5. ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ДОХОДІВ НАСЕЛЕННЯ

В умовах трансформаційної економіки посилюється диференціація доходів населення. Диференціація доходів — різниця в рівні доходів різних верств і груп населення, зумовлена відмінностями в оплаті праці, неоднаковим відношенням до засобів виробництва, створеного продукту, економічної та політичної влади тощо. Диференціація, нерівність доходів у трансформаційній економіці є не тільки наслідком неоднакової ефективності та про дуктивності праці, виробництва, а й результатом нерівного розподілу приватної власності на засоби виробництва в ході процесів приватизації.

Диференціація доходів зумовлена багатьма чинниками. Відмінності в рівнях особистих доходів спричинені: ? розбіжностями в рівні заробітної плати; ? неоднаковими розмірами власності і, як наслідок, різною величиною доходів від неї; ? неоднаковою соціальною допомогою від держави та різними пільгами; ? наявністю підприємницького хисту або особливих, унікальних здібностей; ? соціальним стату сом (особа, зайнята або незайнята трудовою діяльністю; молодь, що навчається; найманий працівник; власник майна; пенсіонер; інвалід тощо); ? іншими чинниками.

Різниця в заробітній платі, у свою чергу, зумовлена природними здібностями людини, освітою, професією, спеціальністю, кваліфікацією, досвідом, галузевими відмінностями, умовами праці тощо.

Диференціація сукупних доходів сімей, крім чинників, які спричиняют ь диференціацію особистих доходів їхніх членів, зумовлена також чисельністю і складом сім’ї (наявністю непрацездатних членів сім’ї, їхніх кількістю в сім’ї, співвідношенням працюючих і непрацюючих членів сім’ї).

Оскільки трансформаційні процеси супроводжуються кризовими явищами в економіці, зростанням безробіття, інфляції, підвищенням цін, збільшенням масштабів тіньового сектору та іншими нега тивними тенденціями, вони загострюють проблему нерівності, розриву в доходах населення. Водночас відбувається посилення соціальної напруженості у країні, одним із каталізаторів якої певною мірою може виступати демонстраційний ефект стилю життя багатіїв щодо самооцінки своєї життєвої ситуації бідними верствами населення, їхньої соціальної поведінки.

Показниками диференціації населення за доходами (витратами) є кое фіцієнт Джині (коефіцієнт концентрації доходів або витрат), коефіцієнт децильної (квінтильної) диференціації та коефіцієнт фондів. Оскільки в умовах ринкової трансформації економіки поширені натуральні розрахунки та незареєстрована економічна діяльність, населення схильне приховувати, незадекларовувати свої доходи. У зв’язку з цим диференціацію населення більш точно характеризують показники витрат, ніж доходів (табл. 11.4).

1

Децилі – варіанти, що ділять упорядкований ряд розподілу на десять рівних частин, квінтилі – на п’ять рівних частин.

Таблиця 11.4

ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ ВИТРАТ НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ

Показники диференції витрат	2000	2001	2002	2003
За рівнем грошових витрат
Коефіцієнт Джині Квінтильний коефіцієнт диференціації грошових витрат населення (разів)	0,33 2,8	0,34 3,0	0,33 2,7	0,32 2,7
За рівнем сукупних витрат
Коефіцієнт Джині Квінтильний коефіцієнт диференціації сукупних витрат населення (разів)	0,29 2,3	0,30 2,5	0,29 2,4	0,29 2,3

Складено за: Соціальні індикатори рівня життя населення: Стат. збірник / Держ. комітет статистики України, 2004.

— С. 131—134.

Коефіцієнт Джині (К G ) характеризує диференціацію доходів (витрат) населення у вигляді ступеня відхилення фактичного розподілу доходів (витрат) за пропорційно (чисельно) рівними групами населення від абсолютно рівного їх розподілу між ними, тобто він показує ступінь рівномірності (нерівномірності) розподілу доходів (витрат) серед верств населення. Коефіцієнт Джині варіює в інтер

G = 0 за повної рівності розподілу між усіма групами населення. Чим вище значення показника, тобто чим ближче до 1, тим нерівномірніше розподілені доходи (витрати) у суспільстві. К G = 1 за повної (абсолютної) нерівності населення за доходами (витратами), коли весь дохід (витрати) належить лише одній особі.

