стандартами. Решта підприємств може обирати між міжнародними та національними стандартами. Таким чином, із введенням у дію цього закону в Україні фактично відбулося повне прийняття МСФЗ для публічних компаній і вибір їх застосування рештою підприємств. Упровадження міжнародних стандартів фінансової звітності обумовлене незавершеністю реформ системи бухгалтерського обліку і необхідністю підвищення конкурентоспроможності національної економіки в процесі поглиблення міжнародного розподілу праці і зменшення транзакційних витрат.
Упродовж першого десятиліття відновлення незалежності України в основному було сформовано підвалини національної моделі бухгалтерського обліку. Українські вченіекономісти почали розробляти варіанти майбутньої моделі бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні. У Києві, Львові, Одесі, Тернополі, Харкові, Житомирі, Донецьку та інших вітчизняних університетських центрах почали формуватися наукові школи з обліку, аналізу та контролю.
Наукові розробки та облікова практика в Україні успішно інтегруються та розвиваються. Поєднання зусиль економістів і юристів розширює можливості для формування сучасної моделі національного бухгалтерського обліку, яка б відповідала загальновизнаним у світі цінностям (вимогам). Зміцнення бухгалтерської професії в Україні передбачає розвиток сильних, національних професійних організацій бухгалтерів і аудиторів, проведення в державі планованих заходів, спрямованих на безперервне удосконалення національних стандартів (положень) бухгалтерського обліку.
Вагомий внесок у розвиток бухгалтерського обліку в Україні, і Києві зокрема, зробив університет ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана», засновником якого є видатний учений-історик — Митрофан Вікторович Довнар-—Запольський (1867—1934 рр.). Саме завдяки його ініціативі в 1906 році у Києві було засновано Київські вищі комерційні курси — приватний вищий навчальний заклад з підготовки кадрів для господарського комплексу півдня Російської імперії, що став другим в імперії і першим на українських теренах вузом економічного профілю. На момент заснування на Курси вступило 229 осіб та працювало 22 викладачі. Завдяки посиленню ролі економічної сфери в житті суспільства значно зростає потяг до отримання економічної освіти. Тож цілком закономірно спостерігалась стала тенденція до збільшення кількості студентів в інституті: якщо на момент відкриття вузу до нього вступило 229 осіб та працювало 22 викладачі, то вже у 1908 р. (коли Київські комерційні курси були реорганізовані на Комерційний інститут) студентів було близько 1 тис., а склад викладачів нараховував 34 особи. У 1914 р. в інституті вже навчалося 4200 студентів і працювало понад 50 викладачів.
Після остаточного встановлення радянської влади в Україні інститут перейшов у державну власність та у 1920 році змінив свою назву на Київський інститут народного господарства. Київський інститут народного господарства займався підготовкою фахівців спеціалістів не лише для України та інших республік СРСР, але й почав з 1960-х рр. здійснювати підготовку іноземців. Станом на 1985 р. у ньому вже навчались представники 51 країни світу. У цей період починають встановлюватися тісні зв’язки з низкою вузів Німеччини, Чехословаччини, Угорщини, Польщі. Здійснюється підготовка викладацьких кадрів для власних потреб, що дозволило вже у 1970-х рр. в основному покривати вакансії у викладацькому складі власними вихованцями.
У 2011 році університет ДВНЗ «КНЕУ імені Вадима Гетьмана» відзначив 105 річницю від дня заснування. Сучасними досягненнями науковців цього університету є високий рівеньпідготовки фахівців, відомий у всьому світі. В університеті, на чотирьох кафедрах обліковоекономічного факультету, який очолює професор Василь Іванович Єфіменко, працюють 95 науковців, з них 13 докторів економічних наук, професорів, 58 кандидатів економічних наук, доцентів, 24 старших викладачів та асистентів. У 2009 році обліково-економічному факультету виповнилося 50 років із дня заснування. Вчені Київської облікової школи надають допомогу і підтримку державним регіональним школам. Щороку професорсько-викладацьким складом обліково-економічного факультету видається значна кількість наукової та навчальної літератури, яка розкриває засади та усі напрями розвитку бухгалтерського обліку, контролю та аналізу та використовується фахівцями з обліку усієї країні та поза її межами. Наукова діяльність Київської облікової школи забезпечує розвиток і вдосконалення теорії та методології бухгалтерського обліку, контролю, аналізу й аудиту.
Київську облікову школу започатковано відомим в Україні та поза її межами професором П. П. Німчиновим. Вихованцями цієї школи були такі видатні її представники, як: М. Т. Барановський, М. Т. Білуха, М. І. Бондар, О. С. Бородкін, Ф. Ф. Бутинець, П. І. Гайдуцький, A. M. Герасимович, М. Я. Дем`яненко, В. І. Єфіменко, І. П. Житна, В. П. Завгородній, І. І. Каракоз, Г. Г. Кірейцев, Б. С. Кругляк, M. B. Кужельний, A. M. Кузьмінський, Ю. А. Кузьмінський, В. Г. Линник, Ю. Я. Литвин, А. С. Лісецький, І. В. Малишев, Ю. І. Осадчий, В. П. Пальчук, П. Т. Саблук, В. І. Самборський, В. В. Сопко, Л. К. Сук, B. C. Труш, М. Г. Чумаченко, В. Г. Швець, В. О. Шевчук і багато ін.
