Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Історія бухгалтерського обліку ВПЛИВ РОСІЙСЬКОЇ ОБЛІКОВОЇ ШКОЛИ НА УКРАЇНСЬКИЙ ОБЛІК У ПЕРІОД НЕПУ


< Попередня  Змiст  Наступна >

ВПЛИВ РОСІЙСЬКОЇ ОБЛІКОВОЇ ШКОЛИ НА УКРАЇНСЬКИЙ ОБЛІК У ПЕРІОД НЕПУ


У перехідний від капіталізму до соціалізму період, згідно з рішенням XX-го з’їзду комуністичної партії Радянського союзу з 1921 року почала здійснюватися нова економічна політика (НЕП). Основи якої були розроблені В.І. Леніним. Назву «нової» економічна політика отримала на відміну від політики «воєнного комунізму».

Побудова нової, соціальної моделі господарювання передбачала докорінну зміну форм і методів управління економікою, трансформацію відносин власності внаслідок формування державного сектору. У процесі становлення та розвитку ця система пройшла кілька етапів — від «воєнного комунізму», з його парадигмою про безтоварний соціалізм, певним відродженням елементів ринкової економіки України за часів НЕПу — до загального охоплення державним тоталітаризмом усіх сфер економічного, суспільно-політичного та духовного життя її народу.

Створення на початку XX ст. у Росії Міністерства торгівлі і промисловості викликає необхідність збільшення кількості працівників рахівництва всіх рівнів і різної кваліфікації. У цей час створюються вищі комерційні школи (Московський, Київський і Харківський комерційні інститути, вищі комерційні курси в Петербурзі). Це був час наукових розробок, центром яких стає Московський комерційний інститут. Відомі праці Г. Бахчесарайцева, Ф. Бельмера, М. С. Лунського. Московська школа стала в опозицію Петербурзькій. Найвідоміші вчені того періоду — Р. Я. Вейцман, О. П. Рудановський, О. М. Галаган. Тісно з ними співпрацював відомий український економіст М. І. Туган-Барановський.

Особливе місце серед представників вітчизняної облікової думки належить нашим співвітчизникам — О. П. Рудановському (1863—1934 рр.) і його учню О. М. Галагану (1879—1938 рр.), останні праці яких присвячено розвитку теорії рахівництва та формування методології побудови балансу.

Олександр Павлович Рудановський (1863—1934) — син безземельного українського шляхтича, випускник Харківського університету, математик за фахом, бухгалтер за покликанням. Учений вніс нові ідеї в розуміння предмету і методу бухгалтерського обліку. На основі дедуктивного методу вчений йшов від теорії до практики завдяки чому ним запропоновано поняття «фонд» замість старого — «капітал», обґрунтовано рахунок «Реалізація»; відстояне порядок складання балансів тільки прямим шляхом, без практики застосування внутрішніх розрахунків; розроблено методику обліку розрахунків по авансах та пропозиції щодо ведення промислового обліку і макрообліку. О. М. Галаган у дореволюційний період був прихильником італійської бухгалтерської школи. У 20-х роках Олександр Михайлович Галаган узагальнює цей досвід. Він наслідує гегелівську філософію та намагається створити діалектико-матеріалістичну теорію бухгалтерського обліку. Однак професійні погляди учня, який у концептуальному плані не був послідовним і вчителя згодом розійшлися.

Важливою подією в розвитку вітчизняного обліку, було видання 6 квітня 1922 р. «Положення про рахівництво та звітність», яким регламентувалась групова номенклатура рахунків і типові форми звітності. Положення проіснувало лише рік до 10 квітня 1923 р.

Значним досягненням того часу було затвердження рахункового плану-мінімуму, у якому:

— надавалася економічна характеристика рахунків і визначалися методи оцінки окремих видів господарських засобів;

— розкривався взаємозв’язок між рахунками (наводилася типова кореспонденція рахунків);

— визначалася структура аналітичної побудови кожного облікового рахунку.

Практично, рахунковий план-мінімум діяв до 1952 р., до переходу організацій споживчої кооперації на єдиний план рахунків.

