Важливим завданням інформаційної роботи банку в сучасних
умовах є забезпечення впливу на його інформаційне середовище з метою формування позитивного іміджу банку на ринку, маскування роботи з розроблення нових банківських продуктів та дезінформації конкурентів чи кримінальних елементів у разі реального існування загроз від них. Забезпечення інформаційного впливу здійснюється проведенням спеціальних інформаційних операцій.
Під спеціальними інформаційними операціями, які проводить банк, розуміють комплекс спеціальних інформаційних заходів, які проводяться протягом конк ретно визначеного часу в інформаційному середовищі банку з метою формування (підтримання, відновлення) його позитивного іміджу, захисту від негативного інформаційного впливу та дезорієнтації конкурентів і кримінальних елементів, які є суб’єктами загроз банку. Тобто спеціальні інформаційні операції можуть проводитися банком для забезпечення вигідного впл иву на політику органів влади (насамперед Національного банку України) у разі необхідності вирішення важливих для банку завдань; формування сприятливої громадської думки про банк, його керівництво і персонал; зміцнення (підвищення, відновлення) авторитету банку і довіри до нього з боку партнерів і клієнтів; стратегічної і тактичної дезінформації конкурентів, опонентів та інших суб’єктів, ві д яких можуть надходити (надходять) загрози банку.
Основною відмітною особливістю інформаційних операцій є надання інформації в інформаційне середовище через концентрацію різноманітних інформаційних заходів із використанням багатьох інформаційних каналів протягом конкретно визначеного часу.
Видами спеціальних інформаційних операцій є: пропаганда ? активне поширення в інформаційному середовищі інформації про досягнення, переваги, масштаби діяльності банку, вигідність взаємовідносин з ним по різних напрямах його діяльності. Особливістю сьогодення є пропаганда не установи банку, а так званого бренду банку, його комерційного найменування. Тобто пропагується певна ідеологія поведінки на ринку, з чим якраз і пов’язується високи й результат. У пропаганді використовуються пропагандистські та агітаційні матеріали: листівки, буклети, відеоматеріали, публікації ЗМІ і т. п.; контрпропаганда ? інформаційна реакція банку на комунікативні дії конкурентів чи інших суб’єктів, якими вони
дезінформація ? поширення в інформаційному середовищі викривлених або неправдивих відомостей з метою введення в оману конкурентів, кримінальних елементів, інших суб’єктів, що загрожують банку, стосовно істинних намірів діяльності банку. Захист інтересів банку за допомогою актів дезінформації може здійснюватися по різних напрямах, залежно від особливостей ситуації, в якій у той чи той період своєї діяльн ості перебуває банк. Зокрема, такими напрямами можуть бути:
• введення в оману конкурентів стосовно термінів проведення банком заходів щодо підвищення своєї конкурентоспроможності, подання на ринок нових послуг, проведення реорганізації банку і т. п.;
• створення ілюзії підготовки до крупномасштабних інвестицій банку в певні сфери економіки чи регіони або конкретних суб’єктів;
• широке вис вітлення «проблем» банку в окремих сферах його діяльності, критика низької якості банківських продуктів;
• «витік» спеціально занижених чи завищених економічних чи інших показників діяльності банку, перебільшення чи зниження негативного впливу політичних, соціальних, економічних або інших умов на перспективи розвитку певних напрямів банківської діяльності.
