Posibniki.com.ua Менеджмент Міжнародні організації РОЗДІЛ 4 БАГАТОСТОРОННІ МІЖДЕРЖАВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ З ПИТАНЬ ТОРГОВОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ


< Попередня  Змiст  Наступна >

РОЗДІЛ 4 БАГАТОСТОРОННІ МІЖДЕРЖАВНІ ОРГАНІЗАЦІЇ З ПИТАНЬ ТОРГОВОЇ ТА ЕКОНОМІЧНОЇ ПОЛІТИКИ


4.1. Сутність і етапи розвитку багатостороннього регулювання торгово-економічних відносин.

4.2.Світова організація торгівлі (COT) у системі регулювання міжнародної торгівлі.

4.2.1.Історія створення.

4.2.2.Уругвайський раунд торговельних переговорів і створення COT.

4.2.3.Члени СОТ.

4.2.4.Статус і сфера діяльності.

4.2.5.Завдання та цілі СОТ.

4.2.6.Принципи COT.

4.2.7.Організаційна структура COT.

4.2.8.Переваги торгової системи COT.

4.2.9.Україна і СОТ.

4.3.Основні напрями діяльності Конференції ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД).

4.4.Ключові сфери діяльності Міжнародного торгового центру (МТЦ) (International Trade Center UNCTAD/WTO

ITC.

4.5.Північноамериканська зона вільної торгівлі — НАФТА.

4.6.Торговельні об’єднання країн Латинської Америки та Африки.

Після вивчення розділу студенти повинні знати: ? сутність і основні етапи розвитку багатостороннього регулювання торгово-економічних відносин; ? мету, завдання, історію створення, принципи, статус і сферу діяльності Світової організації торгівлі; ? організаційну структуру Світової організації торгівлі; ? основні переваги торгової системи СОТ та взаємодію України й СОТ; ? основні напрями діяльності Конференції ООН з торгівлі й розвитку (ЮНКТАД); ? ключові аспекти діяльності Північноамериканської зони вільної торгівлі;

Також студенти повинні вміти: ? застосовувати процедури прийняття рішень у міжнародних економічних організаціях з питань торгової та економічної політики.

4.1. Сутність і етапи розвитку багатостороннього регулювання торгово-економічних відносин

Регулювання на міждержавному рівні полягає в домовленостях, які опрацьовуються урядами різних країн на основі компромісів. Ці домовленості охоплюють правові положення, норми, процедури, погоджені взаємні зобов’язання, рекомендації тощо у сфері економічної політики та практики, які віддзеркалюють інтереси країн-учасниць цього процесу. Регулювання спрямоване на створення передумов, які сприятимуть подальшому розвиткові світогосподарських зв’язків між зацікавленими державами, зок

Рис. 4.1. Сутність багатостороннього регулювання світової торгівлі в сучасних умовах

Рис. 4.1. Сутність багатостороннього регулювання світової торгівлі в сучасних умовах

? основні торговельні об’єднання країн Латинської Америки та Африки.

Основними етапами розвитку багатобічного регулювання торгово-економічних відносин є:

1. Перший етап — з початку XX ст. до Другої світової війни. Упродовж цього періоду спостерігалися численні спроби створення механізму для вирішення проблем розвитку світової торгівлі. Однак через відсутність загальноприйнятної бази для досягнення компромісу між інтересами провідних економічно розвинених країн ці намагання виявилися невдалими.

Спроби багатостороннього регулювання здійснювалися Лігою націй та її економічним комітетом, однак вони не стали системними й не були доведені до логічного завершення.

Неможливість досягти домовленостей щодо вирішення економічних та, зокрема, зовнішньоторговельних проблем у цей період певною мірою компенсувалася встановленням картельних та інших угод на міжфірмовому рівні. Однак це не зменшило гостроту проблем посилення протекціонізму, його гальмівного впливу на розвиток світової торгівлі.

2. Другий етап охоплює повоєнні роки, коли було започатковано систему багатостороннього регулювання зовнішньоекономічних відносин на міждержавній основі й розроблено механізм її реалізації. Основними принципами були лібералізація торгівлі, що передбачала поступове скасування торговельних обмежень на взаємній основі та широке застосування принципу найбільшого сприяння.

Основні зусилля на цьому етапі були спрямовані на утворення таких механізмів регулювання, які передбачали б обмеження протекціонізму, створення умов для лібералізації торгівлі, а також для доступу на ринки держав, що розвиваються, та до матеріальних ресурсів цих держав. Зокрема, в цей період робилися спроби створити універсальну міжнародну торгову організацію (МТО), яка поряд з МВФ і МБРР повинна була стати підвалиною системи регулювання протекціонізму та вільної торгівлі.

