Posibniki.com.ua Бухгалтерський облік Фінанси, облік і аудит ПРОГНОЗУВАННЯ В СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ


< Попередня  Змiст  Наступна >

ПРОГНОЗУВАННЯ В СИСТЕМІ СТРАТЕГІЧНОГО АНАЛІЗУ


Стаття присвячена розгляду поняття “прогнозування” в системі стратегічного аналізу, виділено основні класифікаційні ознаки та види прогнозу в залежності від потреб аналізу.

Ключові слова: система управління, стратегічний аналіз, прогнозування, прогнозна діяльність, методи прогнозування.

В системі управління соціально-економічними процесами суспільства, регулювання підсумків та динаміки його розвитку, у забезпеченні ефективного функціонування підприємств особливе місце посідає прогнозування. Роль прогнозування зростає в умо-вах ринкової економіки. Це зумовлено двома важливими причинами. По-перше, ринкова економіка характеризується постійними коливаннями кон’юнктури, що безпосередньо позначається на доходах кожного продавця і споживача. Щоб уникнути значних помилок, треба оцінити можливі альтернативи агентів та конкурентів на внутрішньому і зовнішньому ринках. По-друге, при ринковому господарюванні стратегічне прогнозування є основою для обґрунтування проектів довготермінових програм і планів.

Стратегічний аналіз не виник на пустому місці і не є чимось абсолютно новим явищем в економічній науці. Вивчення основних видів прогнозу дозволяє прослідкувати історію виникнення стратегічного аналізу.

За визначенням Е. А. Уткіна «Прогнозування — це передбачення майбутнього стану внутрішнього та зовнішнього середовища фірми, засноване на наукових методах та інтуїції» [5, с. 408]. Як більш широке поняття виступає стратегічний прогноз. Під стратегічним прогнозом слід розуміти емпіричне або науково-обгрунтоване судження про можливі стани об’єкта прогнозування в майбутньому, альтернативні шляхи і терміни досягнення цих станів [4, с. 8; 3, с. 53].

Детальний аналіз функцій прогнозування дозволяє визначити ту межу, яка відокремлює категорію «прогнозування» від категорії « стратегічний аналіз». З погляду методології стратегічний аналіз виходить за рамки прогнозування і є поняттям більш широким. Це дозволяє використовувати в своєму арсеналі не тільки методи прогнозування, а й інші прийоми дослідження. Прогнозування в даному випадку виступає базою (інструментарієм) для проведення стратегічного аналізу. На наш погляд, прогнозування виконує в повній мірі лише описову та інформаційну функцію, яка ґрунтується на продовженні тенденцій та закономірностей розвитку подій на основі ретроспективного аналізу, подовженні тренду, екстраполяції подій минулого на майбутнє. Функція пошуку (дослідницька) притаманна лише стратегічному аналізу, яка не тільки прогнозує розвиток подій в майбутньому, а й носить сценарний (ситуаційний) характер та відповідає на питання: як досягти бажаного результату? як реалізувати намічені стратегічні цілі?

Класифікація основних видів прогнозу дозволяє зрозуміти місце стратегічного аналізу в системі економічних наук, прослідкувати історичний розвиток цієї науки.

За логікою складання прогнозу від сучасного (минулого до майбутнього або «від майбутнього до сьогодення» [4, с. 9] або зафукціональною ознакою [3, с. 55] пропонується виділяти наступні види: пошуковий прогноз, нормативний прогноз.

Пошуковий прогноз визначає можливий стан об’єкта прогнозування у майбутньому та базується на умовному продовженні тенденцій розвитку підприємства, виходячи з оцінки його діяльності в минулому. Пошукове прогнозування може бути двох видів: традиційним, або екстраполяційним; новаторсько — альтернативним.

Екстраполяційний підхід передбачає, що економічний розвиток відбувається гладко та безперервно, тому прогноз може бути простою проекцією (екстраполяцією) минулого в майбутнє. Цей підхід означає, по-перше, оцінку минулих показників діяльності фірми та тенденцій їх розвитку і, по-друге, перенесення цих тенденцій в майбутнє. Таким чином, головний постулат екстраполяційного підходу в прогнозуванні полягає у визнанні того, що в діапазоні ключових інтересів фірми сили минулого в змозі контролювати майбутнє. [5, с. 409]. До методів екстраполяції відносять: прийоми найменших квадратів, рухомих середніх, експоненційного згладжування.