Зміст дезінформуючої інформації завжди баз ується на певній частині правдивих відомостей, дійсних подіях та фактах. Водночас зазначені об’єктивні відомості доповнюються інформацією, яка може не відповідати дійсності, але бути на певний час досить актуальною; чутки ? усна інформація з невизначеним ступенем достовірності, що стихійно поширюється в інформаційному середовищі банку з метою захисту його інтересів. Чутки є неформальним каналом комунікації, по якому можна отримати до 80% інформації, яка в принципі не буде суттєво суперечити об’єктивній ситуації [89]. Оскільки чутками інформація передається значно швидше, ніж каналами формального спілкування банк мо же формувати необхідні йому чутки для запланованого поширення в інформаційне середовище необхідних йому відомостей. Отримуючи зворотну реакцію на чутки, банк може коригувати свою діяльність, плани та поведінку на ринку банківських послуг. А враховуючи, що чутки є більш впливовою інформацією, банк може використовувати їх для:
• формування і підтримки іміджу банку на ринку банківських послуг;
• прикриття проникнення банку в нові регіони чи сфери економіки, розроблення нових банківських продуктів;
• уведення в оману суб’єктів загроз банку;
• захисту від негативного впливу чужих чуток, які ганьблять банк;
• підготовки суб’єктів ринку до відповідних дій банку;
• зниження напр уженості в банківських колективах, середовищі клієнтів та акціонерів;
• забезпечення впливу на клієнтів банку, просування на ринок нових банківських продуктів;
• отримання незалежної думки певних груп громадян про діяльність банку та якість його послуг;
• вивчення настрою в колективах підрозділів та установ банку;
• привернення уваги до відповідної події, ситу ації на ринку банківських послуг чи в діяльності банку;
• протидії певному інформаційному повідомленню, яке невигідне банку.
Звичайно, такий значний обсяг діяльності, який покладено на ІАР, потребує відповідних сил та засобів. За іноземним та вітчизняним досвідом ІАР, пов’язана із забезпеченням безпеки банку, покладається безпосередньо на підрозділи банківської безпеки. Водночас за значені підрозділи створюють у своїй структурі спеціальні сили та засоби, функціями яких, з одного боку, є безпосереднє здійснення заходів ІАР, а з другого ? координація її у структурах банку. Банки, служби безпеки яких приділяють значну увагу ІАР організовують її у такий спосіб.
Відповідно до нормативно-правових документів банку в структурі банківських пі дрозділів створюються інститут спеціалістів-аналітиків (економіст-аналітик, інженер-аналітик, юрисконсульт-аналітик і т. п.), основним завданням яких є аналіз інформації, що функціонує у підрозділах, та надання його результатів безпосереднім керівникам і в службу безпеки банку. Зокрема до їх обов’язків входять: аналіз ефективності технологій банківського виробництва, що використовуються у підрозділі; аналітична оцінка клієнтів, їх мо жливостей, характеру та перспектив відносин з ними за напрямом діяльності, який забезпечує підрозділ; інформаційно-аналітичне дослідження ринку банківських послуг у сегменті, який обслуговує підрозділ;
аналіз результатів діяльності підрозділу за певний період, виявлення факторів, які негативно чи позитивно впливають на такі результати; пропозиції по оптимізації форм і методів діяльності підрозділу відповідно до умов, що складаються в банківській діяльності в той чи інший період.
Виконання заходів, що стосуються отримання інформації із зовнішніх джерел, інформаційного супроводження діяльн ості банку на стратегічному рівні та пов’язані із проведенням спеціальних інформаційних операцій, покладається на підрозділ інформаційно-аналітичної роботи служби безпеки банку.
На даний час багато розмов точиться навколо розвідувальної діяльності в бізнесі. Можна чути про конкурентну, ділову, економічну, комерційну розвідку, бізнес-розвідку, промислове шпигунство і т. п. Разом з тим ус і ці романтичні та інтригуючі назви по суті розкривають одну й ту саму діяльність ? отримання необхідної для діяльності суб’єктів господарювання інформації з джерел, доступ до яких обмежений. Професіонали знають, що коли застосовується поняття «розвідка», то це означає, що така діяльність не обмежується роботою з відкритими джерелами інформації. Тому натя ки деяких авторів на те, що шпигунство ґрунтується на незаконних методах добування інформації, а розвідка ? на законних, м’яко кажучи, є не зовсім об’єктивним розумінням даного питання. Усім давно відомо, що діяльність сил розвідки будь-якого походження спрямовується насамперед на здобування певних таємниць, стосовно яких їх власники вживають заходів за хисту. Порушення таких заходів чи оминання їх вже буде неправомірними.