Коефіцієнт децильної диференціації показує співвідношення доходів (витрат) найзаможніших і найбідніших груп, однакових за кількістю осіб, тобто співвідношення мінімального рівня доходів (витрат) серед 10 % найбільш забезпеченого населення і максимального рівня доходів (витрат) серед 10 % найменш забезпеченого населення. За повної рівності населення за доходами (витратами) коефіцієнт децильної диференціації дорівнює 1. Конкретне значення цього коефіцієнта залежить від розміру нерівності (розриву) в доходах, тобто він не обмежений певними значеннями. Як правило, коефіцієнт децильної диференціації не перевищує 15—17. Квінтильний коефіцієнт диференціації доходів (витрат) населення

— відношення мінімального рівня доход ів (витрат) серед 20 % найбільш забезпеченого населення до максимального рівня доходів (витрат) серед 20 % найменш забезпеченого населення. G = 1 за повної (абсолютної) нерівності населення за доходами (витратами), коли весь дохід (витрати) належить лише одній особі.

Коефіцієнт децильної диференціації показує співвідношення доходів (витрат) найзаможніших і найбідніших груп, однакових за кількістю осіб, тобто співвідношення мінімального рівня доходів (витрат) серед 10 % найбільш забезпеченого населення і максимального рівня доходів (витрат) серед 10 % найменш забезпеченого населення. За повної рівності населення за доходами (витратами) коефіцієнт децильної диференціації дорівнює 1. Конкретне значення цього коефіцієнта залежить від розміру нерівності (розриву) в доходах, тобто він не обмежений певними значеннями. Як правило, коефіцієнт децильної диференціації не перевищує 15—17. Квінтильний коефіцієнт диференціації доходів (витрат) населення

— відношення мінімального рівня доход ів (витрат) серед 20 % найбільш забезпеченого населення до максимального рівня доходів (витрат) серед 20 % найменш забезпеченого населення. валі від 0 до 1. К G = 0 за повної рівності розподілу між усіма групами населення. Чим вище значення показника, тобто чим ближче до 1, тим нерівномірніше розподілені доходи (витрати) у суспільстві. К G = 1 за повної (абсолютної) нерівності населення за доходами (витратами), коли весь дохід (витрати) належить лише одній особі.

Коефіцієнт децильної диференціації показує співвідношення доходів (витрат) найзаможніших і найбідніших груп, однакових за кількістю осіб, тобто співвідношення мінімального рівня доходів (витрат) серед 10 % найбільш забезпеченого населення і максимального рівня доходів (витрат) серед 10 % найменш забезпеченого населення. За повної рівності населення за доходами (витратами) коефіцієнт децильної диференціації дорівнює 1. Конкретне значення цього коефіцієнта залежить від розміру нерівності (розриву) в доходах, тобто він не обмежений певними значеннями. Як правило, коефіцієнт децильної диференціації не перевищує 15—17. Квінтильний коефіцієнт диференціації доходів (витрат) населення

— відношення мінімального рівня доход ів (витрат) серед 20 % найбільш забезпеченого населення до максимального рівня доходів (витрат) серед 20 % найменш забезпеченого населення.

Коефіцієнт фондів розраховується як відношення середнього значення доходів (витрат) населення в десятій децильній групі до середнього значення їх у першій децильній групі.

У І кварталі 2004 р. показники диференціації витрат населення України були такими: ? за рівнем грошових витрат — коефіцієнт Джині становив 0,34; децильний коефіцієнт диференціації — 5,2; коефіцієнт фондів — 10,8; ? за рівнем сукупних витрат — наз вані показники відповідно становили: 0,31; 4,1; 8,1. Індикатори диференціації сукупних витрат є дещо ліпшими, аніж грошових витрат, оскільки грошові витрати складаються з суми споживчих та неспоживчих грошових витрат і не враховують вартість натуральних надходжень, суми пільг та безготівкових субсидій.

