4. ДОХОДИ НАСЕЛЕННЯ ТА ЇХ СКЛАДОВІ

Важливою складовою загальної соціально-економічної політики держави є політика доходів, оскільки вони характеризують рівень життя й економічний розвиток країни в цілому. За соціально орієнтованої ринкової економічної системи держава має гарантувати кожному громадянинові доходи, не нижчі за прожитковий мінімум, а всім працездатним людям через матеріальне стимулювання продуктивної творчої праці та екон омічної активності створити умови для підвищення їхніх доходів. В умовах трансформаційної економіки, створення і розвитку її ринкових засад посилюється орієнтація населення на збільшення своїх доходів шляхом трудової діяльності, розвитку підприємництва, ініціативи тощо.

Доходи населення — грошові й натуральні (у грошовій оцінці) доходи громадян з різних джерел. Основними джерелами особистих (індивідуальних) доходів за умов ринкових перетворень і ринкової економіки загалом є: ? трудова діяльність за наймом; ? підприємницька діяльність; ? власність; ? кошти держави і підприємств, розподільні відповідно належності до певної соціальної групи і категорії пе рсоналу; ? особисті підсобні господарства.

Цим джерелам відповідають доходи у вигляді (формі): заробітної плати; підприємницького прибутку (доходу); дивідендів, відсотків, орендної плати, доходів від продажу майна; трансфертних платежів (пенсій, стипендій, різного роду допомоги тощо), а також послуг підприємств для своїх працівників у вигляді медичного обслуговування, підвищення кваліфікації, матеріальної допомоги, оплати харчування та ін.; продуктів та коштів від особистого підсобного господарства (рис. 11.2).

Рис. 11.2 Складові доходів населення

Важливим джерелом доходів населення в країнах з трансформаційною економікою є його самозайнятість, тобто самостійне

11

забезпечення себе роботою (зайняті індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, фермери та члени їхніх сімей, члени кооперативів) заради прибутку чи сімейного доходу.

Грошові доходи формуються за рахунок заробітної плати, гонорару, підприємницького доходу (прибутку), доходів від власності, доходів від особистого підсобного господарства, інших доходів. Натуральні доходи включають продукцію особистого підсобного господарства, яка використову ється на особисте споживання, а також соціальні трансферти в натуральній формі.

Попит на працю як основне джерело доходів населення та пропозиція праці впливають на величину доходів у формі заробітної плати. Розмір заробітної плати, регулярність її виплати найбільшою мірою визначають рівень життя населення, особливо його частини з ни зькими доходами. В Україні ситуація зі своєчасністю виплати заробітної плати і погашенням заборгованості з неї поступово змінюється на краще, однак ця проблема все ще остаточно не вирішена (табл. 11.2).

Таблиця 11.2

ДИНАМІКА ЗАБОРГОВАНОСТІ З ВИПЛАТИ ЗАРОБІТНОЇ ПЛАТИ (на початок року)

Джерело: Економіст.

— 2004. — № 7.

— С. 93.

Заборгованість з виплати заробітної плати за формами власності у відсотках до загальної суми боргу в 2004 р. становила відповідно: державна власність — 38,7, комунальна — 5,3, інші форми власності — 56,0.

Окрім співвідношення попиту і пропозиції на ринку праці, на рівень заробітної плати впливають державна політика в галузі праці та соціального захисту населення, колективно-договірне регулювання, дискримінаційні процеси на ринку праці тощо. У трансформаційній економіці змінюється роль держави в регулюванні заробітної плати. Відбувається перехід до регулювання державою зовнішніх умов діяльності самостійних су б’єктів господарювання, розширення сфери договірного регулювання заробітної плати.