У деяких країнах законодавство щодо захисту інформації є недосконалим (у тому числі й в Україні), і професійні розвідники знаходять шляхи отримання таємної інформації насамперед через прогалини в правових нормах із захисту інформації та в організації захисту своїх таємниць їх власниками. Осн овною ж особливістю розвідувальної діяльності є не стільки незаконність її дій щодо проникнення до інформації з обмеженим доступом, скільки таємний її характер. Саме таємничість форм, методів, взаємовідносин, що встановлюються під час отримання інформації, невідомість конкретних суб’єктів, задіяних у розвідувальній діяльності, а то й самого факту такої діяльності робить розвідку Розвідкою. Інфор мація ж, яку отримують банки в результаті розвідувальних дій, має здебільшого комерційний
характер і використовується насамперед для забезпечення їх комерційної діяльності. Основним змістом цієї інформації є характеристика ділових стосунків об’єктів інформації, конкурентів, інших суб’єктів, їх поведінка на ринку, наміри в комерційній діяльності.
У зв’язку з цим автори вважають, що розвідувальні дії суб’єктів підприємництва, насамперед пов’язані із забезпеченням їхньої ко мерційної діяльності (що і є предметом підприємництва), тому таким діям більш притаманна назва «комерційна розвідка». А оскільки, як показує практика, такі дії мають місце у вітчизняному бізнесі, у тому числі і в банках, автори вважають доцільним розглянути деякі аспекти розвідувального забезпечення діяльності банків. Тут слід звернути увагу на те, що до роз відувальних дій вдаються лише великі банки, оскільки їхні можливості дають змогу забезпечити таку діяльність як професійно та матеріально, так і з правової точки зору.
Як правило, діяльність сил розвідки таких банків спрямовються на виконання стратегічних завдань, необхідних для забезпечення їх розвитку. Сучасні методи розвідки активно використовують переваги банків як суб’єктів вітчи зняної економіки, насамперед з т. з. доступу до інформації, можливості різних громадських та політичних організацій, у тому числі й ті, що створені ними самими, фонди та інші неурядові організації. Через такі організації, а в деяких випадках і безпосередньо банками фінансується діяльність певних структур, зайнятих у науковій діяльності, виробленні та обґр унтуванні перспектив розвитку галузей економіки. Крім фінансування банки через зазначені організації беруть участь у цій роботі, впливають на її хід та зміст виходячи з власних інтересів. Такий підхід дає змогу банкам не тільки отримувати необхідну їм стратегічну інформацію, а й розширювати сферу свого впливу та реалізації власних інтересів аж до політичних аспекті в. Причому такий підхід дає змогу банкам утримувати свою позицію на ринку незалежно від зміни економічної та політичної ситуації в країні.
У цьому самому напрямі діють банки, формуючи в певних політичних чи інших організаціях так званий інститут агентів впливу. Проводячи відповідні заходи організаційного, фінансового та інформаційного характеру, банки спрямовують на ключові пос ади в зазначені організації своїх представників, які за тим реалізують політику та інтереси банків безпосередньо в цих організаціях, а через них і в інших структурах та сферах.
Що ж до дій розвідки, пов’язаних з отриманням інформації з обмеженим доступом, то відповідно до чинного законодавства така інформація може бути отримана лише з дозволу її власника. Тобто силам розвідки необхідно провести роботи з власником, розпорядником чи принаймні володільцем такої інформації. В арсеналі розвідки достатньо методів формування позитивних для неї від носин з подібними суб’єктами і, як показує практика, силам розвідки доволі часто вдається отримати доступ до інформації, яка їх цікавить саме через зазначених суб’єктів.