Наведені дані свідчать, що нерівність розподілу витрат (а отже і доходів) серед верст в населення України за останні роки майже не змінилася. Мінімальні сукупні витрати серед 10 % найбільш забезпеченого населення в 4,1 (мінімальні грошові витрати у 5,2) раза перевищували максимальний рівень витрат серед 10 % найменш забезпечених осіб. Згідно з коефіцієнтом фондів, співвідношення сукупних витрат 10 % найбільш та найменш забезпеченого населення становило 8,1:1, а за грошовими витратами — 10,8:1.

У гра фічному вигляді нерівність розподілу доходів населення ілюструє крива Лоренца — кумулятивний розподіл кількіості населення та відповідних їй доходів. Крива відображає співвідношення часток усіх доходів та часток усіх їх отримувачів. За умови абсолютно рівного розподілу доходів 10 % населення одержувало б 10 % доходів, 20 %

— п’яту частину всіх доходів, 50 %

— половину і т.д. Цей ро зподіл мав би вигляд лінії рівномірного розподілу (діагоналі квадрату зі сторонами від 0 до 100 %). Нерівномірний розподіл характеризується кривою Лоренца (лінією фактичного розподілу), яка відхиляється тим далі від діагоналі квадрата, чим більша диференціація. Оскільки в умовах ринкової трансформації економіки показники витрат точніше за показники доходів віддзеркалюють стан матеріальної за безпеченості населення, наведену криву Лоренца (рис. 11.3) слід розглядати як фактичну диференціацію населення України за рівнем добробуту.

0

10

20

30

40

50

60

70

80

90

100

123456

Населення, %

Су к у п н і ви т р а т и , %

7891011

Лінія рівномірного розподілу - абсолютної рівності

Крива Лоренца

01020304050607080901003. Нерівність розподілу сукупних витрат населення України, на 10 % найменш забезпеченого населення припадало

Рис. 11.

Отже лише 3,1 % сукупних витрат населення країни, а на 10 % найзабезпеченішого — 25,4 %. Площа відхилення від рівномірного розподілу (абсолютної рівності), тобто сегмента, обмеженого кривою Лоренца і діагоналлю квадрата, свідчить про відносну нерівність у розподілі доходів (у даному разі витрат). Чим вона більша, тим більше ступінь нерівності доходів (витрат).

Для порі вняння диференціації доходів населення в різних країнах світу в табл. 11.5 наведено дані нерівності доходів за децильними (10 %-ми) групами населення деяких країн з розвинутою ринковою і трансформаційною економікою.

Таблиця 11.

5

РОЗРИВ У ДОХОДАХ МІЖ НАЙБІЛЬШ ЗАБЕЗПЕЧЕНИМИ І НАЙМЕНШ ЗАБЕЗПЕЧЕНИМИ ДЕЦИЛЬНИМИ ГРУПАМИ НАСЕЛЕННЯ в 2003 р. (у відсотках)

Країна	Співвідношення Х і І децильних груп	Країна	Співвідношення Х і І децильних груп	Країна	Співвідношення Х і І децильних груп
Австрія	7,6	Азербайджан	9,5	Польща	9,4
Англія	13,6	Білорусь	6,9	Росія	14,8
Данія	8,2	Болгарія	9,9	Румунія	7,2
Іспанія	9,0	Боснія	5,5	Сербія, Чорногорія	6,6
Італія	11,7	Вірменія	11,4	Словаччина	6,7

19

Закінчення табл. 11.5

Країна	Співвідношення Х і І децильних груп	Країна	Співвідношення Х і І децильних груп	Країна	Співвідношення Х і І децильних груп
Канада	10,0	Грузія	12,1	Словенія	5,9
Німеччина	6,9	Естонія	15,0	Таджикистан	7,9
Норвегія	6,0	Казахстан	7,1	Туркменія	12,2
США	15,7	Киргизія	6,0	Угорщина	8,8
Фінляндія	5,7	Латвія	8,9	Узбекистан	6,1
Франція	9,0	Литва	7,8	Україна	6,3
Швеція	6,2	Македонія	6,7	Хорватія	7,2
Японія	4,5	Молдова	10,1	Чехія	5,2

Джерело: Болотин Б. Разрыв в доходах населения: данные мировой статистики // МЭ и МО. — 2005. — № 7.

