процесів може поставити під загрозу стабільність усього людства, а разом із тим здатність глобальної системи забезпечувати добробут і здоров’я населення.
Аналізуючи наслідки фінансово-економічної кризи, необхідно зазначити, що вдалось уникнути найгіршого сценарію
— економічної катастрофи. Встояла фінансова система і дещо відновилося економічне зростання. Але сподіватися на повне відновлення економіки поки що рано. Сучасна глобальна криза має системний характер і відповідно завершиться тоді, коли відбудеться структурна перебудова світової економіки, включаючи появу нових моделей наднаціонального і національного регулювання, міжнародних зв’язків і міжнародних валютних відносин.
Сучасний світ характеризується цілою низкою важливих тенденцій розвитку. Серед найбільш значних з-поміж них
— соціалізація та гуманізація.
Порушення рівноваги в соціально-економічній системі виникає не тільки через нераціональну економічну поведінку людини, а й унаслідок низького рівня моральної, духовної, етичної свідомості суб’єктів. Тому стають дедалі актуальнішими такі поняття, як гуманізація і соціалізація економічного розвитку. Гуманізація
— це процес посилення справедливості в економічному та суспільному житті, визнання та повага до загальнолюдських цінностей, увага до людей. Соціалізація є двостороннім процесом
— з одного боку, це постійна передача суспільством соціальних норм індивіду, а з іншого
— засвоєння індивідом протягом усього життя соціальних норм, культурних цінностей і зразків поведінки, які дозволяють йому функціонувати в даному суспільстві.
2009 року на Всесвітньому економічному форумі в Давосі А. Меркель запропонувала модель подальшого розвитку економіки
— систему соціальної ринкової економіки, прийняту нині в Німеччині (див. п. 2.2 цього посібника). Дана модель забезпечила після Другої світової війни значне зростання економіки,
нати актуальні завдання запобігання кризовим явищам і послідовного обмеження економічного егоїзму раціональними кордонами.
— соціальній безпеці, соціальній справедливості і соціальному прогресі, зокрема
— на забезпеченні повної зайнятості. Отже, фактично це
— ринкова економіка, в центрі якої державна система перерозподілу. Саме такий шлях, на думку А. Меркель, здатний вирвати світову економіку із кризи та забезпечити її подальший розвиток.
Системну соціально-економічну кризу неможливо подолати без відмови від ідеології консьюмеризму
— нестримного споживання, яке набуває нав’язливого характеру та пов’язане із залежністю від бажання купувати ті чи інші блага. У результаті цього збільшується невідповідність між розвинутими країнами і країнами, що розвиваються, за загального рівня падіння соціальної підтримки в усіх частинах світу, включаючи розвинуті країни. Ось чому нині дедалі частіше йдеться про необхідність «діалогу цивілізацій» та недоцільність моделі глобалізації, яка склалася.
Світова фінансово-економічна криза стала чинником, який суттєво вповільнив темпи зростання певних національних економік, іншим
— вона дала серйозний шанс вийти на лідерські позиції в світових рейтингах (наприклад, Китай та інші розвинуті країни). Тому є велика вірогідність, що глобальну економіку в найближчому майбутньому чекають кардинальні зміни.
Для розв’язання складних соціально-економічних проблем, з якими зіткнулося світове співтовариство, і для побудови нового світового укладу необхідні глибокі структурні реформи, подолання глобальних дисбалансів і побудова нової моделі розвитку посткризової економіки. При цьому постають завдання, які необхідно вирішити:
1. Потрібно виробити нову модель глобального фінансового регулювання, оскільки саме фінансова сфера стала каталізатором кризових процесів. В умовах глобалізації контроль над фінансовими потоками недостатньо обмежувати національним регулюванням.
2. Необхідно реструктуризувати великі соціальні сектори розвинутих країн
— передусім пенсійні системи і системи охорони здоров’я, позаяк вони виникли в індустріальну епоху і не є ефективними в постіндустріальний період.
3. Провести дослідження питань співвідношення та взаємозв’язку економік заходу і сходу (передусім США і Китаю), півно-
являє собою дещо середнє між абсолютно вільним ринком і цілковито державним господарством. За значного рівня свободи дії ринкових сил основний наголос робиться на суспільній спрямованості системи ає врегулюваннових моделей
Залежно від визначення формату глобальної взаємодії виділяються три можливі сценарії розвитку моделі світової кооперації:
1) еволюційний
— поступове реформування глобальних інститутів у відповідності до нової ідеології. Реформатором може виступити G 20 ;
2) революційний
— децентралізація прийняття рішення, зміна попередньої глобальної архітектури і перехід до багатополярного світу;
3) «форум народів»
— підготовка широкої і повноважної конференції для прийняття обов’язкових для всіх учасників рішень (за аналогією з Бреттон-Вудською конференцією 2 ).
