Posibniki.com.ua Економіка Трансформаційна економіка 3. СПІВВІДНОШЕННЯ ДИНАМІКИ ВВП І БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ


< Попередня  Змiст  Наступна >

3. СПІВВІДНОШЕННЯ ДИНАМІКИ ВВП І БЕЗРОБІТТЯ В УКРАЇНІ


Загострення проблеми безробіття супроводжується економічними втратами, насамперед зменшенням валового наці-

онального продукту (ВНП), його відставанням від потенційного ВНП, який визначається за припущення існування природного рівня безробіття та певних «нормальних» темпів економічного зростання. Зв’язок між безробіттям і ВНП встановив у 60-і роки ХХ ст. А. Оукен. Ця залежність дістала назву закону Оукена. Зміст його полягає в тому, що щорічний приріст ВНП на 2 ,5

—2,7 % утримує кількість безробітних на постійному рівні. Кожні додаткові 2 % приросту ВНП зменшують цей показник на 1 %. Кожне додаткове скорочення темпів зростання ВНП на 2 % веде до підвищення рівня безробіття понад природну норму на 1 %. Із даного закону випливають такі практичні висновки:

— по-перше, для того щоб не допустити зростання безробіття, необхідно щорічно не менше 2,7

—3,0 % приросту ВНП спрямовувати на створення нових робочих місць;

— по-друге, вищий приріст ВНП скорочує безробіття, а зниження темпів його приросту призводить до зростання безробіття.

В Україні склалася досить нестандартна ситуація (якщо дотримуватися закону Оукена). Різке падіння обсягів виробництва в Україні в 1990-ті роки не корелювалося зі скороченням за йнятості. Так, за період з 1990 по 1999 рр. обсяг ВВП зменшився на 59,2 % (у цінах 1990 р.), а кількість зайнятих скоротилася на 14,2 %. Якщо ж слідувати закону Оукена, то рівень безробіття мав досягнути приблизно 20—25 %.

Однією з причин, за окремими оцінками фахівців основною, такого розриву динаміки обсягів ВВ

П і зайнятості в Україні стало значне завищення на підприємствах чисельності робочої сили відносно потреб виробництва, що виразилося в масштабному прихованому безробіття. Приховане безробіття характерне для ситуації економічного спаду. Воно зумовлене неповним завантаженням потужностей підприємств, зменшенням обсягів виробництва, різким зниженням продуктивності праці, наданням працівникам неоплачуваних відпусток, не повною зайнятістю протягом робочого тижня. За оцінкою керівників, на підприємствах утримується зайва чисельність працівників (приховане безробіття) від 10 % до 33 % персоналу.

Подібне явище отримало досить точну назву «адаптація без реструктуризації». Український ринок праці (як і ринки більшості пострадянських держав) пристосовувався до нових умов «нетрадиційними способами», і ціною збереження робочих місць виявилася пер едусім стійка, що стало майже нормою, заборгованість із виплати заробітної плати.

Збереження підприємствами надлишкової робочої сили було зумовлене низкою причин. Одна з головних — це складність звільнення працівників відповідно до старого трудового законодавства. Другою причиною стали патерналістські установки багатьох українських керівників, частково успадковані від радянської епохи, а частково використовувані для зняття соціальної напруги. Певну роль відіграли такі чинники, як прагнення де ржави (насамперед місцевої влади) уникнути масового безробіття; тиск трудових колективів і профспілок.

Категорія працівників, які перебувають у стані прихованого безробіття, має відмінні соціально-економічні характеристики, що виділяє їх у специфічний сегмент ринку праці. У його структурі чітко вирізняються дві підгрупи. Для однієї характерне сприйняття власної вимушеної неповної за йнятості як форми адаптації до ринкових умов. Ці особи, як правило, успішно використовують вільний робочий час для організації своєї вторинної зайнятості. Представники іншої групи є менш адаптованими на ринку праці. Вони потерпають від низьких доходів, неможливості знайти підходящу роботу, низької конкурентоспроможності. Вимушену неповну зайнятість вони сприймають як справжню тр агедію.

Згідно з положеннями Міжнародної організації праці приховане безробіття розглядають як форму неефективного використання праці офіційно зайнятого трудовою діяльністю населення. Це негативно позначається не тільки на матеріальному становищі працівників, а також на всіх показниках, що відображують обсяги й ефективність виробництва, в тому числі продуктивності праці, ступеня використання основних фондів тощ о.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
5. ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ
6. РІВЕНЬ ЖИТТЯ НАСЕЛЕННЯ, ЙОГО СКЛАДОВІ ТА ІНДИКАТОРИ
7. СОЦІАЛЬНА ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ В УМОВАХ СИСТЕМНОЇ ТРАНСФОРМАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА
ВИСНОВКИ
СЛОВНИК ТЕРМІНІВ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)