Слід також звернути увагу і на норми чинного законодавства, які визначають умови доступу до інформації, що є конфіденційною чи таємною. Так, згідно зі ст. 162
Господарського кодексу України [4] особа, яка самостійно і добросовісно одержала інформацію, що є комерційною таємницею, має право використовувати цю інформацію на свій розсуд. Тлумачення поняття «самостійно» подається українськими словниками як ? здійснення своїми силами, з власної ініціативи, без сторонньої допомоги [83]. Таке розуміння зазначеного поняття означає, що право збирати інформацію, яка є комерційною таємницею, мо жливе тільки за умов, передбачених ст. 162 Господарського Кодексу України [4], наприклад, у разі, коли інформація отримана у зв’язку з якимось недоглядом власника інформації. До речі, однією з ознак належності інформації до комерційної таємниці є вжиття до неї заходів захисту, одним з яких є запровадження спеціального діловодства. Як показує досвід, су часні суб’єкти господарювання, власники інформації з обмеженим доступом проводять заходи спеціального діловодства лише за рідкісним винятком. Тому дії комерційної розвідки, щодо отримання інформації з обмеженим доступом у таких суб’єктів будуть правомірними, оскільки їх інформація не набула ознак таємності. Але за всіх умов подібні дії є досить ризикованими і потребують серйозного професіоналізму та гл ибоких правових знань.
Важливе місце у ІАР займає інформування керівництва та працівників банку. Як показує досвід, така робота організовується в порядку, наведеному на рис. 8.4.
Рис. 8.4. Порядок інформування керівництва та персоналу банку
Основними вимогами до процедури інформування є: відповідність потребам осіб, яким надається інформація, конкретність, обґрунтованість і достовірність, своєчасність, зручна форма і зрозумілість інформації.
Для того щоб інформація, яка надається певним особам у процесі інформування, була переконливою і спонукала їх до прийняття необхідних рішень, доцільно дотримуватися таких порад: ? висвітлення в матеріалах інформування небез пек і загроз має поєднуватися з негативними наслідками, які можуть настати для банку у разі їх реалізації; ? у разі реальної загрози показники, що характеризують захисні функції банку, подаються такими, що не можуть гарантувати його захист при реалізації зазначених небезпек і загроз; ? обґрунтування можливих шляхів, термінів та умов реалізації небезпек і загр оз щодо діяльності банку; ? розрахунок обсягів утрат, шкоди, яких може бути завдано банку від реалізації небезпек і загроз; ? надання інформації про можливі способи, шляхи, заходи, застосування яких сприятиме мінімізації небезпек і загроз з обґрунтуванням можливого розвитку ситуації; ? обґрунтування результатів від вжиття запропонованих заходів, використання шляхів і способів міні мізації небезпек і
Таким чином, інформаційне забезпечення діяльності банку є важливою умовою отримання ним позитивного результату, суттєвим елементом його безпеки та головною підставою високого статусу банку на ринку. Водночас інформаційне забезпечення є досить складним, трудомістким видом діяльності, який вимагає до себе постійної уваги.
РЕЗЮМЕ Інформаційне забезпечення — необхідна умова будь-якої діяльності в ринкових умовах, воно спрямоване на мінімізацію ризику втрат банку від недостатності знань при прийнятті рішень щодо здійснення певної діяльності чи проведення банківської операції. Основу інформаційного забезпечення становить формування інформаційного ресурсу банку. Цей процес здійснюється у формі інформаційно-аналітичної роботи, організація якої покладається на підрозділ безпеки. Інформацій но-аналітична робота виконується кожним підрозділом банку, а її результати зосереджуються і опрацьовуються підрозділом безпеки. Інформування зацікавлених осіб здійснюється через виконання і надання їм відповідних інформаційних документів.
Забезпечення впливу банку на його інформаційне середовище здійснюється проведенням спеціальних інформаційних операцій: пропаганда, контрпропаганда, дезінформація, чутки.
Важливе місце в інформаційному забезпеченні ба нку надається комерційній розвідці, яка спрямовує свої зусилля на добування інформації спеціальними заходами, переважно конфіденційного характеру.
ТЕРМІНИ І ПОНЯТТЯ
Дезінформація Інформаційне супроводження діяльності банку Інформаційний аудит Інформаційний моніторинг Інформаційний ресурс банку Інформаційні документи Інформаційні канали
Інформаційно-аналітична робота Інформування керівництва та працівників банку
Комерційна розвідка
Контрпропаганда
Об’єкт інформації
Пропаганда
Спеціальні інформаційні операції
Структура інформаційно-аналітичної роботи
Сфера інформаційної уваги банку
Чутки
ПИТАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗНАНЬ
1. Чому інформація вважається одним із головних ресурсів у діяльності банків?