Найбільш прийнятним для світової громадськості є модель еволюційного розвитку, однак зростає роль країн, які збільшують свій вплив на світові економічні процеси (наприклад, Китай, Індія, Бразилія). Тому, найшвидше, жоден з вищеперелічених сценаріїв не втілиться в життя, а найвірогіднішим є їх симбіоз.
Д. Фаррелл, аналітик журналу Harvard Business Review, вважає: «Сучасна система управління ризиками застаріває через постійні нововведення у фінансовій індустрії. Регуляторні органи не встигають за стрімким розвитком ринку. Більшість ідей, що стосуються реформи кредитної сфери, і досі спирається на давно застарілі концепції зразка 1944 р. (саме тоді була створена Бреттон-Вудська валютна система). У минулому уряди жорстко регулювали економіку своїх країн, міжнародні операції в основному зводилися до торгівлі, а головну роль на світовому ринку капіталу відігравали США» . Тому на сьогодні гостро стоїть питання реорганізації глобальних ринків капіталу та створення нових економічних моделей розвитку.
1
Велика двадцятка, або G-20 (формальніше
— Група двадцяти міністрів фінансів та керівників центральних банків) є групою міністрів фінансів та керівників центральних банків 20 економік: 19 з найбільших економік світу та Європейського Союзу. Загалом, економіки G-20 становлять 90 % світового ВНП, 80 % світової торгівлі (включаючи внутрішню торгівлю у ЄС) та дві третини населення світу.
2
Бреттон-Вудська конференція відбулася в липні 1944 р. в США. У ній узяли участь представники 44 країн світу, і було визначено організаційну структуру повоєнної міжнародної економіки та ухвалено рішення про створення інституціональних засад світової валютно-фінансової системи. Саме рішенням цієї конференції були засновані Світовий банк і Міжнародний валютний фонд (МВФ).
3 Diana Farrell. New Thinking for a New Financial Order // Harvard Business Review, September 2008 [Електронний ресурс].
— Режим доступу: http://hbr.org/2008/09/newthinking-for-a-new-financial-order/ar/1
чі та півдня (особливо в рамках ЄС). Це передбачня макроекономічних дисбалансів і вироблення взаємодії. посткризового о економічного
Серед наймасштабніших досліджень моделейсвіту необхідно виокремити Доповідь Всесвітньогфоруму 2009 р. «Майбутнє глобальної фінансової системи: короткостроковий прогноз і довгострокові сценарії» , в розробці якої брали участь науковці всього світу. У даній моделі розвитку посткризового світу описуються чотири сценарії розвитку економіки до 2020 року.
1. Реконструкція західного центризму. У даному сценарії передбачається, що рецесія, яка відбувається після кризи, вдарить сильніше по країнах, що розвиваються, та збереже Заходу роль світового економічного лідера. Розвинуті країни відіграватимуть провідну роль у реформуванні міжнародних інститутів, унаслідок чого повинен сформуватися наднаціональний контрольний орган. Але, на жаль, даний орган не зможе враховувати потреби країн, які розвиваються, що призведе в майбутньому до можливості виникнення ще більшої світової кризи. У результаті очікується зростання світового ВВП на 3,6 %; розвинутих країн
— на 3,1 %; країн, що розвиваються,
— на 6 %.
2. Фрагментований протекціонізм. Даний сценарій є більш песимістичним, позаяк він передбачає зростання конфліктності у світі, особливо в боротьбі за ресурси. Чимало країн введе обмеження на рух капіталів і товарів, зросте популізм і націоналізм, загостриться волатильність 2 на локальних ринках. Темп зростання світового ВВП становитиме 2,3 %.
3. Відновлення принципу багатосторонніх відносин. Найбільш оптимістичним є сценарій, який передбачає, що Захід і країни, що розвиваються, зрозуміють, що боротися з кризами спільно буде ефективнішим. Відбувається спільне вироблення принципів ризик-менеджменту й оновлення світових інститутів. За прогнозами, спочатку світова економіка зростатиме на 2,5 %, а потім прискориться до 3,6 %.
