Posibniki.com.ua Інформатика Нелінійні моделі економічних процесів 10.1. Синергетична економіка та особливості її моделювання


< Попередня  Змiст  Наступна >

10.1. Синергетична економіка та особливості її моделювання


На початку третього тисячоліття провідні економісти дедалі більше схиляються до синергетики — сучасного у природознавстві способу пізнання навколишнього світу, відкидаючи панівну механістичну картину.

10.1.1. Що таке синергетика?

Синергетика (грец. — співдія, спіпраця, спільна дія) наголошує на узгодженому (когерентному) функціонуванні частин цілого, що позначається на поведінці системи взагалі як цілого.

Вона має міждисциплінарний (або наддисциплінарний) характер —вивчає системи, що складаються з великої кількості елементів, компонентів чи підсистем, як цілеспрямовано взаємодіють між собою.

Синергетику цікавлять загальні закономірності еволюції (розвитку, руху).

Це наука про самоорганізацію, без керівної і спрямованої «руки» (сили, сигналу), що діє зовні. У ній виокремлюються нечисленні (кілька) так звані параметри порядку, від яких залежать величини, що характеризують стан досліджуваної системи (об’єкта). У свою чергу, вони також впливають на параметри порядку, їх вибір.

Аналіз системи, що складається з великої кількості частин, елементів, підсистем, може здійснюватися з різним ступенем деталізації, а саме: на мікроекономічному рівні відстежується поведінка кожного окремого елемента; розгляд системи в цілому — макрорівень (макроекономіка);

видокремлюваючи невеликі сукупності М елементів ( NM<<<<1 ) і застосовуючи усереднений опис — мезорівень.

Синергетика розглядає еволюцію як почергову змінюваність стійкості і нестійкості економічної структури.

Батько синергетики Г. Хакен (1973 р.) визначає синергетику так: «синергетика вивчає системи, що складаються з багатьох підсистем різноманітної природи; вона розглядає, як взаємодія підсистем приводить до появи просторових, часових чи просторово-часових структур у макроекономічних системах».[36]

Хакен звернув увагу, що кооперативні, взаємоузгоджені явища спостерігаються в різноманітних системах (різної природи). Встановлено, що процеси самоорганізації й утворення структур у найрізноманітніших системах мають подібні риси.

Властивість різних систем самоструктуруватися, самоорганізовуватися була підмічена багатьма вченими задовго до появи синергетики.

У самого терміна «синергетика» були попередники. Англійський фізіолог ХІХ ст. Шеррінгтон називав синергетичним або інтегративним узгоджену дію нервової системи під час керування м’язовими рухами.

С. Улам (один зі співробітників Лос-Аламоса) під синергією розумів неперервне співробітництво між ЕОМ (комп’ютером) та оператором (людиною).

Синергетика з’явилась як об’єднання на вищому рівні знань, ідей і методів багатьох і досить різних за змістом наук, у кожної з яких вона щось запозичила. Якщо синергетику можна розглядати як правонаступницю і продовжувачку багатьох природничих дисциплін, насамперед теорії коливань.

Коливання — процеси чи явища, що мають певний ступінь повторюваності, наприклад в економіці — цикли, також коливання цін на ринку.

У наші часи постає теорія нелінійних коливань, її ідеологія і методологія спрямована на встановлення загальних закономірностей. Логічним і цілком закономірним її продовженням є теорія хвильових процесів

— розвиток і поширення ідей теорії коливань на розподілені системи, тобто просторові. Також існують зосереджені, або точкові, системи, які досліджують події в одній точці простору та їхній розвиток у часі.

Теорія автохвильових процесів вивчає пасивні системи, в яких розповсюдження хвиль починається після того, як було спричинено зовнішнє збурення (джерело енергії зовні: камінь кинуто у воду; звучання дзвона; пожежа в степу або лісі тощо).

Динамічний хаос (його теорія) — передбачити стан системи, описуваної детермінованими рівняннями (без стохастичної складової, шуму), через деякий час неможливо. Зовні поведінка таких систем виглядає як випадкова і безладна (наприклад, модель Лоренца).

Безпосередню стосуються синергетики: теорія дисипативних структур (автор — Нобелівський лауреат Пригожин) — один з варіантів теорії самоорганізації й утворення структур; термодинамічний підхід, нерівноважність процесів; теорія фазових переходів речовини з одного стану в інший; теорія біфуркаціїі катастроф — стійкість і нестійкість процесів.