Як свідчить досвід країн з розвинутою ринковою економікою щодо регулювання заробітної плати, держава насамперед встановлює зовнішні параметри діяльності самостійних учасників ринкових відносин, зафіксовані в нормативних актах та інших документах. При цьому враховуються потреби відтворення робочої сили, оскільки базо вий рівень заробітної плати повинен забезпечувати певний прожитковий мінімум, а тому визначальними є аналіз та прогноз «споживчого кошика», урахування змін у мінімальному споживчому бюджеті, динаміці інфляції, яка відображує зміни цін товарів. Держава має право встановлювати нижню і верхню межі заробітної плати. Нижня межа — мінімальна заробітна плата, верхня — так звана «стеля» підвищен ня заробітної плати відповідно до політики доходів. Однак у багатьох країнах верхня межа («стеля») зараз не встановлюється. Визначивши організаційно-правові засади і основні параметри регулювання заробітної плати, держава надалі контролює їх виконання, а решта питань оплати праці вирішується у сфері договірного регулювання.

Мінімальна заробітна плата встано влюється державою як соціальна гарантія забезпечення нормальних умов відтворення робочої сили найменш кваліфікованого працівника й утримання його сім’ї. Вона являє собою законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, менше за який не може одержати найманий працівник за фактично виконану ним повну місячну норму пра ці (робочого часу). Мінімальна заробітна плата регулюється з урахуванням економічного розвитку країни, продуктивності праці, середньої заробітної плати і вартісної величини мінімального споживчого бюджету. У країнах з ринковою економікою вона встановлюється з урахуванням прожиткового мінімуму.

Мінімальний рівень заробітної плати не повинен бути нижчим за рівень допомоги з безробіття. Інакше виникнуть певні фінансові та а дміністративні проблеми, оскільки потрібно буде доповнювати мінімальну заробітну плату допомогами по бідності і до-

водити доходи низькооплачуваних працівників до рівня доходів, передбачених системою соціального забезпечення. Мінімальна заробітна плата є, з одного боку, своєрідним економічним стимулом до набуття професії та кваліфікації, а з другого — частина працівників з мінімальною заробітною платою становлять потенційний резерв для виїзду на некваліфіковані види робіт за кордон.

В Україні мінімал ьна заробітна плата встановлюється для того, щоб зафіксувати нижню межу оплати праці. Таким чином вона гарантує захист від невиправдано низьких ставок заробітної плати. На жаль, як і в більшості постсоціалістичних країн, мінімальна заробітна плата значно нижча за прожитковий мінімум, унаслідок чого вона не відіграє належної економічної та соціальної ролі.

Загалом, єдність держа вної політики в галузі організації заробітної плати в Україні забезпечується на основі Закону «Про оплату праці». Згідно з цим Законом, держава регулює оплату праці на підприємствах усіх форм власності та господарювання через встановлення мінімальної заробітної плати, інших державних норм і гарантій, умов та розмірів оплати прац і на підприємствах, в установах і організаціях державної та комунальної власності, їх керівників, регулювання фондів оплати праці підприємств-монополістів, оподаткування доходів працівників. Тим самим законодавчо визначено сфери державного і договірного регулювання заробітної плати (за розширення останнього), збалансоване поєднання централізованих та децентралізованих важелів регулювання оплати пра ці.

Трансформація відносин власності зумовлює зростання таких джерел доходів, як підприємницька діяльність і власність. Тому дедалі більшого значення набувають відповідні доходи у формі прибутку, дивідендів, відсотків та ін. Про це свідчать, зокрема, дані по Україні, наведені в табл. 11.3. З початку 90-х років ХХ ст. основна тенденція зміни структури доходів населення виявляється у зн иженні частки заробітної плати і зростанні підприємницьких доходів.

Структура доходів населення, передусім особистих доходів, істотно і по-різному впливає на умови життя людей, діяльність підприємств, економічний розвиток країни і соціальноекономічної системи загалом. Від структури доходів значною мірою залежать мотиви, а отже, й результати господарської діяльності людей; взаємовід носини між ними та їхніми групами у виробничих колективах і суспільстві; ступінь збігу, єдності

індивідуальних, колективних, суспільних та інших економічних інтересів і, врешті-решт, рівень життя населення.

Таблиця 11.3

СТРУКТУРА ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ (у відсотках до підсумку)

Джерело: Економіст.

— 2004. — № 7.

— С. 91.