У наш час українська наукова бухгалтерська думка формується у багатьох регіональних школах. Зокрема, у Житомирській обліковій школі, котра була створена на початку 1970 року Ф. Ф. Бутинцем за активної підтримки його наставників — професорів П. П. Німчиновим та І. В. Малишевим. Вихованцями цієї школи, які плідно займаються розвитком бухгалтерського обліку, контролю та аналізу, є професори: Н. Г. Виговська, С. Ф. Легенчук, Н. М. Малюга, О. М Петрук, Л. В. Чижевська та ін.
Плідно працює Львівська облікова школа, яку очолював професор Є. В. Мних. У ній активно займаються науковою та педагогічною діяльністю професори: Я. А. Гончарук, П. О. Куцик, В. О. Озеран, І. М. Павлюк, B. C. Рудницький, Б. Ф. Усач та ін. Основний науковий напрям школи — вирішення проблем теорії, методології та практики економічного аналізу, удосконалення обліку й аудиту в Україні.
У місті Одесі професором В. Ф. Палієм започатковано Одеську облікову школу, представниками якої є професор В. Ф. Максімова і науковці Л. М. Крамаровський, Н. О. Лоханова та ін. Свого часу тут працював професор Б. І. Валуєв.
Заслуговує на увагу й Тернопільська облікова школа, започаткована колишнім вихованцем Київської школи професором Ю. Я. Литвиним. Сьогодні школа займає одне із провідних місць на Україні з питань проведення наукових досліджень з обліку, аналізу та аудиту, підготовки висококваліфікованих наукових кадрів і фахівців. Науковий потенціал школи формують талановиті вчені, професори: Г. П. Журавель, З. В. Задорожний, Я. Д. Крупка, Б. М. Литвин, В. М. Олійник, М. С. Пушкар, І. Д. Фаріон, П. Я. Хомин, С. І. Шкарабан і багато інших. Свого часу тут працювали професори І. О. Белебеха, З. В. Гуцайлюк й інші науковці.
Харківська облікова школа, яку очолює професор М. Ф. Огійчук, проводить дослідження за напрямами: облік контроль і аналіз у харчуванні та торгівлі. Її представниками є професори Л.М. Котенко, Л.М. Янчева та ін.
У місті Луганську на кафедрі обліку та аналізу господарської діяльності на базі Східноукраїнського національного університету імені Володимира Даля теж створено облікову школу. Започаткувала її професор І.П. Житна, під керівництвом якої підготовлено понад 8000 фахівців з обліку та аудиту. Основний напрям роботи цієї школи — дослідження проблем бухгалтерського обліку та економічного аналізу в контексті використання виробничого потенціалу.
Внесок у становлення та розвиток бухгалтерського обліку, контролю та економічного аналізу в Україні зробили багато відомих українських учених. Так, видатними їх представниками, які сприяли розвитку методології та організації бухгалтерського обліку, є Ф. Ф. Бутинець, Б. І. Валуєв, А. М. Герасимович, С. Ф. Голов, В. Г. Горєлкін, З. В. Гуцайлюк, М. Я. Дем`яненко, В. М. Добровський, В. І. Єфіменко, Г. Г. Кірейцев, А. М. Кузмінський, Ю. А. Кузмінський, С. О. Левицька, Ю. Я. Литвин, В. Г. Лінник, Л. Г. Ловінська, Л. В. Нападовська, Ю. І. Осадчий, М. С. Пушкар, П. Т. Саблук, В. В. Сопко, Л. К. Сук, Н. М. Ткаченко, М. Г. Чумаченько, В. Г. Швець та багато інших видатних учених.
Вагомий внесок у розвиток економічного аналізу в Україні зробили І. П. Житна, І. І. Каракоз, Л. М. Кіндрацька, І. Д. Лазаришина, Є. В. Мних, І. М. Парасій-Вергуненко, В. І. Самборський, С.В. Свірко, В.К. Савчук, С.І. Шкарабан та інші видатні вчені.
Розвиток економічного контролю та аудиту завдячує дослідженням і працям М.Г. Білухи, М. І. Бондаря, Г. М. Давидова, Є. В. Калюги, М. В. Кужельного, Л. П. Кулаковської, О. А. Петрик, Ю. В. Пічі, В. С. Рудницького, В. В. Сопко, Б. Ф . Усача, М. Г. Чумаченко, В. О. Шевчука та інших видатних вчених.