2. Яким вимогам має відповідати організація інформаційного забезпечення діяльності банку?
3. Які елементи складають структуру інформаційноаналітичної роботи банку?
4. На кого покладається організація інформаційно-аналітичної роботи в банку?
5. Чи можна вважати чутки джерелом отримання інформації банку?
6. Що належить до ос новних технологій інформаційного аудиту?
7. З якою метою банк проводить інформаційний моніторинг?
8. Як здійснюється процес обробки інформації у процесі інформаційно-аналітичної роботи банку?
9. В якому вигляді надаються керівництву та іншим особам результати інформаційно-аналітичної роботи?
10. Як зберігається інформація, отримана у процесі інформаційно-аналітичної роботи?
11. З яких джерел ба нк може отримати необхідну йому інформацію у процесі інформаційного супроводження своєї діяльності?
12. На кого покладається безпосереднє виконання заходів інформаційно-аналітичної роботи в банку?
13. Як економіст-аналітик здійснює заходи інформаційного аудиту у своєму підрозділі?
14. Чи може банк збирати інформацію, яка є комерційною таємницею інших банків?
15. Як здійснюється організація інформування керівництва та працівників банку у процесі інформаційного забезпечення діяльності банку?
ЗАВДАННЯ ДЛЯ ІНДИВІДУАЛЬНОЇ РОБОТИ
1. Ви — керівник підрозділу безпеки банку. У зв’язку з тим, що банк планує в майбутньому розширяти свою діяльність у регіонах країни, керівник банку доручив вам організувати роботу щодо формуванню каналів інформації та проведення інформаційного моніторингу стосовно отримання об’єктивної інформації про характеристики зазначених регіонів і конкурентне середовище. Окрім того, керівник просив на дати йому звіт про проведену роботу з висновками і прогнозами. Як ви будуватимете свою роботу, щоб виконати доручення керівника банку?
2. Ви — керівник установи банку. На одній із зустрічей ви випадково стали свідком розмови двох осіб, які говорили про те, що ходять чутки стосовно одного з керівників найбільшого заводу регіону (заво д є клієнтом вашого банку), якого, як випливало з розмови, звинувачують у хабарництві і проти нього відкрито кримінальну справу. Як ви гадаєте, чи варто серйозно ставитися до інформації, яку ви почули і чому?
3. Ви — керівник підрозділу безпеки банку. Розпорядженням керівництва банку вашому підрозділу доручено готувати щомісячне інформаційне зведення стосовно інформаці ї, яка поширюється в зовнішньому інформаційному середовищі про банк. Окрім того, зведення повинно мати прогноз розвитку ситуації, яка, за даними зведення, складається навколо банку, з відповідним обґрунтуванням. Як ви будете організовувати свою роботу, щоб виконати поставлене перед вами завдання?
ЛІТЕРАТУРА ДЛЯ ПОГЛИБЛЕНОГО ВИВЧЕННЯ
1. Деревицкий А. А. Коммерческая разведка / Деревицкий А. А. ? СПб. : Питер, 2006. ? 208 с.
2. Доронин А. И. Бизнес-разведка / Доронин А. И. ? М. : Ось-89, 2007. ? 528 с.
3. Зубок М. І. Безпека бізнесу : навчальний посібник у схемах і таблицях / Зубок М. І., Позднишев Є. В., Яременко С. М. — К. : КНЕУ, 2008. — 480 с.
4. Зубок М. І. Інформаційно-аналітичне забезпечення підприємницької діяльності : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Зубок М. І. — К. : КНТЕУ, 2007. — 156 с.
5. Нежданов И. Ю. Аналитическая раз ведка для бизнеса / Нежданов И. Ю. ? М. : Ось-89, 2008. ? 336 с.
6. Хант Ч. Разведка на службе вашего предприятия / Ч. Хант, В. Зартарьян. — К. : Укрзакордонсервис, 1992. — 160 с.
7. Ярочкин В. И. Корпоративная разведка / В. И. Ярочкин, Я. В. Бузанова. ? М. : Ось-89, 2004. ? 228 с.