У період НЕПу, особливо починаючи з 1924 р., у великій кількості друкуються праці М. А. Блатова, Я. М. Гальперіна з теорії бухгалтерського обліку та галузевих курсів. Про посилення ролі бухгалтерського обліку в управлінні народним господарством у період НЕПу свідчать не лише велика кількість державних нормативних актів з питань обліку та поява численних періодичних бухгалтерських видань, але й мобілізація всіх працівників на рішення народногосподарських проблем. При переході до НЕПу зростає значення бухгалтерського обліку. У цей період функції бухгалтерського обліку поряд із здійсненням контролю за збереженням соціалістичної власності полягали у формуванні результатів госпрозрахункової діяльності підприємств і організацій та забезпеченні їх ефективної та рентабельної роботи. Уряд приділив значну увагу вирішенню питань посилення ролі бухгалтерського обліку. Було видано Декрет «Про державні промислові підприємства, які діють на комерційних засадах (трести)». Бухгалтерський облік поступово стає важливим джерелом інформації про господарську діяльність підприємств (трестів, організацій) і дієвим засобом контролю за раціональним витрачанням коштів, спрямованих державою на розвиток їх виробничої діяльності.

Українці вдаються до відновлення кооперативного руху: створюються різноманітні кооперативи, особливий успіх мають ті, що займаються заготівлею, переробкою і реалізацією сільськогосподарської продукції. Широка мережа різних кооперативів вимагала належного рівня управління, контролю та обліку їх діяльності. Цими питаннями у Львові займався Ревізійний союз українських кооперативів (РСУК). За фінансової підтримки РСУК У Львові друкується праця В. Нестеровича «Спрощене книговодство», підґрунтям написання якої став спрощений варіант німецької форми ведення бухгалтерського обліку. В. Нестерович запропонував здійснювати ведення бухгалтерського обліку за двома напрямами залежно від кількості господарських операцій. Перший напрям передбачав ведення спеціальних місячних зошитів, які мали окремі сторінки для кожного рахунка із зазначенням кореспондуючих рахунків і числа місяця. До зошиту щоденно в процесі поточної роботи необхідно було заносити підсумки по дебету та кредиту кореспондуючих рахунків. Таким чином, на кінець місяця було сформовано готовий місячний журнал. Другий напрям передбачав ведення у хронологічному порядку записів у двох книгах — касовому журналі й меморіалі. Касовий журнал застосовували для відображення в обліку касових оборотів, а меморіал — для всіх інших операцій. Наприкінці кожного місяця за даними касового журналу й меморіалу визначали підсумки щодо кореспондуючих рахунків, які записували в аналітичні книги. На підставі цих записів заповнювали Головну книгу.

Вітчизняна школа рахівництва внаслідок історичних причин містить у собі всі традиції класичних — французької, німецької, італійської та російської шкіл. Завдяки цьому українська школа залишила не менш значну спадщину, внесок у яку зробили такі вчені, як: Е. Г. Вальденберг, А. М. Вольф, О. М. Галаган, Л. І. Гомберг, М. Ф. фон Дітмар, Ф. В. Єзерський, О. П. Рудановський, Є. Є. Сіверс та ін. Це далеко не повний перелік учених, які сприяли становленню і розвитку теорії бухгалтерського обліку в Україні.

Микола Федорович фон Дітмар був ініціатором створення Харківського комерційного інституту. Він випускав і фінансував провінційний журнал «Рахівництво і господарство» (1912—1914) та орган Харківського відділення російського технічного товариства. Його справу у формуванні Харківської школи продовжили професори С. Д. Бутко та О. Ф. Галкін. За радянських часів підручниками з теорії бухгалтерського обліку цієї школи користувалися студенти всіх сільськогосподарських вищих навчальних закладів колишнього СРСР.