Наостанок варто зауважити, що, на думку Хакена, докорінна відмінність синергетики і кібернетики в тому, що «… кібернетика займається регулюванням і управлінням, а синергетика — самоорганізацією». видокремлюваючи невеликі сукупності М елементів ( NM<<<<1 ) і застосовуючи усереднений опис — мезорівень.

Синергетика розглядає еволюцію як почергову змінюваність стійкості і нестійкості економічної структури.

Батько синергетики Г. Хакен (1973 р.) визначає синергетику так: «синергетика вивчає системи, що складаються з багатьох підсистем різноманітної природи; вона розглядає, як взаємодія підсистем приводить до появи просторових, часових чи просторово-часових структур у макроекономічних системах».[36]

Хакен звернув увагу, що кооперативні, взаємоузгоджені явища спостерігаються в різноманітних системах (різної природи). Встановлено, що процеси самоорганізації й утворення структур у найрізноманітніших системах мають подібні риси.

Властивість різних систем самоструктуруватися, самоорганізовуватися була підмічена багатьма вченими задовго до появи синергетики.

У самого терміна «синергетика» були попередники. Англійський фізіолог ХІХ ст. Шеррінгтон називав синергетичним або інтегративним узгоджену дію нервової системи під час керування м’язовими рухами.

С. Улам (один зі співробітників Лос-Аламоса) під синергією розумів неперервне співробітництво між ЕОМ (комп’ютером) та оператором (людиною).

Синергетика з’явилась як об’єднання на вищому рівні знань, ідей і методів багатьох і досить різних за змістом наук, у кожної з яких вона щось запозичила. Якщо синергетику можна розглядати як правонаступницю і продовжувачку багатьох природничих дисциплін, насамперед теорії коливань.

Коливання — процеси чи явища, що мають певний ступінь повторюваності, наприклад в економіці — цикли, також коливання цін на ринку.

У наші часи постає теорія нелінійних коливань, її ідеологія і методологія спрямована на встановлення загальних закономірностей. Логічним і цілком закономірним її продовженням є теорія хвильових процесів

— розвиток і поширення ідей теорії коливань на розподілені системи, тобто просторові. Також існують зосереджені, або точкові, системи, які досліджують події в одній точці простору та їхній розвиток у часі.

Теорія автохвильових процесів вивчає пасивні системи, в яких розповсюдження хвиль починається після того, як було спричинено зовнішнє збурення (джерело енергії зовні: камінь кинуто у воду; звучання дзвона; пожежа в степу або лісі тощо).

Динамічний хаос (його теорія) — передбачити стан системи, описуваної детермінованими рівняннями (без стохастичної складової, шуму), через деякий час неможливо. Зовні поведінка таких систем виглядає як випадкова і безладна (наприклад, модель Лоренца).

Безпосередню стосуються синергетики: теорія дисипативних структур (автор — Нобелівський лауреат Пригожин) — один з варіантів теорії самоорганізації й утворення структур; термодинамічний підхід, нерівноважність процесів; теорія фазових переходів речовини з одного стану в інший; теорія біфуркаціїі катастроф — стійкість і нестійкість процесів.

Наостанок варто зауважити, що, на думку Хакена, докорінна відмінність синергетики і кібернетики в тому, що «… кібернетика займається регулюванням і управлінням, а синергетика — самоорганізацією».

10.1.2. Що являє собою синергетична економіка?

Синергетика (гр. сін — сумісний; ергос — діяти): наука про сумісну, узгоджену поведінку багатьох елементів як одного цілого у вигляді складної системи.

Це наука, що вивчає колективні явища самоорганізації. Синергетика досліджує процеси переходу від хаосу до порядку й навпаки (процеси самоорганізації і самодезорганізації) у відкритих нелінійних середовищах різної природи.

Самоорганізація — процеси спонтанного упорядкування (переходу від хаосу до порядку), утворення та еволюції структур у відкритому нелінійному середовищі.

Відкрита система (середовище) — певний вид систем, в яких відбувається обмін речовиною (субстанцією), енергією та (або) інформацією з навколишнім середовищем (мають місце джерела і стоки).

Когерентність — узгоджена в часі та просторі поведінка елементів усередині системи. Когерентна поведінка елементів — основа для появи складних упорядкованих просторовочасових структур хаосу.

Узагальнено: синергетика є єдиною теорією самоорганізації; самоорганізація — фундаментальне явище, характерне для складних нелінійних динамічних систем.

Синергетичні ефекти — виникнення кооперативної, когерентної поведінки елементів у системі.