Рішення про створення МТО, МВФ і МБРР було прийнято на Бреттон-Вудській конференції в 1944 році. У 1947 р. на Женевській конференції у процесі опрацювання Статуту МТО (так званої Гаванської хартії) 23 країни, представлені на конференції, в тому числі США, Канада, Велика Британія, Франція, Індія, Бразилія, та ряд менш розвинених країн розпочали переговори про взаємне зниження двостороннього рівня митних тарифів, які стримували розвиток міжнародних економічних зв’язків. Результатом першого раунду переговорів стали 45 тисяч тариф-

Мета діяльності ГАТТ — сприяти більш повному використанню світових ресурсів шляхом зниження тарифів та ліквідації дискримінаційного режиму у світовій торгівлі. Пріоритет при цьому надається «збільшенню реального доходу та ефективного попиту».

3. На третьому етапі, який охоплює 50—60-ті роки минулого століття, об’єктом багатостороннього регулювання був імпорт товарів (в основному промислової продукції та сировини). Проблеми регулювання торгівлі сільськогосподарськими товарами та державного сприяння розвитку експорту не охоплювалися сферою багатостороннього регулювання, тому що провідні його учасники були зацікавлені у проведенні національної політики, не обмеженої міжнародними договірно-правовими рамками. Усі заходи держав-учасниць системи міжнародного багатостороннього регулювання в той період були спрямовані на розширення вільної конкуренції на світовому ринку, формування міжнародного товарообміну під дією ринкових сил.

4. Четвертий етап охоплює 70-ті роки, коли в системі багатостороннього регулювання відбулися помітні зміни, зумовлені суттєвими зрушеннями у структурі світогосподарських зв’язків завдяки розвитку й розширенню діяльності транснаціональних корпорацій (ТНК).

Важливого значення в системі багатостороннього регулювання в цей період набували питання економічного співробітництва між Сходом і Заходом, особливо завдяки діяльності Європейської економічної комісії (ЄЕК) ООН. Увага приділялася визначенню найбільш перспективних сфер співробітництва, вивченню проблем промислового співробітництва та шляхів сприяння його розвиткові; опрацюванню основних принципів і норм торговельного обміну, організаційно-правових документів, спрямованих на полегшення ділових зв’язків. Це дає змогу розглядати етап 70-х рр. як початок інтенсивного процесу формування загального правового простору. Суттєву роль у цьому процесі відігравала ГАТТ, діяльність якої спрямовувалася на сумісність національ-

них поступок, які стосувались близько 20 % світової торгівлі (на суму 10 млрд дол.). Дієвість цих поступок забезпечувалася рядом торговельно-економічних статей Гаванської хартії, де містились правила взаємної торгівлі, які країни-учасниці зобов’язалися виконувати. Зведення цих правил із доданим до нього переліком узгоджених тарифних поступок отримало назву Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ), яка набула чинності в січні 1948 р.

5. Сучасний етап, що охоплює останні десятиліття XX ст. і початок XXI ст. Багатостороннє регулювання набуло особливо важливого значення й поширилося на всі аспекти економічного міждержавного співробітництва. Це обумовлено подальшим посиленням процесу інтернаціоналізації виробництва, заснованого на спеціалізації та кооперуванні як на внутрішньофірмовому, так і на міжфірмовому рівні; стрімким загостренням конкурентної боротьби на світових товарних ринках; посиленням взаємозв’язків та взаємозалежності національних економік; прискореним НТП, який залучає у сферу свого впливу все більше країн.

Основними об’єктами багатостороннього регулювання нині стали питання розвитку спеціалізації та виробничого кооперування; узгодження обсягів виробництва сировини та основних промислових товарів; питання торгівлі послугами; сприяння розвитку міжфірмових зв’язків з боку національних урядів та неурядових організацій; обмежувальна ділова практика. Це знаходить втілення в розробленні та прийнятті спеціалізованими міжнародними організаціями рекомендацій, правил і норм у сфері промислового співробітництва й надання матеріально-технічних послуг виробництву, торгівлі науково-технічними знаннями, інжинірингових послуг, у розробленні та підписанні міжнародних товарних угод щодо торгівлі окремими видами сировини й готових виробів, а також угод щодо розвитку виробництва та експорту конкретних видів товарів.


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
4.2.2. Уругвайський раунд торговельних переговорів і створення COT
4.2.4. Статус і сфера діяльності
4.2.7. Організаційна структура COT
4.2.8. Переваги торгової системи COT
4.2.9. Україна і СОТ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)