4. Фінансовий регіоналізм. Згідно із цим сценарієм утворяться три головні блоки
— американський, європейський і східний. Глобальне зростання
— помірковане і досить нерівномірне,
— становитиме 3,2 %. При цьому у країнах, що розвиваються, відбудеться зростання на 9 %, а в розвинутих
— на 1,2 %. Азія на чолі з Китаєм посяде місце світового лідера, долар США і євро перестануть бути резервними валютами.
1 The Future of the Global Financial System. A Near-Term Outlook and Long-Term Scenarios : World Economic Forum Report.
— Geneva, 2009.
— 88 p.
2
Волатильність (англ. volatility)
— ступінь мінливості значення індикатора, змінної, параметра в часі. Волатильність вважають високою, якщо показники істотно змінюються як в один, так і в інший бік. Чим вона вища, тим, як правило, більший ризик.
На сьогодні найбільш оптимістичним сценарієм є скоординований підхід, який допоможе вирішити багато нагальних проблем
— усунути дисбаланси світової економіки. Однак, на думку експертів Всесвітнього економічного форуму, найвірогіднішим є синтез сценаріїв: у короткостроковій перспективі
— реконструкція західного центризму, а в тривалішому періоді
— фінансового регіоналізму.
Резюме
1. Економічна криза
— це різке погіршення економічного стану країни, що виявляється в значному спаді виробництва, порушенні виробничих зв’язків, що склалися, банкрутстві підприємств, зростанні безробіття і в результаті
— в зниженні життєвого рівня, добробуту населення.
2. Світова фінансово-економічна криза
— це структурна ломка світової економіки, відносин між фінансовим капіталом, товарним виробництвом і сферою послуг, зміна пріоритетів у виборі засобів виробництва.
3. Розпочавшись із банкрутства великих фінансових установ в США, світова криза швидко розрослась у глобальну кризу, що призвело до банкрутства кількох європейських банків і падіння різних біржових індексів та значного зниження вартості акцій та товарів по всьому світу.
4. Через закриття іноземними банками кредитних програм і прив’язаність населення України до валютних кредитів вітчизняні фінансові установи опинилися перед загрозою кризи ліквідності, наслідком чого було знецінення гривні на 81 %.
5. Криза поширилася на всі рівні сучасної економіки
— світовий, регіональний, національний, галузевий, корпоративний, домогосподарський. Це означає, що за останні роки посилилася нерівномірність економічного та соціального розвитку.
6. Основними проявами десоціалізації економіки є: занепад профспілкового руху; приховане безробіття; проблеми працевлаштування молоді; демографічна криза; погіршення соціальних стандартів і гарантій; корекція національних моделей соціальноекономічного розвитку.
7. Зниження ролі профспілок відбувається через персоніфікацію трудових відносин, зростання кількості самозайнятих працівників, поглиблення міжнародного поділу праці.
8. Приховане безробіття характерне для ситуації економічного спаду і невідповідного йому скорочення зайнятості, тобто перевищення пропозиції праці (трудових ресурсів) над попитом в умовах скорочення виробництва.
9. Безробіття молоді
— це соціально-економічне явище, за якого економічно активне населення у віці 15
—29 років не працює у сфері виробництва й управління через відсутність робочих місць, низьку конкурентоспроможність чи прояви трудової дискримінації з боку роботодавця.
10. Демографічна криза виявляється в стрімкому зростанні населення в країнах, що розвиваються, і в загрозі депопуляції, тобто перевищення кількості померлих над кількістю народжених в економічно розвинутих країнах. Обидва процеси є негативними для людства.
11. Соціальні стандарти характеризують певні кількісні та якісні параметри надання соціальних послуг. До найголовніших проблем, які впливають на систему державних мінімальних стандартів, належать розмивання і деформація соціальних норм, високий рівень соціальної диференціації, зниження соціальної мобільності.
12. Корекція соціально-економічного розвитку виникає не тільки через притаманну людині нераціональну економічну поведінку, а й унаслідок низького рівня моральної, духовної та етичної свідомості суб’єктів.
13. Сучасний світ характеризується цілою низкою важливих тенденцій розвитку посткризової моделі. Серед найбільш значних є соціалізація та гуманізація.