Синергетична економіка стосується часових і просторових процесів економічної еволюції, маючи справу з нестійкими, нелінійними системами, зосереджуючись на таких явищах, як змінюваність структури, біфуркація, хаос і синергетичних ефектах економіки.

Синергетична економіка розширює можливості традиційної теорії економічної динаміки (ділові цикли, економічне зростання тощо). Запропоновані традиційною економікою фундаментальні економічні механізми (конкуренція, кооперація, раціональна поведінка суб’єкта, стійкість і рівновага) не відкидаються, але синергетична економіка дотримується й інших положень: витоки складної економічної еволюції вбачається також нестійкість і нелінійність, необоротний характер процесів, відкритість системи тощо.

Враховується й те, що малі флуктуації можуть спричинити істотні зміни в поведінці динамічної системи. Інакше кажучи, незначні варіації параметрів системи породжують якісні зміни динамічної поведінки.

Синергетична економіка робить наголос на взаємодії різноманітних змінних і різних рівнів системи. Це враховує принципи системного аналізу, але принципово різниться від нього, бо в традиційному сенсі системний аналіз передбачає стійкість.

На завершення зазначимо два важливі моменти наукового буття на сучасному етапі.

Для математичного опису досліджуваного явища (створення рівнянь математичної моделі) у синергетиці використовується спосіб головних пропорцій: швидкість варіації величини, вибраної як змінна економічного стану, пропорційна приросту зазначеного чинника мінус його витрати.

Взаємодія двох елементів х і y системи відтворюється білінійною, тобто їх добутком ху.

Традиційно в науці, зокрема економічній, донедавна домінували діади, наприклад «аналіз

— синтез» тощо. Нині відбувається перехід до тріад, наприклад «субстанція — енергія — управління» або «кібернетика — інформатика — синергетика».

З огляду на те, що людський потенціал бере активну участь або є рушійною силою у видобутку корисних копалин та їх переробці виробничими фондами (засобами виробництва), пропонується така тріада: «матеріальні ресурси — засоби виробництва — менеджмент виробничих процесів» або її варіант — «копалини — виробничі фонди — трудові ресурси».

Найзагальніше для сучасної нелінійної економічної теорії має місце тріада «економічна кібернетика — інформаційні системи в економіці — синергетична економіка».

10.1.3. Сутність самоорганізації економіки

Гостро постала проблема такої економічної теорії, яка б не тільки пояснювала причини кризових явищ, розкриваючи їхній механізм, а давала засоби боротьби, принаймні прогнозувала сценарії подій. Інакше кажучи, потрібно навчитися керувати ситуацією, не борючись з природою економіки. Для країн з глибокою трансформацією економіки постулати теорії загальної економічної рівноваги не справдилися. На зміну статичному економічному аналізу прийшла нелінійна динаміка макроекономіки (економічна динаміка) як спосіб пізнання економічних циклів та їхнього розвитку. Між іншим, вважається, що інструментами суспільства

Більшість того, що відомо на сьогодні в теорії економічної динаміки, належить до лінійної парадигми. Для здійснення якісного прогнозу еволюції економіки потрібні інструменти нелінійного аналізу.

Самоорганізація в економічній теорії. Шумпетер вважав, що економічна система не повертається до рівноваги, а переходить до нового якісно іншого стаціонарного рівноважного стану з суттєво іншими кількісними параметрами, пов’язаними зі збереженнями, інвестиціями та змінами бази основного капіталу (його структури).

Відбувається стрибкоподібний перехід від одного стаціонарного стану до іншого на якісно новому рівні, що і є динамікою економічного розвитку суспільства. Спостерігається своєрідна постійна адаптація економіки. Інноваціями (нововведеннями) для такого переходу, зокрема, є нові комбінації ефективнішого використання наявних ресурсів у виробництві.

Шумпетер розглядав кризу і період депресії як необхідні умови до прояву підприємницьких новаторських властивостей людини в економіці. Криза як точка повороту до піднесення від застою.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
10.2. Економічний розвиток з погляду синергетики
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Алгоритм реалізації має такий вигляд:
9.4. Моделювання соціальної напруженості в трудовому колективі
9.3. Моделювання ринкової взаємодії виробників
9.2. Клітинні мережі з опосередкованою взаємодією в моделюванні багатоагентних економічних систем
Також пропонується така класифікація модельних (лабораторних) експериментів:
РОЗДІЛ 9.МЕТОДИ ТА МОДЕЛІ ЕКСПЕРИМЕНТАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ1
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)