У 1925 р. відбулося подальше удосконалення техніки облікової справи. Разом із розповсюдженням карткового кількісно-сумового обліку товарів, а також карткового обліку розрахункових операцій, з’явились нові форми, які запропонували В. Мнюх і К. Петров. Вони вважали, що не шаховий баланс, а ордер, або картка-ордер є базою для побудови всієї системи обліку. Саме картка-ордер є останньою ланкою у ланцюгу змін, яких зазнає книга. Однією з перших форм обліку, створених після революції в СРСР, була картково-ордерна форма (1925—1927 рр.). Основним регістром були картки-ордери (або картки-рахунки), які виписувались на кожну господарську у трьох примірниках. Перший примірник ордера підшивався в регістратор хронологічного обліку, другий і третій примірники розкладались відповідно в картотеки аналітичного обліку рахунків, що дебетуються і кредитуються. Записи в Головну книгу заносили на підставі зведеного журналу. Картково-ордерна форма обліку не знайшла широкого розповсюдження у зв’язку з її громіздкістю, трудомісткістю і недостатнім унаочненням інформації. Картково-ордерну форму обліку було замінено картково-копіювальною формою обліку, яка вперше була застосована на торгівельних підприємствах у 1927 р. Суть її полягала в одноразовому веденні регістру синтетичного обліку та у систематичному веденні регістрів аналітичного обліку. Записи заносилися безпосередньо з документів, без складання ордерів. Це сприяло повноті та точності відображення облікових даних на підставі первинних документів, усуненню помилок. Шифри кореспондуючих рахунків ставилися у відтиску спеціального штампу на документах. Головна книга була замінена щоденною контрольною відомістю, яка забезпечувала групування записів по кожному рахунку та кореспондуючими з ним рахунками. За підсумками кожного дня записи в Контрольній відомості звіряли з записами в журналах, що скорочувало час на пошук помилок і складання звітності. Для перевірки синтетичного й аналітичного обліку складали групувальні листки, в яких узагальнювали обороти за однаковими рахунками. Картково-копіювальну форму було замінено контрольношаховою формою обліку, в якій поєднувались елементи попередніх форм обліку. Саме ця форма обліку вважали доцільною у 30-ті роки.

Для регулювання питань ведення бухгалтерського обліку Рада праці та оборони (РПО) 10 вересня 1926 р. затверджує «Правила складання балансів і нарахування амортизаційних відрахувань державними підприємствами, а також акціонерними товариствами з переважанням державного капіталу».

9 листопада 1926 р. Раднарком СРСР видає новий документ, який стосується обов’язкового ведення рахівництва торговельними та промисловими підприємствами. В цьому документі затверджується порядок поділу підприємств на кілька розрядів. Так, торговельним підприємствам надавався розряд не нижче V, а промисловим — не нижче VII розряду, що передбачало ведення ними обліку за подвійною бухгалтерією. У всіх інших випадках оподаткування проводили на підставі оборотів касової книги.

У грудні 1927 р. на з’їзді ВКП(б) було прийнято директиви зі складання першого п’ятирічного плану. Отже, значну роль у бухгалтерському обліку почали відігравати планові показники, увага приділялась контролю за їх виконанням і робився акцент на ведення бухгалтерського обліку як засобу впровадження в життя господарського розрахунку та режиму економії.

Період НЕПу, який закінчився у другій половині 1930 років характеризувався такими заходами:

— заміна продрозверстки — продподатком;

— дозвіл приватної торгівлі дрібним капіталістичним підприємствам;

— допущення державного капіталізму у вигляді концесій;

— оренда дрібних промислових підприємств і землі під суворим контролем держави;

— переведення державної промисловості на госпрозрахунок;

— заміна натуральної зарплати грошовою відповідно до кількості та якості праці тощо.

Нова економічна політика допускала незначний розвиток капіталістичних елементів при збереженні Радянською державою командних позицій у народному господарстві. У період НЕПу з’явилися такі вчені, як Н. Блатов, І. Ніколаєв та ін.

Завершення періоду НЕПу характеризувалося визнанням сферою обліку всього народного господарства, а не окремого підприємства, як вважав Олександр Михайлович Галаган. Змін зазнали теорія і галузевий облік, які було поєднано в загальний курс — бухгалтерський облік; подвійний запис почали трактувати як складову методу бухгалтерського обліку, а не як об’єктивний закон. Два наші земляки О. П. Рудановський та О. М. Галаган займалися питаннями розвитку бухгалтерської науки від часів російської імперії до закінчення періоду НЕПу (30-ті роки).

Таким чином, нова економічна політика, запроваджена в СРСР у 20-ті роки XX ст. ґрунтувалася на товарно-грошових відносинах, ринку і розвитку різних форм власності за умови збереження керівництва на чолі радянської соціалістичної держави. Формування та розвиток української бухгалтерської школи відбувалося в нерозривному зв’язку з такими відомими світовими обліковими школами, як: італійська, французька, німецька. Однак найбільш тривалий вплив на формування української школи відбувався зі сторони російської школи.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
РОЗДІЛ 6. Сучасний бухгалтерський облік в Україні: проблеми та перспективи
6.2. Становлення сучасної системи бухгалтерського обліку в Україні
6.3. Еволюція автоматизації бухгалтерського обліку
6.4. Сучасні напрями розвитку обліку та його термінології
ДОДАТКИ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)