Альтернативний підхід витікає з того, що зовнішнє та внутрішнє середовище бізнесу зазнає постійних змін, і в результаті цього розвиток фірми відбувається не тільки гладко та безперервно, але і стрибкоподібно та уривчасто. Цей підхід передбачає також, що існує відповідна кількість варіантів майбутнього розвитку фірми (або відповідна кількість станів рівноваги фірми). Альтернативний підхід порівняно молодий (широке його застосування почалось у 80-ті роки) і є важливим елементом (праобразом) сучасного стратегічного аналізу.

Таким чином, в рамках альтернативного підходу, по-перше, створюються прогнози, які включають в себе різні варіанти розвитку вибраних показників та явищ. Кожен з варіантів лежить в основі особливого сценарію майбутнього. По-друге, альтернативне прогнозування може об’єднувати в єдиній логіці два способи розвитку — гладкий та стрибкоподібний створюючи синтетичну картину майбутнього. Альтернативне прогнозування базується на використанні методів моделювання, а саме прийомах структурного, сітьового і матричного моделювання.

Нормативний прогноз визначає шляхи та терміни досягнення можливого стану об’єкта прогнозування в майбутньому, який приймається в якості цілі. Прогнозування починається з визначення майбутніх цілей та орієнтирів, а потім поступово наближається до сьогодення. В рамках нормативного прогнозування спо-чатку визначаються загальні цілі та стратегічні орієнтири на майбутній період часу, а потім менеджери організації оцінюють її розвиток, виходячи із цих цілей.

Прогноз як пошуковий, так і нормативний має здійснюватись у відповідних часових рамках. Проте слід зазначити, що найважливішою задачею стратегічного аналізу є поєднання цих двох видів прогнозування, тобто виділення такого виду як змішаний (нормативно-пошуковий) вид прогнозування, який грунтується на узгодженості обох прогнозних видів. Узгодити ці два методологічно полярних видів прогнозу можна шліхом ітерації або вводу ланцюга зворотнього зв’язку. На наш погляд, послідовність використання змішаного виду прогнозування має бати наступна:

• спочатку використовується пошуковий прогноз (за принципом «що буде, якщо…?»;

• порівнюються результати прогнозування з очікуваним результатом, тобто визначаєть розрив між прогнозними результатами та наміченими цілями;

• розробляється програма заходів по усуненню розриву між прогнозним результатом і цільовим та шляхом нормативного прогнозу забезпечується очікуваний результат.

На наш погляд, назва пошуковий не зовсім підходить до цього виду прогнозу, бо пошуковий передбачає, в першу чергу, певні альтернативи пошуку, скоріше його можна назвати екстраполяційний прогноз. Цей вид прогнозу доцільно розбити на два види: без врахування чинників та факторів можливих подій в майбутньому; з урахуванням факторів майбутніх подій.

За можливістю впливу організації на своє майбутнє прогнози поділяються на пасивні та активні.

Пасивний прогноз виходить із того, що організація в силу ряду причин (відсутність необхідних засобів, наявність благоприємних тенденцій розвитку тощо) не має наміру впливати на середовище і передбачає можливість самостійного, незалежного від зусиль фірми розвитку зовнішніх процесів.

Активний прогноз передбачає можливість активних дій фірми по проектуванню власного майбутнього, її реальний вплив на зовнішнє середовище. Активний прогноз представляє собою симбіоз екстраполятивного прогнозу та управлінських дій і максимально наближений до сучасного розуміння стратегічного аналізу, оскільки дає відповідь на питання «як досягти намічених цілей?».

За ступенем ймовірності майбутніх подій можна виділити варіантні та інваріантні прогнози.

Якщо ймовірність прогнозованих подій велика, або інакше кажучи організація розрахрвує на високий ступінь визначеності майбутнього середовища, то прогноз включає в себе тільки один варіант розвитку, тобто є інваріантним. Зазвичай інваріантний прогноз заснований на екстраполятивному підході, простому подовженні тенденції, що склалася.

Варіантний прогноз заснований на припущенні про значну невизначеність майбутнього середовища, і відповідно наявності ймовірних варіантів розвитку. Таким чином, в рамках варіатного прогнозу описується декілька ймовірних станів фірми в майбутній період часу. Такого роду варіант майбутнього стану організації називають сценарієм.

За видом результату надання прогнозу розрізняють два види прогнозу [4, с. 12]: інтервальний та точечний. Інтервальний прогноз — прогноз, результат якого наданий у вигляді довірчого інтервала характеристики об’єкта прогнозування для заданої ймовірності здійснення прогнозу. Тобто для інтервального прогнозу характерна певна сукупність значень показника, що прогнозується «з… по…» Наприклад, через рік процентна ставка за кредитами передбачається в межах 18—22 %.