— С. 90, 94.

Наведені дані свідчать про те, що у благополучних розвинутих країнах розрив у доходах крайніх децильних груп населення, як правило, менший, ніж 10:1. Така ж ситуація характерна і для більшості країн з трансформаційною економікою. У свою чергу, співвідношення доходів названих груп населення в цих країнах більше, ніж в Україні. Проте слід зазна чити, що поряд зі ступенем диференціації доходів населення велике значення має їх абсолютна величина. Зумовлено це тим, що низька диференціація може бути як за низьких доходів (рівність у бідності), так і за відносно високих доходів (рівномірний розподіл багатства), як, наприклад, в Японії (табл. 11.6).

Таблиця 11.6

СЕРЕДНЬОДУШОВІ ДОХОДИ НАСЕЛЕННЯ в 2003 р. ЗА ДЕЦИЛЬНИМИ ГРУ

ПАМИ, дол. *

Країна	розподіл доходів на душу населення за децильними групами
	І	ІІ	ІІІ	ІV	V	VІ	VІІ	VІІІ	ІХ	Х
Росія	844	1641	2298	2767	3517	4174	4877	6050	8254	12 474
США	4967	9150	11 765	16 209	17 255	23 791	27 190	31 373	41 569	78 170
Україна	1134	1563	1839	2237	2390	2942	3064	3892	4474	7109
Японія	7570	9147	9936	12 459	12 617	14 982	16 402	18 294	22 079	34 223

Джерело: Болотин Б. Разрыв в доходах населения: данные мировой статистики // МЭ и МО. — 2005. — № 7.

— С. 95, 99. * У цінах і за паритетами купівельної спроможності національних валют (ПКС) 2003 р.

Як бачимо, у 2003 р. в Росії був майже 15-кратний розрив у середньодушових доходах між десятою і першою децильними групами населення, а в Україні він становив 6,3 раза. Причому доходи найменш забезпеченої групи населення Росії були на 290 дол. менше, ніж в Україні. Однак починаючи вже з другої децильної групи доходи на душу населення в Росії пе ревищують цей показник по Україні, так що загалом доходи 70 % населення України були менші, ніж доходи 50 % російських громадян. Якщо ж зіставити дані по Україні та США, де був майже 16-кратний розрив у доходах населення, то розбіжність буде ще більш вражаючою, оскільки середньодушові доходи 90 % населення України менші, ніж у найбідніших 10 % у США.

Отже, диференціація доходів (витрат) населення України значна і за останні роки не зазнає змін. Зауважимо, що Держкомстат України вважає ці показники заниженими, оскільки заможні родини уникають оприлюднення власних доходів (витрат). До того ж, частина доходів залишається «в тіні». На думку Е. М. Лібанової, осно вними чинниками розшарування населення України є такі: тіньова діяльність (43,3 % загальної нерівності), заробітна плата (23,2 %), чистий дохід від особистого підсобного господарства (11,3 %), інші грошові доходи (9,0 %), пенсії (5,8 %), подарунки (3,4 %), пільги (2,4 %). Негативно впливають на розподіл доходів у країні і великі міжгалузеві та міжрегіональні відмінності у рівнях заробітної плати. Вона й досі значною мірою виз начається належністю до певної галузі економічної діяльності, а не такими загальновизнаними світовою практикою чинниками, як кількість, якість і результати праці. Відповідно до специфіки регіональних економічних комплексів зберігаються і значні міжрегіональні відмінності у розмірі заробітної плати, що створює проблеми у забезпеченні національних стандартів рівня життя населення окремих регіонів, по доланні бідності та формуванні середнього класу.

У свою чергу, високий рівень економічної нерівності населення, дуже невеликий прошарок середнього класу, який є гарантом соціальної стабільності і прогресу, не сприяють соціальній злагоді та побудові громадянського суспільства в Україні. Особливої актуальності питанням диференціації доходів, економічної нерівності населення надає те, що головним пріоритетом соціально-економічного розвитку країни є підвищення рівня життя народу.