14. Серед наймасштабніших досліджень посткризового світу слід виокремити Доповідь Всесвітнього економічного форуму 2009 р. «Майбутнє глобальної фінансової системи: короткостроковий прогноз і довгострокові сценарії», в якій виділяються такі моделі посткризового розвитку: реконструкція західного центризму, фрагментований протекціонізм, скоординований підхід, фінансовий регіоналізм.
Терміни та поняття
Безробіття молоді
Бреттон-Вудська конференція
Велика двадцятка (G-20)
Волатильність
Гуманізація
Демографічна криза
Держава загального добробуту
Диференціація доходів
Економічна криза
Економічний егоїзм Інституційна криза
Консьюмеризм
Криза легітимності
Парааномія
Перекредитовування
Приховане безробіття
Профспілковий рух
Світова фінансово-економічна криза
Питання для перевірки знань ?
1. Охарактеризуйте поняття «економічна криза» з погляду різних економічних шкіл.
2. Назвіть передумови виникнення глобальної фінансовоекономічної кризи.
3. Які з країн світу постраждали від кризи найбільше? Які країни відчули вплив кризи найменше? Підтвердьте відповідь статистичними даними.
4. Якими є особливості розгортання кризи в Україні та її вплив на соціальний сектор?
5. Назвіть стратегічні помилки у здійсненні антикризових заходів у більшості країн.
6. Що таке соціальна стабільність? Назвіть основні прояви десоціалізації економіки.
7. Чому відбувається занепад профспілкового руху? Назвіть проблеми діяльності профспілок в Україні.
8. Які причини існування прихованого безробіття?
9. Чому експерти називають високе безробіття серед молоді «бомбою вповільненої дії»?
10. Які загрози несе демографічна криза?
11. Що ви розумієте під поняттям «економічний егоїзм»?
12. Який, на вашу думку, найімовірніший сценарій посткризового розвитку світу?
Література
1. Бебело А. С. Соціалізація і гуманізація економічних відносин: навч. посіб. / А. С. Бебело [та ін.] ; заг. ред. А. С. Бебело ; Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана.
— К. : КНЕУ, 2007.
— 240 с.
2. Глобальна економічна криза 2008
—2010 років: світовий досвід та шляхи подолання в Україні : монографія / В. П. Антонюк [та ін.] ; наук. ред. В. І. Ляшенко; НАН України, Ін-т економіки промисловості, Акад. екон. наук України.
— Донецьк ; К. : Юго-Восток, 2010.
— 412 с.
3. The future of the global financial system
— a near-term outlook and long-term scenarios [Електронний ресурс].
— Режим доступу: http://www3.weforum.org/docs/WEF_Scenario_FutureGlobalFinancialSyste m_Report_2010.pdf
4. Лібанова Е. М. «Низька народжуваність
— ознака кризи? Категорично проти!» // Віче.
— 2012.
— № 1.
— С. 34
—35.
5. Людський розвиток регіонів України: можливості та напрями соціальних інвестицій : монографія / за ред. Е. М. Лібанової.
— К. : Ін-т демографії та соціальних досліджень НАН України, 2007.
— 328 с.
6. Мазуренко В. І. Світова фінансова криза 2007
—2010 рр.: глобальний та національний виміри : монографія / В. І. Мазуренко.
— Дніпропетровськ : Нова ідеологія, 2009.
— 216 с.
7. Молодіжне безробіття та проблеми розвитку молодіжного підприємництва: [збірка] / [ред. та упоряд. : Л. Кудіна, Л. Яцюк].
— К. : ГО «Молодіжна альтернатива», 2010.
— 112 с.
8. Ослунд А. Кризис: причины и последствия. Независимая информация и аналитика из США [Электронный ресурс] / А. Ослунд.
— Режим доступа: http//www.washprofile.org/ru/node/8204
9. Пахомова Н. Криза 2009: загрози реальні і уявні. Проект «Україна» [Електронний ресурс] / Н. Пахомова.
— Режим доступу:
http://dialogs.org.ua/project_ua_full.php?m_id=15050 Транченко Л. В. Безробіття як соціальна проблема ринкового суспільства / Л. В. Транченко // Економіка та держава.
— 2012.
— № 4.
— С. 12
—15.http://dialogs.org.ua/project_ua_full.php?m_id=15050
10. Транченко Л. В. Безробіття як соціальна проблема ринкового суспільства / Л. В. Транченко // Економіка та держава.
— 2012.
— № 4.
— С. 12
—15.