Точечний прогноз — це прогноз, результат якого представлений у вигляді єдиного значення характеристики об’єкта прогнозування без указання довірчого інтервалу. Наприклад, ставка податку на прибуток планується на наступний рік у розмірі 25 %.

Авторське бачення полягає в тому, що в умовах нестабільної поведінки об’єкта прогнозування, яка характерна для всіх суб’єктів господарювання в перехідний період економічного розвитку країни, інтервальний прогноз є більш реальним, хоча і недостатньо точним, та залишає можливість маневру в управлінських рішеннях.

За терміном та характером розв’язуваних проблем виділяють такі прогнози: стратегічні, довгострокові, середньострокові, короткострокові, оперативні.

На наш погляд, подібний розподіл видів прогнозування містить деякі порушення принципів класифікації, де змішуються неоднорідні за характером класифікаційні ознаки. Так, наприклад, стратегічні прогнози можуть бути як довгострокові, середньострокові, і короткостроковими. В залежності від виробничого циклу термін прогнозування може бути віднесений до оперативного (тобто прогноз на короткі проміжки часу по відношенню до тривалості операційного циклу).

На наш погляд, найбільш вдалим є розподіл видів прогнозу за цією ознакою, наведений Б. А. Ерзикяном [4, c. 12] та Б. Є. Гра-

бовецьким [1, с. 14]. Так, за горизонтом прогнозування (тобто максимально можливому періоду передбачення прогнозу заданої точності) прогнози можна поділити на: оперативні(до 1 місяця), короткострокові (від 1 місяця до 1 року), середньострокові (від 1 до 5 років), довгострокові від 5 до 15 років).

Особливості банківської діяльності полягають в тому, що період операційного циклу значно коротший ніж для виробничої діяльності, тому інтервали розподілу за часом можуть бути скорочені а саме: період середньострокових прогнозів повинен охоплювати не більше 3-х років. В умовах нестабільної економічної ситуації термін, який може називатись довгостроковим і підлягає прогнозуванню, на наш погляд, охоплює інтервал від 3 до 5 років. Прогнозування на більш тривалий період може проводитись по обмеженій кількості показників і може бути здійснено з відповідним рівнем точності в довірчому інтервалі.

Як зазначає Т. В. Головко [3, с. 54] процес і результати прогнозної діяльності можуть використовуватись в двох напрямах: теоретико-пізнавальному та управлінському. Теоретико-пізнавальне призначення стратегічного прогнозування передбачає вивчення та удосконалення методології і методики робіт із складання прогнозів, виявлення тенденцій, характерних для розвитку економіки і соціальних відносин, факторів, що сприяють виникненню та здійсненню можливих змін цих чинників, а також самих тенденцій. Управлінський аспект стратегічного прогнозування — це використання прогнозів економічного та соціального розвитку банку для створення необхідних умов, які забезпечують підвищення наукового рівня відповідних управлінських рішень.

За масштабом прогнозування прогнози поділяють на: макроекономічні та структурні; розвитку окремих комплексів економіки; галузеві і регіональні; діяльності господарюючих об’єктів, їх асоціацій, а також окремих виробництв і продуктів.

Треба відзначити деякі неточності в групуванні окремих видів прогнозів, наприклад, макроекономічні — характеризують рівень прогнозування на макрорівні, а структурні характеризують якісний склад прогнозу, а саме прогноз структури об’єкта дослідження. Ця ознака скоріше відбиває не масштаб, а рівень управління, на якому проводиться прогнозування.

Прогноз вважається цілком досконалим, якщо він повністю співпадає з прогнозованим явищем. В практичному житті випадок досконалого прогнозу є виключенням і досягається дуже рідко, тому що суб’єкти господарювання функціонують в умовах нестабільної економічної ситуації, яка суттєво змінюється підвпливом не тільки економічних, але і політичних явищ. В цьому плані проблема перевірки ступеня досконалості прогнозів є однією з найважливіших завдань прогностики. Точність прогнозування суттєво залежить від терміну, на який робиться прогноз. Чим менший часовий період охоплює прогноз, тим більш ймовірне значення прогнозованої події.

Як зазначалося вище в стратегічному аналізі широко застосовуються різноманітні методи прогнозування параметрів зовнішнього та внутрішнього середовища, причому однаково важливими є як якісні (абстрактно-логічні), так і кількісні (статистичні) методи.

Більшість кількісних методів прогнозування базується на використанні історичної інформації, представленої у вигляді часових рядів, тобто рядів динаміки, які впорядковуються за часовою ознакою. Головна ідея аналізу часових рядів полягає у побудові тренду на основі минулих даних і наступному екстраполюванні цієї лінії на майбутнє. При цьому використовуються складні математичні процедури для отримання точного значення трендової лінії, визначення будь-яких сезонних або циклічних коливань. Перевага цього методу полягає у тому, що він базується на чомусь іншому, ніж думка експерта, а саме на цифрових даних. Аналіз часових рядів доцільно використовувати тоді, коли в наявності є достатній обсяг «історичної» інформації, а зовнішнє середовище досить стабільне. Недоліком можна вважати те, що головне припущення, яке приймається при застосуванні аналізу часових рядів, може бути помилковим — майбутнє насправді може бути несхожим на минуле [6, с. 79].

До кількісних методів прогнозування належать дві великі підгрупи методів: екстраполяції і моделювання. Методи екстраполяції — це прийоми найменших квадратів, рухомих середніх, експоненційного згладжування. До методів моделювання належать прийоми структурного, сітового і матричного моделювання. Розробка прогнозів на основі методів естраполяції, зазвичай, спирається на статистично обгрунтовані зміни тих чи інших кількісних характеристик об’єкта дослідження. Естраполяційні методи є одними з найбільш розповсюджених і розроблених серед усіх способів економічного прогнозування.

Таким чином, конкретизація поняття «прогнозування» та удосконалення класифікації прогнозів створює методологічну базу розробки теорії стратегічного аналізу та інструментарію дослідження. Розмежування методичних підходів до прогнозування та стратегічного аналізу частково є умовним, проте його ігнорування звужує можливості стратегічного управління та знижує якість та ефективність управлінських рішень.

ЛІТЕРАТУРА

1. Грабовецький Б. Є. Економічне прогнозування та планування: Навч. посібник. — К.: Центр навчальної літератури, 2003.

— 188с.

2. Владимирова Л. П. Прогнозирование и планирование в условиях рынка: Учеб. пособие. — М: Дашков и К., 2000.

— 308 с.

3. Головко Т. В., Сагова С. В. Стратегічний аналіз: Навч. -метод. Посібник для самост. вивч. дисц. / За ред. д-ра екон. наук, проф. М. В. Кужельного. — К.: КНЕУ, 2002.

— 198 с.

4. Ерзикян Б. А. Социальное и экономическое прогнозирование: Учеб. пособие — М: МАЭП, 1998. — 76 с.

5. Стратегическое планирование / Под ред. Э. А. Уткина. — М.: Ассоциация авторов и издателей «ТАНДЕМ»; ЭКМОС, 1999. — 440 с.

6. Редченко К. І. Стратегічний аналіз у бізнесі: Навч. посібник. Видання 2-ге, доп. — Львів: Новий Світ-2000, 2003.

— 272 с.

7. Фатхутдинов Р. А. Управленческие решения: Учебник для вузов.

— 4-е изд., перераб. и доп. — М: ИНФРА-М, 2001. — 283 с. Стаття надійшла до редакції 01.02.2006 р. УДК 657.6 О. А. Петрик, д-р екон. наук, професор Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана


< Попередня  Змiст  Наступна >
Iншi роздiли:
ПРОБЛЕМИ НОРМАТИВНО-ПРАВОВОГО ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ОБЛІКУ І КОНТРОЛЮ ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ПО ТРАНСПОРТУВАННЮ ГАЗУ
ЗАГАЛЬНІ ПРИНЦИПИ МЕТОДИКИ АНАЛІЗУ ЕФЕКТИВНОСТІ ВИКОРИСТАННЯ МАШИННО-ТРАКТОРНОГО ПАРКУ
СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ РОЗВИТКУ МЕТОДОЛОГІЇ ЕКОНОМІЧНИХ ДОСЛІДЖЕНЬ
СИСТЕМА ОБЛІКУ ЯК ГЕНЕРАТОР ІНФОРМАЦІЙНИХ РЕСУРСІВ
ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ ДІЮЧОЇ СИСТЕМИ КОНТРОЛЮ ТА ПОШУКУ ЇЇ ЕФЕКТИВНИХ ФОРМ І МЕТОДІВ
Дисциплiни

Медичний довідник новиниКулінарний довідникАнглійська моваБанківська справаБухгалтерський облікЕкономікаМікроекономікаМакроекономікаЕтика та естетикаІнформатикаІсторіяМаркетингМенеджментПолітологіяПравоСтатистикаФілософіяФінанси

Бібліотека підручників та статтей Posibniki (2022)